Постанова № 13647319, 19.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2011                                                                                           № 13/1482

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           Калатай Н.Ф.

          Синиця О.Ф.

при секретарі:           Москаленко М.М.

За участю представників:

від позивача –Кушнір С.В.,

від відповідача –Шапошник Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Веселий Хутір"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.08.2010

у справі № 13/1482 (Скиба Г.М. )

за позовом                               ТОВ науково-виробнича фірма "Атіс"

до                                                   Приватного сільськогосподарського підприємства "Веселий Хутір"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 52 276,46 грн. заборгованості та санкцій

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 27.08.2010 (суддя Скиба Г.М.) задоволено позов ТОВ НВФ “Атіс” та стягнуто з ПСП “Веселий Хутір” 28240 грн. заборгованості за поставлену продукцію (насіння озимого ріпаку) згідно договору №ТК-010909-002 від 01.09.2009, 4749грн.70коп. пені, 2146грн.24коп. збитків від інфляції, 8439грн.50коп. 36% річних, 8697грн.92 коп. відсотків за кожний день користування товарним кредитом, 522,80 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 6900грн. витрат на послуги адвоката. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачеві в стягненні 1016грн.64коп. інфляційних донарахувань, 7956грн.72коп. 36% річних, 1484грн.15коп. пені, 6900грн. витрат на послуги адвоката, 8697грн.92коп. додаткових відсотків за користування товарним кредитом. Апелянт зазначив, що позивачем невірно нарахована пеня та інфляційні втрати, зокрема, невірно визначені періоди стягнення та індекси інфляції. Крім того, відповідач зазначає, що неправомірним є стягнення 36 % річних, тоді як ст. 625 ЦК України передбачено 3%. Вважає заявник безпідставним і стягнення додаткових відсотків за користування товарним кредитом та послуг адвоката. Крім того, скаржник вказав, що платіжним дорученням №102 від 03.09.2010 сплатив суму боргу в розмірі 28240грн. та просив суд врахувати скрутний фінансовий стан відповідача, спричинений фактом загибелі озимих культур, пов’язаних з форс-мажорними обставинами та зменшити суму штрафних санкцій.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

За умовами договору №ТК-010909-002 від 27.08.2010 укладеного між позивачем та відповідачем, продавець (позивач) зобов’язується здійснити постачання товарів безпосередньо пов’язаних з технологічними процесами виробництва сільськогосподарської продукції, покупцю (відповідачу) такої сільськогосподарської продукції на умовах товарного кредиту. За цим договором постачається :насіння, засоби захисту рослин, добрива, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар вказаний відповідно до п. 1.2 цього договору на умовах товарного кредиту, із ставкою 0,1 % від суми фактично поставленого товару, на весь час кредитування (п.1.1).

Згідно з пунктом 1.2 загальна кількість товару, асортимент, ціна, строки поставки та строки оплати товару, що постачається за даним договором визначаються сторонами у доповненнях до нього.

01.09.2009 до вказаного договору було укладено додаткову угоду №1. Відповідно до п.1.1 угоди позивач поставляє відповідачу товар, а саме: озимий ріпак “Екзотик” в кількості 48 посів.од., ціна за одиницю товару складає 1440 грн. з урахуванням ПДВ, загальною вартістю 69120 грн. та озимий ріпак “Екзекютів” в кількості 48 посів.од. ціна за одиницю товару складає 1440 грн. з урахуванням ПДВ, загальною вартістю 69120 грн.

Відповідно до п.4.1. договору відповідач зобов’язувався оплатити прийнятий товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, в строки до 04.09.2009 та до 09.09.2009.

Судом встановлено, що на виконання вказаного договору позивачем поставлено відповідачу товар, а саме озимий ріпак “Екзотик” в кількості 48 посів.од. та озимий ріпак “Екзекютів” в кількості 48 посів.од. на загальну суму 138240 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0409003 від 04.09.2009. Вказаний товар був отриманий відповідачем 04.09.2009 згідно довіреності серія ЯПС № 763039 від 04.09.2009р. та видаткової накладної.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, а саме: на суму 110000грн., що підтверджується витягом з банківського реєстру від 04.09.2009 №БВ-0000200, від 15.09.2009 №БВ-0000211 та від 11.12.2009 №БВ-0000303 наявними в матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи сплату відповідачем частини суми боргу сума заборгованості останнього становить 28240 грн.

16.06.2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою погасити існуючу заборгованість, проте претензія залишена відповідачем без задоволення, що і стало підставою для звернення з позовом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт поставки товару відповідачеві належним чином доведений наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується відповідачем.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача суми основного боргу за отриману продукцію в розмірі 28240грн. Проте, необхідно зазначити, що 03.09.2010 платіжним дорученням № 102 відповідачем сплачено стягнуту судом заборгованість.

Крім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в сумі 4749грн. 70коп. (враховуючи уточнений розрахунок позивача а.с.55), передбаченої п. 11.2 договору за період з 10.09.2009 по 07.06.2010.

Дану вимогу позивача задоволено місцевим господарським судом в повному обсязі. Проте, апеляційний господарський суд не погоджується з таким висновком господарського суду та вважає, що рішення в цій частині підлягає зміні, а стягнута сума пені зменшенню на 30% враховуючи наступне.

Так, пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 3 статті 83 ГПК України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідач звернувся з клопотанням про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що йому було завдано значних збитків від загибелі озимих культур на загальній площі 506 га, що підтверджено висновком Черкаської Торгово-промислової палати від 24.05.2010 №О-217. Протоколом засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Чорнобаївської райдержадміністрації від 14.05.2010 № 8 визнано, що загибель озимих посівів відповідача сталась через форс-мажорні обставини (складні погодні умови).

Враховуючи викладені обставини, а також те, що основну частину боргу в сумі 110000грн. відповідачем було сплачено вчасно, а 03.09.2010 платіжним дорученням № 102 відповідачем сплачено залишок боргу в сумі 28240грн. та те, що позивачу не завдано значних збитків, апеляційний господарський суд вбачає наявність підстав для застосування в даному випадку наведених норм законодавства.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про зменшення нарахованої відповідачем пені передбаченої п. 11.2 договору на 30 %. Стягненню з відповідача підлягає 3324грн.79коп. пені.

Щодо заперечень відповідача викладених в поданій апеляційній скарзі апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Безпідставними є заперечення апелянта щодо незаконності нарахування позивачем штрафних санкцій таких як: додаткові відсотки за користування товарним кредитом та 36% річних враховуючи нижчевикладене.

Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, при укладенні договору №ТК-010909-002 від 27.08.2010 пунктом 6.2 сторони передбачили нарахування відсотків за користування товарним кредитом, без додаткового погодження з відповідачем, за період з моменту передання товару до моменту виконання грошового зобов’язання у розмірі 0,1 % в день від вартості переданого, але неоплаченого товару, а пунктом 11.5 сторонами погоджено нарахування 36 % річних від простроченої суми за порушення грошового зобов’язання. Керуючись вказаними пунктами договору позивач і здійснив нарахування відповідних штрафних санкцій.

Те, що апелянт, без посилання на конкретні норми права, вважає, що п. 6.2 договору має бути визнано недійсним не є підставою для визнання його недійсним та незастосування до спірних відносин.

Щодо стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката необхідно зазначити наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

В підтвердження своїх вимог про оплату витрат на послуги адвоката позивачем надані наступні докази: договір № 9 від 30.06.2010 про надання юридичних послуг та веденні справи в господарському суді, укладеного між позивачем та адвокатом Кушніром С.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №345 від 19.10.2009 виданого Кушніру С.В., ордер на ведення господарської справи від 09.07.2010, акт прийому-передачі виконаних робіт № 1 від 09.07.2010. Оплата виконаних адвокатом робіт підтверджується квитанцією № 8 про оплату юридичних послуг від 05.07.2010. Отже, подані позивачем докази в підтвердження витрат на послуги адвоката є достатніми для задоволення таких вимог.

Враховуючи викладене, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Черкаської області 27.08.2010 у справі №13/1482 підлягає зміні в частині суми стягнення штрафних санкцій.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Черкаської області від 27.08.2010 у справі №13/1482 змінити, зменшивши розмір стягнутої пені на 30 %.

2. Викласти абзац 1, 2 резолютивної частини рішення господарського суду Черкаської області від 27.08.2010 у справі №13/1482 в наступній редакції:

“Позовні вимоги задовольнити частково.

           Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства “Веселий Хутір” (Чорнобаївський район, с. Веселий Хутір, вул. Радгоспна, 13 код ЄДРПОУ 32402645, рахунок № 26009060282677 В ЧГРУ Приватбанк, МФО 354347) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково –виробничої фірми “Атіс” (Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. 6-Грудня, 141/5, код ЄДРПОУ 36145357, рахунок № 2600099225 в ВАТ “Райффайзен банк “Аваль” МФО 380805) 28240 (двадцять вісім тисяч двісті сорок) грн. основного боргу, 3324 (три тисячі двадцять чотири) грн. 79коп. пені, 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 24коп. інфляційних втрат, 8439 (вісім тисяч чотириста тридцять дев’ять) грн.50коп. 36% річних та 8697(вісім тисяч шістсот дев’яносто сім) грн. 92коп. відсотків за кожний день користування товарним кредитом, 522 (п’ятсот двадцять дві) грн.80 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 6900 (шість тисяч дев’ятсот) грн. витрат на послуги адвоката.”

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Черкаської області.

4. Справу № 13/1482 повернути господарському суду Черкаської області.

Головуючий суддя                                                                      Пашкіна С.А.

Судді                                                                                          Калатай Н.Ф.

                                                                                          Синиця О.Ф.