Ухвала суду № 136483244, 06.05.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 242/2827/15-ц

Провадження № 6/0203/152/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС», заінтересовані особи Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМПСІС ЛЕГАЛ», Селидівський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про заміну стягувача у виконавчому листі, видачу дубліката виконавчого листа,-

ВСТАНОВИВ:

До Центрального районного суду міста Дніпра надійшла вищезазначена заява ТОВ «ДЕБТ ФОРС», в якій зазначено, що 07.10.2015 року Селидівським міським судом Донецької області у цивільній справі №242/2827/15-ц, було ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «АЛЬФА-БАНК» заборгованості за кредитним договором №500955474. 21.06.2016 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» було укладено договір №1 про відступлення права вимоги, за яким останнє набуло право вимоги у т.ч. за кредитним договором №500955474. 26.12.2018 року за договором №2019-1КІ/ВЕСТА про відступлення прав вимоги ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» відступило право вимоги за зазначеним вище кредитним договором на користь ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА». В свою чергу останнє за договором №16-01/19/1 від 16.01.2019 року відступило право вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а останнє за договором №02-02/23 від 02.02.2023 року на користь ТОВ «КАМПІСІ ЛЕГАЛ». За договором №11-05/23 від 11.05.2023 року ТОВ «КАМПІС ЛҐЕГАЛ» право вимоги за кредитним договором №500955474 було відступлено на користь ТОВ «ДЕБТ ФОРС». 24.09.2019 року у виконавчому провадженні №51292795 Селидівським ВДВС було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Посилаючись на вказані обставини, відсутність повернутого виконавчого листа у стягувача та в органі ДВС, що свідчить про його втрату, заявник просив замінити вибулого стягувача у виконавчому листі по справі №242/2827/15-ц в особі АТ «СЕНС БАНК» (попереднє найменування АТ АЛЬФА-БАНК») на ТОВ «ДЕБТ ФОРС», а також видати дублікат виконавчого листа у справі відносно боржника ОСОБА_1 .

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 17.03.2026 року заяву було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

В наданій заяві ТОВ «ДЕБТ ФОРС» просило розглядати справу без участі представника товариства.

Заінтересовані особи за викликами до суду повторно не з`явились, явку представників не забезпечили, не повідомивши про поважність причин своєї неявки.

За вказаних обставин, враховуючи положення ст.ст.211,223,247,442 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників, за наявними матеріалами справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши викладені в заяві доводи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів цивільної справи №242/2827/15-ц, що рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 07.10.2015 року, яке не оскаржувалось та набрало законної сили було задоволено позов ПАТ «АЛЬФА-БАНК» (правонаступником якого є АТ «СЕНС БАНК») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №500955474 від 11.08.2014 року в сумі 126399 грн. 34 коп., а також судового збору в сумі 1263 грн. 99 коп.

На виконання вказаного рішення 16.02.2016 року судом було видано виконавчий лист, який банком було пред`явлено до Селидівського ВДВС, де було відкрито виконавче провадження №51292795.

Постановою державного виконавця від 24.09.2019 року виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відомостей щодо повторного пред`явлення виконавчого листа для виконання матеріали цивільної справи не містять та під час розгляду заяви не встановлено.

Звертаючись до суду із заявою ТОВ «ДЕБТ ФОРС» посилалось на те, що 21.06.2016 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» було укладено договір №1 про відступлення права вимоги, за яким останнє набуло право вимоги у т.ч. за кредитним договором №500955474.

26.12.2018 року за договором №2019-1КІ/ВЕСТА про відступлення прав вимоги ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» відступило право вимоги за зазначеним вище кредитним договором на користь ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА».

В свою чергу останнє за договором №16-01/19/1 від 16.01.2019 року відступило право вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а останнє за договором №02-02/23 від 02.02.2023 року на користь ТОВ «КАМПІСІ ЛЕГАЛ».

За договором №11-05/23 від 11.05.2023 року ТОВ «КАМПІС ЛҐЕГАЛ» право вимоги за кредитним договором №500955474 було відступлено на користь ТОВ «ДЕБТ ФОРС».

Посилаючись на вказані обставини, відсутність повернутого виконавчого листа у стягувача та в органі ДВС, що свідчить про його втрату, ТОВ «ДЕБТ ФОРС» просило замінити вибулого стягувача у виконавчому листі по справі №242/2827/15-ц в особі АТ «СЕНС БАНК» (попереднє найменування АТ АЛЬФА-БАНК») на ТОВ «ДЕБТ ФОРС», а також видати дублікат виконавчого листа у справі відносно боржника ОСОБА_1 .

Підпунктом 17.4 п.17 п.1 Розділу ХІІІ ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦПК України встановлено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Підпунктом 4 п.10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-ІХ, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

У постанові Верховного Суду від 19.04.2021 року у справі №2-1316/285/11 (провадження №61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09.10.2019 року у справі №2-6471/06, від 03.02.2021 року у справі №643/20898/13-ц, від 23.06.2021 року у справі №2-162/12 (провадження №61-14111св20).

Дублікат це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно ч.1 ст.442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Частиною 5 ст.442 ЦПК України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормою ст.516 ЦПК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі №31/160(29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 року у справі №755/15965/17).

В постанові від 18.10.2023 року у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).

Згідно з ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що умовами п.1.3 договору факторингу №1 від 21.06.2016 року, укладеного між первісним кредитором та стягувачем в особі ПАТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» було встановлено, що право вимоги вважається відступленим фактору в день підписання цього договору після отримання грошових коштів від фактору.

Проте, доказів такої сплати за договором до заяви не долучено.

Також суд звертає увагу, що положення розділу 3 договору факторингу №1 від 21.06.2016 року, а саме п.п.3.1-3.3 містять «пробіли» в частині зазначення суми коштів, що підлягають сплаті за відступлення прав вимоги.

При цьому, пунктом 6.1 договору факторингу №1 від 21.06.2016 року визначено, що сторони домовились, що у разі прострочення виконання зобов`язань, встановлених в п.3.2 договору, право грошової вимоги в повному обсязі переходить від фактора до клієнта з дня, наступного за датою, що визначена в п.3.2 цього договору. З моменту повернення права грошової вимоги клієнту цей договір вважається розірваним.

Таким чином, оскільки представленими суду доказами заявником не доведено набуття права вимоги за кредитним договором №500955474 від 11.08.2014 року ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» згідно договору факторингу №1 від 21.06.2016 року, що в свою чергу виключає відступлення та набуття відповідного права вимоги за кредитним договором за укладеними в подальшому договорами факторингу та відступлення права вимоги ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», ТОВ «КАМПІСІ ЛЕГАЛ» та ТОВ «ДЕБТ ФОРС», в задоволенні заяви ТОВ «ДЕБТ ФОРС» в частині заміни стягувача у виконавчому листі слід відмовити.

З урахуванням зазначеного, за недоведеності факту набуття прав вимоги за кредитним договором, не підлягають задоволенню і заявлені ТОВ «ДЕБТ ФОРС» вимоги в частині видачі дублікату виконавчого листа по справі №242/2827/15-ц.

Крім того, вказані вимоги не підлягають задоволенню оскільки заявником не доведено факту втрати виконавчого листа після його повернення.

Так, на момент повернення виконавчого листа постановою державного виконавця від 24.09.2019 року, стягувачем залишалось ПАТ «АЛЬФА-БАНК» (правонаступником якого є АТ «СЕНС БАНК»). Доказів того, що виконавчий лист після повернення не надходив до первісного стягувача та не перебуває в його розпорядженні до заяви не надано.

Заявник до АТ «СЕНС БАНК» з приводу отримання відповідної інформації не звертався та клопотань про витребування такої інформації у первісного стягувача під час розгляду справи не заявляв.

Таким чином, в задоволенні заяви слід відмовити в повному обсязі за недоведеністю.

Керуючись ст.ст.1,12 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.512,514,1077,1078 ЦК України, ст.ст.2,10-13,76-81,211,223,247,258-261,442, пп.17.4 п.17 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України и, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС», заінтересовані особи Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМПСІС ЛЕГАЛ», Селидівський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про заміну стягувача у виконавчому листі, видачу дубліката виконавчого листа відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарження учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 11 травня 2026 року.

Суддя С.Ю.Казак