Ухвала суду № 136463327, 05.05.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/30491/25

Провадження № 1-кс/752/3746/26

У Х В А Л А

05 травня 2026 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора відділу Київської міської пркуратури ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання подане старшим слідчим у кримінальному провадженні - старший слідчий слідчого управління Головно управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_7 погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.08.2025 року за № 12025100000001000, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368-4, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1, ч. 2 ст. 332, ч. 2 ст. 209 КК України, про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане в порядку глави 18 Кримінального процесуального кодексу України, -

встановив:

старший слідчий слідчого управління Головно управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_7 за погодженням прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.08.2025 року за № 12025100000001000, звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування заявленого клопотання посилається на те, що слідчим управлінням Головно управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100000001000 від 05.08.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368-4, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1,ч. 2 ст. 332, ч. 2 ст. 209 КК України.

Відповідно до статті 33 Конституції України закріплено право кожного, хто на законних підставах перебуває на території України, вільно залишати її територію, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Відповідно до статті 64 Конституції України, дане право може обмежуватися в умовах воєнного або надзвичайного стану із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 о 04 год. 30 хв. російська федерація перейшла до відкритої збройної агресії проти України, що супроводжується безпрецедентними за своїм цинізмом і жорстокістю воєнними злочинами, злочинами проти людяності, злочинами геноциду та ядерним шантажем, внаслідок якої порушено загальновизнані норми та принципи міжнародного права: територіальна цілісність і непорушність кордонів суверенної держави, незастосування сили чи погрози силою проти територіальної цілісності чи політичної незалежності.

У зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України 24.02.2022 Указом Президента України ОСОБА_8 № 64/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (в редакції від 19.02.2022) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов?язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Пунктом 3 Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» зазначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Надалі, у зв?язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався і триває до теперішнього часу.

Відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців доручено організувати та забезпечити в установленому порядку: своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, здійснення призову військовозобов?язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.

Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався і триває до теперішнього часу.

Згідно ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров?я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу. Організація підготовки та проведення призову громадян України на строкову військову службу здійснюється міськими (районними) державними адміністраціями (виконавчими органами міських рад) у взаємодії з відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а відповідно до ст. 22 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років та 65 років вищого офіцерського складу.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану як встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в?їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

З урахуванням вказаних норм законодавства на усій території України з 24.02.2022 під час дії воєнного стану та проведення загальної мобілізації діє заборона на виїзд за межі державного кордону України військовозобов?язаних чоловіків громадян України призовного віку за винятком окремих категорій.

У невстановлений досудовим розслідування час та місці, але не пізніше 23.10.2025 року у громадянина України ОСОБА_4 , виник злочинний умисел спрямований на сприяння незаконному переправленю кількох осіб через державний кордон України, вчиненому шляхом усунення перешкод для цього.

Діючи на виконання вищевказаного умислу, ОСОБА_4 , усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, для сприяння незаконного переправленя осіб через державний кордон України, вчиненому шляхом надання шляхом усунення перешкод для цього 23.10.2025 здійснив реєстрацію благодійної організації «Благодійний фонд «Мрія живе» (ЄДРПОУ 46060736) для подальшого виготовлення запрошення на впровадження волонтерської діяльності в Україні, що дає підставу отримання візи для в`їзду на територію держави.

Після того, ОСОБА_4 реалізуючи вищевказаний злочинний умисел, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин посприяв в організації виготовлення та видачі запрошень №1/11 від 14.11.2025, від імені благодійної організації «Благодійний фонд «Мрія живе» (ЄДРПОУ 46060736) для провадження волонтерської діяльності на територію України уродженцю рф ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та уродженці рф ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі чого в подальшому вказані особи отримали візи №(M)Y03197621 та №(M)Y03197622 у консульстві України, перебуваючи у республіці Франція.

Фактичною метою видачі запрошень № №1/11 від 14.11.2025 та подальшого їх скерування до консульства України у республіці Франції, з метою подальшого отримання віз (M)Y03197621 та №(M)Y03197622 було необхідність здійснення ними на території України волонтерської діяльності.

Водночас, розуміючи що без додержання вказаної у запрошеннях мети ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , віза для подальшого перетину кордону отримана не буде та усвідомлюючи, що жодної волонтерської діяльності зазначені особи на території України здійснювати не будуть, з метою усунення перешкод для отримання зазначених віз та подальшого безперешкодного перетину кордону і в`їзду в Україну, ОСОБА_4 , за невстановлених досудовим розслідуванням обставин організував виготовлення та подальше скерування запрошень № № №1/11 від 14.11.2025 на ім`я ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від благодійної організації «Благодійний фонд «Мрія живе» (ЄДРПОУ 46060736), чим сприяв їм у незаконному переправленю через державний кордон України.

Так, 01.04.2026 на підставі запрошень виданих благодійною організацією «Благодійний фонд «Мрія живе» (ЄДРПОУ 46060736), візи (M)Y03197621 уродженець рф ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та візи №(M)Y03197622 уродженка рф ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , здійснили перетин державного кордону Україна на «в`їзд», через пункт пропуску «Лужанка».

Внаслідок своїх протиправних дій, ОСОБА_4 сприяв у незаконному переправленні ОСОБА_9 та ОСОБА_10 через державний кордон України, шляхом усунення перешкод.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у сприянні незаконному переправленю кількох осіб через державний кордон України, вчиненому шляхом усунення перешкод для цього, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні даними.

Крім того, як на підставу для засстоування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилався на наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

З огляду на те, що досудовим розслідуванням було встановлено наявність обґрунтованого повідомлення про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, а також те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, виникла необхідність у застосуванні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на шістдесят діб.

Під час розгляду клопотання прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити з викладених у ньому підстав.

Захисники підозрюваного заперечували проти задоволення клопотання, просили відмовити, посилаючись на те, що повідомлення про підозру є необгрунтованою, ризики відсутні, а їх обгрнтування є формальним. Крім того посилалися на те, що підозрюваний є фізичною особою-підприємцем, активно займається волонтерською діяльністю, має активну громадську позицію, міцні соціальні зв`язки, позитивну репутацію. Крім того зазначав, що на утриманні підозрюваного преебуває малолітня дитина.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію захисника.

Заслухавши пояснення прокурора, з`ясувавши думку сторони захисту, підозрюваного, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, встановлено наступне.

Слідчим управлінням Головно управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100000001000 від 05.08.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368-4, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1,ч. 2 ст. 332, ч. 2 ст. 209 КК України.

30.04.2026 року у межах кримінального провадження № 12025100000001000 від 05.08.2025 року, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України .

З матеріалів клопотання вбачається, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні даними, а саме: протоколів допитів свідків, протоколів оглядів, протоколів обшуків за місцем фактичного проживання підозрюваного, протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв`язку з положеннями Глави 4 КПК України приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання про застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.

Так, на переконання слідчого судді на день розгляду клопотання ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, що підтверджується матеріалами, долученими слідчим до клопотання.

Крім того, при вирішенні питання про доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваної під вартою, слідчий суддя повинен переконатися, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та відсутність обставин, які є підставою для застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Зазначаючи про наявність ризиків та необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий в клопотанні та прокурор в судовому засіданні вказують, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи впливати на свідків та потерпілих у кримінальному правопорушенні, в якому підозрюється.

Відповідно до вимог ст. ст. 177 та ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний не виконає покладенні на нього процесуальні обов`язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Разом із цим, слід зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не має процесуальних повноважень вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Як видно зі змісту рішення ЄСПЛ (В. Проти Швейцарії,14379/88 від 26.01 1993 року) небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою. При цьому треба враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв`язки з державою, у якій його переслідували за законом.

У зв"язку з чим, слідчий суддя приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у своєму клопотанні та, які підтримав прокурор у судовому засіданні, дають достатні підстави вважати, що існують ризики: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків та іншого підозрюваного у кримінальному правопорушенні, в якому підозрюється.

Відтак, враховуючи конкретні обставини справи, дані про особу підозрюваного, а також те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке, відповідно до положення ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких, слідчий суддя не знаходить підстав для обрання іншого, більш м`якого, запобіжного заходу.

Разом з цим, слідчий суддя, враховує вимоги ст. 183 КПК України, відповідно до якої при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає за можливе визначити розмір застави, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідної до якої розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри, при якому втрата застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

З урахуванням всіх обставин даного кримінального провадження, характеру вчиненого кримінального правопорушення даних про особу підозрюваного, наявність обґрунтованих ризиків, слідчий суддя вважає необхідним визначити розмір застави підозрюваному що становить 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає суму в розмірі 199 680 ( сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок (у національній грошовій одиниці), яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

На думку слідчого судді саме такий розмір застави здатний забезпечити належне виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків та виконання завдань кримінального провадження.

Разом з цим, обираючи підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із застосуванням застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного, у разі внесення застави, обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 40, 113, 132, 176-178, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 206 КПК України слідчий суддя,-

ухвалив:

клопотання подане старшим слідчим у кримінальному провадженні - старший слідчий слідчого управління Головно управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_7 погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.08.2025 року за № 12025100000001000, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368-4, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1, ч. 2 ст. 332, ч. 2 ст. 209 КК України, про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , задовольнити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, українця, зареєстрованого у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 56 днів.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді до 29 червня 2026 року.

Визначити ОСОБА_4 , 14.05.1989 заставу в межах, що становить 60 ( шістдесят ) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає суму в розмірі 199 680 ( сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: отримувач: ТУДСАУ в місті Києві; ЄДРПОУ: 26268059; МФО: 820172; банк: Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089; призначення платежу: застава за … (П.І.Б., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) від … (дата ухвали) по справі № …, кримінальне провадження № …, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу), згідно квитанції від … (дата та № квитанції).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_4 у разі внесення застави наступні обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою (викликом) до суду, прокурора та слідчого (детектива), в провадженні якого перебуває кримінальне провадження;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-не відлучатися за межі м. Києва без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;

-утримуватися від спілкування зі свідками та підозрюваним ОСОБА_11 ;

Роз`яснити підозрюваному, що в разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Голосіївського районного суду м. Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі Київського СІЗО № 13.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Київського СІЗО № 13 негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово Голосіївський районний суд м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави протягом 60 днів.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Контроль за виконанням ухвали щодо виконання обов`язків у випадку внесення застави покласти на уповноваженого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві у межах кримінального провадження №12025100000001000, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.08.2025 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Киїського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1