Рішення № 136479776, 12.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року м. Київ справа №320/25906/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА

«ДІСНА»

до Київської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ДІСНА» через систему «Електронний Суд» (далі - позивач) звернулося з позовом до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач) в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості № UA100380/2024/000039/1 від 25.04.2024р.;

визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2024/000377.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що митним органом не дотримано процедури перевірки числового значення митної вартості, що призвело до необґрунтованого коригування митної вартості за контрактом. Позивач наголошує, що рішення про коригування митної вартості товарів повинно містити посилання не тільки на номер та дату митної декларації, щодо митної вартості ідентичних/аналогічних товарів, а й пояснення митного органу, щодо відповідних коригувань із зазначенням обсягу партії ідентичних/аналогічних товарів, умов поставки, комерційних рівнів, детальна інформація та джерела, використані митницею при її коригуванні. Однак, при цьому митний орган в оскаржуваному рішенні зробив лише посилання на дату та номер митної декларації і ціну, визначеної за одиницю товару, яка оскаржується позивачем, не зазначивши при цьому інформацію про обсяг поставки, виробника товару, умови поставки, комерційний рівень та інші ознаки, які дозволяли б встановити відповідність оцінюваного товару, що перебуває у митному оформленні ідентичному/подібному товару. При цьому різниця між митною вартістю товару, зазначеного в митній декларації та митною вартістю подібних/аналогічних товарів не свідчить про вчинення порушень декларантом щодо визначення митної вартості та не є достатньою підставою для висновку митного органу про недостовірність відомостей заявленої декларантом митної вартості товарів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2024р. суддею Жуковою Є.О., відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано у позивача: всі наявні докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, засвідчений переклад на українську мову (апостиль) документів, які подавалися для митного оформлення, від відповідача: належним чином завірені копії всіх матеріалів, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Представником відповідача, 28.08.2024р. через систему «Електронний Суд» подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що оскільки під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З урахуванням цього, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Крім того, разом із відзивом до суду, на виконання вимог ухвали, надані витребувані докази.

27.12.2024р., представником позивача через систему «Електронний Суд», на виконання вимог ухвали суду подано клопотання про долучення додаткових доказів.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

10 жовтня 2023р., між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ДІСНА» (покупець) та HEINZ STENGEL GMBH (продавець) укладений договір купівлі - продажу автомобіля №12/10-1 (далі - Договір), згідно якого продавець зобов`язується передати майно у вигляді автотранспортних засобів у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити за них обумовлену грошову суму.

Відповідно до п.1.2 Договору, автотранспортний засіб, що відчужується, має такі характеристики:

1) Марка (модель): Merdedes-Benz

Тип: 1845 LS ACTROS 4*2 StreamSpace 2x Tank Retarder

Номер кузова: НОМЕР_1

(УКТ ЗЕД 8701209000)

Згідно п.2.1 Договору, вартість автомобіля встановлюється в євро і вказується у відповідному рахунку - фактурі. Вартість транспортного засобу наступна:

1) Марка (модель): Merdedes-Benz

Тип: 1845 LS ACTROS 4*2 StreamSpace 2x Tank Retarder

Номер кузова: НОМЕР_1 18 333, 50 EVR.

Розрахунки здійснюються в Євро шляхом переказу грошових коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий розрахунок продавця. (пункт 2.2. Договору).

Відповідно до п.2.3 Договору, оплата здійснюється шляхом 100 % (сто відсотків) попередньої оплати на підставі виставленого продавцем рахунку фактури.

Умови поставки/передачі автомобіля, згідно Договору, визначено -EXW, місце передачі автотранспортного засобу: м. NEUENSTEIN. Термін поставки автотранспортного засобу не більше 90 календарних днів з дати внесення попередньої оплати.

З метою митного оформлення товару, позивачем була подана до митного органу митна декларація №24 UA100380315116U5 з пакетом наступних документів:

0325 проформа P9441 від 11.10.2023р.;

0380 інвойс ЕХ 8088 від 05.03.2024р.;

0730 CMR 451561;

2800 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 05.04.2024р.;

0862 інвойс EX8088 від 05.03.2024.;

3002 платіжне доручення № 163 від 12.10.2023р.;

3002 платіжне доручення № 203 від 01.12.2023р.;

3002 платіжне доручення №32 від 29.02.2024р.;

3007 транспортна довідка (документ, що підтверджує вартість перевезення товару) від 21.04.2024р.;

4100 контракт № 12/10-1 від 10.10.2023р.;

9000 довідка щодо відповідність екологічним нормам № 22.04.2024 31 від 22.04.2024р.;

9000 фото;

9610 декларації країни відправлення №24DE945925960030B9.

При визначенні митної вартості, позивачем був обраний основний метод за ціною договору (вартість операції) 18 333, 00 євро. Задекларована декларантом вартість товару становила 788 416, 86 грн.

В електронному повідомленні та рішенні про коригування митної вартості товарів № UA1003820/2024/000039/1 від 25.04.2024р., митний орган запропонував позивачу подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме:

транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів у відповідності до законодавства України, передбачені положеннями Наказу № 599;

за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

копію митної декларації країни відправлення, з врахуванням ст.254 МК України;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість;

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

за бажанням декларанта інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

Позивач, листом від 24.04.2024р. №111 надав додаткові пояснення в обґрунтуванням достовірності документів наданих ним, що підтверджують митну вартість та повідомив, що надав усі наявні у декларанта додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість задекларованого товару.

Митним органом, 25.04.2024р., прийнято рішення про коригування митної вартості №UA100380/2024/000039/1 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2024/000377.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивач, випустив у вільний обіг товар за митною декларацією №24UA100380315650U5, відповідно до ст.55 Митного кодексу України, зі сплатою гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно пункту 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України, відносини, пов`язані із справлянням митних платежів регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно пункту 34-1 частини першої статті 4 Митного Кодексу України (далі-МК України), органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частина друга статті 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, число визначення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмі й цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (частини восьма, дев`ята статті 52 МК України).

Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною четвертою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами першою та другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина сьома статті 55 МК України).

Згідно з частини восьмої вказаної статті МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до частини дев`ятої статті 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України, передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини п`ята восьма статті 58 МК України).

Згідно з приписів пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Водночас, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17.

Разом з тим, в силу частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною третьою статті 54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Статтею 55 МК України, встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів. Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Як встановлено з матеріалів справи, підставою прийняття відповідачем оскаржуваного рішення (графа 33) стало наступне:

1) декларантом до митного оформлення не надані усі документи, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а саме транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України віл 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом можуть надаватися: калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю.

2) відповідно до п.2.3. Контракту, оплата здійснюється шляхом 100% попередньої оплати на підставі виставленого продавцем рахунку фактури. Декларантом надано банківські платіжні документи від 29.02.2024р. № 32, з посиланням на зовнішньоекономічний контракт від 10.10.2023р. №12/10-1 на суму 16333,5 EUR від 01.12.2023р. № 203, з посиланням на зовнішньоекономічні контракти, один з яких не стосується даної партії товару на суму 16333,5 EUR та від 12.10.2023р. № 163 з посиланням на зовнішньоекономічні контракти, три з яких не стосуються даної партії товару на суму 3000 EUR. У гр.70 вищезазначених банківських платіжних документів, призначення платежу не містить посилання на рахунки фактури. У гр.72 (додаткова інформація) платіжного доручення від 01.12.2023 № 203 та від 12.10.2023 № 163 наявна інформація про інвойси, які не стосуються даної поставки. Це може відчити про те, що платіжне доручення не стосується даної поставки. Отже, декларантом не підтверджено ціну, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

3) Відповідно до п.1.2 Контракту, країна походження транспортного засобу (товару) Німеччина, у декларації про походження товару від 05.03.2024р. № EX8088, країна походження транспортного засобу (товару) не зазначена;

4) надана копія митної декларації країни відправлення від 26.03.2024р. №24DE945930064756B5 без зазначення умов поставки Товару та ціни задекларованого в ЕМД товару.

Стосовно п.1, позивач зазначає, що ним на підтвердження даних транспортних витрат разом з митною декларацією подано довідку про вартість транспортних витрат від 21.04.2024р. б/н, в якій зазначено, що перевезення здійснюється з використанням власного ТЗ, загальна вартість транспортних витрат тягача KUN130Т маршрутом Ноєнштайн (Германія) Порубне (Україна), протяжність маршруту 1670 км, становить 12 714, 63 грн. Вартість навантаження входить в суму витрат.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019р., по справі № 804/16553/14 дійшов правового висновку про те, що довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Стосовно п.2, позивач зазначає, що на підтвердження митної вартості товару, позивачем до митного органу надані контракт № 12/10-1 від 10.10.2023р., де в п.2.1. зазначена вартість товару 18 333 EUR, інвойс ЕХ8088 від 05.03.2024р., в якому зазначена вартість товару у розмірі 18 333 EUR, проформа- рахунок № Р9441 від 11.10.2023р., який одночасно є комерційним документом, що містить відомості про ціну товару та по якому здійснена часткова предоплата у розмірі 1000 EUR, згідно платіжної інструкції № 203 від 01.12.2023р. та 1000 EUR, згідно платіжної інструкції № 163 від 12.10.2023р.

Платіжними дорученнями в іноземній валюті № 163, №203, № 32, здійснив предоплату за товар трьома платежами, що в сукупності склало загальну суму, яка до моменту поставки товару встановила 100% сплати. В графі 70 зазначених платіжних дорученнях вказані документи, на підставі яких здійснюється платіж, а саме предоплата, окрім інших договорів, за договір № 12/10-1 від 10.10.2023р., згідно якого декларується товар. У графі 72 вказана додаткова підстава для здійснення часткової передоплати за товар у розмірі 2000 EUR на підставі проформи рахунку № Р9441 (інвойс), яка також була додана декларантом на підтвердження митної вартості товару. До того, проформа рахунок № Р9441 від 11.10.2023р. містить інформацію щодо ідентифікації товару, умови поставки аналогічні інформації, зазначеної в контракті. Сам факт оплати трьома платіжками за товар зі вказівкою на декілька договорів, які укладені з одним і тим же контрагентом та по яким також здійснюється передплата, не впливає на думку позивача на можливість визначення митної вартості товару за ціню договору в сукупності інших документів.

Стосовно п.3., щодо не зазначення позивачем у декларації походження товару від 05.03.2024р. №ЕХ8088 країни походження транспортного засобу (товару), позивач зазначає, що вказана інформація не відповідає дійсності, оскільки як і вбачається судом, вказаний документ дані про країну походження, а саме - HERDESTELLT IN DEUTSCHLAND (Німеччина).

Щодо п.4, то позивач зазначає, що посилання митного органу, як на підставу відмови у прийнятті митної декларації, на відсутність в митній декларації країни відправлення від 26.03.2024 № №24DE945930064756B5 умов поставки товару та ціни задекларованого в ЕМД товару, є безпідставним, оскільки позивач на підтвердження умов поставки та ціни надав до митного органу (договір, інвойс, банківські платіжні документи), що в сукупності з іншими поданими документами містить повну інформацію про митну вартість.

Між тим при вирішенні даного спору по суті слід звернути увагу на те, що митний орган, вказуючи про фактичне заниження позивачем митної вартості під час розгляду справи, в спірному рішенні використав числові значення митної вартості товару, оформленого за митною декларацією від 10.11.2023р. №UA100380/2023/616548.

Відповідно до частини 8 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) (ч. 1 ст.64 МК України).

Згідно з частиною 3 статті 64 МК України, митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог МК України

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, тому такий підхід для формування оскаржуваного рішення прямо суперечать наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування.

Зазначена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.09.2022 у справі № 1.380.2019.004890, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.

Крім цього, в постанові від 10.12.2020 у справі № 380/10399/20 Верховний Суд, серед іншого, сформулював правовий висновок, за яким рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2 і 4 частини 2 статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Разом з цим слід зауважити, що такі митні декларації не можуть бути визнані обґрунтовано аналогічними (подібними), оскільки відмінними є як країни постачання товару, так і період поставки.

Додатково суд зазначає, що посилання на митну декларацію відповідачем як на підставу коригування митної вартості є необґрунтованим, оскільки дане рішення є неузгодженим та оскаржується в судовому порядку (справа № 320/11593/24).

З урахуванням вищезазначеного, суд звертає увагу, що в електронному повідомлені відповідач не навів жодних обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів, не навів жодних доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, суд зауважує, що суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування додаткових документів у декларанта.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 804/4680/16.

Отже, зазначені відповідачем обставини не свідчать про наявність розбіжностей, що впливають на митну вартість та наявність підстав для витребування додаткових документів.

Суд вважає, що відповідач фактично вийшов за межі своїх повноважень, втрутившись у сферу господарських відносин, бухгалтерського обліку та банківських операцій, що не підпадають під регулювання митного законодавства.

Суд звертає увагу, що відповідачем не дотримано правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.001625, у якій зазначено, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише тоді, коли використання попереднього є неможливим. Наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності заявлених декларантом відомостей є обов`язковою умовою для витребування додаткових документів. Такі сумніви вважаються обґрунтованими лише у разі виявлення розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи фактичну ціну товару.

При цьому саме на митний орган покладається обов`язок чітко вказати обставини, які викликали сумніви, пояснити неможливість їх перевірки на підставі наданих декларантом документів та обґрунтувати необхідність витребування додаткових доказів. Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі № 815/5838/17 також підкреслив, що перелік основних документів, які підтверджують митну вартість, визначений статтею 53 МК України, і митниця має право вимагати лише ті документи, які дійсно дозволяють перевірити правильність задекларованої вартості.

Крім того, у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18 Верховний Суд чітко зазначив, що саме митний орган зобов`язаний довести недостатність поданих декларантом документів або наявність у них суперечностей, які викликають сумніви у достовірності заявленої інформації. Контролюючий орган має також надати докази, які підтверджують неможливість визначення митної вартості за першим методом.

Таким чином, за результатами дослідження наданих сторонами документів, аналізу нормативно-правого регулювання, суд дійшов до висновку, що всі доводи та твердження Київської митниці, які покладені в основу спірного рішення та викладені ним письмово під час розгляду справи є помилковими та безпідставними, а тому оспорювані рішення є протиправними та такими, що прийняті не у межах та у спосіб визначений чинним законодавством, а тому підлягають скасуванню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Варто також враховувати п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., що підтверджується квитанцією від 18.06.2024р. №10471 та від 08.07.2024р. №163.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ДІСНА» - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості № UA100380/2024/000039/1 від 25.04.2024р.

3. Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2024/000377 від 25.04.2024р.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ДІСНА» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судовий збір у сумі 2 422, 40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні, 40 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.