Рішення № 136436802, 24.04.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2026 р. справа № 300/7055/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В.

при секретарі Подольській Т.М.,

за участю:

представника позивача: Пудкалюк К.О.,

представника відповідача: Булки Т.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Карпатського національного природного парку до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Пудкалюк Каріна Олександрівна, діючи в інтересах Карпатського національного природного парку, звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, за змістом якого просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 03.07.2025 за № 0/18441/0403;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 03.07.2025 за № 0/18445/0403;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 03.07.2025 за № 0/18447/0403.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомлення-рішення від 03.07.2025 № 0/18441/0403, № 0/18445/0403, № 0/18447/0403 є протиправними та підлягають скасуванню з огляду на невідповідність їх чинному законодавству. Позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі тих самих актів камеральної перевірки, які вже були предметом судового розгляду у справі № 300/2982/24. При цьому, судами встановлено правомірність нарахувань лише частково, а отже, повторне винесення нових податкових повідомлень-рішень на підставі тих самих обставин є порушенням принципу обов`язковості судового рішення та фактичним ігноруванням його висновків. Окрім того, позивач вказує на порушення контролюючим органом процедури прийняття спірних рішень, зокрема, відсутність належного вручення акту перевірки та матеріалів, що стали підставою для визначення грошових зобов`язань, що позбавило його права подати заперечення та реалізувати процесуальні гарантії, передбачені Податковим кодексом України. Позивач не погоджується з висновками податкового органу щодо заниження податкових зобов`язань, оскільки вважає, що ним правомірно застосовано ставку земельного податку у розмірі 0,1% як для лісових земель. На його думку, податковий орган неправильно ототожнив цільове призначення земель із видом угідь, тоді як Податковий кодекс передбачає застосування ставки саме з урахуванням характеристик земель як лісових угідь. Крім того, позивач вказує, що встановлення органами місцевого самоврядування вищих ставок податку для земель природно-заповідного фонду порівняно з лісогосподарськими землями є несправедливим та дискримінаційним, особливо з огляду на статус позивача як бюджетної неприбуткової установи. З урахуванням наведеного, позивач вважає, що діяв добросовісно, у межах закону та з дотриманням принципів правової визначеності, внаслідок чого, спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.10.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження (т.1 а.с.18).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 клопотання представника позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції задоволено (т.1 а.с.207).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті (т.1 а.с.248-249).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 22.10.2025, згідно змісту якого, представник відповідачів щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, оскільки є похідними від попередніх рішень, частково скасованих у судовому порядку, та винесені на виконання судового рішення відповідно до статті 60 ПК України. Крім того, відповідач наголошує, що питання правомірності визначення податкових зобов`язань позивача вже було предметом судового розгляду у справі № 300/2982/24, за результатами якого судами, включаючи Верховний Суд, надано остаточну правову оцінку відповідним правовідносинам. Щодо суті нарахувань, відповідач зазначає, що під час проведення камеральних перевірок встановлено невідповідність по окремих земельних ділянках ставок за кодом цільового призначення 04.03, які позивачем застосовано при визначенні грошового зобов`язання, ставкам, що відповідають цьому призначенню та затверджені рішеннями сесій Зеленської сільської ради, Ворохтянської селищної ради та Поляницької сільської ради, з урахуванням наявності проведеної нормативної грошової оцінки земель. Водночас, відповідно до норм ПК України, визначальним є саме цільове призначення земельної ділянки, а не її фактичний склад угідь, у зв`язку з чим, застосуванню підлягали ставки, встановлені рішеннями відповідних місцевих рад для земель цієї категорії. Відповідач також зазначає, що рішення органів місцевого самоврядування щодо встановлення ставок земельного податку є чинними, не скасовані у встановленому порядку та є обов`язковими до застосування як для платників податків, так і для контролюючих органів. Податковий орган, у свою чергу, не наділений повноваженнями оцінювати правомірність таких рішень, а лише зобов`язаний застосовувати їх при адмініструванні податків. З огляду на викладене, відповідач вважає, що діяв у межах наданих повноважень, обґрунтовано визначив суму податкових зобов`язань позивача, а підстави для визнання спірних податкових повідомлень-рішень протиправними відсутні (т.1 а.с.176-196).

16.03.2026 від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, відповідно до яких зазначив, що у межах спірних правовідносин прийняті органом місцевого самоврядування рішення, є нормативно-правовим актом, приписи якого зокрема змінюють для позивача права та обов`язки, є способом реалізації владних управлінських функцій радою як суб`єктом владних повноважень у відповідності до комплексного правового регулювання в межах розсуду цього органу, з урахуванням інтересів членів територіальної громади та кожного члена цієї громади. Таким чином, встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та обов`язковими. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №825/1496/17, від 15.11.2022 у справі № 1740/2115/18, від 04.04.2023 у справі № 420/7409/19. Наголошено, що за результатами камеральної перевірки контролюючим органом встановлено, що позивач самостійно задекларував земельні ділянки як такі, що належать до категорії земель природно-заповідного фонду (код 04.03), однак, при визначенні податкових зобов`язань застосував занижені ставки земельного податку. Зокрема, позивач у податкових деклараціях застосував ставку 0,1% або 0,18%, тоді як відповідно до рішень органів місцевого самоврядування для таких земель передбачені значно вищі ставки (від 1,2% до 5%), залежно від наявності нормативної грошової оцінки. Крім того, в окремих випадках позивач неправильно визначив базу оподаткування, застосувавши оцінку ріллі по області замість нормативної грошової оцінки конкретних земельних ділянок, щодо яких така оцінка була проведена. У зв`язку з цим контролюючим органом зроблено висновок про заниження позивачем податкових зобов`язань із земельного податку. При цьому, відповідні рішення місцевих рад, якими встановлено ставки податку, є чинними та обов`язковими до застосування. Звернуто увагу суду, що за даними витягу з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, які містяться у матеріалах справи, земельні ділянки мають код цільового призначення 04.03 «Для збереження та використання національних природних парків». Категорія земель - «Землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення». Для передбачених нормами статей 274, 277 ПК України лісових земель, враховуючи, що згідно КВЦПЗ земельні ділянки класифікуються за їх цільовим призначенням, а не за складом угідь (тобто їх функціональним призначенням), ставка земельного податку за категорією 04, зокрема підгрупою 04.03, могла бути встановлена в розмірі не більше 3% чи 5% залежно від того, чи була проведена нормативна грошова оцінка земельних ділянок, чи ні. І лише в межах категорії 09 Землі лісогосподарського призначення, сільська рада, за наявного на той час правового регулювання, для лісових земель могла встановити ставки земельного податку в розмірі не більше 0,1% (т.2 а.с.146-161).

20.04.2026 від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, відповідно до яких зазначила, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені правомірно на виконання судових рішень у справі № 300/2982/24 та відповідно до Порядку №1204, у зв`язку з частковим скасуванням попередніх ППР. Нові рішення мають похідний характер і відображають зменшені суми податкових зобов`язань. Крім того, відповідач наголошує, що обставини щодо правомірності застосування ставок земельного податку вже встановлені судами, набрали законної сили та мають преюдиційне значення для даної справи, у зв`язку з чим повторному доказуванню не підлягають (т.2 а.с.217-220).

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала з підстав наведених у позовній заяві.

Представники відповідача щодо задоволення адміністративного позову заперечив з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву та у письмових поясненнях.

Суд, розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Відповідно до Положення про Карпатський національний природний парк, затвердженого Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №99 від 31.08.2020 «Карпатський національний природний парк створений відповідно до постанови Ради Міністрів Української PCР від 03.06.1980 № 376, є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Згідно з матеріалами Проекту організації території, загальна площа Парку складає 50495 га, у тому числі 38322 га землі, які передано Парку у постійне користування та 12173 га землі, що включені до його складу без вилучення у землекористувачів. З урахуванням розширення території Парку його загальна площа становить 50513,4638 га.

Згідно з рішенням сесії Ворохтянської селищної ради від 30.06.2021 №118-9/2021 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Ворохтянської селищної територіальної громади» на 2023:

- по категорії землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення (код виду цільового призначення 04.03 «для збереження та використання національних природних парків») ставка за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлена у розмірі 1,2 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлено у розмірі 5 відсотків;

- по категорії: землі сільськогосподарського призначення (код виду цільового призначення 01.03 «для ведення особистого селянського господарства») ставка за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлена у розмірі і відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлено у розмірі 5 відсотка;

- по категорії: землі житлової та громадської забудови (код виду використання 02.01 «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ставка за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлена у розмірі 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлено у розмірі 5 відсотків.

Згідно з рішенням сесії Поляницької сільської ради від 24.06.2021 № 169-8-2021 «Про встановлення місцевих податків і зборів» на 2023 рік:

- по категорії: землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення (код виду цільового призначення 04.03 «для збереження та використання національних природних парків») ставка за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлена у розмірі 0,01 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлено у розмірі 5 відсотків.

- по категорії: землі сільськогосподарського призначення (код виду цільового призначення 01.03 «для ведення особистого селянського господарства») ставка за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлена у розмірі 0,5 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлено у розмірі 5,0 відсотка.

- по категорії: землі житлової та громадської забудови (код виду цільового призначення 02.01 «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ставка за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлена у розмірі 0,03 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлено у розмірі 5 відсотків.

Згідно з рішенням сесії Зеленської сільської ради від 17.06.2021 № 1 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельному податку на 2022 рік», яке є чинним і на 2023 рік:

- по категорії: землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення (код виду цільового призначення 04.03 «для збереження та використання національних природних парків») ставка за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлена у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлено у розмірі 1 відсотка.

- по категорії: землі сільськогосподарського призначення (код виду цільового призначення 01.03 «для ведення особистого селянського господарства») ставка за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлена у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлено у розмірі 1 відсотка.

В податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок) на 2023 рік від 19.12.2023 № 9345804992, від 22.12.2023 № 9349238503 Карпатським НПП самостійно виявлено арифметичні та методологічні помилки та при поданні уточнюючих податкових декларацій позивачем зменшено податкові зобов`язання: по податковій декларації з плати за землю (в частині земельного податку з юридичних осіб) № 9345804992 від 19.12.2023 по Поляницькій ТГ на 9 516 628,26 грн.; по податковій декларації з плати за землю (в частині земельного податку з юридичних осіб) № 9349238503 від 22.12.2023 по Ворохтянській ТГ на 24 126 647,72 грн.

Окрім того, 19.12.2023 за реєстраційним № 9345804074 позивачем подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок) на 2023 та застосовано ставку податку у розмірі 0,1 відсоток щодо площ 4 271,39 га та 2 496,39 га, решту площ земельних ділянок оподатковано за ставкою 1 відсоток. Відповідно Карпатським НПП нараховано до зменшення податкове зобов`язання із земельного податку в сумі 2 010 034,31 грн.

За результатами камеральної перевірки встановлено заниження позивачем податкових зобов`язань із земельного податку через неправильне застосування ставок податку для земель із цільовим призначенням 04.03, а також через неповне відображення об`єктів оподаткування, зокрема, позивач застосував занижені ставки, не врахував рішення місцевих рад та не задекларував окремі земельні ділянки, що призвело до значного заниження суми податку.

За результатами перевірки контролюючим органом були складені податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 13.02.2024, а саме: №00/4216/0408, яким на підставі акта камеральної перевірки № 1083/09-19-04-08-15/05509323 від 17.01.2024 розраховано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 217 582,04 грн.; № 00/4227/0408, яким на підставі акта камеральної перевірки № 1083/09-19-04-08-15/05509323 від 17.01.2024 розраховано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 898 489,57 грн.; № 00/3960/00, яким на підставі акта камеральної перевірки № 1182/09-19-04-07-14/05509323 від 17.01.2024 розраховано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 13 858,35 грн. (т.1 а.с.151-162).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 позов Карпатського національного природного парку задоволено (т.1 а.с.95-117).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.02.2024 за № 00/4216/0408.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.02.2024 за № 00/4227/0408.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.02.2024 за № 00/3960/00.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задоволено частково (т.1 а.с.118-137).

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі №300/2982/24 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Карпатського національного природного парку задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 13 лютого 2024 року № 00/4216/0408 в частині визначення суми 119,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 13 лютого 2024 року № 00/4227/0408 в частині визначення суми 71,60 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 09 лютого 2024 року № 00/3960/00 в частині визначення суми 170,97 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу Карпатського національного природного парку залишено без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року - без змін (т.1 а.с.138-149).

На підставі акту від 17 січня 2024 року № 1182/09-19-04-07-14/055093230 (т.1 а.с.59-65), постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі № 300/2982/24 від 21.05.2025 складено податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 03.07.2025: № 0/18441/0403; № 0/18445/0403; № 0/18447/0403 (т.1 а.с.50-58).

Вважаючи спірні рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до підпунктів 4.1.2, 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на, зокрема, таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Підпунктом 14.1 статті 14 ПК України визначені поняття, що у цьому Кодексі вживаються в такому значенні:

- грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України);

- податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України);

- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України);

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов`язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 ПК України .

Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 ПК України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платники податків і зборів зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Приписами пункту 49.1. статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно пункту 49.2. статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3. статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно із пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

У відповідності до пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (підпункт 60.1.4 пункту 60.1); рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (підпункт 60.1.5. пункту 60.1).

Пунктом 60.4 статті 60 ПК України встановлено, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Як встановлено судом, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 13 лютого 2024 року: № 00/4216/0408 в частині визначення суми 119,00 грн., № 00/4227/0408 в частині визначення суми 71,60 грн.; від 09 лютого 2024 року № 00/3960/00 в частині визначення суми 170,97 грн., відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі № 300/2982/24, визнано протиправними та скасовані, внаслідок чого, відповідно до статті 60.1.5 ПК України такі податкові повідомлення-рішення вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містять зменшену суму грошового зобов`язання.

Аналогічне положення міститься у підпункті 4 пункту 1 розділу V Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків № 1204 від 28.12.2015 № 1204 відповідно до якого податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, сума зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або інших зобов`язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, що визначені у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку № 1204 якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов`язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або інших зобов`язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку, наданої відповідними підрозділами контролюючого органу, до функцій яких належить розгляд скарг в адміністративному порядку та/або супроводження справ у судах, складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або інших зобов`язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, у тому числі за порушення норм іншого законодавства.

З наведених вище норм податкового законодавства слідує, що податкове повідомлення-рішення є формою реалізації податковим органом владних управлінських функцій щодо повідомлення платника податків про обов`язок сплати грошового зобов`язання. Водночас, суб`єкт владних повноважень одночасно із прийняттям податкових повідомлень-рішень не завжди визначає нові грошові зобов`язання. Така ситуація виникає, зокрема, у разі прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі судового рішення про часткове скасування збільшених грошових зобов`язань, яке набрало законної сили.

Аналізуючи норми підпункту 60.1.5 пункту 60.1, пункту 60.4 статті 60 ПК України, пункту 5 розділу ІІ Порядку № 1204 у їх системному взаємозв`язку, Верховний Суд неодноразово, зокрема, але не виключно, у постановах: від 07 грудня 2020 року у справі №826/15527/17, від 12 серпня 2021 року у справі № 804/3114/16, від 27 вересня 2022 року у справі № 380/7694/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 420/7190/22, від 08 лютого 2024 року у справі № 200/3119/21-а, від 14 січня 2025 року у справі № 520/10284/23, вказував, що норми Податкового кодексу України хоча і передбачають направлення нового податкового повідомлення-рішення у випадку зменшення в судовому порядку суми грошового зобов`язання, однак, воно має інше юридичне значення та наслідки. Зокрема, на таке рішення не розповсюджується процедура узгодження грошового зобов`язання та/або виникнення права на його повторне оскарження.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення, яке складається на виконання вимог підпункту 60.1.5 пункту 60.1, пункту 60.4 статті 60 ПК України, пункту 7 розділу ІІ Порядку № 1204, приймається на підставі тих самих висновків акта перевірки, що і первинне податкове повідомлення-рішення, і не містить в собі нових підстав для визначення грошового зобов`язання. У такому випадку питання правомірності нарахування грошового зобов`язання вже було предметом судового розгляду, з огляду на що відсутні підстави для ініціювання повторного перегляду висновків податкового органу в судовому порядку шляхом оскарження нового податкового повідомлення-рішення за іншим номером і датою, що містить зменшені суми грошового зобов`язання і яке є узгодженим.

Наведений підхід до визначення правового статусу податкового повідомлення-рішення, прийнятого в порядку, визначеному підпунктом 60.1.5 пункту 60.1 і пункту 60.4 статті 60 ПК України, не суперечить закріпленому у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод праву на справедливий судових розгляд, одним із елементів якого є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника судового розгляду.

Вказаний принцип як один із основоположних аспектів верховенства права передбачає дотримання res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Враховуючи наведене посилання позивача на прийняття саме нових податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 03.07.2025 № 0/18441/0403, №0/18445/0403, № 0/18447/0403, які були винесені на підставі акта перевірки № 1083/09-19-04-08-15/05509323 від 17.01.2024, з урахуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі № 300/2982/24 від 21.05.2025 є не обґрунтованими.

Суд також відхиляє доводи сторони позивача про порушення контролюючим органом вимог пунктів 86.7, 86.8 Податкового кодексу України щодо необхідності складання нового акта перевірки, оскільки спірні податкові повідомлення-рішення прийняті не за результатами нової перевірки, а на виконання судового рішення про часткове скасування попередніх податкових повідомлень-рішень. У такому випадку законодавством не передбачено повторного проведення перевірки чи складення нового акта, а нове податкове повідомлення-рішення має виключно технічний (похідний) характер та відображає зменшену суму грошового зобов`язання.

Крім того, доводи позивача про те, що попередні податкові повідомлення-рішення не були відкликані, спростовуються приписами статті 60 Податкового кодексу України, відповідно до яких у разі зменшення суми грошового зобов`язання за рішенням суду такі податкові повідомлення-рішення вважаються відкликаними з моменту надходження платнику податків нового податкового повідомлення-рішення із зменшеною сумою.

При цьому, такими податковими повідомленнями-рішеннями нові грошові зобов`язання не визначались. Ці зобов`язання були нараховані 09 лютого 2024 року та 13 лютого 2024 року за результатами камеральної перевірки.

З даного приводу суд зауважує, що податкове повідомлення-рішення є формою реалізації податковим органом владних управлінських функцій щодо повідомлення платника податків про обов`язок сплати грошового зобов`язання. Водночас, суб`єкт владних повноважень одночасно з прийняттям податкових повідомлень-рішень не завжди визначає грошові зобов`язання. Така ситуація виникає, зокрема, в разі прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

Суд наголошує, що приписи Порядку № 1204 встановлюють певні вимоги і процедуру, дотримання яких вимагається від податкового органу при прийнятті нового податкового повідомлення-рішення на виконання вимог підпункту 60.1.5 пункту 60.1, пункту 60.4 статті 60 ПК України. Відтак, процедурні порушення, допущені контролюючим органом на етапі прийняття на виконання рішення суду податкового повідомлення-рішення із зменшеними сумами грошового зобов`язання, в певному обсязі можуть бути оскаржені платником податків в судовому порядку. Цей спір не може ґрунтуватися на фактах і обставинах, які передували складенню нового податкового повідомлення-рішення на виконання судового рішення.

Таким чином, прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 03.07.2025 відбувались за окремою процедурою, що передбачена в разі відкликання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом у межах компетенції, з його форми можна чітко встановити його зміст, а факти вчинення правопорушення підтверджені (зокрема й судовим рішенням, що набрало законної сили) та неспростовані платником податків, обставина прийняття такого рішення із порушенням 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання контролюючим органом рішення за результатами судового оскарження, що передбачено Порядком, не повинно розцінюватися як об`єктивна обставина, що виключає можливість застосування до платника податків фінансової відповідальності.

У цьому контексті суд вважає за необхідне також зазначити про те, що прийняття податковим органом похідних податкових повідомлень-рішень, у зв`язку зі зміною/скасуванням за наслідками оскарження основного податкового повідомлення-рішення, має формальний характер та здійснюється з метою доведення до відома платника податків нових термінів сплати первинно визначеного податкового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 3 квітня 2018 року у справі № 810/5546/15, від 24 квітня 2019 року по справі № 820/212/16, від 31 липня 2018 року у справі № 812/1196/17, від 4 грудня 2019 року у справі № 360/4447/18.

Водночас, слід враховувати, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 вказала, що підставами для скасування рішень, прийнятих за наслідками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Так, у справі, що розглядається, позивач посилається, що ним при нарахуванні земельного податку правомірно використано ставку земельного податку у розмірі 0,1% для лісових земель.

В даному аспекті суд звертає увагу, що питання правильності застосування ставок земельного податку за спірними земельними ділянками вже було предметом судового розгляду в справі № 300/2982/24, у межах якої досліджено правовий режим земель, їх цільове призначення відповідно до даних Державного земельного кадастру, а також норми податкового законодавства щодо визначення бази оподаткування та ставок земельного податку.

Зокрема, судами встановлено, що земельні ділянки позивача належать до категорії земель природно-заповідного фонду (код 04.03 для збереження та використання національних природних парків), а, відтак, при визначенні податкових зобов`язань підлягають застосуванню ставки земельного податку, встановлені рішеннями відповідних органів місцевого самоврядування. Такі рішення є чинними, прийнятими в межах повноважень рад та обов`язковими до виконання, а встановлені ними ставки (зокрема 5% та 1% від нормативної грошової оцінки) відповідають вимогам Податкового кодексу України.

У зв`язку з цим суди апеляційної та касаційної інстанції дійшли висновку про неправомірність застосування позивачем заниженої ставки 0,1% та підтвердили правомірність визначення контролюючим органом податкових зобов`язань із застосуванням ставок, встановлених рішеннями місцевих рад.

Так, підстави звільнення від доказування визначені статтею 78 КАС України, відповідно до частини четвертої цієї статті обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав.

Внаслідок чого, у справі № 300/7055/25 не потребують додаткового доказування факти та обставини, які встановлені рішеннями суддів між тими самими сторонами з тих самих підстав щодо застосування ставки земельного податку у розмірі 5%, а не 0,1%.

Таким чином, доводи позивача щодо правомірності застосування ставки 0,1% ґрунтуються на обставинах, які вже були предметом судового розгляду, отримали належну правову оцінку та не підлягають повторному дослідженню, внаслідок чого, є необґрунтованими.

Окрім того, в ході судового розгляду суд встановив, що після винесення податкових повідомлень-рішень позивач подав уточнюючу податкову декларацію від 27.02.2024, в якій, не змінюючи загальної площі земельних ділянок, самостійно визначив їх як такі, що належать до категорії 04.03 (землі природно-заповідного фонду), однак застосував занижені ставки земельного податку (0,1% та 0,18%) (т.2 а.с.16-19).

Суд звертає увагу, що навіть після винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень позивач, подаючи уточнюючу податкову декларацію від 27.02.2024, фактично повторно застосував ті самі занижені ставки земельного податку у розмірі 0,1% та 0,18%.

Тобто, незважаючи на встановлені контролюючим органом порушення щодо неправильного визначення ставок земельного податку, позивач не змінив підхід до визначення розміру податкових зобов`язань та повторно визначив їх із застосуванням тих самих занижених ставок, що призвело до істотного зменшення суми земельного податку.

Отже, з урахуванням обставин попереднього оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень від 13.02.2024 за № 00/4216/0408, за № 00/4227/0408, за №00/3960/00 та їх часткове скасування у справі № 300/2982/24, на переконання суду, питання юридичної кваліфікації допущеного позивачем податкового правопорушення вже було вирішено судом та жодних інших допущених податковим органом помилок при оформленні податкових повідомлень-рішень від 03.07.2025 за № 0/18441/0403, за №0/18445/0403, за № 0/18447/0403 судом не встановлено, а стороною позивача не доведено.

Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та до задоволення не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень довів у повному об`ємі правомірність своїх дій.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, внаслідок чого, в задоволенні позову слід відмовити.

З огляду на висновок суду про відмову у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд не вбачає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Карпатського національного природного парку відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

Карпатський національний природний парк (код ЄДРПОУ 05509323, вул. Василя Стуса, 6, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78500).

Відповідач:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.

Рішення складене в повному обсязі «12» травня 2026 року, у зв`язку з перебуванням судді Панікара І.В. на листку тимчасової непрацездатності в період з 29.04.2026 по 04.05.2026.