Рішення № 136471375, 12.05.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/2573/25

Провадження № 2/355/336/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Цирулевської М. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Білоног В. О.,

позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (надалі також позивачка, ОСОБА_1 ) подала до Баришівського районного суду Київської області позов до ОСОБА_2 (надалі також відповідач, ОСОБА_2 ), в якому просить стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подання позову та до закінчення навчання чи до досягнення двадцятитрьохрічного віку - у зв`язку з тим, яка з цих обставин настане першою.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивачка зазначає, що з 2005 року по 2007 року перебувала з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в стосунках. Від даних стосунків у них народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_1 від 18.12.2007. На даний час син є повнолітнім, однак продовжує навчатися на стаціонарі у Київському фаховому коледжі туризму та готельного господарства з 01.09.2022 по 30.06.2026 на денній формі навчання, у зв`язку з чим не має змоги влаштуватися на роботу та отримувати заробітну плату. Крім того, щороку сплачує кошти за навчання відповідно до договору №39/ПВ/9/ФМБ від 26.08.2022. Загальна сума сплати за навчання по договору складає 102400,00 грн. Відповідач ОСОБА_2 працює та отримує заробітну плату, у зв`язку з чим має змогу утримувати спільну дитину (а.с. 1-2).

За доводами позовної заяви, син ОСОБА_3 проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні. Відповідач проживає окремо, матеріальної допомоги, яку потребує син у зв`язку із навчанням у навчальному закладі, не надає. З огляду на те, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років, позивачка вважала за необхідне звернутися до суду з позовом у цій справі.

ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.

04 грудня 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (а.с. 1-2).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 15.01.2026 відкрито провадження (спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін) в означеній справі, судове засідання призначено на 16.02.2026 (а.с. 21-22).

20.04.2026 та 07.05.2026 позивачка надала до суду письмові докази (а.с. 37).

У судових засіданнях позивачка надала пояснення по суті справі, підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Відповідач у судові засідання 16.02.2026, 23.03.2026, 20.04.2026, 07.05.2026, не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзиву, клопотань про відкладення судового засідання не надіслав, заяви про розгляд справи без його участі не надав.

Рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень відповідачу повернулись із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», проставленими 30.01.2026, 27.02.2026, 28.03.2026, 06.05.2026, що відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.

Додатково відповідач викликався до суду також через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

У судовому засіданні 07.05.2026 судом здійснено перехід до стадії ухвалення та проголошення судового рішення, оголошено перерву у зв`язку з цим до 12.05.2026 на 14:00 год.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що студент ОСОБА_3 навчається на четвертому курсі денної форми навчання, спеціальність «Право» з 01 вересня 2022 року по 30 червня 2026 року, що підтверджується довідкою №289 від 12.11.2025, виданою заступником директора Київського фахового коледжу туризму та готельного господарства Миколою Яковенком (а.с. 12).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , у графі батьки записано: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 (а.с. 6).

Сторони у справі у зареєстрованому шлюбі не перебували.

Згідно довідки Лехнівського старостинського округу Березанської міської ради від 02.12.2025 №201, позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована та фактично проживає в АДРЕСА_1 , склад сім`ї: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).

Відповідно до договору №39/ПВ/9/ФМБ від 26.08.2022 про надання освітньої послуги, укладеного між Київським фаховим коледжем туризму та готельного господарства та ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 , загальна сума сплати за навчання по договору складає 102400,00 грн. (а.с. 10-11).

Згідно із заявою від 06.04.2026 позивачка зверталася до ТОВ «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» з підстав надання довідки з місця роботи відповідача ОСОБА_2 та довідки про нарахування йому заробітної плати (а.с. 42-45).

Відповідно до довідки ТОВ «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» від 14.04.2026 №16 ОСОБА_2 працює в означеному товаристві на посаді провідного фахівця Управління технічного забезпечення та експлуатації активів Департаменту роздрібних продажів з 02.08.2021 (наказ №73-ос від 30.07.2021) по даний час (а.с. 45).

Згідно із даними довідки ТОВ «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» від 14.04.2026 №25 ОСОБА_2 не надав згоди на видачу довідки про розмір заробітної плати, у зв`язку з тим, що вказана інформація належить до персональних даних, про що написано ним власноручно заяву від 14.04.2026 (а.с. 43-44).

За наведених обставин, у судовому засіданні встановлено, що відповідач працює та отримує заробітну плату.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Зміст спірних правовідносин.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Сімейного кодексу України (надалі також СК України).

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Отже, стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання дитина не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

За ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Також до спірних правовідносин судом застосовано норми ст. 191, ч. 2, 3 статті 199, ст. 201 СК України, які визначають час, з якого присуджуються аліменти на дитину, право на звернення до суду з даним позовом та припинення права на утримання. При визначенні розміру аліментів судом враховані положення ч. 5 ст. 183 СК України.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах, зміст яких полягає у стягненні аліментів із одного з батьків (батька) на утримання повнолітнього сина на час його навчання.

Крім цього, суд бере до уваги роз`яснення, викладені в пункті 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

У постанові Верховного Суду від 06.08.2018 у справі № 748/2340/17 міститься висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

У постанові Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 зазначається, що Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.

За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.

Судом встановлено, що сторони в зареєстрованому шлюбі не перебували, проте мають спільного сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ця обставина не оспорюється сторонами.

Як слідує з матеріалів справи, студент ОСОБА_3 навчається у Київському фаховому коледжі туризму та готельного господарства на четвертому курсі денної форми навчання, спеціальність «Право» (фаховий молодший бакалавр) з 01 вересня 2022 року по 30 червня 2026 року.

Матеріали справи не містять доказів, що стан здоров`я та матеріальне становище відповідача унеможливлюють сплату ним аліментів на утримання повнолітнього сина на час його навчання. Під час розгляду справи не встановлено, що відповідач має незадовільний стан здоров`я, інвалідність, зобов`язання фінансового характеру чи будь-які інші стягнення. Надати розмір отримуваних доходів у виді заробітної плати відповідач відмовився. Також відповідачем не зазначено, як і не надано жодних доказів, про наявність у нього інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дочки, сина.

Позивачка просить стягнути аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) відповідача, що узгоджується із нормами ст. 182, 183, 199, 200 СК України.

Суд бере до уваги доводи позивачки про те, що повнолітній ОСОБА_3 продовжує навчання в місті Києві на денній формі, не працює, а позивачка, як мати, несе витрати на оплату його навчання, проживання, харчування, проїзд, а також всі інші витрати, пов`язані з цим.

Надаючи оцінку аргументам сторін, суд звертає увагу на те, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання дитина не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Суд зазначає, що за загальним правилом право вибору способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина.

Відтак, з огляду на вибір позивачем способу стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) батька, з урахуванням викладених обставин, виходячи з рівності обов`язку батьків утримувати дитину, а також з принципу розумності та справедливості, з огляду на положення ст. 200 СК України щодо визначення розміру аліментів, суд доходить висновку, що з ОСОБА_2 підлягають стягненню аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини з усіх видів його (доходу) заробітку.

Суд окремо зауважує, що позовні вимоги в частині визначення розміру аліментів не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку не відповідають положенням ст. 200 СК України та не можуть бути задоволені судом зважаючи на те, що син сторін, ОСОБА_3 , є повнолітнім, не є дитиною в розумінні ст. 6 СК України, відповідний вік якої є підставою для визначення певного розміру прожиткового мінімуму.

Суд вважає за доцільне також окремо зауважити, що в разі виникнення у відповідача обставин, які погіршують його матеріальне становище або унеможливлюють виконання рішення суду, він може скористатися своїм правом та звернутися до суду з позовом про зменшення розміру стягуваних аліментів.

Вирішуючи питання щодо розміру заявлених до стягнення аліментів на повнолітнього сина, що навчається, не працює, з дня подачі позову, то враховуючи, що спільна дитина сторін продовжує перебувати на утриманні позивачки, відповідач допомоги на утримання сина не надає, хоча може та повинен її надавати, є працездатною особою та доказів перебування на його утриманні інших осіб ним не надано, а також беручи до уваги матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в заявленому розмірі частини з усіх видів (доходу) заробітку відповідача.

Відтак, за результатами, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи все вищевикладене, дійшов до переконання, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини з усіх видів його (доходу) заробітку.

Оскільки рішення ухвалюється на користь позивача, а позивачі за подання позовів про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн в дохід держави.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 182, 183, 191, 199, 200, 201 Сімейного кодексу України, статтями 12-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно на період навчання сина, починаючи з 04 грудня 2025 року і до закінчення терміну навчання та/або припинення навчання повнолітнього сина, але не більше, ніж до досягнення сином двадцяти трьох років.

Стягнути із ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок на наступний рахунок:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;

Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783;

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) 899998;

Номер рахунку : UA908999980313111256000026001;

Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду у межах сплати аліментних платежів за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 12.05.2026.

Дані відносно позивачки:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_5

РНОКПП: НОМЕР_3

АДРЕСА_2 .

Дані відносно відповідача:

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_6

РНОКПП: НОМЕР_4

Останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Місце проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА