Ухвала суду № 136462047, 13.05.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/3443/26

провадження 2/462/2310/26

У Х В А Л А

13 травня 2026 року, суддя Залізничного районного суду міста Львова Ліуш А.І., вивчивши цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" про звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" про звільнення майна з-під арешту. В обгрунтування визначеної ним підсудності зазначає, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звертається із цим позовом про зняття арештів з транспортного засобу, які були накладені у межах виконавчих проваджень, боржником у яких є фізична особа ОСОБА_1 (власник майна). Відтак, на його переконання вказаний спір стосується захисту права власності, а справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Вирішуючи питання відкриття провадження по справі, суд приходить до наступного переконання.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до положень ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

В той же час, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства); по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у ст. 3 ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами пункту 6 частини першої статті 20 ГПК господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У постанові від 13.10.2020 у справі № 640/22013/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, для розгляду спорів щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, а також щодо майна, яке є предметом такого забезпечення, якщо сторонами основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Як вбачається з тексту позовної заяви, у згідно з інформацією з автоматизованої системи виконавчого провадження, стягувачем у виконавчому провадженні № 66961961 виступає Акціонерне товариство "УНІВЕРСАЛ БАНК", боржником - ОСОБА_1 . Стан виконавчого провадження - відкрито.

В той же час, у виконавчому провадженні, у якому позивач не є стягувачем, накладений арешт на транспортний засіб марки BMW 525, який є предметом застави за укладеним між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 , договором. При цьому, застава була зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна раніше, аніж накладений арешт. Відтак, банк як стягувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Крім того, як вбачається з прохальної частини позову, позивач просить суд: зняти арешт, що був накладений на транспортний засіб марки BMW 525, 1998 року випуску, номер кузову (VIN код) НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 на підставі постанови № 66961961 прийнятої 27.09.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким Зоряном Вікторовичем та припинити публічне обтяження, що зареєстроване 28.09.2021 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за номером 29343753 на підставі постанови № 66961961 від 27.09.2021, шляхом внесення відповідних даних до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відтак, враховуючи характер спірних правовідносин та суб`єктний склад учасників справи, на переконання суду, даний спір не є приватноправовим спором за участю фізичної особи як самостійного носія цивільних прав та обов`язків, а виник у зв`язку із реалізацією та конкуренцією майнових прав двох банківських установ щодо предмета забезпечення виконання зобов`язання.

Так, спірні правовідносини фактично стосуються визначення пріоритету зареєстрованих обтяжень, а також реалізації переважного права заставодержателя на звернення стягнення на предмет застави. Такі правовідносини безпосередньо випливають із забезпечувальних та кредитних правовідносин між банківськими установами, що є юридичними особами та суб`єктами господарювання, які здійснюють професійну діяльність у сфері фінансових послуг.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що предметом судового розгляду у вказаній справі є не захист особистих цивільних прав фізичної особи, а перевірка правомірності існування та пріоритетності публічного обтяження, накладеного в межах виконавчого провадження, у співвідношенні з раніше зареєстрованим забезпечувальним обтяженням банку. Тобто, спір стосується виключно майнових інтересів юридичних осіб у сфері забезпечення виконання господарських зобов`язань.

Крім того, суд звертає увагу на те, що заявлені позовні вимоги спрямовані на припинення публічного обтяження та усунення перешкод у реалізації прав заставодержателя, а не на вирішення спору щодо права власності чи цивільних прав та обов`язків фізичної особи ОСОБА_1 . Окремо суд підкреслює те, що прохальна частина позову взагалі не містить жодних позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 , та стосується виключно правового конфлікту між кредиторами щодо обсягу та пріоритетності обтяжень рухомого майна. Фізична особа у даному випадку фактично не є самостійним суб`єктом спірних матеріальних правовідносин, а залучена до участі у справі лише у зв`язку з тим, що є боржником у зобов`язанні, виконання якого забезпечене предметом застави.

Таким чином, спір виник між суб`єктами господарювання з приводу реалізації майнових прав у сфері забезпечення виконання господарських зобов`язань, а тому відповідно до характеру спірних правовідносин та їх правової природи підлягає розгляду саме в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст.4,12-13, 211, 223, п.1 ч.1 ст. 255, 258-261, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" про звільнення майна з-під арешту.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд його позовних вимог відповідно до юрисдикції господарських судів.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: А.І. Ліуш