Рішення № 13646631, 31.01.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "31" січня 2011 р.Справа № 10/1258

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - підприємець, паспорт серії НОМЕР_5 від 07.03.98р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 16.08.10р.

від третьої особи: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Анастасія" ЛТД (с.Небіж Володарско-Волинського району Житомирської області)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІС" (п.Шушари Детскосельський, м.Санкт-Петербург, Російська Федерація)

про стягнення 18250,00 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 18250,00 грн. штрафу за понаднормативний простій автотранспортних засобів.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у відзиві від 11.10.10р. на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на те, що понаднормативний простій автотранспортного засобу позивача мав місце на митній території Російської Федерації, однак згідно пп.2.1 договору №1/04 від 04.12.09р. та додатку №1 від 08.06.10р. до нього, відповідач поставляв товар на умовах (ІНКОТЕРМС 2000), згідно яких відповідальність та ризики за проведення митного розвантаження, а також за оплату митних формальностей, митних зборів, податків та інших платежів повинен нести вантажоодержувач - ТОВ "Торговий Дім "БІС", так як і за інші витрати та ризики, які виникли у зв'язку з тим, що він не зміг своєчасно пройти митне розвантаження для імпорту (а.с.33,34).

В доповненнях до відзиву від 01.11.10р. на позовну заяву (а.с.51,52) та в судовому засіданні представник відповідача, не погоджуючись з розрахунком позивача, просив зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру штрафних санкцій за понаднормативний простій автотранспортних засобів.

Третя особа письмові пояснення щодо обставин справи та відповідні докази не подала, хоча про час та місце судового засідання була повідомлена своєчасно та належним чином (а.с.85).

Оскільки явка представника третьої особи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає, що його неявка не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до укладеного між підприємцем ОСОБА_1 (далі-позивач) та ТОВ "Центр Анастасія" ЛТД (далі-відповідач) договору транспортного експедирування від 03.06.10р. та заявки №1 від 03.06.10р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом (додаток №1 до даного договору)(а.с.13) позивач (експедитор) зобов'язався надати відповідачу (замовнику) послуги з організації перевезення деталей пам'ятників полірованих з габро автомобілем по маршруту с.Торчин Коростишівського району Житомирської області (Україна) - с.Шушари Санкт - Петербург (Росія).

Згідно пп.2.1 та пп.2.3 даного договору замовник виступає від свого імені, а експедитор діє за дорученням замовника за винагороду, від свого імені та за рахунок замовника, при цьому конкретні умови перевезення кількості та роду вантажу, маршруту, вантажовідправники та вантажоотримувачі, графік подання транспорту, вартості перевезення обумовлюються разовими заявками (додатком №1), що є невід'ємною частиною даного договору та передається по факсу або електронній пошті.

Відповідно до пп.3.2 договору замовник зобов'язався забезпечити завантаження (розвантаження) транспортного засобу, а також митне оформлення в строк не більше 48 годин на кожному місці завантаження (розвантаження), якщо інше не обумовлено в заявці.

Згідно пп.3.3 договору замовник також зобов'язався забезпечити належне оформлення товарно-транспортних, митних та інших документів необхідних для безперешкодного проходження митного, карантинного, екологічного контролю та здачі вантажу отримувачу.

Як вбачається з міжнародної товарно-транспортної накладної СMR №0110125 (а.с. 14, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні), автотранспортний засіб тягач держ. номер НОМЕР_1 напівпричіп держ. номер НОМЕР_2 прибув на завантаження 07.06.10р. був замитнений 08.06.10р. і виїхав до місця доставки вантажу.

13.06.10р. даний автотранспортний засіб прибув до с.Шушари Санкт-Петербург та був розвантажений 22.06.10р. про, що свідчить відмітка в міжнародній товарно-транспортній накладній СMR №0110125 (а.с.14). Крім того, представником третьої особи було підписано підтвердження простою автомобіля (а.с. 15)

Оскільки 13.06.10р. випало на неділю, тому автотранспортний засіб тягач держ. номер НОМЕР_1 напівпричіп держ. номер НОМЕР_2 повинен був бути розмитнений і розвантажений з 14.06.10р. по 15.06.10 р.

В зв'язку з цим, понаднормативний простій даного автотранспортного засобу складає з 16.06.10р. по 22.06.10р., тобто 7 днів.

З міжнародної товарно-транспортної накладної СMR №0110133 (а.с. 16, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні) також вбачається, що автотранспортний засіб тягач держ. номер НОМЕР_3 напівпричіп держ. номер НОМЕР_6 прибув на завантаження 09.06.10р. був замитнений 10.06.10р. і виїхав до місця призначення.

14.06.10р. після 18 години автотранспортний засіб тягач держ. номер НОМЕР_3 напівпричіп держ. номер НОМЕР_6 прибув до с.Шушари Санкт-Петербург про, що свідчить відмітка в міжнародній товарно-транспортній накладній СMR №0110133 (а.с.16) та корінець за номером НОМЕР_7 з підписом водія і датою, який видається водію в день прибуття на митницю (а.с.17).

19.06.10р. вказаний автотранспортний засіб заїхав на термінал про, що свідчить запис у перепустці на в'їзд до терміналу, де і був розвантажений 04.07.10р., що засвідчено записом у перепустці на виїзд з терміналу та штампом терміналу з датою і підписом диспетчера про прийняття вантажу в СMR №0110133 (а.с.16).

Оскільки автотранспортний засіб тягач держ. номер НОМЕР_3 напівпричіп держ. номер НОМЕР_6 прибув 14.06.10р. після 18 години, то він повинен був бути розмитнений і розвантажений з 15.06.10р. по 16.06.10р.

В зв'язку з цим, понаднормативний простій даного автотранспортного засобу складає з 17.06.10р. по 04.07.10р., тобто 18 днів.

Відповідно до пп.4.2 договору сторони погодили, що замовник сплачує штраф за понаднормативний простій більше норм зазначених у пп.3.2, (якщо інше не обумовлено в заявці) транспортного засобу під завантаженням (розвантаженням) з розрахунку 730,00 грн. за кожний день простою.

За таких обставин позивачем відповідно до пп.4.2 договору було нараховано відповідачу штраф за понаднормативний простій вищезазначених автотранспортних засобів в загальній сумі 18250,00 грн. (а.с.6).

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію за №1 від 03.08.10р. з вимогою про сплату штрафу за понаднормативний простій автотранспортного засобу у розмірі 18250,00 грн., яку відповідач залишив без відповіді та задоволення (а.с.18-20).

Факт отримання даної претензії відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.22).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.175 ГК України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно пункту 1 статті 1 "Конвенции о договоре международной дорожной перевозки грузов" (дата приєднання України - 01.08.2006) настоящая Конвенция применяется ко всякому договору дорожной перевозки грузов за вознаграждение посредством автомобилей, когда указанные в договоре место принятия к перевозке груза и место, предусмотренное для сдачи груза, находятся на территории двух различных стран, из которых по крайней мере одна является участвующей в Конвенции. Применение Конвенции не зависит от местожительства и национальности заключающих договор сторон.

Стаття 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 1 липня 2004 року №1955-IV встановлює, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Стаття 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 1 липня 2004 року №1955-IV передбачає відповідальність клієнта за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Статтею 316 ГК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно статті 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно ст.934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Частиною 1 ст.216 ГК України також визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.2 ст.217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 4, 7 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частина 1 ст.33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем було порушено вимоги вищевказаних норм чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору транспортного експедирування від 03.06.10р.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день судового розгляду справи становить 18250,00 грн., що підтверджується розрахунками позивача (а.с.6,31) та іншими матеріалами справи.

Відповідач доказів сплати заборгованості суду не подав, заперечення відповідача спростовуються наявними матеріалами справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі - 18250,00 грн. штрафу за понаднормативний простій автотранспортних засобів.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст.174,193,216,217,218,230,231 ГК України, ст.ст.11,525,526,549,610, 611,624,929,934 ЦК України, керуючись ст.ст.33,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Анастасія" ЛТД, 12130, с.Небіж Володарско-Волинського району Житомирської області, ідентифікаційний код 13544813:

- на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою: 10009, АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_4 - 18250,00 грн. штрафу за понаднормативний простій автотранспортних засобів, 182,50 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяПрядко О.В.

Повний текст складено 03.02.2011р.

Друк: 4 прим.:

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек.)

4 - третій особі (рек. з повідом. про вручен. за адресою: Российская Федерация, г.Санкт-Петербург, п.Шушари Детскосельский, ул.Центральная, д.13, оф.25).