Рішення № 136462000, 05.05.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1281/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова

в складі:

головуючого судді Романюка В.Ф.,

з участю:

секретаря судового засідання Салика С.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Байтала Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Львівської обласної прокуратури (адреса: 79005, м. Львів, пр. Шевченка, 17-19, код ЄДРПОУ: 02910031), третя особа: Державна Казначейська служба України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ: 37567464) про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до Львівської обласної прокуратури, третя особа: Державна Казначейська служба України, в якій просить стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 916 330,94 грн. (дев`ятсот шістнадцять тисяч триста тридцять гривень 94 копійки) на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що починаючи з 13.01.2016 року слідчим відділом Кам`янка-Бузького відділу поліції ГУ Національної поліції у Львівській області проводилося досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідування за №12016140220000032 за ч. 1 ст. 190 КК України. Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідування внесено слідчою Слідчого відділу Кам`янка-Бузького відділу поліції ГУ Національної поліції у Львівській області Мазуркевич О.О. Крім цього, 11 січня 2017 року слідчим Слідчого відділу Кам`янка-Бузького відділу поліції ГУ Національної поліції у Львівській області Бута О.М. внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідування за №12016140220000032 вже за правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 361 КК України. В межах даного кримінального провадження, а саме 05.01.2017 року слідчим СВ Кам`янка-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області Мазуркевич О.О. складена та погоджена начальником Кам`янка-Бузького відділу Радехівської місцевої прокуратури Ватраль Р.В. ОСОБА_2 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України. 31 березня 2017 року відносно ОСОБА_2 складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016140220000032 та скеровано до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області для розгляду по суті. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 квітня 2017 року матеріали кримінального провадження №12016140220000032 щодо ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України, передано на розгляд Радехівського районному суду Львівської області. Починаючи з 18 травня 2017 кримінальне провадження №12016140220000032 від 13 січня 2016 року про обвинувачення ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частини 1 статті 361 КК України перебувало на розгляді в Радехівському районному суді Львівської області. Вироком Радехівського районного суду Львівської області від 09.05.2025 року ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України та виправдано за недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2025 року вирок Радехівського районного суду Львівської області від 09 травня 2025 року залишено без змін, а апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 та представника потерпілого ДПНТЦ «УАРНЕТ» - Червонюка С.Л. без задоволення. В касаційному порядку даний вирок та ухвала не оскаржувалися. В межах даного кримінального провадження запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався.

Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув у зв`язку з прийняттям виправдувального вироку відносно нього через недоведеність в його діях складу кримінального правопорушення, тобто недоведеності його участі у скоєні злочину, інкримінованого правоохоронними органами.

Внаслідок вищезазначених незаконних дій ОСОБА_2 зазнав значної моральної шкоди, яка проявилася у перенесених ним душевних стражданнях. В нього порушився нормальний сон, робота. При зустрічі із рідними, знайомими, друзями, абонентами, оточуючими, яким стало відомо про кримінальне провадження, йому кожен раз необхідно було постійно виправдовуватися, що він ні в чому не винний, роз`яснювати їм дійсні причини ситуації, яка склалася, що викликало у нього додаткові хвилювання, спричинило душевний біль та викликало небезпідставні занепокоєння. Особливих моральних страждань ОСОБА_2 зазнав, коли працівники правоохоронних органів 11 лютого 2016 року рано вранці прийшли до його помешкання з обшуком, в якому також перебувала його дружина та двоє, на той час неповнолітніх, дітей, які всі перебували у стресовому стані, адже для них всіх такий процес є незвичним. Батькові, протягом усього цього часу, кожен раз необхідно було пояснювати дітям, що він ні в чому не винний, щоб діти не думали, що їх батько злочинець. Крім цього, ОСОБА_2 зазнав моральної шкоди через його тривале перебування, протягом майже 106 місяців, а це майже 9 років, під слідством та судом, обмеження вільного пересування, необхідність з`являтися для проведення слідчих дій та в судові засідання до суду, відірваність від нормального, активного способу життя, який існував у нього до його підозри у вчиненні кримінального правопорушення, що викликало у нього знижений та нестійкий настрій, безсоння, неприємні сновидіння, постійну депресію, емоційну напругу, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, приниження гідності, обурення, що в сукупності безумовно впливало на його стан здоров`я, як пересічної людини.

ОСОБА_2 , в межах кримінального провадження №12016140220000032, перебував під слідством та судом протягом 105 місяців 30 днів, а саме з дня оголошення йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення (05 січня 2017 року) до набрання виправдувальним вироком суду законної сили (03 листопада 2025 року).

Таким чином загальний мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, яка встановлена законом, становить: 916 330,94 грн. (дев`ятсот шістнадцять тисяч триста тридцять гривень 94 копійки), яка обчислена з наступного розрахунку: ((105 місяців х 8647 грн.) + (27 днів за період з 05 січня по 31 січня 2017 року х 8647 грн./31 днів) + (3 дні за період з 01 листопада по 03 листопада 2025 року х 8647 грн./30 днів) = 907 935 грн.+ 7531,26 грн. + 864,7 грн. = 916 330,94 грн.).

У зв`язку із наведеним, позивач просить позовні вимоги задоволити.

Ухвалою суду від 16 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого судового засідання, з викликом сторін.

26 лютого 2026 року від представника третьої особи Державної Казначейської служби України Можаєвої Н.В. надійшли пояснення третьої особи щодо позову, у яких зазначає, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Визначений розмір шкоди Позивачем не доведений та значно завищений. По факту, мотиви позову обґрунтовуються та зводяться до загальних фраз і не підкріплюються жодними належними доказами, які б підтверджували визначений розмір моральної шкоди та вказували на причиннонаслідковий зв`язок між завданою шкодою та протиправними діями Відповідачів відносно Позивача. Крім цього, необхідно врахувати, що відносно позивача обвинувальний вирок не приймався, а ухвалювався лише виправдувальний вирок. Зазначене (прийняття виправдувального вироку) не могло справити на позивача істотно негативнопсихічного впливу. Таким чином, з огляду на викладене, Позивач повинен обґрунтувати та підтвердити належними доказами факт заподіяння йому моральних або фізичних страждань чи інших втрат немайнового характеру, а також конкретизувати, у чому саме вони полягають, достовірно довести причинно-наслідковий зв`язок між порушеними життєвими зв`язками, стосунками та діями заподіювача шкоди, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Проте зазначені вимоги Позивачем не виконані. Казначейство просить врахувати, що для виконання завдань, покладених на органи досудового розслідування чинним законодавством України, надаються певні повноваження, в тому числі й право затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, застосування запобіжних заходів відносно такої особи з метою недопущення ухилення від слідства або суду, перешкодити встановленню істини у справі,проведення обшуків, тощо. Відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу України (далі КПК України), саме суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов`язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання. Порушення кримінальної справи відбулося внаслідок ознак злочину у діях позивача, при цьому, наявність чи відсутність складу злочину у цих діях, а отже і вирішення питання щодо відсутності вини могло бути встановлено лише у рамках розслідування кримінальної справи. Тому, з урахуванням інкримінованого позивачам злочину, застосування відносно Позивача відповідних процесуальних заходів було цілком логічними діями з точку зору кримінально-процесуального законодавства України та не було дією, яка не відповідає вимогам КПК України.

03 березня 2026 року від представника відповідача Львівської обласної прокуратури Іваськевич Х.І. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив, зазначає, що 13.01.2016 СВ Кам`янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016140220000032 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України за фактом заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство). Встановлено, що 11.01.2017 слідчим СВ Кам`янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області повідомлено про підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України за фактом несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж. 22.02.2017 Радехівською місцевою прокуратурою винесено постанову про визначення територіальної підслідності, згідно з якою місцем досудового розслідування визначено СВ Буського відділення поліції Кам`янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області. Запобіжний захід у межах кримінального правопорушення щодо ОСОБА_2 не обирався. 31.03.2017 СВ Буського ВП Кам`янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області складено та Радехівською місцевою прокуратурою затверджено обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 361 КК України, який скеровано до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області для розгляду по суті. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25.04.2017 підсудність даного кримінального провадження визначено за Радехівським районним судом Львівської області. Вироком Радехівського районного суду Львівської області від 09.05.2025 ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України, та виправдано за недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03.11.2025 вирок Радехівського районного суду Львівської області від 09.05.2025 щодо ОСОБА_2 залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та представника потерпілого ДП НТЦ «УАРНЕТ» без задоволення. При розрахунку моральної шкоди за час перебування під слідством та судом необхідно застосовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір відшкодування моральної шкоди кожному позивачу за один місяць перебування під слідством та судом не може бути більшим, ніж розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. В матеріалах справи в недостатній мірі наведені докази для критичної оцінки того, що ОСОБА_2 зазнав значної моральної шкоди, яка проявилася у перенесених ним душевних стражданнях, що у нього порушився нормальний сон, робота, а при зустрічі із рідними, знайомими, друзями, абонентами, оточуючими, яким стало відомо про кримінальне провадження, йому кожен раз необхідно було постійно виправдовуватися, що він ні в чому не винний, роз`яснювати їм дійсні причини ситуації, яка склалася, що викликало у нього додаткові хвилювання, спричинило душевний біль та викликало небезпідставні занепокоєння. У позовній заяві наведено загальновживані вислови, які ОСОБА_2 зазнав внаслідок перебуванням під слідством та судом, проте, перераховані вище позивачем моральні переживання не підтверджуються жодними доказами, тобто не доведено та не надано доказів погіршення фізичного та психологічного стану, як це передбачено чинним законодавством при стягненні моральної шкоди. Позивач в якості додатків до позовної зави, не долучає жодних доказів, які б підтверджували настання негативних наслідків, зокрема, висновків експертиз щодо стану здоров`я та не зазначає в чому полягає можливе погіршення його стану здоров`я, негативний вплив на звичайним ритм життя, втрата можливостей тощо, хоча у позовній заяві зазначає, що розмір моральної шкоди він оцінює в 916 330,94 грн. Представником позивача у позовній заяві обраховано період перебування під слідством та судом 105 місяців та 30 днів, а саме з дня оголошення йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення (05 січня 2017 року) до набрання виправдувальним вироком суду законної сили (03 листопада 2025 року). Особа вважається під слідством (набуває статусу підозрюваного) з моменту безпосереднього повідомлення про підозру (абз. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України). Саме з цього часу особа набуває прав підозрюваного (право на захист, ознайомлення з матеріалами тощо). Разом із тим, як встановлено судом, повідомлення про підозру було складене слідчим та погоджене (підписане) прокурором 05.01.2017, однак вручено ОСОБА_2 лише 11.01.2017, що підтверджується ухвалою Львівського апеляційного суду від 03.11.2025. Враховуючи наведене, розрахунки ОСОБА_2 щодо тривалості перебування під слідством та судом не відповідають дійсності.

05 березня 2026 року від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Микуша Д.М. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що первинною підставою, якою позивач обгрунтовує заявлений позов, є його незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, внаслідок чого ОСОБА_2 заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув у зв`язку з прийняттям виправдувального вироку відносно нього через недоведеність в його діях складу кримінального правопорушення, тобто недоведеності його участі у скоєні злочину, інкримінованого правоохоронними органами. Сторона позивача вважає, що аргументи Львівської обласної прокуратури про недоведеність позивачем спричинення йому моральної шкоди, взагалі є безпідставними, оскільки факт перебування позивача під слідством та судом, а це на хвилиночку майже 9 років, ухвалення судом виправдувального вироку за недоведеністю наявності у діях позивача складу кримінального правопорушення, є достатньою правовою підставою для отримання мінімальної компенсації від держави у порядку, визначеному положеннями Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Такий розмір моральної шкоди визначений не тільки через те, що ОСОБА_2 був виправданий судом, але на таку суму вплинуло безвідповідальне ставлення посадових осіб органу досудового розслідування, прокуратури починаючи від оголошення безпідставної підозри, затвердження обвинувального акту, а згодом і тривалого розгляду кримінального провадження в судових інстанціях. Представник позивача зазначає, що тривалий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_2 тривав, в тому числі, через численні клопотання про відкладення судових засідань від прокурора та сторони потерпілого. Так, при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, тільки за період з січня 2022 року прокурором до суду подано 10 клопотань про відкладення судових засідань, а стороною потерпілого до суду подано 12 клопотань про відкладення судових засідань. Така недобросовісна процесуальна поведінка учасників кримінального провадження змушувала обвинуваченого ОСОБА_2 звернутися з відповідним листом, саме до відповідача, Львівської обласної прокуратури, щоб останні вжити відповідних заходів для припинення затягування розгляду кримінального провадження зі сторони прокурорів Золочівської окружної прокуратури Львівської області. За клопотанням прокурора та сторони потерпілого, відкладалися судові засідання, по кримінальному провадженню, вже і на стадії його розгляду в суді апеляційної інстанції.

10 березня 2026 року від представника відповідача Львівської обласної прокуратури Іваськевич Х.І. надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що запобіжний захід у межах кримінального правопорушення щодо ОСОБА_2 не обирався. Як вірно зазначено у поясненнях третьої особи Державної казначейської служби України, що відносно позивача обвинувальний вирок не приймався, а ухвалювався лише виправдувальний вирок. Зазначене (прийняття виправдувального вироку) не могло справити на позивача істотно негативнопсихічного впливу. Відповідно особа позивача не була «незаконно» засуджена та «безпідставно» не понесла кримінальної відповідальності. Зазначає, що ухвалення виправдувального вироку є достатньо справедливою сатисфакцію позивачу для згладжування душевних страждань, за наявності таких. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту спричинення йому шкоди, а також завдання моральних або фізичних страждань у зв`язку з діями відповідача, не обґрунтував з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір такої шкоди та чим це підтверджується, не підтвердив наявності причинного зв`язку між моральною шкодою і рішенням, діями чи бездіяльністю відповідачів. Враховуючи викладене, позивачем не доведено належними та допустимим доказами факту заподіяння йому моральних страждань, причинно-наслідкового зв`язку між заподіянням моральних страждань і оціненою ними шкодою.

Ухвалою суду від 31 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 05 травня 2026 року на 11 год. 00 хв. з викликом учасників справи

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 адвокат Микуш Д.М. позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просив суд позовні вимоги задоволити повністю.

Представник відповідача Львівської обласної прокуратури Байтала Ю.В. позовні вимоги заперечив, з підстав викладених у відзиві. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Суд встановив, що 11 січня 2017 року слідчим Слідчого відділу Кам`янка-Бузького відділу поліції ГУ Національної поліції у Львівській області Бута О.М. внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідування за №12016140220000032 за правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 361 КК України.

05.01.2017 року слідчим СВ Кам`янка-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області Мазуркевич О.О. складена та погоджена начальником Кам`янка-Бузького відділу Радехівської місцевої прокуратури Ватраль Р.В. ОСОБА_2 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України.

31 березня 2017 року відносно ОСОБА_2 складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016140220000032 та скеровано до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області для розгляду по суті.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 квітня 2017 року матеріали кримінального провадження №12016140220000032 щодо ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України, передано на розгляд Радехівського районному суду Львівської області.

Починаючи з 18 травня 2017 кримінальне провадження №12016140220000032 від 13 січня 2016 року про обвинувачення ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частини 1 статті 361 КК України перебувало на розгляді в Радехівському районному суді Львівської області.

Вироком Радехівського районного суду Львівської області від 09.05.2025 року ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України та виправдано за недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2025 року вирок Радехівського районного суду Львівської області від 09 травня 2025 року залишено без змін, а апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 та представника потерпілого ДПНТЦ «УАРНЕТ» - Червонюка С.Л. без задоволення.

В касаційному порядку даний вирок та ухвала не оскаржувалися.

В межах даного кримінального провадження запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_2 зазначає, що він зазнав значної моральної шкоди, яка проявилася у перенесених ним душевних стражданнях. В нього порушився нормальний сон, робота. При зустрічі із рідними, знайомими, друзями, абонентами, оточуючими, яким стало відомо про кримінальне провадження, йому кожен раз необхідно було постійно виправдовуватися, що він ні в чому не винний, роз`яснювати їм дійсні причини ситуації, яка склалася, що викликало у нього додаткові хвилювання, спричинило душевний біль та викликало небезпідставні занепокоєння.

Особливих моральних страждань ОСОБА_2 зазнав, коли працівники правоохоронних органів 11 лютого 2016 року рано вранці прийшли до його помешкання з обшуком, в якому також перебувала його дружина та двоє, на той час неповнолітніх, дітей, які всі перебували у стресовому стані, адже для них всіх такий процес є незвичним. Батькові, протягом усього цього часу, кожен раз необхідно було пояснювати дітям, що він ні в чому не винний, щоб діти не думали, що їх батько злочинець.

Крім цього, ОСОБА_2 зазнав моральної шкоди через його тривале перебування, протягом майже 106 місяців, а це майже 9 років, під слідством та судом, обмеження вільного пересування, необхідність з`являтися для проведення слідчих дій та в судові засідання до суду, відірваність від нормального, активного способу життя, який існував у нього до його підозри у вчиненні кримінального правопорушення, що викликало у нього знижений та нестійкий настрій, безсоння, неприємні сновидіння, постійну депресію, емоційну напругу, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, приниження гідності, обурення, що в сукупності безумовно впливало на його стан здоров`я, як пересічної людини.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За правилами пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК України якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно з частинами першою та другою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Згідно з пунктами 1, 1-1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 (частина перша статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №687/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначити виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.

Встановлення правильного періоду перебування особи під слідством і судом впливає на правильність визначення мінімального розміру моральної шкоди, який не може бути зменшено, однак суд може його збільшити з урахуванням конкретних обставин справи.

Визначаючи строк перебування ОСОБА_2 під слідством і судом, суд виходить із того, що його початком є день повідомлення про підозру 11 січня 2017 року, а завершенням день набрання виправдувальним вироком законної сили (після апеляційного перегляду) 03 листопада 2025 року.

Отже, строк перебування ОСОБА_2 під слідством і судом становить 105 місяців 21 день.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 1 січня 2026 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 8647 грн.

Виходячи з терміну перебування позивача під слідством та судом, що становить 105 місяці та 21 день, мінімальний розмір моральної шкоди не може бути меншим, ніж (105 місяців х 8647 грн.) + (21 днів за період з 11 січня по 31 січня 2017 року х 8647 грн./31 днів) + (3 дні за період з 01 листопада по 03 листопада 2025 року х 8647 грн./30 днів) = 907 935 грн.+ 5857,65 грн. + 864, 70 грн. = 914 657,35 грн.

Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини даної справи, характер незаконних дій працівників органу прокуратури та досудового слідства, ступінь негативного впливу на життя позивача, факт безпідставного кримінального переслідування, тривалість кримінального провадження з 11.01.2017 по 03.11.2025, вимоги розумності, справедливості, а також співмірності, та дійшов висновку, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди слід визначити в сумі 914 657,35 грн., що буде не більш, ніж достатнім, для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призвести до збагачення позивача за рахунок держави.

При визначенні саме такого розміру відшкодування моральної шкоди, суд, у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує наведені вище висновки Верховного Суду, наведені норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а також те, що 24.02.2022 відбулося повномасштабне вторгнення збройних сил російської федерації на територію України і з цього часу в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено воєнний стан. Україна зазнає значних фінансових збитків у зв`язку з воєнними діями, відтак фінансування сектору безпеки і оборони на даний час має визначальне значення для держави Україна. Тому, з огляду на наведене, обов`язок держави відшкодувати громадянину моральну шкоду у невиправдано великому розмірі не може стояти вище від обов`язку держави у захисті незалежності та суверенітету, і ефективне виконання цього обов`язку безпосередньо залежить від належного фінансування.

Згідно із ст. 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Положеннями п. 1 ст. 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» від 3 серпня 2011 року визначено, що казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути 914 657,35 грн. відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями органу досудового розслідування та прокуратури.

Твердження відповідача про те, що позивач не довів завдання йому моральної шкоди є необґрунтованими, оскільки сам по собі факт постановлення виправдувального вироку є доказом незаконності дій органів досудового розслідування, які додатково не підлягають у судовому порядку визнанню незаконними, та завдання особі моральної шкоди (висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 та від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17).

Також суд відхиляє твердження відповідача про те, що при обчисленні компенсації моральної шкоди за час перебування під слідством судом необхідно застосовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах надавав тлумачення ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та висловлював правові позиції щодо порядку визначення розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі №6-2203цс15, від якого Верховний Суд не відступав та підтримує у своїх постановах, відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц (провадження №14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.»

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №705/4489/20 Верховний Суд щодо застосування ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» зазначив, що тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Аналізуючи судову практику Верховного Суду при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом апеляційний суд встановив, що Верховний Суд роз`яснює про необхідність застосування «мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду», «виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом», «мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування», а тому дійшов висновку, що при вирішенні даної справи необхідно виходити із установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» мінімальної заробітної плати у місячному розмірі 8657,00 гривень.

Згідно з частинами 1, 6 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Таким чином, судовий збір за розгляд справи необхідно віднести за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У позовній заяві позивач зазначає, шо попередній розрахунок суми судових витрат, понесених ним, становить 30000,00 грн. Однак до закінчення розгляду справи, суду не подано доказів на обґрунтування понесених витрат.

Таким чином, суд під час ухвалення цього рішення не вирішує питання про стягнення понесених позивачкем витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, суд звертає увагу позивача про можливість подати докази протягом п`яти днів після ухвалення цього рішення, відповідно до вимог ч. 8 ст. ЦПК України.

Керуючись статтями 12, 13, 76-80, 89, 141, 200, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_2 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Львівської обласної прокуратури (адреса: 79005, м. Львів, пр. Шевченка, 17-19, код ЄДРПОУ: 02910031), третя особа: Державна Казначейська служба України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ: 37567464) про відшкодування моральної шкоди задоволити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відшкодування моральної шкоди в розмірі 914657 грн. 35 коп.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11 травня 2026 року.

Суддя Романюк В. Ф.