Ухвала суду № 136473872, 13.05.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7017/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.05.2026 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Світлик О.М.,

за участю секретаря судового засідання Заяць А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Німенка Артема Сергійовича про забезпечення позову до подання позовної заяви,

В С Т А Н О В И В:

13.05.2026 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла заява представника заявника ОСОБА_1 адвоката Німенко А.С. про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, згідно з якою просить накласти арешт на належні ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , склад готової продукції (літ. Б); цех по розливу соків з котельнею (літ. Б, Б); склад олії (літ. В); цех розливу олії зі складом (літ. В); водонасосну станцію (літ. Г); трансформаторну (літ. Д); фундамент під рефрижератор (літ. Е); огорожу та споруди І-ІV та заборонити суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, нотаріусам) проводити будь-які реєстраційні дії щодо вказаного нерухомого майна.

На обґрунтування заяви посилається на те, що громадянин Словацької республіки ОСОБА_1 має намір звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , третьої особи ТОВ «BFS s.r.o., в якій буде просити суд визнати за ним право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: склад готової продукції (літ. Б); цех по розливу соків з котельнею (літ. Б, Б); склад олії (літ. В); цех розливу олії зі складом (літ. В); водонасосну станцію (літ. Г); трансформаторну (літ. Д); фундамент під рефрижератор (літ. Е); огорожу та споруди І-ІV.

У відповідності до договору купівлі-продажу від 21.08.2006 громадянин ОСОБА_4 набув право власності на об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: адміністративно-побутовий корпусу літ. А, котельню літ. А, склад готової продукції літ. Б, цех по розливу соків з котельнею літ. Б`Б, склад олії літ. В, цех розливу олії зі складом літ. В, водонасосона станція літ. Г, трансформаторна літ. Д, фундамент під рефрижератор літ. Е, огорожа та споруди І-ІV.

21.12.2006 між громадянином Словаччини ОСОБА_2 та акціонерним товариством «B.O.F., a.s.», юридична особа за законодавством Словаччини, адреса: 821 08, Братислава 2, вул. Мілетічова, 1, Словацька Республіка, ідентифікаційний номер 31318045, код платника ПД: НОМЕР_2 , податковий код 2020369626, було укладено договір іпотеки, посвідчений 21.12.2006 приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Резвановою І.Д. за реєстровим №4639.

Згідно з п. 1.2 договору іпотеки від 21.12.2006 іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань за договором лізингу №124841 (надалі договір лізингу від 04.07.2006), укладеного між акціонерним товариством B.O.F. a.s. тa Michal Karch-Metal KM, a саме:

п. 1.2.1 зобов`язання по поверненню в повному обсязі отриманого, в порядку та на умовах відповідно до договору лізингу об`єкту лізингу «технологія ливарного цеху для плавлення алюмінієвого брухту» за певного лізинговою ціною 95712983,14 словацьких крон без ПДВ, що становить суму 113 898 465,00 словацьких корун з ПДВ, що на день укладення договору лізингу за офіційним курсом НБУ (100 словацьких крон 16,8114 грн) складає 19 147 926,55 грн. На момент підписання даного договору іпотекодавцю за лізинговим договором залишається сплатити 104 339 790,00 словацьких крон з ПДВ, що на день підписання даного договору складає 20 055 568,40 грн за курсом НБУ (100 словацьких крон = 19,2214 грн).

Згідно з п.1.2.2 договору іпотеки від 21.12.2006 сторони передбачили, що зобов`язання по сплаті всіх лізингових платежів за договором лізингу №124841 від 04.07.2006 здійснюються в термін до 30.01.2010 разом у 36 платежів.

Відповідно до п.1.4 договору іпотеки від 21.12.2006 сторони передбачили, що предметом іпотеки виступає завод, виробничий комплекс, загальною площею 2872,7 м.кв., місцезнаходження якого АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_5 іпотекодавцю.

На підставі іпотечного договору від 21.12.2006 за реєстровим №4639 приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Резвановою І.Д. було накладено заборону та іпотеку.

У подальшому, 03.08.2018 між юридичною особою за законодавством Словаччини акціонерним товариством «VUB Leasing a.s.» (попередня назва «B.O.F., a.s.»), ідентифікаційний код юридичної особи: 31 318 045, адреса місцезнаходження: 821 08, Братислава 2, вул. Мілетічова, 1, Словацька Республіка, та юридичною особою за законодавством Словаччини акціонерним товариством «BFS s.r.o.», ідентифікаційний код юридичної особи: 36 782 998, адреса місцезнаходження: вулиця Малий Трг, 2/А, Братислава, 81108, Словацька Республіка, укладено договір про відступлення права вимоги посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Парамоновим О.В. за реєстровим №3691, 3692.

У зв`язку з посвідченням договору відступлення права вимоги приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Парамоновим О.М. здійснено реєстрацію іпотеки в Державному реєстрі іпотек, номер запису про іпотеку: 2938752, дата, час державної реєстрації 22.12.2006 18:45:07, на користь нового іпотекодержателя товариства з обмеженою відповідальністю «BFS, s.r.o.», 3678998. Дана обставина підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки.

Міхалом Кархом зобов`язання за договором лізингу №124841 виконано не було, грошові кошти не повернуто.

З огляду на невиконання громадянином ОСОБА_6 грошових зобов`язань за договором лізингу №124841 від 04.07.2006 та з метою захисту своїх майнових інтересів, у 2016 році до громадянина Словацької Республіки ОСОБА_7 , який тривалий час проживав на території України та володів широким колом ділових контактів, звернулося керівництво товариства з обмеженою відповідальністю «BFS s.r.o.» з проханням надати допомогу в організації продажу заставного майна ОСОБА_3 .

З метою надання ОСОБА_1 відповідних повноважень 14.03.2016 ТОВ «БФС» /BFS, s.r.o./юридична адреса: вул. Пр?євозска, 2/А, м. Братислава, 821 09, 832 86 м. Братислава 3, ІНО: 36 782 998, зареєстрована в Торговому реєстрі Окружного суду Братислава І, відділ: Сро, вставка №76065/В, від імені якої діє: Інж. Ярослав Гусарік /Ing. Jaroslav Husrik/, адреса вул. С. Халупка, 11, м. Ступава 900 31 (далі «Довіритель») видав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_1 / Bartosik Jozef/, адреса вул. Клементісова, 21, 976 67 м. Завадка-над-роном, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер паспорту: НОМЕР_3 (далі «Повірений»), на посередництво та діяльність, спрямовану на укладення договору купівлі-продажу щодо продажу майна ОСОБА_8 / «МЕТАЛ-КМ» / МЕТАЛ-КМ/, Жалобін, 42, 094 03 Жалобін, ІНО: 33 265 861, а саме: (заставне право) комплекс нерухомості (будови) та на сукупність рухомого майна (технології на виробництво АІ виливків), які знаходяться в Україні, АДРЕСА_1 , з третьою особою, а зацікавлена особа зобов`язується заплатити посереднику комісію, домовлену згідно з цим договором. Повірений має право на отримання всіх необхідних документів та їх дублікатів. Посередник не є уповноважений нести письмове зобов`язання за довірителя. Довіреність засвідчена 14.03.2016 нотаріусом доктором права Любіца Флоріанова *10* Братіслава з порядковим номером О 200153/2016.

Як зауважує представник заявника, ОСОБА_1 отримав офіційні повноваження на здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію заставного майна для погашення існуючої перед іпотекодержателем заборгованості.

Стосовно ОСОБА_3 на території Словацької Республіки було порушено справу про банкрутство (№3K/5/2011), що тривала з 2011 по 2023 рік.

Згідно з офіційними публікаціями, процедура банкрутства у справі №3K/5/2011 була завершена, а також припинено повноваження арбітражного керуючого Prva arbitrazna k.s., що відображено у публікації в Obchodny vestnik від 02.03.2023 (випуск №47/2023).

Зазначає, що враховуючи наявність завершеної процедури банкрутства ОСОБА_3 у Словацькій Республіці та наявність значних непогашених зобов`язань перед іпотекодержателем (третьою особою), існує об`єктивний ризик звернення стягнення на майно іншими кредиторами в позасудовому порядку, що зробить захист прав ОСОБА_7 нікчемним.

Тривалий час (починаючи з 2016 року) ОСОБА_2 , припинив виконання імперативного обов`язку власника щодо утримання майна, встановленого ст. 322 ЦК України. З метою запобігання протиправному посяганню третіх осіб на майновий комплекс та недопущення розкрадання обладнання, 01.05.2018 року між ОСОБА_9 та охоронною фірмою ТОВ «Альфа-1» (ліцензія №293 від 10.04.2018) було укладено договір про надання послуг з фізичної охорони об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 , діючи в майнових інтересах ОСОБА_3 , протягом 7 років одноособово та в повному обсязі оплачував послуги охорони, що дозволило зберегти цілісність нерухомого майна в період фактичної бездіяльності власника. Вартість послуг змінювалася відповідно до ринкових умов та умов додаткових угод до договору: у період 2018-2020 рр. вона складала 30 000 грн/міс, у 2021-2022 рр. 35 000 грн/міс, а протягом 2023-2025 рр. 40 000 грн/міс.

Таким чином, загальна сума фактичних витрат, понесених ОСОБА_1 виключно на забезпечення фізичної охорони об`єкта нерухомості та запобігання його розкраданню за період з 01.05.2018 по 31.12.2025 становить 3 240 000,00 грн.

Крім того, у період фактичного утримання майна ОСОБА_1 , діючи як добросовісний управитель, провів комплекс робіт, спрямованих на збереження конструктивної цілісності та функціонального призначення об`єкта. Вказані роботи були вимушеним кроком, оскільки тривала бездіяльність ОСОБА_3 та припинення ним фінансування призвели до занепаду виробничого комплексу.

Загальна вартість проведених робіт становить 2 600 000,00 грн.

Таким чином, із наведених обставин вбачається, що ОСОБА_1 , діючи добросовісно, розумно та в майнових інтересах власника нерухомого майна ОСОБА_3 , фактично взяв на себе обов`язки з утримання, збереження та недопущення знищення майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Загальний розмір фактичних витрат, понесених ОСОБА_1 у зв`язку з утриманням та збереженням майна ОСОБА_3 становить 5 840 000,00 грн.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у ОСОБА_3 на території України відсутнє будь-яке інше майно, крім об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 . Відсутність стабільного доходу та інших активів у нього робить компенсацію понесених витрат у грошовій формі неможливою, що є самостійною підставою для задоволення вимоги про визнання права власності на частку в майні в натурі.

Вказує, що в провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатська область перебуває цивільна справа №308/15150/25 за позовом ОСОБА_3 до відповідача ТОВ «BFS s.r.o.», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Тячівська міська рада Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04053766, адреса: вул. Шевченка, 2, м. Тячів, Закарпатської області, про визнання зобов`язання припиненим та припинення іпотеки.

Вирішення спору в даній справі на користь ОСОБА_3 призведе до відсутності обтяження на заставному майні та безперешкодного його відчуження на користь третіх осіб.

Заявник має обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може призвести до відчуження нерухомого майна предмету іпотеки, що, безумовно, утруднить виконання можливого рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Тому без вжиття запропонованих заходів забезпечення позову може бути істотно ускладнено ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_7 .

Звертає увагу на наявності реальної загрози відчуження предмета спору третім особам, що підтверджується фактом видачі ОСОБА_6 19.03.2025 довіреності на ім`я ОСОБА_10 , посвідченої приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу за реєстровим №609. Відповідно до змісту цього документа ОСОБА_2 уповноважив повірену вчиняти будь-які дії щодо розпорядження нерухомим майном, зокрема: відчужувати його у будь-який спосіб, вносити до статутних капіталів юридичних осіб та підписувати відповідні акти приймання-передачі. Враховуючи, що у ОСОБА_3 на території України відсутнє будь-яке інше майно, крім об`єктів за адресою: АДРЕСА_1 , видача такої довіреності однозначно свідчить про намір останнього розпорядитися спірним майном до закінчення судового розгляду. Такі дії спрямовані на створення перешкод у поновленні прав ОСОБА_1 та зроблять неможливим виконання майбутнього рішення суду, що згідно зі ст. 149 ЦПК України є прямою підставою для негайного забезпечення позову.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

В силу положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України судом розглянуто дану заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

За вимогами ч. 4 ст. 152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Тобто, однією із причин, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України у п. 4, 6 постанови від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 25 травня 2016 року у справі №6-605цс16, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачами на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такій захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При обрані заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і знаходяться в кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для оцінки того, що становить «суспільний інтерес». Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу (public, generalinterest), який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Суд вважає, що заявником не доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а захід забезпечення не є співмірним заявленим позовним вимогам.

Як встановлено судом, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна №472597875 від 14.04.2026 об`єкти нерухомого майна розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , склад готової продукції (літ. Б); цех по розливу соків з котельнею (літ. Б, Б); склад олії (літ. В); цех розливу олії зі складом (літ. В); водонасосна станція (літ. Г); трансформаторна (літ. Д); фундамент під рефрижератор (літ. Е); огорожа та споруди І-ІV, належить на праві власності ОСОБА_2 .

До заяви про забезпечення позову додана позовна заява про визнання права власності на нерухоме майно, з якою, як зазначає представник заявника, ОСОБА_1 буде звертатися до суду, в якій зазначена ціна позову 5 840 000,00 грн.

При цьому заявником не зазначено вартості об`єктів нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , склад готової продукції (літ. Б); цех по розливу соків з котельнею (літ. Б, Б); склад олії (літ. В); цех розливу олії зі складом (літ. В); водонасосна станція (літ. Г); трансформаторна (літ. Д); фундамент під рефрижератор (літ. Е); огорожа та споруди І-І, на які просить накласти арешт, та не додано доказів на її підтвердження.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Зокрема, про такі обставини в даній справі могли би свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є підставою для задоволення відповідної заяви.

Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справа №б/н, провадження №61-16635ав20.

Таким чином, заявником не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не надано достатнього обґрунтування та належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, що може мати наслідком невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Крім того, заявником не доведено співмірності вказаного заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами (ціна позову у даній справі становить 5 840 000,00 грн).

Наявність самого по собі позову про визнання права власності не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту.

Відтак, суд вважає, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати заявник, не відповідають предмету позову та не є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Разом з тим, матеріали заяви не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на можливість утруднення виконання рішення у випадку його задоволення судом, чи ризик зміни правового статусу об`єкта без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатися на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

З урахуванням наведеного, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, виходячи з того, що подана заявником заява не містить обґрунтованих посилань, а матеріали справи відповідних доказів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, враховуючи, що безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів відповідача, суд приходить до висновку, що у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. 149-153, 157, 259, 260, 353-355 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 адвоката Німенка Артема Сергійовича про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області О.М. Світлик