Постанова № 13647338, 25.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2011                                                                                           № 53/325

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Чорна Л.В.

          Калатай Н.Ф.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Рибій Б.О.;

від відповідача – не з'явився.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Корчуватський комбінат будівельних матеріалів"

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.11.2010

у справі № 53/325 (Грєхова О.А. .....)

за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "ТіСО"

до                                                   Публічне акціонерне товариство "Корчуватський комбінат будівельних матеріалів"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 88135,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Корчуватський комбінат будівельних матеріалів» заборгованості за Договором на виконання робіт № 2328 від 02.06.2008 року в розмірі 88135,18 грн., в тому числі 80000,00 грн. основного боргу, 6948,18 грн. пені та 1187,00 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.11.2010 року у справі № 53/325 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Корчуватський комбінат будівельних матеріалів» (03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, код ЄДРПОУ 04012365, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІСО»(03150, м. Київ, вул. Ямська, 72, код ЄДРПОУ 21671945) основний борг у розмірі 80000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп., 6948 (шість тисяч дев’ятсот сорок вісім) грн. 18 коп. пені, 1187 (одна тисяча сто вісімдесят сім) грн. 00 коп. 3% річних, 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 36 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Публічне акціонерне товариство «Корчуватський комбінат будівельних матеріалів» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить призначити судову почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставити питання: чи належить підпис на договорі на виконання робіт № 2328 від 02.06.2008 року Генеральним директором ТОВ "Тісо" МазоверТ.І.? чи належить підпис на Акті приймання - передачі виконаних робіт від 30 березня 2009 року Генеральному директору ТОВ "Тісо" Мазовер Т.І.? Витрати по проведенню експертизи покласти на ПАТ " Корчуватський комбінат будівельних матеріалів". Після висновку судової почеркознавчої експертизи справу розглянути по суті.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, що не всі заступники мають право підписувати угоди, а те що договір підписала особа, яка виконувала обов'язки генерального директора нічим не доведено. Установчі документи, а саме Статут підприємства надає право тим чи іншим посадовим особам укладати угоди. Суд не витребував у позивача Статут підприємства і не установив особи, які мають право підписувати угоди.

Підпис, який стоїть на Акті приймання - передачі виконаних робіт від 30 березня 2009 року також відрізняється від підпису який стоїть на Довіреності, яка видана на ім'я Романюк С.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2010 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Корчуватський комбінат будівельних матеріалів» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 25.01.2011 року.

          В засідання суду, призначене на 25.01.2011 року відповідач повноважних представників не направив та не повідомив суд про причини їх неявки, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

          Колегія суддів, вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 02 червня 2008 року між Позивачем (Підрядник) та Відповідачем (Замовник) був укладений Договір № 2328 (на виготовлення та монтаж) (надалі –Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Підрядник зобов’язався виконати власними силами за завданням Замовника, за його кошти, наступні роботи:

-розробка КД (по узгодженим ескізам на ТЗ. Додаток №1);

-виготовлення сходів за погодженим кресленням та згідно специфікації (Додаток № 2);

-монтаж вищезазначених елементів за адресою: с. Козин, Обухівський р-н.

Згідно з п. 2.1 Договору, ціна договору складає: без ПДВ 369870,00 грн., 20% ПДВ 73974,00 грн. Разом з ПДВ 443844,00 грн.

Розділом 3 Договору сторони визначили порядок розрахунків за Договором, зокрема:

3.1. Оплата за цим Договором проводиться після підписання цього Договору, не пізніше 3-х банківських днів, шляхом перерахування на поточний рахунок Підрядника авансу в розмірі 332833,00 грн. в т.ч. ПДВ.

3.2. Остаточний розрахунок за цим Договором проводиться не пізніше 3 (трьох) днів з моменту підписання Акту виконаних робіт за формою (Додаток №3) в розмірах, вказаних у Акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 5.1.1. Договору, Підрядник зобов’язався, зокрема, виконати усі роботи в обсязі і строки, передбачені даним Договором, і здати роботи Замовнику в стані, що відповідає погодженим кресленням шляхом підписання Акту приймання-передачі.

Згідно з п. 5.2.2. Договору Замовник зобов’язався, зокрема, оплатити підряднику роботу, передбачену п. 1.1. Договору, в розмірах і в строки, встановлені цим Договором.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту повного виконання сторонами всіх своїх обов’язків за цим Договором (п. 9.1. Договору).

До матеріалів справи позивач долучив погоджене з відповідачем технічні завдання, креслення (Додаток №1), специфікацію до Договору № 2328 від 02.06.2008 року (Додаток № 2), зразок Акту приймання-передачі виконаних робіт (Додаток №3),

Згідно долучених до матеріалі справи Актів приймання –передачі виконаних робіт до Договору № 2328 від 02.06.2008 року від 30.03.2009 року, та приймання –передачі виконаних робіт до Договору № 2328 від 02.06.2008 року від 31.03.2009 року, які підписані та засвідчені печатками обох сторін,

Отже, як вбачається з матеріалів справи, Позивач виконав роботи за Договором на загальну суму 443844,00 грн., проте, Відповідачем виконані роботи були оплачені частково, в наслідок чого утворилась заборгованість у сумі 80000,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, можна зробити висновок, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання ст. 837- ст. 864 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, Позивач виконав роботи за Договором на загальну суму 443844,00 грн., що підтверджується актами приймання - передачі виконаних робіт, які підписані та засвідчені печатками з боку обох сторін.

Відповідачем, на виконання п. 3.1. Договору, сплачений на користь позивача аванс у розмірі 332833,00 грн. та виконані роботи оплачені частково, що підтверджується належним чином завіреними копіями банківських виписок з особового рахунку позивача, в наслідок чого утворилась заборгованість у сумі 80000,00 грн.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором в сумі 80000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо твердження апелянта про те, що підпис на п’ятому аркуші від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІСО» вчинено не генеральним директором товариства Мазовером В.І., колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції, що дослідженні спірного договору встановлено, що перед посадою генерального директора Мазовера В.І. стоїть коса риска, що відповідно до правил ділового обороту свідчить про те, що підпис на договорі поставила особа, яка виконувала обов’язки директора або його заступник.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Підрядник зобов’язався виконати власними силами за завданням Замовника, за його кошти, наступні роботи:

-розробка КД (по узгодженим ескізам на ТЗ. Додаток №1);

-виготовлення сходів за погодженим кресленням та згідно специфікації (Додаток № 2);

-монтаж вищезазначених елементів за адресою: с. Козин, Обухівський р-н.

Розділом 3 Договору сторони визначили порядок розрахунків за Договором, зокрема:

3.1. Оплата за цим Договором проводиться після підписання цього Договору, не пізніше 3-х банківських днів, шляхом перерахування на поточний рахунок Підрядника авансу в розмірі 332833,00 грн. в т.ч. ПДВ.

3.2. Остаточний розрахунок за цим Договором проводиться не пізніше 3 (трьох) днів з моменту підписання Акту виконаних робіт за формою (Додаток №3) в розмірах, вказаних у Акту виконаних робіт.

На виконання умов договору Позивач виконав роботи на об’єкті за адресою: с. Козин, Обухівський р-н згідно з Договором № 2328 від 02.06.2008 року, що підтверджується підписаними та погодженими у двосторонньому порядку Актами приймання-передачі виконаних робіт.

Окрім того, як вбачається з банківських виписок з особового рахунку позивача, відповідачем здійснена оплата авансового платежу та часткова оплата за виконані роботи по договору. Отже, Відповідач прийнявши роботи та здійснивши часткову оплату за виконані роботи згідно договору, вчинив юридично значимі дії, спрямовані на схвалення Договору № 2328 від 02.06.2008 року.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, про необґрунтованість посилань Відповідача, як на обставину, яка унеможливлює виконання зобов’язань за Договором.

          Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

          Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Колегія суддів перевіривши вірність розрахунку про стягнення пені, вважає останній обґрунтованим, тому стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІСО» підлягає пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а всього – 6948,18 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, тому суд першої інстанції, дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що з відповідача, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягає стягненню 1187,00 грн. – три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що заявлені позивачем позовом вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів відхиляє клопотання про призначення почеркознавчої експертизи враховуючи, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами без необхідності отримання висновку судового експерта

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2010 року у справі № 53/325 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Корчуватський комбінат будівельних матеріалів» без задоволення.

          2. Справу № 53/325 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      Баранець О.М.

Судді                                                                                          Чорна Л.В.

                                                                                          Калатай Н.Ф.

28.01.11 (відправлено)