Рішення № 136479777, 13.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року Київ справа №320/51492/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Войтовича І.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування з 01.01.2025 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування та виплачувати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії з 01.01.2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", у розмірі 90 відсотків від заробітної плати нині працюючого народного депутата України - члена комітету Верховної Ради України з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу на підставі довідки про заробітну плату працюючого народного депутата України, виданої Управлінням справами Апарату Верховної Ради України № 9-1-12/1065 від 16.06.2021, без обмеження граничного розміру пенсії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він був народним депутатом України 2-го, 3-го та 4-го скликань. Обіймаючи посаду народного депутата України, обирався членом комітетів Верховної Ради України. У період з 07.04.2005 по 05.06.2006 його було обрано членом комітету Верховної Ради України з питань промислової політики і підприємництва, що підтверджується записами у трудовій книжці. З 25.07.2007 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про статус народного депутата України" в редакції, яка діяла станом на дату призначення пенсії, у розмірі 90% місячної заробітної плати працюючого народного депутата України на момент призначення пенсії. У зв`язку зі змінами в законодавстві ОСОБА_1 набув право на перерахунок пенсії. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2022 у справі № 640/20939/21, яке набрало законної сили зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01 липня 2021 року перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків від заробітної плати нині працюючого народного депутата України - члена комітету Верховної Ради України з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу на підставі довідки про заробітну плату працюючого народного депутата України, виданої Управлінням справами Апарату Верховної Ради України №9-1-12/1065 від 16.06.2021, без обмеження граничного розміру пенсії.

На виконання вказаного рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві здійснено перерахунок пенсії з 01.07.2021 року, встановивши її розмір з 01.07.2021 року в сумі 41508,90 гривень. Однак пенсія в зазначеному розмірі виплачувалась йому лише в період липень-грудень 2024 року.

З січня 2025 року ОСОБА_1 виплачується пенсія в розмірі 29 786,88 гривень. В зв`язку з цим в березні 2025 року останній звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зі зверненням щодо припинення порушення його права на визначену пенсію, на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2022 року та усунення даних порушень.

Листом за вих. № 15084-12826/М-02/8-2600/25 від 03.04.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ОСОБА_1 повідомлено, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2022 року ним здійснено перерахунок пенсії та нараховано виплату в розмірі 41508,90 гривень. Однак оскільки, як вважає відповідач, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2022 року у справі №640/20939/21 не покладено зобов`язань щодо виплати пенсії без обмеження максимального розміру в подальшому, тому в разі проведення перерахунків пенсії (зокрема, в зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, встановлення нових підвищень, проведення індексації тощо), розмір пенсійної виплати обчислюється з урахуванням законодавчих актів, прийнятих Урядом.

Відтак, відповідачем застосовано постанову Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та з 01.01.2025 року нараховано позивачу до виплати пенсію в розмірі 29 782,88 гривень та рекомендовано, в разі не згоди з прийнятим рішенням, за захистом своїх прав звернутися до суду.

Позивач не погоджується з такими діями відповідача, вважає їх протиправними та такими, що порушують його права на належне пенсійне забезпечення, тому звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом надання відзиву не скористався.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 був народним депутатом України 2-го, 3-го та 4-го скликань. Обіймаючи посаду народного депутата України, обирався членом комітетів Верховної Ради України.

У період з 07.04.2005 по 05.06.2006 його було обрано членом комітету Верховної Ради України з питань промислової політики і підприємництва, що підтверджується записами у трудовій книжці.

З 25.07.2007 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про статус народного депутата України" в редакції, яка діяла станом на дату призначення пенсії, у розмірі 90% місячної заробітної плати працюючого народного депутата України на момент призначення пенсії.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2022 року у справі № 640/20939/21, яке набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01 липня 2021 року перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків від заробітної плати нині працюючого народного депутата України - члена комітету Верховної Ради України з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу на підставі довідки про заробітну плату працюючого народного депутата України, виданої Управлінням справами Апарату Верховної Ради України №9-1-12/1065 від 16.06.2021, без обмеження граничного розміру пенсії.

На виконання вказаного рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві здійснено перерахунок пенсії з 01.07.2021 року, встановивши її розмір з 01.07.2021 року в сумі 41 508,90 гривень.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та статті 46 Закону України від 19.11.2024 № 4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" відповідачем з 01.01.2025 було здійснено перерахунок пенсії позивача з урахуванням Постанови КМУ від 03.01.2025 року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", оскільки його пенсія перевищувала 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, перерахунок пенсії здійснено з застосування коефіцієнтів та з обмеженням пенсії максимальним розміром.

Розмір пенсії з надбавками 41 508,90 грн, максимальний розмір пенсії -23 610,00 грн, з урахуванням Постанови КМУ від 03.01.2025 року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" з 01.01.2025 пенсію до виплат нараховано: 23 610,00 грн + 6 172, 88 грн = 29 782,88 грн.

11.03.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зі зверненням щодо припинення порушення його права на визначену пенсію, на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2022 року та усунення даних порушень.

Листом за вих. № 15084-12826/М-02/8-2600/25 від 03.04.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ОСОБА_1 повідомлено, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2022 року здійснено перерахунок пенсії та нараховано виплату в розмірі 41 508,90 гривень. Однак оскільки, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2022 року у справі №640/20939/21 не покладено зобов`язань щодо виплати пенсії без обмеження максимального розміру в подальшому, тому в разі проведення перерахунків пенсії (зокрема, в зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, встановлення нових підвищень, проведення індексації тощо), розмір пенсійної виплати обчислюється з урахуванням законодавчих актів, прийнятих Урядом.

Відтак, відповідачем застосовано постанову Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та з 01.01.2025 року нараховано позивачу до виплати пенсію в розмірі 29 782,88 гривень та рекомендовано, в разі не згоди з прийнятим рішенням, за захистом своїх прав звернутися до суду.

Позивач не погоджується з такими діями відповідача, вважає їх протиправними та такими, що порушують його права на належне пенсійне забезпечення, тому звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Статус (права, обов`язки і відповідальність) народного депутата України, правові і соціальні гарантії здійснення народним депутатом України своїх депутатських повноважень визначено Законом України "Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992 року № 2790-XII.

Частиною дванадцятою статті 20 цього Закону встановлено, що пенсійне забезпечення народних депутатів здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Наведене свідчить про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення народного депутата України здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону України "Про статус народного депутата України" та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 46 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Кабінету Міністрів України "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" від 03 січня 2025 року № 1 (далі постанова Кабінету Міністрів України № 1) установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,5;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,4;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,3;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,2;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.

Тобто, приписами Постанови № 1 запроваджено тимчасове (на 2025 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, які мають право на пенсію за Законом України "Про статус народного депутата України", коефіцієнтів зменшення пенсії, отже вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законом України "Про статус народного депутата України" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 2 Постанови № 1 встановлено, що у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.

Водночас пунктом 3 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України передбачено, що у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.

З огляду на вказане, Закон України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та постанова Кабінету Міністрів України № 1 фактично змінили підхід до визначення розміру пенсій, призначених на підставі Закону України "Про статус народного депутата України".

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності? (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).

У даному випадку, Закон України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми.

Конституція України не надає Закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Зазначене узгоджується з позицією Конституційного Суду України, викладеного у Рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Так, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

У Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп і від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Водночас, Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).

Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).

Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі "Kopecky проти Словаччини" від 28 вересня 2004 року, заява № 44912/98).

Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.

Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи.

Зазначені висновки викладені колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду в рішенні від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22.

Крім того, у постанові від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

У рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 та від 30 листопада 2010 року № 22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Відповідно до першого речення частини третьої статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відтак, у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Суд не надає оцінку конституційності статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", а лише зазначає, що положення цього Закону у частині, яка суперечить Конституції України та спеціальному Закону, не можуть бути застосовані при вирішенні цього спору відповідно до статті 7 КАС України.

Таким чином, оскільки Законами України "Про статус народного депутата України", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" і постанови Кабінету Міністрів України № 1.

Отже, застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до цих Законів, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та/чи норми пенсійного забезпечення, зокрема постанови Кабінету Міністрів України № 1, є протиправним.

Застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) народним депутатам України, коефіцієнтів зменшення пенсії згідно статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пункту 1 Кабінету Міністрів України № 1 фактично призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом.

Отже, застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до цих Законів, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та/чи норми пенсійного забезпечення, зокрема постанови Кабінету Міністрів України № 1, є протиправним.

В постанові від 22 жовтня 2025 року у справі № 520/11006/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду констатував, що застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій положень статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та Постанови № 1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України, а застосування нормативно-правових актів, які не урегульовають умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України, свідчить про протиправне обмеження права особи на належний соціальний захист, що виходить за межі наданих пенсійному органу повноважень і є беззаперечною підставою для визнання протиправними його дій, а сума недоплаченої пенсії підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, судом враховано, що Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2022 у справі №640/20939/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01 липня 2021 року перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків від заробітної плати нині працюючого народного депутата України - члена комітету Верховної Ради України з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу на підставі довідки про заробітну плату працюючого народного депутата України, виданої Управлінням справами Апарату Верховної Ради України №9-1-12/1065 від 16.06.2021, без обмеження граничного розміру пенсії.

Окрім зобов`язання здійснити перерахунок пенсії, дане рішення містить зобов`язання ще й виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження граничного розміру. Відтак, твердження відповідача про те, що "рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2022 у справі №640/20939/21 не покладено зобов`язань щодо виплати пенсії без обмеження максимального розміру в подальшому" є помилковим та не відповідає дійсності.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

При цьому, у ст. 370 КАС України додатково закріплено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи , для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом

Як вже зазначалось судом, Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2022 року у справі № 640/20939/21 встановлено право позивача на отримання пенсії у розмірі 90 відсотків від заробітної плати нині працюючого народного депутата України - члена комітету Верховної Ради України з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу на підставі довідки про заробітну плату працюючого народного депутата України, виданої Управлінням справами Апарату Верховної Ради України №9-1-12/1065 від 16.06.2021, без обмеження граничного розміру пенсії.

Отже, обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, суд вважає за необхідне: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування з 01.01.2025 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 та щодо виплати пенсії з обмеженням максимального розміру; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування та виплачувати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії з 01.01.2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", у розмірі 90 відсотків від заробітної плати нині працюючого народного депутата України - члена комітету Верховної Ради України з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу на підставі довідки про заробітну плату працюючого народного депутата України, виданої Управлінням справами Апарату Верховної Ради України № 9-1-12/1065 від 16.06.2021, без обмеження максимального розміру пенсії.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. № 16) щодо застосування з 01.01.2025 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 та щодо виплати пенсії з обмеженням її максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) здійснити нарахування та виплачувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію з 01.01.2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", у розмірі 90 відсотків від заробітної плати нині працюючого народного депутата України - члена комітету Верховної Ради України з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу на підставі довідки про заробітну плату працюючого народного депутата України, виданої Управлінням справами Апарату Верховної Ради України № 9-1-12/1065 від 16.06.2021, без обмеження максимального розміру пенсії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.