Рішення № 136456686, 12.05.2026, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 493/1836/25

Провадження № 2/484/373/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Маржиної Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 25 994 грн. 32 коп.-

ВСТАНОВИВ:

14.10.2025 року ТОВ «ВІН ФІНАНС» звернулося до Балтського районного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 25 994 грн. 32 к., мотивуючи тим, що 27.07.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» (далі - первісний кредитор) укладено договір кредитної лінії № L7825472 з ОСОБА_1 . Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок Відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник, не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів в наслідок чого виникла заборгованість. Згідно детального розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості становив 19862,00 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 8500,00 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом 3315,00 грн, а також іншими заборгованостями (в тому числі комісією та пенями) в розмірі 8047,00 грн. 06.11.2018 між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги №06112018-DG, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором кредитної лінії №L7825472 за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно Відповідача. Станом на дату укладення договору №06112018-DG від 06.11.2018 відступлення права вимоги, сума заборгованості Відповідача перед новим кредитором - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за кредитним договором становила 19862,00 грн. 25.07.2024 р. відповідно протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Кредитний договір № L7825472 укладено з Відповідачем у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», договір укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами. Всупереч умов кредитного договору та вимог закону Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС». Станом на 23.02.2022 рік заборгованість відповідача за кредитним договором № L7825472 від 27.07.2018 року - 19862,00 грн., сума збитків з урахуванням 3% річних - 1 789,21 грн., сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 4 343,11 грн., що разом складає - 25 994,32 грн. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму кредитної заборгованості.

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 14.11.2025 року справу передано за підсудністю до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.

17.12.2025 року справа надійшла до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.

Ухвалою суду від 22.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам роз`яснено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань і доказів. Надіслано сторонам копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в цивільній справі; відповідачу - копію позовної заяви з додатками.

22.12.2025 року за клопотанням позивача було винесено ухвалу про витребування доказів, а саме АТ «ТАСКОМБАНК» (код ЄДР 09806443, м Київ, 01032, вул. С. Петлюри, 30, засоби зв`язку info@tascombank.com.ua. 044 393 25 90) надати інформацію чи є номер телефону НОМЕР_1 фінансовим номером телефону за рахунком що належить гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також інформацію перерахування у загальній сумі 8 500 грн. на рахунок що належить гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) через транзакцію: 27.07.2018 - 8 500 грн.

08.01.2026 року на виконання вимог ухвали від АТ «ТАСКОМБАНК» надійшов лист в якому зазначається, що АТ «ТАСКОМБАНК» станом на 23.12.2025 відсутня інформація про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), відповідно, рахунки в АТ «ТАСКОМБАНК» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) не відкривались. Зазначений в Ухвалі номер телефону НОМЕР_1 не належить жодному клієнту АТ «ТАСКОМБАНК». Враховуючи вищевикладене, повідомляємо про неможливість надання запитуваної в резолютивній частині Ухвали інформації щодо перерахування коштів через вказану в Ухвалі транзакцію.

14.01.2026 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та про витребування доказів з АТ «ТАСКОМБАНК» про банка емітента власника картки на який здійснено перерахунок коштів для ОСОБА_1 . (РНОКПП НОМЕР_2 ); та про «транзитний» переказ коштів у сумі 8500,00 грн. на платіжну карту гр. ОСОБА_1 . (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Ухвалою суду від 14.01.2026 року справу відкладено, та витребувано вищезазначені докази.

04.02.2026 року на виконання вимог ухвали від АТ «ТАСКОМБАНК» надійшов лист в якому зазначається про неможливість надання запитуваної інформації, щодо надання відомостей про власника картки на який здійснено перерахунок коштів для ОСОБА_1 . (РНОКПП НОМЕР_2 ); та про «транзитний» переказ коштів у сумі 8500,00 грн. на платіжну карту гр. ОСОБА_1 . (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Ухвалою від 13.02.2026 року розгляд справи було відкладено з метою забезпечення права відповідачки на ознайомлення з матеріалами справи та подання письмових пояснень по справі.

10.03.2026 року від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позов , в якому вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи це тим, що позивачем не надано належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги отже, право вимоги від ТОВ «Фінансова Компанія «Дінеро» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» не перейшло, а отже у позивача відсутнє право звертатися із вимогами до суду. Позивачем не надано, та матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідачка отримала від первісного позикодавця грошові кошти на виконання кредитного договору, доказів про відкриття відповідачем банківського рахунку та перерахування коштів на такий рахунок відповідача. Відсутні докази підписання договору підписаний кваліфікованим електронним підписом, первинні документи, які б свідчили про наявність у неї заборгованості по кредитному договору, зокрема виписки по особовим рахункам. Відповідачка також зазначила, що позивачем нараховано до стягнення з неї в тому числі неустойки штраф, пеню, та інші платежі, нараховані виключно з 24.02.2022 року за прострочення виконання кредитним договором, які відповідно до Закону підлягають списанню.

Ухвалою суду від 06.04.2026 року розгляд справи відкладено з метою забезпечення права позивача на ознайомлення з відзивом на позов, подання відповіді на відзив., а також для отримання і врахування під час вирішення справи витребуваних доказів.

Сторони про місце, день та час розгляду справи були повідомлені завчасно і належним чином.

До початку розгляду справи будь-яких інших заяв, клопотань, доказів сторонами не подано.

Вирішуючи справу на основі наявних письмових доказів, наданих сторонами, з врахуванням позицій сторін, викладених у поданих ними заявах по суті справи, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленого у статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підстави вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі № 450/1686/17).

Судом встановлено, що 27.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № L7825472.

25.07.2024 р. відповідно протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Кредитний договір № L7825472 укладено з Відповідачем у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», договір укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами. На веб-сайті Первісного кредитора розміщено публічний договір кредитної лінії, до якого приєднався відповідач, уклавши Спеціальні умови договору кредитної лінії в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Таким чином, відповідачем було укладено договір в порядку, передбаченому чинним законодавством, а саме Законом України «Про електронну комерцію».

Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок Відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник, не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів в наслідок чого виникла заборгованість.

Згідно детального розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості становив 19862,00 грн., яка складала з тіла кредиту в розмірі 8500,00 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 3315,00 грн, а також іншими заборгованостями (в тому числі комісією та пенею) в розмірі 8047,00 грн.

За змістом позову 06.11.2018 між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги №06112018-DG, на підставі чого як зазначає позивач відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором кредитної лінії №L7825472, за яким як він вважає ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно Відповідача. Документів, підтверджуючих перехід до позивача прав вимоги за кредитним договором до відповідача, суду не надано.

В позові позивач зазначив, що станом на дату укладення договору №06112018-DG від 06.11.2018 відступлення права вимоги, сума заборгованості Відповідача перед новим кредитором - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за кредитним договором становила 19862,00 грн.

Всупереч умов кредитного договору та вимог закону Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Станом на 23.02.2022 рік заборгованість відповідача за кредитним договором № L7825472 від 27.07.2018 року - 19862,00 грн., сума збитків з урахуванням 3% річних - 1 789,21 грн., сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 4 343,11 грн., що разом складає - 25 994,32 грн. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму кредитної заборгованості.

Відповідач зобов`язався повернути використану частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором. Але в процесі користування кредитним рахунком Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями. Таким чином Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати Мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, зобов`язання Клієнта вважаються простроченими.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач станом на 23.02.2022 рік має заборгованість за кредитним договором № L7825472 від 27.07.2018 року - 19862,00 грн., сума збитків з урахуванням 3% річних - 1 789,21 грн., сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 4 343,11 грн., що разом складає - 25 994,32 грн.

На даний час Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно до частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно до статті 1049 зазначеного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Суд зазначає, що кредитною установою (банком) не було нараховано відповідачу штрафні санкції за кредитним договором, нараховано лише відсотки за прострочення виконання зобов`язання з виплати кредитних коштів.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

Водночас належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, докази на підтвердження оплати за договором. Однак такі документи суду не були надані.

Тож відсутнє підтвердження, що право вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Дінеро» перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», а отже у суду відсутнє обґрунтоване переконання того що до позивача перейшло право звертатися із вимогами до ОСОБА_1 .

Щодо перерахування коштів на рахунок відповідача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст. 12 ЦПК України доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача. Стороною позивача не надано та матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідачка отримала від первісного позикодавця грошові кошти на виконання кредитного договору, доказів про відкриття відповідачем банківського рахунку та перерахування коштів на такий рахунок відповідача. Не надано виписок з таких рахунків, з яких можна було б встановити факт користування відповідачкою банківськими картками, рахунками та наявність у неї заборгованості. Жодної інформації про шлях перерахунку коштів на рахунок відповідачки не міститься у кредитному договорі.

Відсутня інформація про номер рахунку, номер платіжної картки, банк у якому наявний відкритий рахунок відповідачки наданий для перерахунку коштів кредитором з метою надання кредиту. Єдина згадка про перерахунок коштів міститься у клопотанні про витребування доказів. А саме, що ТОВ «ФК «Дінеро» здійснював перекази кредитних коштів через AT«ТАСКОМБАНК», однак у справі відсутня будь яка інформація на підтвердження перерахунку кредитних коштів, що суперечить умовам договору відступлення прав вимоги наданого позивачем як доказ у справі. А саме, що документи, які є в наявності у Кредитора та засвідчують права, що первинним кредитором передаються.

Крім того, відсутні первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які б свідчили про наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором, зокрема виписки по особовому рахунку. Розрахунок заборгованості не є первинними документами, що підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, зазначених у позові, тому не є належними доказами наявності заборгованості.

Також у позові вказано, що вказаний кредитний договір підписаний кваліфікованим електронним підписом, однак матеріали справи не містять протоколу перевірки справжності підпису, неможливо встановити особу підписанта або встановити чи взагалі наданий суду документ підписаний. Вважаю, що наданий суду як доказ кредитний договір не відповідає критерію належності та не може бути використаний судом при ухвалені процесуального рішення.

Крім того, судом виявлено невідповідність в позовні заяві, а саме в позові вказано, що ТОВ «Дінеро» уклало договір кредитної лінії № L4929417 з гр. ОСОБА_2 , хоча позивач звертається з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № L7825472.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 та 2 статті 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достовірність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частинами 1, 2, 8 статті 83 ЦПК України передбачено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

З огляду на зазначене, кожен факт та обставини, що підлягають доказуванню під час розгляду цивільної справи, зокрема й щодо наявності перешкод у здійсненні користування майном, протиправної поведінки особи та її винуватості у завданні шкоди, має бути підтверджено повнотою зібраних доказів, а переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед судом, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Судом встановлено, що позивач, маючи обґрунтовану можливість надати суду докази щодо правомірності укладення кредитного договору та розрахунку заборгованості за ним, не надав суду доказів на підтвердження викладених у позові обставин і не спростував доводи, які відображені у відзиві, тож не підтвердив перехід до нього права вимоги як до кредитора за наявним договором кредиту про стягнення такої заборгованості з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач не надав жодних доказів на спростування зазначеного у відзиві, хоча суд неодноразово відкладав судовий розгляд справи по суті і задовольняв клопотання позивача про витребування доказів. Проте доказів отримання грошових коштів відповідачем позивач не надав.

Оцінюючи в сукупності надані сторонами докази з точки зору їх належності, достовірності, допустимості і взаємозв`язку, суд дійшов до висновку про те, що вимога про стягнення кредитної заборгованості з відповідача на користь позивача в сумі 25 994,32 грн., не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наведених у позовній заяві обставин.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача, в тому числі, по сплаті судового збору, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 77-80, 89, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 25 994 грн. 32 коп.- відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38750239, адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .; АДРЕСА_2 )

Повний текст судового рішення виготовлено 12 травня 2026 року.

СУДДЯ: