Рішення № 136457842, 14.01.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/28717/24

Провадження № 2/761/1143/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Пономаренко Н.В.,

за участю секретаря Яцишина А.О.,

представника позивача Смірнова А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудмашкомплекс», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Атлантіс Капітал» про розірвання договору та стягнення збитків, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2024 року через систему «Електронний суд» позивачка ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із вказаним позовом, в якому просить, з урахуванням поданої 01.03.2025 через систему «Електронний суд» заяви про збільшення розміру позовних вимог», а саме: розірвати Інвестиційний договір №83-ІД-5К від 11.01.2022, укладений між ТОВ «Рембудмашкомплекс» та ОСОБА_1 ; стягнути з ТОВ «Рембудмашкомплекс» на користь ОСОБА_1 збитки в розмірі 2 640 598,90 грн.; стягнути з ТОВ «Рембудмашкомплекс» на користь ОСОБА_1 судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу в сумі 65 000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач ТОВ «Рембудмашкомплекс» допустив порушення умов Інвестиційного договору№83-ІД-5К від 11.01.2022, укладеного між ним та позивачкою, щодо обов`язку збудувати (згідно інформації, розміщеної безпосередньо на будівельному майданчику збудівництва будинку на стенді «Паспорт об`єкта» - строк закінчення робіт будівництва будинку - 02.03.2023) та за закінченням будівництва передати позивачці у власність квартиру АДРЕСА_1 , що є істотним порушенням Інвестиційного договору, внаслідок чого позивачка значною мірою позбавляється права розраховувати на закінчення будівництва і отримання житла за внесені кошти. Таким чином, позивачка вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України Інвестиційний договір підлягає розірванню за рішенням суду у зв`язку з істотним порушенням умов договору відповідачем.

В позові також зазначено, що 18.01.2022 позивачкою було у повному обсязі виконані грошові зобов`язання - повністю сплачено вартість права вимоги за Інвестиційним договором у розмірі 1 774 214, 25 грн.

За умовами Інвестиційного договору позивачка набула право вимоги, а відповідач зобов`язався побудувати будинок, забезпечити введення його в експлуатацію та передати інвестору у власність вільний від обтяжень об`єкт (квартиру).

Станом на дату звернення з цим позовом будівельні роботи по спорудженню будинку припинено, він не введений в експлуатацію, а відповідач, у порушення умов Інвестиційного договору, жодним чином не попереджав позивачку про наявність обставин, що впливають на будівництво будинку та введення його в експлуатацію. За результатами пошуку на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відсутня інформація про видачу документів, що підтверджують введення будинку в експлуатацію.

ОСОБА_1 також вказує на ту обставину, що, зважаючи на факт порушення строку введення будинку в експлуатацію та припинення будівельних робіт на об`єкті, позивачка 05.07.2024 цінним листом направила відповідачу вимогу про розірвання Інвестиційного договору та відшкодування збитків. Однак, станом на день звернення до суду з позовом відповідач не надав жодної відповіді на вказаний лист та не зв`язався іншим чином з позивачкою для вирішення спірного питання.

Вказане, на думку позивачки ОСОБА_1 , свідчить про істотні порушення відповідачем своїх зобов`язань за Інвестиційним договором, що, як наслідок, позбавляє позивачку права на отримання об`єкта інвестування у власність (квартири) та спричинило їй реальні збитки у вигляді витрачених коштів на придбання права вимоги за Інвестиційним договором та інфляційних втрат.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12.08.2024 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків які 30.08.2024 були усунуті.

Ухвалою судді Шевченківського районного сулу м. Києва відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, встановлені процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

13.11.2024 в судовому засіданні за клопотанням представника позивача суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ «Компанія з управління активами «Атлантіс Капітал».

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що він частково визнає позов, а саме в частині розірвання Інвестиційного договору №83-ІД-5К від 11.01.2022. В решті позовних вимог щодо відшкодування збитків вважає, що позов не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що у зв`язку з військовою агресією РФ проти України та введенням Указом Президента України воєнного стану із 05:30 год. 24.02.2022 ТОВ «Рембудмашкомплекс» було вимушено зупинити будівництво вказаного вище об`єкта. Оскільки ситуація, що склалася на території України, становить реальну небезпеку для залучених працівників, що здійснюють будівельні роботи на об`єкті та відсутності об`єктивних підстав вважати, що приміщення та обладнання залишаться неушкодженими протягом усього часу до завершення війни, тому новим кредиторам, інвесторам були надіслані на електронні пошти (оскільки на той час засоби поштового зв`язку були недоступні), вказані в договорах, листи разом з листом ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про виникнення обставин непереборної сили, що перешкоджають належному виконанню договору.

Також, відповідач у відзиві зазначив, що лист позивачки від 02.07.2024 було розглянуто та надано відповідь листом №18-07/2024 від 18.07.2024 та повідомлено, що вимога про розірвання інвестиційного договору не відповідає умовам укладеного договору та вимогам законодавств, як і розрахунок понесених збитків. Відповідач готовий повернути позивачці сплачені за Інвестиційним договором грошові кошти в сумі 479 500 грн. за усю проектну площу об`єкта, в тому числі ПДВ.

У подальшому від позивачки до суду надійшла відповідь на відзив в якому позивачка зазначила, що сума завданих збитків складається з витрат в розмірі 1 774 214, 25 грн. на придбання права вимоги за Інвестиційним договором та збитків у розмірі 866 384,65 грн., внаслідок знецінення гривні (інфляції) за період з дати придбання позивачкою права вимоги за Інвестиційним договором по січень 2025 року. Разом сума збитків позивачки складає 2 640 598,90 грн. і тому, на думку позивачки, заявлена сума відповідає повному розміру збитків, завданих відповідачем істотним порушенням умов Інвестиційного договору.

Щодо посилання відповідача у відзиві на лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 про виникнення обставин непереборної сили як на підставу зупинення будівництва та невиконання своїх обов`язків за Інвестиційним договором, позивачка звернула увагу на правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої вказаний лист не може вважатись підтвердженням неможливості виконання зобов`язань відповідачем.

Також позивачка зазначила у відповіді на відзив, що лист відповідача № 18-07/2024 від 18.07.2024 року вона не отримувала, з його змістом ознайомилася безпосередньо під час ознайомлення з відзивом на позовну заяву.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.03.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті в загальному провадженні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач та третя особа своїх представників у судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлялися в установлений законом порядок, відповідач про причини неявки свого представника суду не повідомив, від третьої особи 04.09.2025 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Так, перевіряючи обставин справи, судом встановлено, що 11.01.2022 між ТОВ «Рембудмашкомплекс» (замовник) та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Прайм-Фінанс» (далі - АТ«ЗНВКІФ «Прайм-Фінанс») від імені, в інтересах та за рахунок активів якого на підставі Договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду №2020/ПФ-УА від 01.10.2020 діє ТОВ «Компанія з управління активами «Атлантіс Капітал» (інвестор) укладено Інвестиційний договір №83-ІД-5К, предметом якого є інвестиційна участь інвестора у будівництві об`єкта у складі будинку з метою отримання інвестором у власність об`єкта після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію.

За визначеннями термінів цього договору: будинок - будівля, що зводиться на підставі проекту «Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по АДРЕСА_2 », будівництво якого здійснюється за адресою: АДРЕСА_2 ; об`єкт інвестування - квартира АДРЕСА_3 , загальна проектна площа 47,95 кв.м.

Запланований термін будівництва та введення будинку в експлуатацію - 2023 рік.

Підпунктом 2.3.1 п. 2.3 Інвестиційного договору визначено, що розмір загальної інвестиційної участі інвестора в будівництві будинку складає суму в розмірі 479 500 грн., в тому числі з ПДВ.

Відповідно до пп. 2.1.2, 2.1.3 п. 2.1 Інвестиційного договору за цим договором замовник зобов`язується побудувати будинок, забезпечити введення його в експлуатацію та передати інвестору у власність вільний від обтяжень об`єкт. Інвестор зобов`язується здійснити інвестування (оплатити погоджену сторонами вартість) об`єкта відповідно до п. 2.3 договору та прийняти за актом передачі-приймання об`єкт у власність на умовах договору для реєстрації свого права власності на нього відповідно до норм чинного законодавства України.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (пп. 4.1.1 п. 4.1 Інвестиційного договору).

За змістом пп. 4.2.3, 4.2.4 п. 4.2 Інвестиційного договору дострокове розірвання договору допускається в односторонньому порядку виключно у випадках, передбачених договором, або за згодою сторін в порядку та на умовах, визначених письмовою угодою про розірвання договору. Цей договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення умов договору іншою стороною.

Згідно п.4.3 Інвестиційного договору сторони звільняються від відповідальності за порушення умов договору, якщо вони зумовлені обставинами непереборної сили, що перешкоджають належному виконанню договору. До обставин непереборної сили, що можуть вплинути на виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, належать обставини непереборної сили та події надзвичайного характеру, які не залежать від волі сторін і які сторони не могли передбачити, уникнути або запобігти прийнятними необхідними та достатніми заходами. Факт настання обставин непереборної сили підтверджується довідкою Торгово-Промислової палати України. Сторона, яка немає можливості виконувати свої зобов`язання через обставини непереборної сили, повинна повідомити про це іншу сторону в 20-денний термін після їх виникнення, підтверджуючи це відповідними документами. Несвоєчасність або відсутність повідомлення позбавляє цю сторону права посилатись на такі обставини як підставу неможливості виконувати зобов`язання за договором.

Також судом встановлено, що13.01.2022 між АТ «ЗНВКІФ «Прайм-Фінанс» від імені, в інтересах та за рахунок активів якого на підставі Договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду №2020/ПФ-УА від 01.10.2020 діє ТОВ «Компанія з управління активами «Атлантіс Капітал`та ОСОБА_1. було укладено Договір №83-ДКП-5К купівлі-продажу права вимоги за Інвестиційним договором №83-ІД-5К від 11.01.2022 року.

АТ «ЗНВКІФ «Прайм-Фінанс», як первісний кредитор продав позивачці як новому кредитору усі права вимоги до відповідача як замовника за Інвестиційним договором №83-ІД-5К від11.01.2022.

Відповідач листом №13-01/2022-1 від 13.01.2022 надав згоду на укладення АТ «ЗНВКІФ «Прайм-Фінанс» Договору купівлі-продажу права вимоги з позивачкою та гарантував належне виконання зобов`язань за Інвестиційним договором перед позивачкою.

Таким чином, на підставі Договору купівлі-продажу права вимоги позивачка набула всі права вимоги первісного кредитора як інвестора до замовника за Інвестиційним договором, в тому числі право одержати у власність за актом приймання-передачі об`єкт - квартиру АДРЕСА_1 .

На виконання умов Договору купівлі-продажу права вимоги 18.01.2022 позивачкою було в повному обсязі виконано грошові зобов`язання - повністю сплачено вартість права вимоги за Інвестиційним договором у розмірі 1 774 214, 25 гривень, що підтверджується квитанцією №ПН2557 від 18.01.2022 (а.с. 17), в результаті чого 20.01.2022 між сторонами Договору купівлі-продажу права вимоги було укладено Акт прийому-передачі документів з права вимоги, який підтвердив набуття позивачкою права вимоги за Інвестиційним договором до відповідача.

Згідно інформації, розміщеної безпосередньо на будівельному майданчику з будівництва будинку на стенді «Паспорт об`єкта» - строк закінчення робіт з будівництва Будинку - 02.03.2023.

Оскільки у визначений договором строк будинок не був введений в експлуатацію у зв`язку з припиненням будівельних робіт на об`єкті, а відповідач, в порушення умов Інвестиційного договору, жодним чином не попереджав позивачку про наявність обставин, що впливають на будівництво будинку та введення його в експлуатацію, позивачка 05.07.2024 цінним листом направила відповідачу вимогу про розірвання Інвестиційного договору та відшкодування збитків. Однак відповіді вона не отримала.

Позивачка вважає, що вказане свідчить про істотні порушення відповідачем своїх зобов`язань за Інвестиційним договором, що, як наслідок, позбавляє її права на отримання об`єкта інвестування у власність та спричинило їй реальні збитки у вигляді витрачених коштів на придбання права вимоги за Інвестиційним договором та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правовими наслідками порушення зобов`язання, за визначенням ст. 611 ЦК України, є: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;2) зміна умов зобов`язання;3) сплата неустойки;4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 05.11.2025 у справі №902/416/23,у кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування ч. 2 ст. 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

Головна ідея, на якій ґрунтується правило ч. 2 ст. 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.

Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору.

Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управлена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов`язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управлену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.

Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов`язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 199/3846/19).

Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управленої сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.

Як зазначено вище та фактично не заперечувалось сторонами, відповідач в порушення своїх зобов`язань, встановлених пп.2.1.2, 2.1.3 п. 2.1, пп. 3.1.2.1-3.1.2.3 п. 3.1 Інвестиційного договору, не забезпечив будівництво та введення в експлуатацію будинку у встановлений в договорі строк - у 2023 році, фактично зупинив роботи по спорудженню будинку, а також не повідомив позивачку про зупинення таких робіт.

Набуваючи право вимоги до відповідача за Інвестиційним договором позивачка розраховувала на добросовісну поведінку останнього, належне виконання зобов`язань з боку відповідача та отримання у власність квартири після введення будинку в експлуатацію у 2023 році. Однак, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Інвестиційного договору, позивачка дійсно була позбавлена можливості отримати очікуваний результат інвестування.

Про істотне порушення договору з боку відповідача свідчить і значний розмір збитків, завданий позивачці внаслідок такого порушення.

Крім того, суд звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує проти позовних вимог про розірвання Інвестиційного договору №83-ІД-5К від 11.01.2022.

Виходячи з викладеного, через істотне порушення відповідачем умов договору, позивачка була позбавлена того, чого очікувала за договором (отримати у власність проінвестований об`єкт нерухомості), тобто на що вона розраховувала під час укладення договору, тому наявні правові підстави для розірвання вказаного договору та задоволення позову в цій часині.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання Інвестиційного договору №83-ІД-5К від 11.01.2022, укладеного між ТОВ «Рембудмашкомплекс» та ОСОБА_1 , підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про відшкодування завданих збитків у розмірі 2 640 598,90 грн., які складаються з витрат в розмірі 1774214,25 грн. на придбання права вимоги за Інвестиційним договором та в розмірі 866 384,65 грн., внаслідок знецінення гривні (інфляції) за період з дати придбання позивачкою права вимоги за Інвестиційним договором по січень 2025 року, суд приходить до наступного.

За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Згідно ч.2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Сторони Інвестиційного договору визначили, що вартість об`єкта на момент укладання договору становить 1 774 214, 25 грн., яку позивачка сплатила в повному обсязі (а.с. 17-18).

Згідно умов Договору купівлі-продажу майнових прав позивачка відповідно до п.1.2. набула усі права вимоги Первісного кредитора до Замовника за Інвестиційним договором в тому числі - одержати у власність за Актом передачі-приймання вищевказану квартиру на умовах і у порядку. Передбаченому Інвестиціним договором.

Водночас, сторони узгодили в п. 1.4., що цей Договір є договір з відкладальною обставиною в розумінні ст.212 ЦК України та визначили, що право Первісного Кредитора до Замовника за Інсетиційним договором переходить до Нового кредитора виключно після повної оплати вимоги, визначеної в розділі 3 цього Договору.

В свою чергу, в п. 3.2 цього договору визначений розмір вартості права вимоги на момент укладання цього договору складає суму в українських гривнях 1774214,25 грн.(а.с.14).

Відповідно до п.6.2 Договору купівлі-продажу майнових прав за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством та цим договором.

Істотне порушення відповідачем умов договору призвело до неможливості реалізації позивачкою права на набуття у власність проінвестованого об`єкта нерухомого майна, яке відповідно до пп. 3.3.1 п. 3.3 Інвестиційного договору виникло одночасно з оплатою ціни договору. Таким чином, позивачка була значною мірою позбавлена того, на що вона обґрунтовано розраховувала при укладанні договору та внаслідок невиконання відповідачем умов договору, позивачка зазнала реальних збитків у сумі 1 774 214, 25 грн., при цьому суд виходив з оплаченої нею вартості об`єкта будівництва.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивачки збитки в розмірі 1774214,25 грн. підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення 866 384,65 грн. (2 640598,90 грн. - 1 774 214, 25 грн.), що є розміром внаслідок знецінення гривні (інфляції) за період з дати придбання позивачкою права вимоги за Інвестиційним договором по січень 2025 року, не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Позивачка, обґрунтовуючи відповідні вимоги, посилається на положення ст.ст. 22, 1192 ЦК України та водночас у відповіді на відзив зазначає, що посилання відповідача у відзиві на приписи ч.2. ст.625 ЦК України є нерелевантним.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати є особливою мірою відповідальності за прострочення виконання саме грошового зобов`язання.

Водночас положення ст.22 ЦК визначає поняття збитків та способи відшкодування, а ст. 1192 ЦК України - способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого.

Збитки самі по собі не є грошовим зобов`язанням до моменту їх визнання боржником або винесення рішення суду.

В даному випадку позивачка заперечує застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, а підстав для стягнення інфляційних втрат як збитків у розумінні ст.ст. 22, 1192 ЦК України не встановлено, стягнення інфляційних втрат не передбачено при вирішення спору про стягнення збитків, тому в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору, при цьому інші доводи сторін, викладені в їх заявах по суті, не впливають на вищевказані висновки суду.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, з огляду на предмет та підстави позову, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині розірвання Інвестиційного договору №83-ІД-5К від 11.01.2022 та стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудмашкомплекс» на користь ОСОБА_1 збитки в розмірі 1774214,25 грн.

За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаютьсяу разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, що в даному випадку складає 11 989,36 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу яку позивачка визначила в розмірі 65000,00 грн., судом зазначається наступне.

Через систему «Електронний суд» представником позивачки адвокатом Смірновим Ю.А. подано заяву в якій він просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеної у Постанові від 02 вересня 2020 року у справі 329/766/18.

Представник позивачки відповідно до заяви про ухвалення додаткового рішення вказує, що розмір витрати на професійну правничу допомогу позивача становить 65000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано до суду: копію договору про надання правничої допомоги від 24.07.2024, Додаток №1 від 24.07.2025 до Договору, перелік та зміст роботи адвоката від 02.06.2024.(а.с.152, 155, 156).

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Так, відповідно до пункту Додатку №1 від 24.07.2025 до Договору, розмір гонорару по даному Договору визначений у фіксованому розмірі - 65000,00 грн.

В переліку та зміст роботи адвоката від 02.06.2024 визначено перелік та обсяг наданої адвокатом правничої допомоги позивачці в рамках даної справи.

В свою чергу, стороною відповідача у поданій до суду заяві про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу міститься прохання зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомого у зв`язку із недоведеністю його розміру критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію їх розумності, з посиланням на практику рішень Європейського суду з прав людини.

Суд, з урахуванням клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу доходить до висновку про часткове стягнення витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлені видами адвокатської діяльності .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.

Аналогічним чином тлумачить це питання і ЄСПЛ, висновки якого, зокрема, у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (latridis v. Greece, заява № 31107/96) свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не може зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У своїх висновках Велика Палата у справі № 755/9215/15-ц вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Також, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі №911/739/15 та від 1 серпня 2019 року у справі № 915/237/18).

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, виходячи з обставин справи, які склалися у даному випадку, категорії спору, фінансового стану і статусу обох сторін у спірних правовідносинах, обсягу фактично наданих позивачу послуг з правової допомоги та заперечень сторони відповідача в контексті положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України, на переконання суду, стягнення судових витрат, понесених позивачем у вказаній справі у розмірі 65 000, 00 грн. є неспівмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт в інтересах позивача, а також часом, витраченим на їх виконання, а тому не відповідає критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та справедливості розміру отриманих коштів.

Враховуючи наявність підстав для зменшення розміру суми судових витрат суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 30000,00 грн. в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи, при цьому судом враховується, що оскільки позовні вимоги задоволено частково.

Розмір такого стягнення судових витрат є пропорційним, розумним та справедливим, яке при цьому не порушуватиме права учасника справи на отримання коштів, які він змушений затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в суді, а також відповідатиме завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 526, 530, 610, 611, 651, 653, 625, 1192 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 206, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудмашкомплекс», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Атлантіс Капітал» про розірвання договору та стягнення збитків, - задовольнити частково.

Розірвати Інвестиційний договір №83-ІД-5К від 11.01.2022, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рембудмашкомплекс» щодо об`єкту інвестування - квартири АДРЕСА_3 , загальна проектна плоша 47,95 квадратних метрів.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудмашкомплекс» на користь ОСОБА_1 збитки в розмірі 1774214,25 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудмашкомплекс» на користь ОСОБА_1 11989,36 грн. судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудмашкомплекс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рембудмашкомплекс», код ЄДРПОУ:33055664, місцезнаходження: 02094, м. Київ, пров. Червоногвардійський, 13-а, оф.4.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Атлантіс Капітал», код ЄДРПОУ: 38090420, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Кожум`яцька, 12-а. Повний текст складений 11.05.2026.

Суддя: