Ухвала суду № 136436814, 30.04.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

30 квітня 2026 року Київ № 320/61099/25

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника позивача - Аветісян Н.А., представника відповідача - Барановської А.М., третьої особи - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження клопотання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_1 , Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Тарасова Наталія Вікторівна, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК ФОРІН" про визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства юстиції України від 11.11.2025 №3078/5 «Про задоволення скарги», яким визнано прийнятим з порушенням закону та анульовано рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Тарасової Наталі Вікторівни від 19.07.2025, індексний номер рішення: 79988832,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерство юстиції України з вимогою визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 11.11.2025 № 3078/5 «Про задоволення скарги», яким визнано прийнятим з порушенням закону та анульовано рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Тарасової Наталі Вікторівни від 19.07.2025, індексний номер рішення: 79988832.

Ухвалою суду від 15.01.2026 відкрито провадження справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

У підготовче судове засідання, призначене на 30.04.2026 прибули представник позивача, представник відповідача та представник третьої особи.

Представником відповідача заявлено клопотання про закриття провадження з підстав порушення позивачем правил предметної юрисдикції.

Представник позивача заперечував проти закриття провадження, вказував на відсутність підстав закриття провадження, оскільки предмет спору чітко визначений як публічно-правовий та стосується дій суб`єкта владних повноважень.

Третя особа, ОСОБА_1 , заперечував проти клопотання відповідача щодо закриття провадження. Просив суд відмовити у його задоволенні.

Заслухавши третю особу, пояснення представників учасників справи, дослідивши обставини правовідносин та визначившись із їх предметною юрисдикцією, суд керувався наступним.

Як убачається з матеріалів справи, 19 липня 2025 року між ОСОБА_2 (Іпотекодержатель) та громадянином ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладено договір іпотеки, зареєстрований у реєстрі за №288.

Названий правочин був спрямований на забезпечення виконання зобов`язань за договором позики.

Того ж дня приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тарасовою Н.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 79988832 від 19.07.2025.

На підставі цього рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис про іпотеку щодо об?єкта нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому, 11 листопада 2025 року Міністерством юстиції України видано Наказ №3078/5, яким задоволено скаргу ТОВ «ФК «ФОРІНТ» від 26.08.2025 №2/2025/08/9529.

Так, наказом №3078/5 від 11.11.2025 відповідач визнав рішення приватного нотаріуса Тарасової Н.В. про державну реєстрацію прав від 19.07.2025 прийнятим з порушенням закону та анулював його.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу став висновок Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора від 17.09.2025, в якому зазначено, що оскаржуване рішення нотаріуса прийнято всупереч ухвалі Харківського районного суду Харківської області від 16.07.2025 у справі №635/5441/25 про забезпечення позову, якою накладено арешт на вказане вище майно.

Незгода позивача із наказом Міністерства юстиції України №3078/5 від 11.11.2025 стала підставою для звернення до адміністрованого суду із даним позовом.

Суд звертає увагу, що Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Приписами ч. 1 ст. 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі:

1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;

2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

3) якщо сторони досягли примирення;

4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили;

7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили;

8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

У даному випадку, наказом №3078/5 від 11.11.2025 відповідач анулював рішення приватного нотаріуса Тарасової Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 79988832 від 19.07.2025, яким внесено відповідний запис про іпотеку щодо об?єкта нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Тобто, наслідком прийняття оскаржуваного наказу стало фактичне скасування державної реєстрації речового права (іпотеки) третьої особи, що призвело до протиправного втручання у право мирного володіння майном (майновим правом).

Частиною ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять:

1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Частиною 1 ст. 10 вказаного Закону передбачено, що державним реєстратором є:

1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав;

2) нотаріус;

3) державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Таким чином, приватний нотаріус Тарасова Н.В. одночасно вважається державним реєстратором.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України або до суду. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду.

У той же час, положеннями ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом`поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг .

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Суд відмічає, що наказ Міністерства юстиції України від 11.11.2025 №3078/5 «Про задоволення скарги», яким визнано прийнятим з порушенням закону та анульовано рішення приватного нотаріуса, стосується виключно майнових прав позивача та третіх осіб.

У постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 370/2759/18 Верховним Судом сформульовано правовий висновок про те, що спір, який підлягає розгляду адміністративним судом, - це публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, та який виник у зв`язку з виконанням (рішення, дія), неналежним виконанням (рішення, дія) або невиконанням (бездіяльність) такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів, яка, за загальним правилом, встановлюється у суді першої інстанції за заявою однієї із сторін; такий спір є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин; метою вирішення такого спору є захист прав, свобод та інтересів особи або суспільних інтересів у сфері публічно-правових відносин шляхом впливу в межах закону на належного відповідача; такий спір повинен бути реальним (результат вирішення спору безпосередньо впливатиме на ефективний захист особи або суспільного інтересу у конкретних публічно-правових відносин) та існуючим на момент звернення з позовом; законом може бути визначено спеціальний порядок вирішення публічно-правового спору або встановлено обмеження стосовно суб`єкта звернення з відповідним позовом за умови наявності альтернативного суб`єкта з повною адміністративною процесуальною правоздатністю.

Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.02.2024 у справі №480/435/21 визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У постановах від 29 травня 2019 року у справі №826/9341/17 у від 19 червня 2019 року у справі №802/385/18-а, від 18 вересня 2019 року у справі №810/3711/18, від 12 лютого 2020 року у справі №1840/3241/18 Великою Палатою Верховного Суду висловлено правову позицію стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме правовідносин щодо визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України, які є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття речових прав на нерухоме майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб.

У постанові від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, відповідно до якого до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Матеріалами справи підтверджено, що виникнення спірних правовідносин у справі, що розглядається, зумовлено незгодою позивача з наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2025 №3078/5 «Про задоволення скарги», яким скасовано рішення про про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 79988832 від 19.07.2025, яким внесено відповідний запис про іпотеку щодо об?єкта нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому зі змісту позовних вимог та з огляду на фактичні обставини справи, вбачається, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав позивача у сфері саме публічно-правових відносин, оскільки подання цього позову спрямоване на поновлення порушених саме майнових прав позивача на речове право (іпотеку), про що і самостійно стверджується ОСОБА_2 у позовній заяві.

Суд також враховує, що у провадження Харківського районного суду Харківської області перебуває справа №635/5441/25 за позовом ТОВ «ФК «Форінт» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу» на житловий будинок та скасування державної реєстрації.

У межах цивільної справи №635/5441/25 позивач просить недійсним, як фраудаторного, договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , житловою площею 85,6 кв.м., загальною площею 288,5 кв.м., укладеного 09 серпня 2024 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тарасовою Н.В., зареєстрованого у реєстрі за №657, реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна: 2985534163120.

16 липня 2025 року Харківським районним судом Харківської області відкрито провадження у цивільній справі №635/5441/25.

Разом із цим, ухвалою суду від 16 липня 2025 року у межах названої справи задоволено заяву ТОВ «ФК «Форінт» про забезпечення позову та накладено арешт на нерухоме майно - житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна: 2985534463120, який на праві власності зареєстрований за ОСОБА_1 .

Отже, сам факт звернення до суду із позовом про визнання правочину недійсним та вжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на нерухоме майно свідчить про наявність між сторонами спору про цивільне право.

Тому, зі змісту позовних вимог та наведених на їх обґрунтування доводів вбачається, що позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного, на його думку, відповідачем права власності на предмет іпотеки на підставі договору позики, яке з огляду на суб`єктний склад сторін у справі підлягає захисту у порядку цивільного судочинства.

До того ж, суд зазначає, що відповідач приймаючи оскаржуваний наказ про часткове задоволення скарги та скасування реєстраційних дій, не мав публічно-правових відносин з позивачем, позаяк останній ухвалено відповідачем за скаргою іншої особи, а не позивача, а тому спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

1. Провадження в адміністративній справі №320/61099/25 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_1 , Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Тарасова Наталія Вікторівна, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК ФОРІН" про визнання протиправним та скасування наказу - закрити.

2. Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя Щавінський В.Р.

Повний текст ухвали виготовлено - 11 травня 2026 року.