Рішення № 136482294, 13.05.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Чернівці Справа № 600/4016/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправним та скасування рішення.

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи, яким є Державна установа Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України № 11699 від 25.03.2025, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встановлено ІІ групу інвалідності на 1 рік з 04.12.2023 по 01.01.2025.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України № 11699 від 25.03.2025 скасовано попереднє рішення медико-соціальної експертної комісії від 04.12.2023.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки огляд його відповідачем проводився заочно та за відсутності повного медичного обстеження та проведення необхідних досліджень.

Позивач також зазначав, що медико - соціальна експертиза відповідачем проведена без опитування хворого і об`єктивного повного медичного обстеження та оцінки стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Крім того, позивач вказував, що відповідачем не повідомлено його жодним чином про проведення обстеження чи необхідність з`явитись або надати підтверджуючі наявні у нього захворювання медичні документи.

Позивач у позові стверджував, що він не відмовлявся від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень не було, його взагалі не повідомляли про проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування особи, а також жодним чином Позивача не викликалось до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».

Більше того, будь яких повідомлень позивача про необхідність з`явитися до відповідача для проведення обстеження та оцінки стану його здоров`я на поштову адресу не направлялось, що в свою чергу виключає забезпечення права особи на участь у прийнятті рішення.

За таких обставин, позивач вважає, що відповідачем порушено процедуру проведення перевірки обґрунтованості рішень та/або переогляду шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно позивача, а тому Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, про невизнання його інвалідом з 04.12.2023 по 01.01.2025 під час заочного огляду 25.03.2025 Центральною МСЕК МОЗ України, є протиправним.

Державна установа Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України подала до суду відзив, в якому просила відмовити позивачу в задоволенні позову. В обґрунтування заперечень відповідач зазначав, що 25.03.2025 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами проведеного аналізу медико експертної справи Позивача було встановлено, що попереднє рішення МСЕК про встановлення другої групи інвалідності на 1 рік з 04.12.2023 по 01.01.2025 не відповідає законодавству. Підстава: «Положення про медико-соціальну експертизу» і «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затверджені Постановою КМУ №137 від 03.12.2009, «Інструкція про встановлення груп інвалідності», затверджена Наказом МОЗ України № 561 від 05.09.2011. Попереднє рішення МСЕК від 04.12.2023 скасовано.

Тобто, ступені функціональних порушень органів та систем, зазначені у діагнозі позивача, а також відповідний ступінь обмеження життєдіяльності, не відповідають критеріям для визначення групи інвалідності згідно з чинним законодавством.

Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що рішення про встановлення групи інвалідності позивачу було законно та обґрунтовано скасовано Центром оцінювання функціонального стану особи 25.03.2025.

У відзиві відповідач стверджував, що результати перевірки медико експертної справи Позивача були оформлені у вигляді Протоколу розгляду під час перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико- соціальної експертної комісії від 25.03.2025 № 11699 рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 25.03.2025 № 11699 та Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 25.03.2025 № 11699.

Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що рішення про встановлення групи інвалідності позивачу було законно та обґрунтовано скасовано Центром оцінювання функціонального стану особи 10.07.2025.

У відзиві відповідач стверджував, що результати перевірки медико експертної справи позивача були оформлені у вигляді Протоколу розгляду під час перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 25.03.2025 № 11699, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 25.03.2025 № 11699 та Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 25.03.2025 № 11699.

Посилаючись на приписи п.п. 2 п. 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 відповідач зазначав, що повторне оцінювання особи передбачається лише у разі прийняття рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, тобто якщо у експертної команди буде недостатньо тих медичних документів, що наявні в матеріалах медико-експертної справи або, якщо у експертної команди є сумніви щодо визначення групи інвалідності. При цьому, в даному випадку мова йде про перевірку обґрунтованості рішення, раніше прийнятого медико-соціальною експертною комісією, а не про оцінювання особи на предмет встановлення наявності захворювання, яке дає право на встановлення особі групи інвалідності.

На переконання відповідача, чинним законодавством ЦОФСО надається право самостійно вирішувати питання необхідності проведення повторного оцінювання особи під час проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК, а отже, зазначена умова (повідомлення про прибуття на медичне обстеження під час проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК) не має обов`язкового характеру. Неповідомлення особи у цьому випадку не тягне за собою порушення процедури перевірки та не перешкоджає прийняттю рішення за результатами дослідження документів медико-експертної справи особи, щодо якої таку перевірку ініційовано.

Посилання позивача про порушення процедури перевірки та визначення проведення повторного оцінювання особи (повного медичного обстеження) як обов`язкової передумови прийняття рішення ЦОФСО за результатами перевірки обґрунтованості рішення МСЕК відповідач вважає помилковим, оскільки воно суперечать п.п. 2 п. 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, абзацам 11, 12, 13 п. 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338.

Отже, не повідомлення особи про необхідність повторного оцінювання та розгляд питання без її участі, не може розцінюватися як порушення прав особи під час перевірки, оскільки проведення безпосереднього огляду особи передбачається лише у разі прийняття рішення про проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування особи.

Враховуючи наведене, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийняте ним у порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, зокрема відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженого наказом МОЗ України від 03.12.2024 № 2022, тому є законним та обґрунтованим.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Згідно Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААГ № 070688 від 30.11.2022, позивачу встановлено 2 групу інвалідності, загальне захворювання, інвалідність встановлена на строк до 01.12.2023 (а.с. 20 на звороті).

Згідно пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_1 від 05.03.2023, позивач отримує пенсію по інвалідності, 2 гр., загальне захворювання (а.с. 8 на звороті).

05.12.2024 позивачу встановлена 2 група інвалідності на підставі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12 ААГ №58/3131 від 05.12.2024. Огляд інваліда повторний, друга група інвалідності, причина інвалідності загальне захворювання, інвалідність встановлена на строк до 01.01.2025, дата чергового переогляду 15.07.2026. Висновок про умови та характер праці протипоказана важка фізична праця. Рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності - «Д» нагляд (а.с. 10 на звороті).

Згідно Рішення експертної команди з оцінювання функціонального стану особи від 15.01.2025, позивачу з 01.01.2025 встановлено повторно ІІ групу інвалідності (безстроково) з потребою в постійному сторонньому догляді у зв`язку із діагнозом: М17.3 посттравматичний гонартроз (а.с. 16-17).

25.03.2025 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії прийнято рішення № 11699, яким скасовано попереднього рішення МСЕК від 04.12.2023 (а.с. 58 - 59).

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 № 875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 875-XII, в редакції чинній станом на час прийняття оскаржуваного рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 875-XII особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно зі ст. 3 Закону № 875-XII інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На підставі ч. 2 ст. 6 Закону № 875-XII особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 № 2961-IV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 2961-IV, у редакції чинній станом на час прийняття оскаржуваного рішення).

За визначенням, наведеним в абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 2961-IV, інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування, критерії встановлення інвалідності затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов`язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст. 7 Закону № 2961-IV).

Згідно п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" перевірка обґрунтованості рішень та розгляд скарг на рішення медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості та/або оскарження рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою. Особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування за власним бажанням (за зверненням опікуна у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності) або за рішенням суду.

Відповідно до підпункту 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 (далі - Положення № 1338, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Згідно пункту 51 Положення № 1338 Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями:

на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді;

за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу);

за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив, обґрунтованість рішення за яким перевіряється.

Оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова .

За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями за наявності передбачених п. 51 Положення № 1338 підстав та за умови дотримання процедури повідомлення особи, щодо обґрунтованості рішення якої проводиться перевірка.

Такими підставами можуть бути, зокрема, на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді; за запитом робочої групи з моніторингу; за результатами внутрішнього моніторингу, здійснення якого забезпечується безпосередньо ЦОФСО.

Матеріалами справи підтверджується, що 25.03.2025 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії прийнято рішення № 11699, яким скасовано попереднього рішення МСЕК від 04.12.2023 скасовано (а.с. 66-67).

Дослідженням рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 25.03.2025 № 11699 встановлено, серед іншого, наступне:

у розділі « 1. Дата прийняття та номер рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії, щодо якого проводиться перевірка» зазначено « 04.12.2023 № 995/2»;

у розділі « 2. Прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) особи, рішення щодо якої підлягає перевірці (далі - особа)» зазначено « ОСОБА_1 »;

у розділі « 6.2. Реквізити документів, на підставі яких ініційовано перевірку обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці» зазначено «Лист ГУНП в Чернівецькій області № 10618-2025 від 22.01.2025 (87270) кримінальне провадження № 12022262020002395 від 08.08.2022»;

у розділі « 9. Дата перевірки обґрунтованості рішення, що перевіряється» зазначено «з 17.03.2025 по 25.03.2025»;

у розділі « 11. Обґрунтування рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці» зазначено «Після детального вивчення наданої медичної документації, анатомо-функціональних порушень, експертна команда дійшла висновку, що попереднє рішення МСЕК про встановлення ІІ групи інвалідності на 1 рік з 04.12.2023 по 01.01.2025 не відповідає законодавству. Підстава: «Положення про медико-соціальну експертизу» і «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009, «Інструкція про встановлення груп інвалідності», затверджена наказом МОЗ України №561 від 05.09.2011. Попереднє рішення МСЕК від 04.12.2023 скасовано».

В матеріалах справи також наявні Протокол розгляду під час перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 25.03.2025 № 11699 та Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 25.03.2025 № 11699 (а.с. 61, 63 - 64).

Надаючи оцінку правомірності прийняття означеного рішення в межах дотримання процедури прийняття цього рішення, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону № 875-XII особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Статтею 69-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 № 2801-XII встановлено, що розгляд скарг на рішення експертних команд та медико-соціальних експертних комісій здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.

Відповідачем у спорах щодо оскарження у судовому порядку рішень експертних команд є заклад охорони здоров`я, на базі якого створена експертна команда, рішення якої оскаржується.

Перевірка обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами або медико-соціальними експертними комісіями, проводиться експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи:

на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду - стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду;

за результатами моніторингу проведення оцінювання повсякденного функціонування.

Моніторинг проведення оцінювання повсякденного функціонування здійснюється з використанням знеособлених даних про розгляд справ та прийняття експертними командами рішень, внесених до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування, у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Порядок оскарження та перевірки обґрунтованості рішень експертних команд або медико-соціальних експертних комісій визначається Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

За результатами адміністративного оскарження або перевірки обґрунтованості рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про підтвердження або скасування рішення, що оскаржується чи обґрунтованість якого перевіряється, або приймає нове рішення з таких самих питань, з яких було прийнято рішення, що оскаржується чи обґрунтованість якого перевіряється.

З 15.12.2023 набрав чинності Закон України "Про адміністративну процедуру" від 17.02.2022 № 2073-IX (далі Закон № 2073-IX, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2073-IX адміністративні провадження, які на день набрання чинності цим Законом перебувають на розгляді адміністративного органу, завершуються відповідно до положень цього Закону. Адміністративні акти, прийняті після набрання чинності цим Законом, оскаржуються за правилами адміністративного оскарження у порядку, визначеному цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону № 2073-IX цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

За визначеннями наведеними в п. 1 - 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 2073-IX адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації.

Адміністративна справа (далі - справа) - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов`язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом.

Адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб).

У ст. 3 Закону № 2073-IX вказано, що адміністративна процедура визначається Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Законом можуть бути встановлені особливості адміністративного провадження для окремих категорій адміністративних справ. Такі особливості повинні відповідати принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом.

Пунктом 3 розділу IX "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2073-IX встановлено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить принципам цього Закону.

Отже в процедурі прийняття відповідачем оскаржуваного рішення застосуванню підлягають не лише норми Законів № 875-XII, № 2961-IV, № 2801-XII, а й норми Закону № 2073-IX.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2073-IX принципами адміністративної процедури є:

1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності;

2) рівність перед законом;

3) обґрунтованість;

4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу;

5) добросовісність і розсудливість;

6) пропорційність;

7) відкритість;

8) своєчасність і розумний строк;

9) ефективність;

10) презумпція правомірності дій та вимог особи;

11) офіційність;

12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні;

13) гарантування ефективних засобів правового захисту.

Зміст наведених вище принципів адміністративної процедури, а також обов`язки, покладені на суб`єкта владних повноважень з метою їх належної реалізації, деталізовано у ст. 5 - 18 Закону № 2073-IX. Ці положення визначають стандарти діяльності адміністративного органу під час розгляду адміністративних справ, зокрема щодо дотримання принципів законності, обґрунтованості рішень та забезпечення участі особи у провадженні.

Частинами 1 8 ст. 8 Закону № 2073-IX встановлено, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 12 Закону № 2073-IX адміністративний орган зобов`язаний у порядку, встановленому законом, забезпечувати реалізацію права особи на доступ до інформації, що пов`язана з прийняттям та виконанням адміністративного акта стосовно неї. Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи.

Частина 1 ст. 17 зазначеного вище закону України розкриває поняття принципу "гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні": особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи; адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків; особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.

Згідно ст. 63 Закону № 2073-IX учасник адміністративного провадження має право бути заслуханим адміністративним органом до прийняття рішення у справі, якщо таке рішення може негативно вплинути на його право, свободу чи законний інтерес, крім випадків, передбачених цим Законом. Право учасника адміністративного провадження бути заслуханим реалізується ним шляхом подання до адміністративного органу своїх пояснень та/або заперечень у спосіб, передбачений цим Законом для подання заяви. Адміністративний орган інформує учасника адміністративного провадження про можливі негативні наслідки його неучасті у провадженні та ненадання пояснень та/або заперечень у справі, у тому числі у разі оскарження адміністративного акта.

Заслуховування не проводиться, якщо:

1) необхідно вжити негайних заходів для запобігання заподіянню шкоди;

2) відповідно до законодавства вимагається негайне прийняття рішення;

3) адміністративний орган приймає відповідний адміністративний акт в автоматичному режимі;

4) прохання заявника є очевидно безпідставним.

Відповідач не надав суду доказів наявності обставин, які виключають заслуховування позивача згідно ч. 2 ст. 63 Закону № 2073-IX.

Однак у відповідності до п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2073-IX до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить принципам цього Закону.

Відповідно до ст. 87 Закону № 2073-IX адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта.

Протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема:

1) прийнятий адміністративним органом, що:

а) не мав на це повноважень;

б) використав дискреційні повноваження незаконно;

2) суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта;

3) порушує норми матеріального права;

4) не відповідає принципам адміністративної процедури.

Порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта.

Таким чином, адміністративний акт, до якого відноситься також і оскаржуване рішення відповідача, є рішенням, прийнятим адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямований на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб), повинен обов`язково відповідати принципам адміністративної процедури, до яких віднесено також і гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.

З аналізу вказаних вище правових норм слідує, що під час проведення перевірки рішення МСЕК на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи має право діяти відповідно до загального Порядку, який не передбачає право Центру оцінювання функціонального стану особи скасовувати рішення МСЕК іншим шляхом, ніж як за результатами проведення повторного оцінювання особи, без її виклику та повідомлення, тільки на підставі дослідження медичних документів, поданих позивачем на МСЕК.

За обставин даної справи перевірка обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення позивачу інвалідності була здійснена заочно. Жодних доказів того, що спірне рішення приймалось на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження позивача, із проведенням необхідних досліджень або доказів того, що позивач від проходження повного медичного обстеження відмовився, не надано.

Тобто, перевірка обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення позивачу інвалідності здійснена відповідачем без проведення повного медичного обстеження позивача та проведення необхідних досліджень, що суперечить нормам Порядку № 1338.

Позивач не був жодним чином повідомлений про необхідність прибуття до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" для проведення обстеження і оцінки стану здоров`я та здійснення перевірки обґрунтованості рішень, чим був позбавлений права на участь у проведенні засідання та наданні медичних довідок.

Доказів відмови позивача від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття особи, відповідачем до суду не надано.

Отже, в даному випадку відповідачем не було дотримано зазначених положень Закону №2073-IX та не повідомлено позивача про здійснення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК, яким йому встановлено інвалідність, не забезпечено право позивача на участь в адміністративному провадженні.

Вказане свідчить про недотримання державною установою "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" встановленого порядку прийняття оскаржуваного рішення та порушення процедури проведення перевірки обґрунтованості рішення.

У даному випадку ч. 3 ст. 87 Закону № 2073-IX (порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта) не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки відповідач порушив один із принципів адміністративної процедури: гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.

Суд також звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 47 Закону № 2073-IX під час підготовки справи до розгляду та вирішення, крім невідкладного розгляду та вирішення справи (стаття 60 цього Закону), адміністративний орган встановлює наявність та достатність матеріалів у справі, а також за необхідності: 1) витребовує додатково документи та відомості, що перебувають у володінні органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, що належить до сфери його управління; 2) залучає до участі в адміністративному провадженні адресата, повідомляє йому правові підстави початку адміністративного провадження та можливі наслідки прийняття адміністративного акта; 3) повідомляє заінтересованим особам про початок адміністративного провадження та про їхні права на участь в адміністративному провадженні; 4) повідомляє учасникам адміністративного провадження порядок ознайомлення з матеріалами справи, їхні права і обов`язки; 5) надає учасникам адміністративного провадження можливість подати документи, клопотання, пояснення та зауваження, довести обставини, що мають значення для вирішення справи; 6) вирішує питання про необхідність залучення до участі в адміністративному провадженні осіб, які сприяють розгляду справи, призначення експертизи, проведення огляду на місці або огляду речей, проведення слухання у справі; 7) виконує інші передбачені законом обов`язки в рамках адміністративного провадження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 52 Закону № 2073-IX адміністративний орган досліджує обставини, що мають значення для вирішення справи, виходячи з принципів законності та офіційності.

Адміністративний орган повинен неупереджено дослідити всі обставини справи, у тому числі ті, що є сприятливими, а також ті, що є несприятливими для учасників адміністративного провадження.

Частинами 1 3 та 5 ст. 72 Закону № 2073-IX встановлено, що адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті). Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта. У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин. Адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином. Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

За такого правового регулювання, суд зазначає, що відповідач, маючи сумніви щодо не відповідності ступеню функціональних порушень органів та систем, зазначених у діагнозі позивача, а також його ступеню обмеження життєдіяльності критеріям для визначення групи інвалідності згідно з чинним законодавством, з метою забезпечення належності та повноти з`ясування обставин, які мають значення для прийняття відповідного рішення, не тільки мав, а й був зобов`язаний повідомити позивача про необхідність прибуття на медичне обстеження під час проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК, провести повне медичне обстеження позивача та необхідні дослідження, що дозволило б йому прийняти обґрунтоване рішення, яке відповідало б вимогам законодавства.

У даному випадку суб`єкт владних повноважень, на виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не подав жодних доказів на підтвердження обґрунтованості та вмотивованості оскаржуваного рішення від 25.03.2025 № 11699, яким позивачу скасовано II (другу) групу інвалідності.

Отже, оскаржуване в цій справі рішення відповідача вказаним вимогам Закону № 2073-IX не відповідає, оскільки ним не дотримано, визначеної цим нормативно-правовим актом процедури прийняття рішення, а також з огляду на те, що відповідачем не було наведено належних мотивів, які б однозначно свідчили про невідповідність ступеню функціональних порушень органів та систем, зазначеного у діагнозі позивача, а також його ступеню обмеження життєдіяльності критеріям для визначення групи інвалідності згідно з чинним законодавством, у зв`язку з чим таке рішення підлягає скасуванню.

Посилання відповідача виключно на приписи п.п. 2 п. 8 Положення № 1338 та абз. 11, 12, 13 п. 51 Порядку № 1338, як на підставу перевірки обґрунтованості рішення МСЕК без необхідності проведення повторного оцінювання особи та без повідомлення особи про проведення такої перевірки, суд відхиляє, оскільки вони суперечать принципам Закону № 2073-IX.

Суд повторює, що відповідно до п. 3 розділу IX "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2073-IX до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить принципам цього Закону.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог ч. 2 ст. 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Водночас суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, від 25.09.2018 у справі № 804/800/16 та від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, відповідно до яких суд не здійснює самостійно оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК з медичних критеріїв, адже суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері.

А тому перевірка правомірності встановлення позивачу групи інвалідності не входить до повноважень суду.

Натомість такими повноваженнями наділений саме відповідач.

Підсумовуючи вищевикладене суд наголошує, у контексті спірних відносин саме належне дотримання процедури оцінювання повсякденного функціонування особи є фундаментальним показником правомірності прийнятого рішення, оскільки за умови протилежного нівелюється сенс законодавчого врегулювання такої процедури.

З урахуванням встановлених вище фактичних обставин справи суд приходить до переконання про недотримання відповідачем принципу належного урядування під час прийняття спірного рішення з огляду на порушення процедури його ухвалення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У даному випадку суб`єкт владних повноважень на виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не подав доказів на підтвердження обґрунтованості та вмотивованості оскаржуваного в даній справі рішення.

З огляду на всі вище перелічені обставини, оскаржуване рішення відповідача не може вважатись законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судом не проводиться розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України № 11699 від 25.03.2025, яким скасовано ІІ групу інвалідності ОСОБА_1 .

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників процесу:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач Державна установа Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України (провулок Феодосія Макаревського, 1-А, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 03191673).

Суддя В.К. Левицький