Ухвала суду № 136441712, 12.05.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2004/21

Провадження № 6/347/16/26

У Х В А Л А

Іменем України

12.05.2026 м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Книщука Р.М.,

секретаря Лазорик А.М.,

представника Скиданюка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа №347/2004/21 від 20 квітня 2022 року таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа №347/2004/21 від 20 квітня 2022 року таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи свої вимоги тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького В.В. перебуває виконавче провадження №70167744 відкрите на підставі виконавчого листа №347/2004/21, виданого Косівським районним судом 20.04.2022р. на виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 05.04.2022р. про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АБ «Укргазбанк» 3 % річних станом на 04.07.2021р. у розмірі 2650 дол.США, що еквівалентно 72 557грн. Первісний основний борг виник з рішення Івано-Франківського міського суду від 02.10.2009р., яким було задоволено позов АБ «Укргазбанк» та виданий виконавчий лист. Однак, в зв`язку з тим, що відбулося повернення первісного виконавчого листа про основний борг, непред`явлення його повторно у межах установленого законом строку, неодноразова відмова суду у поновленні строку та у видачі дубліката, а також враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 754/511/23 заявник вважає, що право АБ «Укргазбанк» на примусове виконання основної вимоги остаточно втрачено, а спірна вимога про 3 % річних за статтею 625 ЦК України не може користуватися примусовим захистом. З цих підстав, просить визнати таким, що не підлягає виконанню повністю виконавчий лист №347/2004/21 від 20 квітня 2022 року.

Заявник у поданій до суду заяві просить подану ним заяву розглянути у його відсутності.

Представник АБ «Укргазбанк» в судове засідання не з`явився. В поданих запереченнях вимоги заяви не визнав та просить в них відмовити, оскільки як зазначає сам ОСОБА_1 в поданій заяві, предметом спору є стягнення 3 % річних за ст.625 ЦК України, а не стягнення первісної суми кредитної заборгованості. У постанові Івано-Франківського апеляційного суду від 05.04.2022р. зазначено щодо виконання рішення суду про основний борг, а саме те, що державним виконавцем вчинялися виконавчі дії та виконавче провадження зупинялося в зв`язку з розшуком майна боржника. Тобто, ОСОБА_1 рішення суду протягом тривалого часу не виконував та зловживав своїми процесуальними правами, подаючи різного роду заяви, скарги та позови в суди. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05.04.2022р. було стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АБ «Укргазбанк» 3 % річних станом на 04.07.2021р. у розмірі 2650 дол.США, що еквівалентно 72 557грн. Тому, оскільки вказана постанова суду не скасована, а тому є правомірною для стягнення.

Суд вивчивши матеріали справи вважає, що заява не підлягає до задоволення із наступних підстав.

Відповідно до ст.129 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Як встановлено в судовому засіданні рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 жовтня 2009 року у цивільній справі № 2-2735/2009 позов АБ «УКРГАЗБАНК» доОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» - 31 771,82 доларів США заборгованості за кредитним договором № 03-ІФ/08-17 від 18.07.2008 року, 5806,82 грн. пені, 1700 грн. втрат по оплаті судового збору та 30 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи.

До матеріалів справи долучена ухвала Івано-Франківського міського суду від 29.09.2021р., яка залишена без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02.12.2021р. про відмову в задоволенні заяви АБ «Укргазбанк» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа.

Згідно вказаної ухвали, яка стосується первісного позову за рішенням суду від 02.10.2009р. вбачається, що ухвалою Івано-Франківського міського суду від 22 квітня 2010 року у справі №2-ц- 51/2010 заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. 24 червня 2010 року рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 щодо зміни резолютивної частини рішення із зазначенням гривневого еквіваленту стягнутої з відповідачів кредитної заборгованості в сумі 242 069,50 грн. 03 лютого 2012 року ОСОБА_1 подав до Івано-Франківського міського суду заяву про перегляд заочного рішення від 02.10.2009 року за нововиявленими обставинами. Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 22 листопада 2012 року у справі № 0907/1955/2012 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

На підставі рішення суду 14 грудня 2009 року було видано виконавчий лист №2-2735 про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» 261 095,01 грн. заборгованості в солідарному порядку. 13.05.2020 р. представник АБ «УКРГАЗБАНК» Скиданюк М.В. звернувся до Івано-Франківського міського суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі за позовом Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 01.06.2020 р. відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10.09.2020 р. апеляційну скаргу представника ПАТ «УКРГАЗБАНК» залишено без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду від 01.06.2020 р. без змін.

Тобто, що стосується основної заборгованості за кредитним договором, згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 02 жовтня 2009 року, то з вище наведених підстав вбачається, що заборгованість з ОСОБА_1 в примусовому порядку не стягнута та в добровільному порядку також ним по даний час не погашена.

Разом з тим, рішенням Косівського районного суду від 29.11.2021р. вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» заборгованість 3% річних в сумі 2859 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят дев`ять), 46 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 04.04.2021 року еквівалентно 78303 (сімдесят вісім тисяч триста три) грн. 84 коп., а також оплачений судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06.04.2022р. рішення Косівського районного суду від 29 листопада 2021 року змінено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» 3% річних станом на 04.07.2021 року в сумі 2650,00 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 72557 (сімдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят сім) грн. 00 коп., а також по 927 (дев`ятсот двадцять сім) грн. 15 коп. з кожного витрат по оплаті судового збору.

Згідно поданої до суду заяви, заявник ОСОБА_1 вважає, що виконавчий лист, який виданий на підставі постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 06.04.2022р. не підлягає виконанню з тих підстав, що на момент видачі спірного виконавчого листа № 347/2004/21 на стягнення 3 % річних уже існував остаточно встановлений судами комплекс фактів: первісний виконавчий лист про основний борг повернуто; повторно до виконання він у межах строку не пред`являвся; у поновленні строку та у видачі дубліката суд відмовив неодноразово. Тобто право банку на примусове виконання рішення щодо основного боргу було втрачено ще до появи спірного виконавчого листа.

Щодо наведених в заяві обставин ОСОБА_1 , то суд не вбачає підстав для визнати таким, що не підлягає виконанню повністю виконавчий лист №347/2004/21 від 20 квітня 2022 року з наступних підстав.

Судом встановлено, на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького В.В. перебуває виконавче провадження №70167744 відкрите на підставі виконавчого листа №347/2004/21, виданого Косівським районним судом 20.04.2022р. на виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 05.04.2022р. про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АБ «Укргазбанк» 3 % річних станом на 04.07.2021р. у розмірі 2650 дол.США, що еквівалентно 72 557грн., тобто виконавче провадження на даний час не завершене.

Відповідно до положень частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом вказаної норми, виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому словосполучення "або з інших причин" стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку, саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Як роз`яснив ВСС України в інформаційному листі від 01 липня 2015 року "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" у зв`язку з відсутністю чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у суддів виникали труднощі під час її застосування. Так, словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Окрім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, як повністю, так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком, як повного, так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а, отже, як повного, так і часткового задоволення заяви, поданої, відповідно до цієї норми закону.

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є одна з наступних обставин: помилковість видачі виконавчого листа; боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).

Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.

Відповідно до ч.2 ст.432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Проте, таких обставин у даній справі судом не встановлено.

Що стосується посилання заявника на правовий висновок ВП ВСУ від 11.02.2026р. у справі №754/511/23, то він не підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки стосується стягнення 3 % річних та як зазначено у вказаній постанові: «Велика Палата Верховного Суду з урахуванням власних висновків у цій справі вважає, що суди попередніх інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних за невиконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, правильно виходили з того, що у зв`язку зі спливом строку, наданого законом для пред`явлення виконавчого листа до виконання, відмовою суду у поновленні цього строку і у видачі дубліката виконавчого листа, немає і обов`язку відповідача у грошовому зобов`язанні, який би міг бути виконаний примусово, а отже, немає правової підстави для стягнення можливого похідного зобов`язання, передбаченого статтею 625 ЦК України».

Проте, у даному випадкупостанова Івано-Франківського апеляційного суду від 05.04.2022р. про стягнення 3% річних на підставі якої виданий виконавчий лист є чинною, оскільки не оскаржувалась в касаційному порядку, а тому підлягає виконанню. Звернення із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню із підстав того, що право АБ «Укргазбанк» за основним боргом втрачено не може бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки стосується інших вимог по яких прийнято рішення суду, яке звернуто до примусового виконання.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні правові підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, а тому подана ОСОБА_1 заява не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.258-261, 353, 432, ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа №347/2004/21 від 20 квітня 2022 року таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.

Суддя Р.М. Книщук