Ухвала суду № 136455704, 04.05.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/841/26

Провадження № 2-а/303/15/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Мукачево

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Полянчук Б.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Житомирській області про визнання незаконною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління національної поліції в Житомирській області про визнання незаконною та скасування постанови.

Ухвалою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 0203.2026 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до адміністративного суду, позовна заява залишена без руху, а позивачу надано строк для виправлення недоліків позовної заяви у зв`язку з необхідністю зазначення нових підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та надання доказів такого, оскільки підстави, вказані ним у заяві, визнані судом неповажними, а також невідповідність позовної заяви вимогам ст. 160, 161 КАС України. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви щодо недодержання вимог, встановлених статтями 160, 161КАС України протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали і роз`яснено, що інакше позовна заява вважатиметься неподаною і підлягає поверненню. Також позивачу надано десять днів строку з дня вручення ухвали вказати інші підстави для поновлення строку на звернення з позовом до суду та надати докази, які їх підтверджують і роз`яснено, що якщо вказані ним підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, то позовна заява буде йому повернута.

Позивач про встановлення строку для усунення недоліків позову повідомлений належним чином 19.03.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У встановлений судом строк позивач ОСОБА_1 не усунув зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви, натомість до суду надійшло заперечення на ухвалу суду від 02 березня 2026 року про залишення позовної заяви без руху, яка підписана представником позивача Одошевським С.І., на підтвердження повноважень якого суду надано нотаріально посвідчену довіреність від 06.11.2025. Представник позивача у зазначеному запереченні вважав висновки суду, що позивач мав звернутись до суду до 25.08.2025, і що надані докази не підтверджують поважність причин пропуску саме цього строку помилковими та такими, що ґрунтуються на неповному з`ясуванні обставин, надмірному формалізмі та ігноруванні практики Верховного Суду. Так, позивач є військовослужбовцем. У серпні-вересні 2025 року він зазнав важкої травми (перелом п`яткової кістки) під час служби на полігоні, що підтверджується довідками старших бойових медиків від 21.08.2025 та 24.08.2025. Заперечення судді щодо відсутності року в цих довідках є надмірним причіпкою, оскільки події відбувались у серпні 2025 року, і жодних інших дат ці документи стосуватись не можуть. Крім того, 02.01.2026 позивач зазнав повторного перелому кисті під час лікування, що підтверджується фактом його перебування в реабілітаційному відділенні. Суддя зазначив, що позивач у період з 05.09.2025 по 03.11.2025 перебував у відпустці в с. Зняцево, що свідчить про його здатність переміщуватись. Однак, перебування у відпустці для лікування та реабілітації після важкої травми не тотожне спроможності займатись юридичними питаннями. Фізичний біль, знерухомленість, обмежений доступ до інтернету та документів є об`єктивними перешкодами, що унеможливлюють підготовку кваліфікованого позову. Суддя також зазначає, що позивач міг звернутись через представника. Однак, як вбачається з матеріалів справи та його особистих обставин він у вересні 2025 року переніс інсульт, що підтверджується медичними документами (копію виписного епікризу додаю). Після цього він проходив тривалу реабілітацію у відділенні ЦРЛ та в домашніх умовах. У такому стані він фізично та морально не міг займатись складанням процесуальних документів. Найняти іншого адвоката у позивача не було можливості через фінансові труднощі (вартість послуг стартує від 1000 доларів). Таким чином, об`єктивна неможливість звернення до суду стосувалась як позивача, так і його єдиного представника. Суддя помилково вважав, що рішення у справі №285/4093/25 (про закриття провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП) не впливає на можливість оскарження постанови за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Однак, ці дві події (зупинка 13.08.2025) нерозривно пов`язані. Поліція спочатку безпідставно звинуватила позивача у стані сп`яніння (справа №285/4093/25) і лише після того, як це не вдалось довести, винесла постанову за ч. 2 ст. 126 КУпАП. До 07.11.2025 року (дати набрання законної сили рішенням Звягельського суду) позивач не мав остаточного судового рішення, яке підтверджувало б протиправність первинних дій поліції. Це рішення є ключовим доказом упередженості поліції та відсутності вини позивача. Тому очікування на його результат є цілком логічним та поважним. Сукупність викладених обставин (травма позивача, його лікування, перебування на службі, інсульт представника, очікування рішення у пов`язаній справі) є об`єктивно непереборними обставинами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Посилання судді на те, що докази не підтверджують поважність причин саме до 25.08.2025, є формальним, оскільки після травми у серпні 2025 року позивач фізично не міг це зробити, а одразу після покращення стану (у листопаді та січні) вживав необхідних заходів. Щодо зазначення у позові неналежного відповідача (ГУНП в Житомирській області) зазначив, що відповідно до сталої практики Верховного Суду (зокрема, постанова від 17.09.2020 у справі № 742/2298/17), належним відповідачем у справах про оскарження постанов є саме орган, посадова особа якого винесла постанову, як суб`єкт владних повноважень. ГУНП в Житомирській області є територіальним органом поліції та юридичною особою. Якщо суд вважає, що слід залучити інший підрозділ (наприклад, Управління патрульної поліції), просив на підставі ч. 2 ст. 48 КАС України залучити належного відповідача за ініціативою суду, оскільки позивач, не будучи фахівцем у галузі права, може помилятись у визначенні точної назви підрозділу, але вірно визначив систему органів поліції. Щодо нечитабельності копії постанови зазначив, що копія оскаржуваної постанови дійсно поганої якості, оскільки таку видали працівники поліції. Оригінал постанови знаходиться у відповідача. Відповідно до ч. 7 ст. 80 КАС України, якщо особа не може самостійно надати доказ, вона має право подати клопотання про його витребування. Оригінал постанови знаходиться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення у відповідача, а копія, видана поліцією позивачу є нечитабельною з вини органу, що її виніс. Просив витребувати у відповідача належним чином засвідчену копію постанови серії ДПА 18 №746027 від 13.08.2025. Щодо недоплати судового збору представник позивача зазначив, що різниця в сплаті судового збору в розмірі 60 грн спричинена зміною розміру мінімальної заробітної плати на момент подання позову. Недоплачена сума буде негайно доплачена, а квитанцію про доплату буде надано суду окремо. Звернув увагу на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 320/14843/23, згідно якої надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду гарантованого ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод. Неповнота, з якою позивач обґрунтував вимоги, не може буті підставою для залишення позову без руху. Відмова у поновленні строку за наведених вище обставин (стан здоров`я військовослужбовця, його представника, наявність пов`язаного судового рішення) є порушенням права на справедливий суд. Просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду. Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови серії ДПА18 №746027 від 13.08.2025. Усунути інші недоліки шляхом залучення належного відповідача, витребування належної копії оскаржуваної постанови у відповідача, доплати судового збору (буде здійснено окремо). Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

Надаючи оцінку доводам запереченням представника позивача щодо недотримання позивачем вимог ст. 160, 161 КАС України при звернення з позовною заявою до адміністративного суду, вважаю необхідним зазначити наступне.

Частиною 3 ст. 48 КАС України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

В ухвалі від 02.03.2026 року суддя посилався на те, що позивач зазначив в позові неналежного відповідача, але усуваючи недоліки позовної заяви позивач не надав своєї згоди на заміну первісного відповідача на належного, а також не заявив клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача, за таких обставин зазначені недоліки позову суд може усунути самостійно в порядку ч. 4 ст. 48 КАС України. За таких обставин неусунення позивачем цього недоліку не може бути підставою для повернення позовної заяви.

Недолучення позивачем при зверненні з позовом до суду оскаржуваної постанови в належній якості також не може бути підставою для повернення позовної заяви, оскільки усуваючи недоліки позову позивач заявив клопотання про її витребування у відповідача.

Позивач не усунув недоліки позовної заяви в частині відсутності в позовній заяві зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви, але вважаю, що вказаний недолік не є таким, що перешкоджає розгляду справи, а тому не може бути підставою для повернення позовної заяви.

Крім того, встановлючи строк для усунення недоліків суддя вказав на необхідність доплати позивачем судового збору в розмірі 60 грн., але позивач зазначений недолік не усунув. Так, в додатках до заперечення на ухвалу зазначено про надання суду квитанції та її копії про додаткову сплату судового збору в розмірі 60 грн, але відповідно до акта суду від 01.04.2026 працівниками суду виявлено відсутність квитанції та її копії про сплату судового збору в сумі 60 грн. Тобто позивачем не усунуто недоліки позовної заяви в частині доплати судового збору в розмірі 60 грн. Позивач також не скористався правом на звільнення від сплати судового збору або відстрочки від його оплати, у випадку наявності для цього підстав.

Крім того, надаючи оцінку доводам позивача щодо недотримання ним строку звернення до суду з цим позовом, виходжу з того, що спір щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у зв`язку з притягненням позивача до адміністративної відповідальності відноситься до окремої категорій термінових адміністративних справ і строк звернення з позовом до суду не регулюється загальними положеннями ст. 122 КАС України щодо строків звернення до адміністративного суду, а спеціальною нормою права, що закріплена в ч. 2 ст. 286 ЦПК України, яка передбачає, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Виходячи з викладених позивачем у позовній заяві обставин, у даному спорі позивач повинен був звернутися з позовом до суду протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Відповідно до матеріалів позовної заяви оскаржувана постанова у справі про адміністративні правопорушення серія ДПА18 №746027 постановлена 13.08.2025 і її копію позивач отримав у день її постановлення 13.08.2025, про що свідчить його підпис на оскаржуваній постанові. Відповідно позивач мав право на звернення з позовом до суду протягом десяти днів з дня ухвалення оскаржуваного рішення, а саме до 25.08.2025, але не скористався своїм правом і звернувся з позовом до суду 05.02.2026, тобто з пропуском строку звернення до суду, визначеного ч. 2 ст. 286 КАС України.

За таких обставин суду необхідно встановити наявність поважних причин на оскарження постанови в межах строку на таке, тобто до 25.08.2025.

Ухвалою судді від 02.03.2026 позивачу відмовлено в поновленні пропущеного процесуального строку для звернення до адміністративного суду і повідомлено його про право протягом десяти днів з дня вручення ухвали вказати інші підстави для поновлення строку на звернення з позовом до суду та надати докази, які їх підтверджують, але замість зазначення інших підставі для поновлення пропущеного процесуального строку на звернення з позовом до суду та надання доказів на їх підтвердження позивав вдався до переоцінки мотивів відмови в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строк звернення до адміністративного суду, які викладені в ухвалі від 02.03.2026.

Так, у запереченні на ухвалу суду від 02.03.2026 про залишення позовної заяви без руху позивач просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити йому строк на оскарження постанови серії ДПА18 №746027 від 13.08.2025, але не надав жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не навів поважних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, позаяк в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

З огляду на викладене, позивач своєчасно не скористався своїм правом на звернення до суду за захистом, а звернувся до суду лише 05.02.2026 року, тобто з пропуском встановленого законом процесуального строку звернення до суду, визначеного ч.2 ст. 286 КАС України.

Оскільки заява про поновлення строку звернення до суду не містить обґрунтування причин, які заважали вчасно звернутися до суду, тому вона не підлягає задоволенню.

Крім того, представником позивача не усунені недоліки позовної заяви у частині вимог ч. 3 ст. 161 КАС України, яка передбачає, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, оскільки суду не надано докази доплати судового збору в розмірі 60 грн.

Статтею 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких обґрунтувань обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до вимог частини другої статті 123 КАС України.

Крім того, відповідно до п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Сукупністю наведених обставин свідчить про те, що позовна заява подана після закінчення строків, установлених законом, та не усунено усіх недоліків позовної заяви, а тому остання підлягає поверненню позивачу.

При цьому, суддя вважає необхідним роз`яснити позивачу, що він не позбавлений права повторного звернення до суду із даним позовом при наявності поважних підстав пропуску строку та виконання вимог ст. 160, 161 КАС України.

Керуючись ст. 48, 123, 161, 169, 243, 248, 256, 286, 295, 297 КАС України,

УХВАЛИВ:

У задоволення клопотання представника позивач ОСОБА_1 - Одошевського Сергія Івановича про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до адміністративного суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Житомирській області про визнання незаконною та скасування постанови повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення адміністративного позову не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвалу суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя