Рішення № 136463217, 12.05.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/9466/25

Провадження №2-др/752/83/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Кордюкової Ж.І., розглянувши заяву представника позивача Балюк Вікторії Олександрівни про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

17.03.2026 представник позивача Балюк Вікторія Олександрівна в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 124437 від 25.11.2023 року.

Заява обґрунтована тим, що 03.11.2025 ухвалено рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 00817-12/2023, за договором позики №4354923 та за кредитним договором №13137-11/2023 задоволені частково, але судом не вирішено по суті питання щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 124437 від 25.11.2023.

Просила ухвалити додаткове рішення у справі №752/9466/25, яким вирішити питання щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 124437 від 25.11.2023 року .

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Враховуючи наведене, додаткове рішення ухвалюється в порядку спрощеного позовного провадження, виклик сторін у судове засідання не є необхідним.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

В провадженні Голосіївського районного суду міста Києва заходилась цивільна справа за позовною заявою ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості .

03.11.2025 судом ухвалене рішення, згідно з яким позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №22250-11/2023 від 16.11.2023 в сумі 23880 грн., з яких 6000 - заборгованість за основною сумою боргу та 17880 грн - заборгованість по відсоткам; заборгованість за кредитним договором №00817-12/2023 від 01.12.2023 до відповідача в сумі 14900 грн з яких 4000 грн за основною сумою боргу та 18900 грн. - заборгованість по відсоткам, судові витрати у розмірі 1216 грн.

Проте дійсно суд стосовно позовної вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 124437 від 25.11.2023, з приводу якої позивач подавав докази і, не ухвалив рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

25.11.2023 між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №124437, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 3000 грн. строком на 105 днів зі строком повернення до 09.03.2024 з процентною ставкою 3,40% на день та зобов`язався повернути кошти кредиту та сплатити проценти за користуванням ним.

Відповідно до п 1.5.1 договору позики від 25.11.2023 №124437 комісія за надання кредиту становить 510 грн.

Відповідно до п 2.1 договору позики від 25.11.2023 №124437 кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 .

25.11.2023 ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» перерахувало ОСОБА_1 на банківську картку № НОМЕР_1 3000 грн., призначення платежу згідно договору 124437.

28.03.2024 між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу №28032024, відповідно до якого ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» відступило позивачу за плату належні йому права вимоги, а позивач прийняв права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу від 28.03.2024 №28032024 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №124437, заборгованість за основною сумою кредиту 3000 грн., заборгованість по відсоткам 7339,99 грн. та заборгованість за комісією 510 грн.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

В порядку визначеному ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. Такий правовий висновок щодо застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладено Верховним Судом України у постановах від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Суд звертає увагу, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5% протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23.04.2024 не більше 1,5 %, а з 21.08.2024 не більше 1%.

Частиною 2 розділу 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Судом встановлено, що 25.11.2023 між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №124437, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 3000 грн. строком на 105 днів зі строком повернення до 09.03.2024 з процентною ставкою 3,40% на день та зобов`язався повернути кошти кредиту та сплатити проценти за користуванням ним.

Враховуючи, що договір про споживчий кредит №124437 укладений 25.11.2023 строком на 105 днів, а тому після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тому до договору слід застосувати положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням перехідних та прикінцевих положень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що умови укладеного договору в частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами за ставкою 3,40% на день суперечать діючому законодавству, тому згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемним.

Суд розраховує заборгованість по процентам за укладеним між сторонами договором у період з 26.11.2023 по 23.12.2023 в розмірі 3,40% на день, з 24.12.2023 по 09.03.2024 виходячи з встановленої п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 2,5%.

Таким чином, за період з 26.11.2023 по 23.12.2023 відповідач повинен був сплатити проценти у розмірі 2856 грн. (3000 грн. * 3,40% * 28 днів = 2856 грн.).

За період з 24.12.2023 по 09.03.2024 відповідач повинен був сплатити проценти у розмірі грн. (3000 грн. * 2, 50% * 77 днів = 5775 грн.).

Отже, загальний розмір процентів становить 8631 грн.

ТОВ «ЄАПБ», обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що набув право вимоги за договором про споживчий кредит від 25.11.2023 №124437 до відповідача за основною сумою кредиту 3000 грн., заборгованість по відсоткам 7339,99 грн. та заборгованість за комісією 510 грн.

З урахуванням вищенаведеного, ТОВ «ЄАПБ» обґрунтовано вимагає стягнення з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит від 25.11.2023 №124437 в сумі за основною сумою кредиту 3000 грн., заборгованість по відсоткам 7339,99 грн. та заборгованість за комісією 510 грн., що загалом становить 10849,99 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 257-261, 270, 353-355 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача Балюк Вікторії Олександрівни про ухвалення додаткового рішення залишити задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №1224437 від 25.11.2023 в сумі 10849 (десять тисяч вісімсот сорок дев`ять) грн. 99 коп.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Додаткове рішення складене 12.05.2026.

Суддя Ж. І. Кордюкова