Постанова № 13648780, 23.12.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5642/10/1770

23 грудня 2010 року 10год. 36хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Паламарчук Б.В., представник Приходько Т.В.,

відповідача: представник Мамай І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтуіт ЛТД"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Інтуіт ЛТД" (далі ТОВ фірма "Інтуіт ЛТД") звернулася в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне (далі ДПІ у м.Рівне) про скасування податкового повідомлення-рішення №0003932342/0 від 27.10.2010 року.

В судовому засіданніпозов підтримали представники позивача, які на його обґрунтування покликалися на вимоги пп.7.4.1, п.7.4, пп.7.2.3, пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. Висновки податкового органу, які покладено в основу спірного податкового повідомлення-рішення вважають неправомірними, позаяк сума ПДВ, сплаченого ТОВ фірмою "Інтуіт ЛТД" для ПП "Західлісбуд" в ціні товарно-матеріальних цінностей, підтверджена належним чином оформленими податковими накладними, виписаними суб'єктом господарювання, який на момент їх оформлення був зареєстрованим платником ПДВ. Також ствердили, що висновки податкового органу зроблені виключно на підставі існування вироку в кримінальній справі по звинуваченню ряду осіб у фіктивному підприємництві в тому числі і щодо ПП "Західлісбуд", обставини встановлені яким, з огляду на індивідуалізацію відповідальності, не можуть ставитися в вину ТОВ фірмі "Інтуіт ЛТД". За наведеного, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала письмові заперечення на адміністративний позов, пояснила суду, що під час проведення невиїзної перевірки було встановлено, що задекларована позивачем в деклараціях з податку на додану вартість за листопад, грудень 2008 року сума податкового кредиту, сформована в тому числі по операціям з таким контрагентом як ПП "Західлісбуд", які в силу винесення Рівненським міським судом вироку в кримінальні справі, порушеній за фактом фіктивного підприємництва, та приписів ст.ст.203, 215 ЦК України, є нікчемними. Відповідно стверджує, що у податкового органу були всі підстави для того, щоб виключити відповідну суму ПДВ з податкового кредиту позивача і, як наслідок, нарахувати його відповідну суму податкових зобовязань та штрафних санкцій. На таких підставах, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази суд прийшов до висновку, що адміністративний позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що 14.09.2010 року посадовими особами ДПІ у м. Рівне було складено акт про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ фірми "Інтуіт ЛТД" за листопад, грудень 2008 року №1371/23-100/13989413 (а.с.7-9).

На акт перевірки платником податків подавались заперечення, які були відхилені першим заступником начальника ДПІ у м.Рівне (а.с.10-11).

Як вбачається з висновків акту перевірки, під час її проведення було встановлено порушення ТОВ фірмою "Інтуіт ЛТД" пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад 2008 року в сумі 5482,42 грн. та за грудень 2008 року в сумі 21961,46 грн.

При цьому, актом зафіксовано а податковою звітністю підтверджено, що ТОВ фірма "Інтуіт ЛТД" мала у листопаді 2008 року взаєморозрахунки з ПП "Західлісбуд" на суму 27412,12 грн. плюс ПДВ на суму 5482,42 грн., а у грудні 2008 року на суму 109807,32 грн. плюс ПДВ на суму 21961,46 грн. З огляду на те, що 14.07.2010 року ДПІ у м.Рівне отримано вирок Рівненського міського суду від 25.05.2010 року, яким встановлено, що діяльність ПП "Західлісбуд" носила фіктивний характер, визначений у додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2008 року податковий кредит в сумі 5482,42 грн., сформований по постачальнику з індивідуальним податковим номером 361798617095, що є номером ПП "Західлісбуд" (а.с.35-38), кваліфікований податковим органом як не підтверджений. Аналогічним чином і визначений у додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2008 року податковий кредит в сумі 21961,46 грн., сформований по цьому ж постачальнику (а.с.39-42). Враховуючи ту обставину, що різниця між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту в податкових деклараціях позивача з ПДВ за листопад та грудень 2008 року має позитивне значення, суми податкового кредиту, сформованого по постачальнику - ПП "Західлісбуд", визначені податковим органом як суми заниження ПДВ, що підлягало сплаті до бюджету в даних звітних періодах.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення №0003932342/0 від 27.10.2010 року, згідно якого, ТОВ фірмі "Інтуіт ЛТД" визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 41166,00 грн., в тому числі 27444,00 грн. за основним платежем та 13722,00 грн. за штрафною санкцією (а.с.12).

Вказане рішення винесено відповідно до пп."б" пп.4.2.2. п.4.2 ст.4 та згідно з пп.17.1.3.п.17.3. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року на підставі висновків про порушення ТОВ фірмою "Інтуіт ЛТД" вимог пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Податковий кредит згідно п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. В силу вимог пп.7.4.4. п.7.4 цієї ж статті, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно з пп.7.4.5, не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними.

Матеріалами справи доведено, що податковий кредит позивача за листопад та грудень 2008 року сформовано в тому числі і на підставі виписаних ПП "Західлісбуд" податкових накладних (а.с.13-17).

На підтвердження факту отримання від ПП "Західлісбуд" товарно-матеріальних цінностей позивачем надано копії видаткових накладних (а.с.18-22) та копію журналу реєстрації довіреностей (а.с.46-48); на підтвердження факту належного обліку операцій копії додатків №5 до декларацій з ПДВ і реєстрів отриманих та виданих податкових накладних (а.с.49-54).

На підтвердження факту подальшого використання вказаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності в межах оподатковуваних ПДВ операцій, позивачем надано копії видаткових накладних з довіреностями покупців на їх отримання, копії виписаних позивачем податкових накладних та копії додатків №5 до декларацій з ПДВ і реєстрів отриманих та виданих податкових накладних (а.с.55-91).

На спростування доводів позивача, податковим органом до матеріалів справи долучено вирок у кримінальній справі №1-386/10 від 25-26 травня 2010 року, яким ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 визнано винними, у тому числі за ч.2 ст.205 КК України за фіктивне підприємництво, а саме за створення і придбання субєктів підприємницької діяльності - ПП "ТЕК" Транс Експо Регіон", ПП "Агроімпекс-Ресурс", ПОГ "Інвабуд", ПП "Юнісеф", ПП ОСОБА_3., ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП "Західлісбуд", ПП "Паритет", ПП "Форестер Груп" з метою прикриття незаконної діяльності, або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона, що заподіяло велику шкоду державі (а.с.32-34, 92-155). В мотивувальній частині даного вироку встановлено, що діяльність вказаних осіб, як організованої групи, була спрямована на конвертацію в готівку грошових коштів, які надходили на розрахункові рахунки нібито за виконання господарських правочинів, і подальше її використання на власний розсуд для особистих потреб. Вироком встановлено відсутність бухгалтерського та податкового обліку, основних та оборотних засобів, найманих працівників у такого платника податків, як ПП "Західлісбуд" та констатовано відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) здійснення господарської діяльності та відсутність можливості виконання будь-яких господарських зобовязань. На момент розгляду справи судом, вирок вступив в законну силу.

Приймаючи надані сторонами документальні докази, суд констатує, що сама по собі наявність у позивача первинних документів по оформленню господарських операцій та податкових накладних, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до складу податкового кредиту, оскільки для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, та підтверджувати фактичне здійснення операцій.

В той же час, враховуючи, що ПП "Західлісбуд" було створено з метою здійснення незаконної діяльності, що встановлено вироком Рівненського міського суду, яким засуджено, в тому числі і за фіктивне підприємництво осіб, які використовували ПП "Західлісбуд" для конвертації безготівкових коштів в готівку шляхом документального оформлення безтоварних операцій, то слід вважати, що всі первинні документи, виписані даним субєктом, в тому числі для ТОВ фірми "Інтуіт ЛТД" не мають юридичної сили.

Згідно ч.1,5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і є нікчемним.

Господарські операції, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а тому й вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Із врахуванням наведеного, та доводів представника відповідача про фіктивний характер правочинів між ПП "Західлісбуд" та ТОВ фірмою "Інтуіт ЛТД", суд приходить до висновку про їх нікчемність.

При цьому, суд враховує належні і допустимі докази, надані податковим органом на підтвердження безпідставного виникнення у платника податків податкової вигоди, зокрема щодо притягнення до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.205 КК України осіб, які заснували і використовували ПП "Західлісбуд" не для здійснення господарської діяльності, а для оформлення безтоварних операцій з метою конвертації грошових коштів та мінімізації податкових зобовязань для інших субєктів господарювання, а також відсутність у позивача належних доказів на обґрунтування протилежного.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Оскільки юридичних наслідків правочини між ПП "Західлісбуд" та ТОВ фірмою "Інтуіт ЛТД" не створюють в силу своєї нікчемності, тому оформлені податкові накладні на суми ПДВ по їх виконанню не можуть братись до уваги в податковому та бухгалтерському обліку позивача. Відтак, суд вважає, що позивач не мав права на віднесення відповідної суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Посилання сторони позивача в обґрунтування своїх доводів на те, що товарно-матеріальні цінності були в подальшому використані ТОВ фірмою "Інтуіт ЛТД" в рамках здійснення своєї господарської діяльності суд вважає такими, що не спростовують доводів ДПІ в м.Рівне про нікчемність господарських операцій, позаяк факт продажу товарів, номенклатура яких відповідає, тій номенклатурі, яка визначена у видаткових накладних ПП "Західлісбуд" доводить лише ту обставину, що такі товари були оприбутковані ТОВ фірмою "Інтуіт ЛТД", але зовсім не дає змоги встановити джерело їх отримання та, відповідно, не може підтвердити суму ПДВ, сплачену позивачем на їх оплату.

Відповідно до положень, закріплених ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні з боку відповідача надано достатні аргументи та доводи, які свідчать що оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в звязку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України на користь позивача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Інтуіт ЛТД" в позові до Державної податкової інспекції у м.Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення №0003932342/0 від 27.10.2010 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Інтуіт ЛТД" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 41166,00 грн.,в тому числі 27444,00 грн. за основним платежем та 13722,00 грн. за штрафними санкціями, відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Друзенко Н.В.