Ухвала суду № 136478271, 12.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 травня 2026 рокуСправа №160/4848/26Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши в порядку письмового провадження питання про витребування доказів та пояснень у справі,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач 1, ГУ ПФУ у Львівській області), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач 2, ГУ ПФУ в Одеській області), в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, ЄДРПОУ 13814885 від 06.02.2026 за №045750035789 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в призначенні пенсії за віком від 29.01.2026;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, ЄДРПОУ 20987385, від 23.01.2026 за №0457500035789 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в призначенні пенсії за віком від 16.01.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, ЄДРПОУ 13814885, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періоди навчання з 01.09.1983 по 30.06.1984 (10 місяців 2 дні до призову на строкову військову службу) та з 01.09.1986 по 13.06.1990 (3 роки 9 місяців 13 днів після звільнення зі строкової військової служби), а також періоду роботи з 14.10.1993 по 08.09.1995;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, ЄДРПОУ 20987385, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періоди навчання з 01.09.1983 по 30.06.1984 (10 місяців 2 дні до призову на строкову військову службу) та з 01.09.1986 по 13.06.1990 (3 роки 9 місяців 13 днів після звільнення зі строкової військової служби), а також періоду роботи з 14.10.1993 по 08.09.1995.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що досягнувши пенсійного віку, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявами від 16.01.2026 та 29.01.2026 про призначення пенсії за віком на підставі ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заяви було розглянуто за принципом екстериторіальності та у результаті Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком. Також, не зараховано до страхового стажу позивача періоди навчання з 01.09.1983 по 30.06.1984, з 01.09.1986 по 13.06.1990 та роботи з 14.10.1993 по 08.09.1995. Зі спірними рішеннями позивач не погоджується, що стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2026 клопотання ОСОБА_1 про зобов`язання надати докази по справі, - задоволено частково. Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують доводи щодо перетинань періодів роботи ОСОБА_1 з періодами його навчання. В задоволенні іншої частини, - відмовлено. Зупинено провадження у справі до надання витребуваних судом доказів.

До суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії №045750035789 від 16.04.2026. У рішенні зазначено, що воно було прийнято на заміну оскаржуваного рішення від 06.02.2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ч.3 ст. 2 КАС України, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі закріплено як принцип здійснення правосуддя в адміністративних судах.

Статтею 9 КАС України встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 3, 6 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ч. ч. 7,8 ст. 80 КАСУ особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

Отже для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин, суд вважає за необхідне витребувати від ОСОБА_1 пояснення та докази на їх підтвердження або спростування:

- щодо отримання ним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні позивачу пенсії №045750035789 від 16.04.2026, яке було прийнято на заміну оскаржуваного рішення від 06.02.2026 року.

- чи погоджується позивач із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні позивачу пенсії №045750035789 від 16.04.2026, яке було прийнято на заміну оскаржуваного рішення від 06.02.2026 року?

- чи оскаржував позивач рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні позивачу пенсії №045750035789 від 16.04.2026, яке було прийнято на заміну оскаржуваного рішення від 06.02.2026 року?

Відповідно до положень ст. 119 Кодексу адміністративного судочинства України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що метою продовження процесуального строку, встановленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов`язку. Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним у контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконанні процесуального обов`язку, а й правової визначеності учасників матеріально-правових відносин, спір між якими вирішується із застосуванням процесуальних засобів.

Зупинення провадження в адміністративній справі - це тимчасове припинення вчинення у справі будь-яких процесуальних дій у зв`язку з обставинами, що перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії.

З метою недопущення порушення строків розгляду адміністративної справи, суд приходить висновку про необхідність зупинення провадження у справі до надання витребуваних судом пояснень.

Керуючись статтями 72-80, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Витребувати від ОСОБА_1 пояснення та докази на їх підтвердження або спростування:

- щодо отримання ним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні позивачу пенсії №045750035789 від 16.04.2026, яке було прийнято на заміну оскаржуваного рішення від 06.02.2026 року.

- чи погоджується позивач із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні позивачу пенсії №045750035789 від 16.04.2026, яке було прийнято на заміну оскаржуваного рішення від 06.02.2026 року?

- чи оскаржував позивач рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні позивачу пенсії №045750035789 від 16.04.2026, яке було прийнято на заміну оскаржуваного рішення від 06.02.2026 року?

Зазначені документи надати протягом 15 днів з дня отримання копії цієї ухвали на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду нарочно через канцелярію суду або шляхом поштового зв`язку або шляхом завантаження до системи Електронний суд з автоматичним накладенням електронного цифрового підпису.

Роз`яснити, що письмові докази, які подаються до суду, повинні бути оформлені відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема вони подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, а якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Зупинити провадження у справі до надання витребуваних судом пояснень та доказів.

Суд роз`яснює, що відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 1 статті 249 КАС України передбачено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Неклеса