Ухвала суду № 136462006, 13.05.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/3448/26

Провадження № 1-кс/461/2968/26

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

13.05.2026 року місто Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новий Розділ Миколаївського району Львівської області, громадянина України, українця, директора приватного підприємства «ТЕХКОМПЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 41891743), зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого, не депутата, не адвоката,

у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025142400000085 від 25.08.2025, за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 1, 2 ст. 366, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України,

встановив:

Слідчим управлінням ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025142400000085 від 25.08.2025, за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 1, 2 ст. 366, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України.

Слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , покликаючись на те, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна. Також, вказує на необхідність забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, з огляду на наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших учасників у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи зазначене, орган досудового розслідування вбачає необхідність у застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, з мотивів наведених у ньому.

Підозрюваний та його захисник, кожен окремо, просили відмовити у задоволенні клопотання, вказуючи на його необґрунтованість, зокрема в частині кваліфікації дій підозрюваного. Також, підозрюваний та його захисник просили врахувати позитивні дані про особу ОСОБА_4 , його сімейне становище, стан його здоров`я, а тому просили розглянути питання застосування іншого запобіжного заходу, зокрема особистого зобов`язання.

Подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.184 КПК України.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти ризикам, передбачених у вказаній статті.

Органом досудового розслідування дії підозрюваного кваліфікуються за ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 1, 2 ст. 366, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України за викладених у повідомленні про підозру обставин.

Згідно приписів ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи.

Слідчим суддею встановлено, що 12 травня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 1, 2 ст. 366, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191 КК України, а саме у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, за попередньою змовою групою осіб, у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки, у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовий становищем, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, в умовах воєнного стану.

Підозра ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень обґрунтована зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- матеріалами Головного відділу забезпечення внутрішньої та власної безпеки «Захід» ДПС України щодо виявлення ознак кримінального правопорушення від 25.08.2025;

- матеріалами виконання доручення від 05.09.2025;

- протоколами допиту свідка ОСОБА_8 від 01.12.2025 та 25.02.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 02.12.2025;

- протоколом огляду від 22.12.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 12.01.2026;

- висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №5774-Е від 19.01.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 28.01.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 25.02.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 25.02.2026;

- висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №СЕ-19/103-26/3337-ЕК від 27.03.2026;

- висновком експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи №СЕ26-38/Л/1/1 від 20.04.2026;

- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Характер інкримінованого особі правопорушення, санкція статті за якою кваліфіковано дії підозрюваного, дані про його соціальні зв`язки вказують на наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

Оцінюючи ризик незаконного впливу на учасників даного провадження, зокрема свідків, слідчий суддя враховує положення ст. 23, 94 КПК України, згідно яких суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а жоден доказ не має наперед встановленої сили. Отже, виходячи зі стадії даного кримінального провадження, має місце реальний ризик впливу на свідків, які станом на момент розгляду даного клопотання не допитані судом.

Оцінюючи ризик вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, враховую, характер злочину, зокрема кількість епізодів інкримінованих правопорушень. Окрім цього, органу досудового розслідування необхідно перевірити інформацію про сталі контакти із особами, які причетні до вчинення інкримінованого підозрюваному злочину за відомими лише йому каналами зв`язку.

Той факт, що на момент розгляду даного клопотання досудове розслідування триває, а отже не зібрані усі докази у межах даного кримінального провадження, не проведений весь комплекс слідчих (розшукових) та процесуальних дій, вказує на те, що інші ризики наведені слідчим у клопотанні мають місце і є обґрунтованими.

Слідчий суддя виходить з того, що ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню чи судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

При вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчим суддею беруться до уваги дані про вік та стан здоров`я підозрюваного, характер інкримінованого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, його соціальні зв`язки та сімейне становище. Зокрема, слідчий суддя приймає до уваги повідомлені стороною захисту дані стосовно сімейного стану підозрюваного.

Оцінюючи доводи підозрюваного та його захисника щодо відсутності законних підстав для застосування запропонованого запобіжного заходу, виходжу з наступного.

Вірність та правильність остаточної кваліфікації дій підозрюваного не входить до компетенції слідчого судді на даному етапі кримінального провадження, а тому доводи сторони захисту з цього питання слідчим суддею відхиляються. При цьому, слід підкреслити, що зазначені вище докази свідчать про обґрунтованість підозри на даному етапі провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:

1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов`язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;

2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років;

5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;

6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

7) до особи, стосовно якої надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, у порядку і на підставах, передбачених розділом IX-2 цього Кодексу.

В ході розгляду клопотання також встановлено наступне.

Підозрюваний є раніше не судимою особою, яка підозрюється у вчиненні злочинів, за які законом передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Жодних доказів з приводу того, що перебуваючи на волі, підозрюваний переховувався від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджав кримінальному провадженню в ході розгляду клопотання не здобуто. Так, підозрюваний не будучи затриманим самостійно двічі прибув на розгляд клопотання без жодних зволікань.

Згідно положень ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Слідчий, за погодженням з прокурором, просить визначити заставу у розмірі триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто більше ніж визначено КПК для інкримінованих підозрюваному злочинів. Водночас, жодних доказів спроможності внесення запропонованого розміру застави прокурор слідчому судді не надав. Дані про наявність у підозрюваного доходів наведеного не спростовують.

У даному конкретному випадку, ризики визначені ст. 177 КПК України є обґрунтованими, оскільки підтверджуються матеріалами клопотання, як і підтверджуються інші обставини визначені ч. 1 ст. 194 КПК України.

Приймаючи рішення за клопотанням, враховую також практику Європейського суду з прав людини, згідно якої тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

При цьому, на час розгляду даного клопотання стороною обвинувачення не доведено, що зазначені у клопотанні обставини, у сукупності з відомостями про сімейне становище підозрюваного, його вік, стан здоров`я, соціальні зв`язки, у повній мірі, вказують на наявність передумов регламентованих п.3 ч. 1 ст. 194 КПК України, оскільки подані стороною захисту документи, а також наведені мотиви щодо заперечення доводів прокурора та слідчого, вказують на можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, враховую, що в ході розгляду клопотання встановлено, що підозрюваний:

- раніше до жодного виду відповідальності не притягувався;

- має на утриманні дружину- інваліда другої групи та тещу похилого віку, з якими проживає разом та піклується про останніх, тобто взяття під варту фактично залишить цих осіб без піклуівальника;

- доходи дружини підозрюваного не вказують на можливість внесення запропонованого розміру застави;

- підозрюваний являвся на усі виклики слідчого та готовий надавати свідчення про відомі йому обставини справи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що будь-яке позбавлення волі має здійснюватися не тільки у відповідності із основними процесуальними нормами національного права, але також відповідати меті ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Позбавлення свободи не повинно перетворитися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого в майбутньому вироку про позбавлення волі.

Згідно з вимогами пунктів 3 і 4 статті п`ятої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може слугувати підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

За таких обставин прокурором не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний запобігти ризику переховування від органів досудового розслідування.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Оцінюючи матеріали клопотання, обставини справи в їх сукупності, беручи до уваги вагомість наявних доказів того, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого злочину, зважаючи на наведені вище дані про особу підозрюваного, його міцні соціальні зв`язки, стан здоров`я, ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні, враховуючи вищенаведені доводи, приходжу до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний запобігти вказаним ризикам.

У свою чергу, наведені у клопотанні доводи слідчого та прокурора про необхідність застосування практики Європейського Суду з прав людини є важливим аспектом захисту прав людини, але в даному кримінальному провадженні посилаючись на зазначену в клопотанні практику Європейського Суду з прав людини прокурор та слідчий намагаються використати її не на користь особи, а з метою обтяження та погіршення її становища, а саме застосування більш суворого запобіжного заходу, що може становити ризики для справедливості кримінального провадження та дотримання прав, свобод та законних інтересів його учасників, відтак такі доводи та мотиви з приводу яких вони наведені відхиляються слідчим суддею.

Таким чином у задоволенні клопотання слід відмовити та застосувати до підозрюваного альтернативний запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту у нічний час, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред`явленої підозри, може забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків. При цьому визначаючи час перебування підозрюваного дома, виходжу з того, що таке перебування у нічний час надасть можливість йому забезпечити можливість піклуватися про близьких осіб, які потребують догляду та проживають разом із ним.

Керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України,

постановив:

У задоволенні клопотання відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.

Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- не залишати місце постійного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , щоденно з 23 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин;

- прибувати до слідчого, прокурора, в провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, слідчого судді або суду на першу вимогу;

- не відлучатися за межі Львівської області, без дозволу слідчого, прокурора в провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, слідчого судді або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора в провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, слідчого суддю або суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утримуватися від спілкування зі підозрюваним ОСОБА_14 та свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 з приводу обставин даного кримінального провадження;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному його обов`язки та наслідки їх невиконання.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 .

Строк дії ухвали до 12 липня 2026 року включно.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1