Рішення № 136436800, 24.04.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2026 р. справа № 300/8764/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В.

при секретарі Подольській Т.М.,

за участю:

представника позивача: Дрогомирецького І.М.,

представників відповідача: Смолінського А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківська митниця Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Дрогомирецький Ігор Миколайович, діючи в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (далі відповідач), за змістом якого просить суд:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206050/2025/000256;

- визнати протиправним та скасувати рішення № UA206050/2025/000098/1 від 13.11.2025 про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення положень статті 57 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - спортивного інвентарю, прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206050/2025/000098/1 від 13.11.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206050/2025/000256. Позивач не погоджується із оскаржуваним рішенням та карткою відмови, вказуючи, що декларування товару відбувалося за основним методом, а саме за ціною договору (контракту), водночас, посилання відповідача на розбіжності у поданих митному органу документах як на передумову для застосування резервного методу на основі джерела інформації для коригування - іншої митної декларації є необґрунтованим.

По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без руху (т.1 а.с.71-72).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (т.1 а.с.78).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 здійснено перехід у розгляді справи № 300/8764/25 зі спрощеного в загальне позовне та призначено підготовче засідання (т.1 а.с.138).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 300/8764/25 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті (т.1 а.с.152).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через підсистему «Електронний суд» 26.12.2025, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що Івано-Франківська митниця не погодилася із заявленою декларантом митною вартістю товару та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206050/2025/000098/1 від 13.11.2025, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом. Зокрема, представник відповідача зазначив, що митним органом встановлено, що подані декларантом документи містять розбіжності та не підтверджують належним чином митну вартість товару, зокрема, надані Swift-перекази не підтверджують фактичну оплату товару, а лише свідчать про намір її здійснення. Крім того, виявлено невідповідності у транспортних документах щодо вартості перевезення, а також відсутні документи, які підтверджують взаємовідносини між експедитором та фактичним перевізником. Також встановлено порушення умов оплати, передбачених специфікацією до договору, оскільки значна частина вартості товару була сплачена до отримання коносаменту, що не відповідає погодженому сторонами порядку розрахунків. У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібних товарів, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів. Запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості ввезеного на митну території України. Ненадання відповідних документів, що містять числові значення щодо товару, слугували підставою відмови у митному оформленні товару за ціною, заявленою декларантом. На підставі наведеного вище, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а рішення про коригування митної вартості та картки відмови такими, що прийняті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин (т.1 а.с.81-87).

30.12.2025 від представника позивача через підсистему «Електронний суд» на адресу суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до змісту якої вказав, що митним органом безпідставно поставлено під сумнів заявлену митну вартість товару та протиправно прийнято рішення про її коригування. На його думку, всі необхідні документи для підтвердження митної вартості були подані у повному обсязі та відповідають вимогам статей 51 53 Митного кодексу України. Позивач зазначає, що доводи митного органу є формальними та не підтверджують наявності реальних розбіжностей або недостовірності даних. Зокрема, надані SWIFT-платежі є належним доказом здійснення оплати, а не лише наміру її здійснення, відсутність документів щодо відносин між експедитором і перевізником не є обов`язковою вимогою законодавства, а різниця у вартості перевезення не свідчить про недостовірність витрат, оскільки ціна формується з урахуванням багатьох факторів. Також позивач наголошує, що митний орган не навів обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої вартості, а витребування додаткових документів та коригування митної вартості здійснено лише на підставі припущень, що суперечить вимогам законодавства та усталеній судовій практиці. Крім того, позивач вказує, що здійснення оплати до отримання коносаменту не є порушенням умов договору та не впливає на митну вартість товару, оскільки закон пов`язує її визначення з фактично сплаченою або такою, що підлягає сплаті ціною, а не з послідовністю платежів (т.1 а.с.122-125).

17.03.2026 представником відповідача на виконання протокольної ухвали суду долучено до матеріалів справи докази, що слугували джерелам інформації в рамках процедури коригування митної вартості, а саме МД від 08.10.2025 за №25UA500590001368U7 та МД від 10.09.2025 за № 25UA100160047462U7 (т.1 а.с.179-186).

19.03.2026 від представника позивача надійшли додатково письмові пояснення, за змістом яких вказав, що факт оплати товару та транспортних послуг підтверджується додатковими доказами, зокрема, листом продавця та експедитора, які підтвердили отримання всіх платежів і відсутність претензій за контрактом. Також позивач вказує, що митний орган безпідставно застосував резервний метод визначення митної вартості, формально пославшись на відсутність інформації, хоча у його розпорядженні наявні дані про оформлення ідентичних та подібних товарів, відтак, перехід до резервного методу здійснено з порушенням принципу послідовності та без належного обґрунтування, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення (т.1 а.с.190-191).

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача щодо задоволення адміністративного позову заперечив з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, заслухавши в судовому засіданні пояснення позивачки та представника відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

09.07.2025 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та "ДІНЧЖОУ ШУОХУЕЙ ФІТНЕС ЕКВІПМЕНТ КО., ЛІМІТЕД" (Китайська Народна Республіка) укладено зовнішньоекономічний договір за № 09072025 (т.1 а.с.49-51).

Відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 зовнішньоекономічного договору за №09072025 від 09.07.2025 продавець продає покупця спортивне обладнання (надалі «Товари») відповідно до Специфікації до цього договору. Специфікація є невід`ємною частиною цього договору.

Кількість товарів визначена відповідно до Специфікація у пункті кількість товарів (підпункт 2.1 пункту 2 зовнішньоекономічного договору за № 09072025 від 09.07.2025).

Пунктом 3 зовнішньоекономічного договору за № 09072025 від 09.07.2025 регламентовано умови поставки.

Так, продавець надасть товари Покупцю на умовах, визначених у специфікації до цього Договору після отримання платежу Продавцем у сумі, визначеній у Специфікації до цього договору за товари відповідно до умов оплати, визначених у розділі 5 цього Договору (підпункт 3.1 пункту 3).

Міжнародні правила тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010 використовуються у цьому договорі для тлумачення умов поставки (підпункт 3.2 пункту 3).

Поставка товарів здійснюється на умовах FOB (доставка вантажу, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до місця (СІНГАН, Китай) (Порт призначення") відповідно до правил Інкотермс 2010 (підпункт 3.3 пункту 3).

Підпунктом 4.1 пункту 4 зовнішньоекономічного договору за № 09072025 від 09.07.2025 передбачено, що ціни за Товари визначені у Специфікації до цього Договору, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Позивачем на виконання вимог зовнішньоекономічного договору за № 09072025 від 09.07.2025 згідно рахунку-фактури (Інвойсу) № AFI25003 від 25.08.2025 придбано у продавця товар, вартістю 32376,80 доларів США (а.с.1 а.с.25);

Для здійснення митного контролю та митного оформлення, уповноваженою особою декларанта було подано до Івано-Франківської митниці електронні митні декларацію №25UА206050012824U7, якою задекларовано для митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графах 31 митних декларацій (товар 1 Інвентар та обладнання для занять фізкультурою, гімнастикою, легкою атлетикою, іншими видами спорту. Спортивний снаряд для підняття ваги у важкій атлетиці та пауерліфтингу. Гриф штанги металевий стрижень різного діаметру. На його кінці надягають диски, а основа служить для утримання штанги в руках. Навантаження закріплюється за допомогою втулок і замків. Матеріалом виготовлення грифів є сталь марки - Q235B, арт.AFI-120-2, 120 см, діаметр 28 мм, W образний гриф, кількість - 1000шт, арт.AFI140-01, 140 см, діаметр 28 мм Прямий Гриф - 250шт, арт.AFI-150-01, 150 см, діаметр 28 мм Прямий Гриф - 210шт, арт.AFI-180-02, 180см, діаметр 28 мм Прямий Гриф - 600шт. Не військового призначення, не є об`єктом експортного контролю. Фірма виробник - Dingzhou Shuohui Fitness Equipment Co., Ltd. Країна походження Китай; товар 2 Набір елементів підлогового покриття (пазл-матів), виготовлений з комбінованих матеріалів, а саме: пористого полімерного матеріалу (EVA) та EPDM: модель - WCG, арт. AFI-RVM-60 матеріал - EPDM (10%) + поліетилен EVA (90%). Розмір одного елемента - 60х60см. Товщина - 20 мм (2 мм (EPDM) + 18 мм EVA), кількість у наборі: 6 шт. Колір: чорний із світлими вкрапленнями. Тип з`єднання: пазлове, з крайовими планками. Покриття-пазл поєднує два шари високоякісних матеріалів: основа нижній шар - 18 мм (90%) спіненого поліетилену EVA, який відповідає за амортизацію, шумопоглинання і комфорт під час занять, та верхній шар - 2 мм EPDM (10%), що забезпечує міцність, зчеплення та довговічність, упаковано в поліетиленові мішки - 500компл. Модель - WCG, арт. AFI-RVM-60. Матеріал - EPDM (прибл.17%) + поліетилен EVA (прбл.83%). Розмір одного елемента - 60х60см. Товщина - 12 мм (2 мм (EPDM) + 10 мм EVA), кількість у наборі: 6 шт. Колір: чорний із світлими вкрапленнями. Тип з`єднання: пазлове, з крайовими планками. Покриття-пазл поєднує два шари високоякісних матеріалів: основа нижній шар 10 мм спіненого поліетилену EVA, який відповідає за амортизацію, шумопоглинання і комфорт під час занять, та верхній шар - 2 мм EPDM, що забезпечує міцність, зчеплення та довговічність, упаковано в поліетиленові - 500компл. Покриття має щільне пазлове з`єднання, завдяки чому швидко монтується без використання клею чи інструментів. Антиковзка поверхня гарантує безпечне використання навіть під час інтенсивних тренувань або при наявності вологи. Не військового призначення. Не є об`єктом експортного контролю. Фірма виробник - Dingzhou Shuohui Fitness Equipment Co., Ltd).

Згідно пункт 4 Специфікації за № SP09072025від 09.07.2025 оплата авансу у розмірі 30%, решта суми підлягає оплаті після отримання коносаменту (т.1 а.с.45).

У вказаних митних деклараціях декларант самостійно визначив митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією № 25UА206050012824U7 надано відповідачу такі документи:

- Пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 25.08.2025;

- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) AFI25003 від 25.08.2025;

- Коносамент (Bill of loding) UTRUST25082640 від 30.08.2025;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 485583 від 05.11.2025;

- Супровідний документ Т1 (Dispalch note model T1) № 25PL445010NSXSXRM5 від 07.11.2025;

- Сертифікат про проходження товару (Certificate of origin) № 25C068000026/00004 від 02.09.2025;

- Декларація про проходження товару (Declaration of origin) № AFI25003 від 25.08.2025;

- Статус особи, яка подає митну декларацію 2 від 12.11.2025;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару № 39 від 11.07.2025;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару № 40 від 07.08.2025;

- Рахунок-фактурна про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту)про транспортно експедиційні послуги № LS-4692255 від 06.11.2025;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №13254 від 06.11.2025;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (специфікація) №SP09072025 від 09.07.2025;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу ,стороною якого є виробник товару, що декларується, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ними посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договір № 09072025 від 09.07.2025;

- Договір про надання послуг митного брокера № 10/10/25 від 10.10.2025;

- Договір (контракт) про перевезення ТЕО-03112020 від 03.11.2020;

- Копія митна декларація країни відправлення № 02172025000024345 від 26.08.2025;

- Інші некласифіковані документи опис товару 1,2 від 11.11.2025;

- Інші некласифіковані документи опис товару 2 від 11.11.2025.

Митним органом розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

За наслідком процедури консультацій посадовими особами Івано-Франківської митниці Державної митної служби України відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів з причин коригування митної вартості. Вказану відмову оформлено картками відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206050/2025/000256 (т.1 а.с.18-21).

У зв`язку із вищенаведеним, здійснено коригування митної вартості товарів та прийнято оскаржуване рішення за № UA206050/2025/000098/1 від 13.11.2025 (т.1 а.с.15-117), якими визначено митну вартість товарів за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України).

Згідно мотивувальної частини оскаржуваних рішень «Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій, третій статті 53 Митного кодексу України (далі-МКУ). Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Відповідно до вимог ч.3 статті 53 МКУ у разі, якщо документи, зазначені в ч.2 статті 53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, то декларант повинен надати додаткові документи, передбачені ст. 53 МКУ. Одним з основних документів, що підтверджує вартість товару є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо на умовах поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (п. 4, п. 6 частини 2 статті 53 МКУ). Відповідно до розділу 5 «Умови оплати» договору купівлі - продажу від 09.07.2025 №09072025 «умови та порядок оплати за поставку товару здійснюється відповідно до специфікації до цього договору...». Відповідно до Специфікації від 09.07.2025 №SP09072025 покупець здійснює оплату за товар на умовах - 30 % передоплати та 70% післяоплата. Для підтвердження ціни, що фактично сплачена за товар, декларантом надано копії Swift переказів: №39 від 11.07.2025, 40 від 07.08.2025, які не можуть бути взято до уваги, оскільки згідно із вимогами Закону України від 21,06.2018 №2473-VJII «Про валюту та валютні операції», Положення про здійснення валютних операцій з валютними цінностями, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затверджена Постановою правління НБУ від 28.07.2008 №216. Таким чином, подані до митного оформлення копії swift переказів (платіжних документів) не підтверджують факт оплати за товар, а свідчать про намір здійснення переказу. Крім того, під час аналізу наданих до митного оформлення транспортних/перевізних документів, а саме: рахунок на оплату транспортних послуг від 06.11.2025 №ТЕО-03112020 та документ, що підтверджує вартість перевезення від 06.11.2025 №13254 було встановлено, що вартість перевезення за межами території України та за межами території України розподілено не пропорційно. Таким чином, міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України (м. Гданськ - Польща та п/п Рава-Руська - Україна) відстань - 688 км (орієнтовно становить - 2,08 дол. США/км) та міжнародне автоперевезення по території України (п/п Рава-Руська - Україна та м. Рогатин) відстань - 194 км (орієнтовно становить - 3,43 дол. США/км). Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту направлено вимогу про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, на підставі яких митна вартість буде визнана., а саме: «Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ прошу Вас подати додаткові документи, а саме: -якщо рахунок сплачено.-банківські платіжні документи; -за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; -договір на автоперевезення. Відповідь декларанта про неможливість надання запитуваних документів. Декларантом не надано: -якщо рахунок сплачено,-банківські платіжні документи;-за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; - транспортні (перевізні) документи, в тому числі договір про перевезення, -каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; -експортна декларація країни відправлення; -експертний висновок про вартість підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Таким чином, виникають сумніви в достовірності декларування заявленої митної вартості. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості містять розбіжності в даних, що мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджені документально (неподання документів передбачених ч.2, ч.3 статті 53 МКУ), то відповідно до пп.2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари , що були оформлені у митному відношенні (мали ідентичну інформацію щодо виробників, торгових марок, країну виробництва та ідентичний/аналогічний асортимент), методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та ненаданням декларантом документів, які уможливили б визначення митної вартості за згаданими методами. Відповідно до п.1 ст. 64 МКУ у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість буде визначена за резервним методом згідно ст.64 МКУ. Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару №1 слугувала МД від 08.10.2025 №25UA500590001368U7, за якою здійснено митне оформлення товару «Спортивний інвентар: грифи…)». Визначена митна вартість на рівні 3,77 дол.США/кг. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару №2 слугувала МД від 10.09.2025 №25UA100160047462U7, за якою здійснено митне оформлення товару «Покриття для підлоги, для занять фізкультурою або фітнесом, виготовлене з пористого полімерного матеріалу на основі полімеру етилену у вигляді пластин з вирізаними по краях виступами для з`єднання типу "пазл", матовий килимок для підлоги (мат-пазл) без малюнку: EVA…». Визначена митна вартість на рівні 3,68 дол.США/кг. Інформація, що стосується митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України надано з додержанням вимог конфіденційності інформації, що передбачена статтею 11, частиною 2 статті 56, статті 257 МКУ. Коригувань на обсяг партії, умов поставки, комерційних умов не здійснювалось. Декларанту роз`яснено, що згідно з п. 3 ст.52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст. 55 МКУ. Також, роз`яснюється право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду».

Не погоджуючись з відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України № 4495-VІ від 13.03.2012 (далі МК України).

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлено порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4, пункту 1 частини 6 статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини 5 статті 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини 1 та 2 статті 52 МК України).

Частинами 1 та 2 статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (частина 1 статті 368 Митного кодексу України).

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу положень частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

Так, згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 809/946/17.

Отже, з викладених правових норм встановлено, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

В даному випадку, підставою для коригування митної вартості товару є неподання декларантом документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого товару.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.10.2018 по справі № 826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Як встановлено судом, як уже встановлено судом, декларантом в інтересах позивача були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме: какувальний лист (Packing list) Б/Н від 25.08.2025; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) AFI25003 від 25.08.2025; коносамент (Bill of loding) UTRUST25082640 від 30.08.2025; автотранспортна накладна (Road consignment note) № 485583 від 05.11.2025; супровідний документ Т1 (Dispalch note model T1) № 25PL445010NSXSXRM5 від 07.11.2025; сертифікат про проходження товару (Certificate of origin) № 25C068000026/00004 від 02.09.2025; декларація про проходження товару (Declaration of origin) № AFI25003 від 25.08.2025; статус особи, яка подає митну декларацію 2 від 12.11.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару № 39 від 11.07.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару № 40 від 07.08.2025; рахунок-фактурна про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно експедиційні послуги № LS-4692255 від 06.11.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 13254 від 06.11.2025; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (специфікація) № SP09072025 від 09.07.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу, стороною якого є виробник товару, що декларується, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ними посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договір № 09072025 від 09.07.2025; договір про надання послуг митного брокера № 10/10/25 від 10.10.2025; договір (контракт) про перевезення ТЕО-03112020 від 03.11.2020; копія митна декларація країни відправлення № 02172025000024345 від 26.08.2025; інші некласифіковані документи опис товару 1,2 від 11.11.2025; інші некласифіковані документи опис товару 2 від 11.11.2025.

Окрім того, в ході розгляду справи представником позивача долучено разом із додатковими письмовими поясненнями копію листа ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» про підтвердження оплати транспортно-експедиційних та логістичних послуг (т.1 а.с.192) та листа "ДІНЧЖОУ ШУОХУЕЙ ФІТНЕС ЕКВІПМЕНТ КО., ЛІМІТЕД" (Китайська Народна Республіка) від 20.02.2026 про підтвердження оплати товару (т.1 зворотна сторона а.с.192).

Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною зовнішньоекономічного договору за № 09072025, з урахуванням рахунку-фактури (інвойс) №AFI25003 від 25.08.2025.

Тобто, судом встановлено, що подані декларантом позивача до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Так, у пункті 33 оскаржуваного рішення за № UA206050/2025/000098/1 від 13.11.2025 відповідач вказує, що «Відповідно до розділу 5 «Умови оплати» договору купівлі - продажу від 09.07.2025 №09072025 «умови та порядок оплати за поставку товару здійснюється відповідно до специфікації до цього договору...». Відповідно до Специфікації від 09.07.2025 №SP09072025 покупець здійснює оплату за товар на умовах - 30 % передоплати та 70% післяоплата. Для підтвердження ціни, що фактично сплачена за товар, декларантом надано копії Swift переказів: №39 від 11.07.2025, 40 від 07.08.2025, які не можуть бути взято до уваги, оскільки згідно із вимогами Закону України від 21,06.2018 №2473-VJII «Про валюту та валютні операції», Положення про здійснення валютних операцій з валютними цінностями, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затверджена Постановою правління НБУ від 28.07.2008 №216. Таким чином, подані до митного оформлення копії swift переказів (платіжних документів) не підтверджують факт оплати за товар, а свідчать про намір здійснення переказу».

В даному аспекті суд вказує, що для проведення митного оформлення декларант подав банківські платіжні документи, які підтверджують факт оплати, а саме SWIFT за №39 від 11.07.2025 (на суму 9713,04 долари США) (т.1 а.с.37-39) та за № 40 від 07.08.2025 (на суму 22663,76 долари США) (т.1 а.с.41-42). Зазначені банківські платіжні документи підписані електронним цифровим підписом підприємства та містять усі реквізити, встановлені Національним банком України.

Суд вказує, що платіжне доручення (платіжна інструкція) є доказом щодо виконання (неналежного, виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору, а не доказом розбіжностей у документах чи неповноти документів, доданих до митної декларації.

Верховний Суд у постанові від 22.10.2020 у справі № 320/2455/19 зазначив, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанції/платіжного доручення та митною вартістю товару немає.

Слід також зазначити, що відповідно до пункту 6 розділу І Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління НБУ № 216 від 28.07.2008, ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах в електронній або паперовій формі. Форма та порядок надання платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах визначаються умовами договору про надання платіжних послуг між користувачем і надавачем платіжної послуги.

Згідно до пункту 26 розділу ІІІ вказаного Положення № 216, надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу II цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативноправових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів.

При електронній ідентифікації клієнта банком, за допомогою апаратного цифрового ключа, його підпис на платіжних документах не вимагається.

Крім того з повідомлення до рішення про коригування митної вартості товарів, яке оскаржується позивачем, не встановлено, яким саме чином, обставини щодо відсутності в платіжних інструкціях в іноземній валюті, реквізити, які передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затверджена Постановою правління НБУ від 28.07.2008 № 216, вплинули на достовірність визначення позивачем задекларованої митної вартості.

Слід також вказати, що SWIFT-переказ - це міжнародна система для транзакцій, абревіатура якої розшифровується як Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications (Товариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій).

Національне законодавство України не містить заборони щодо проведення оплати за зовнішньоекономічними контрактами шляхом міжнародного валютного переказу через систему SWIFT, але й не містить обов`язкової вимоги, щоб оплата була проведена за допомогою саме такої системи.

Загальновідомим є той факт, що платіжна система SWIFT функціонує за принципом мережі обміну повідомленнями. У ній банки обмінюються платіжними інструкціями та замовленнями на певні суми коштів, проте фактичні суми коштів не доставляються. SWIFT повідомлення це запит одного банку до іншого на зарахування певної суми коштів на рахунок у конкретній валюті.

Платіжні доручення передаються за допомогою SWIFT кодів - стандартизованих записів, що містять специфічну зашифровану інформацію про платника і отримувача переказу. SWIFT код це 8-ми або 11-ти значний номер. При оформленні переказу йому присвоюється унікальний SWIFT код, який супроводжує повідомлення від банку емітента до банку одержувача. При цьому здійснюється лише передача платіжних доручень без фактичного переміщення коштів.

Крім того перекази SWIFT можуть тривати від одного до п`яти днів що залежить від тривалість залежить від країн та внутрішньої політики банків, а також їх технологічної оснащеності. На час переказу грошових коштів через систему SWIFT переказ впливають державні свята, вихідні дні та внутрішній розпорядок роботи банків.

Оскільки позивачем на виконання умов договору сплачено частину вартості товару, що підтверджується відповідним банківськими документами платіжними інструкціями №39 від 11.07.2025, 40 від 07.08.2025, які були подані митному органу, то вимога про подання підтвердження факту перерахування грошових коштів у іноземній валюті на рахунок продавця у системі SWIFT-переказу є необґрунтованою.

Повертаючись до обставин справи, суд також звертає увагу, що відповідно до змісту листа від 20.02.2026 "ДІНЧЖОУ ШУОХУЕЙ ФІТНЕС ЕКВІПМЕНТ КО., ЛІМІТЕД" (Китайська Народна Республіка) підтверджено, що всі платежі за Контрактом № 09072025 від 09.07.2025отримані від покупця повністю згідно погоджених умов (т.1 зворотна сторона а.с.192).

Окрім того, суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано, яким чином зазначення в рахунку-фактурі (інвойсі) умов оплати за товар впливає на митну вартість товару, чи які складові митної вартості внаслідок не відображення цих відомостей не підтверджено.

Так, у постанові від 17.04.2018 у справі № 815/329/17 Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21, від 31.07.2024 у справі № 815/2564/18.

Таким чином вказані посилання відповідача є безпідставними, внаслідок чого, не можуть слугувати підставою для коригування митної вартості.

Зокрема, у пункті 33 оскаржуваного рішення за № UA206050/2025/000098/1 від 13.11.2025 відповідач також вказує, що «…під час аналізу наданих до митного оформлення транспортних/перевізних документів, а саме: рахунок на оплату транспортних послуг від 06.11.2025 №ТЕО-03112020 та документ, що підтверджує вартість перевезення від 06.11.2025 №13254 було встановлено, що вартість перевезення за межами території України та за межами території України розподілено не пропорційно. Таким чином, міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України (м. Гданськ - Польща та п/п Рава-Руська - Україна) відстань - 688 км (орієнтовно становить - 2,08 дол. США/км) та міжнародне автоперевезення по території України (п/п Рава-Руська - Україна та м. Рогатин) відстань -194 км (орієнтовно становить - 3,43 дол. США/км)».

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно пункту 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати понесені покупцем (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Тобто, у разі включення до ціни товару вартості витрат на транспортування оцінюваних товарів, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Так, сторони погодили поставку товару на умовах FOB (доставка вантажу, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до місця (СІНГАН, Китай) (Порт призначення") відповідно до правил Інкотермс 2010.

Суд вказує, що коносамент від 30.08.2025 (т.1 а.с.26-27) та міжнародно товарно-транспортна накладна від 05.11.2025 (т.1 а.с.29-30) містять повну інформацію, яка відповідає іншим документам, що стосуються поставки товару, зокрема, містить відомості про вантажовідправника, порти відправлення та прибуття, судно, яким здійснюється морське перевезення, товар, що перевозиться, з визначенням його кількості та пакування.

Окрім того, в матеріалах справи міститься довідка про транспорті витрати від 06.11.2025 за № 13254 відповідно до змісту якої міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України по маршруту Гданськ (Польща) п/п Рава Руська (Україна) становить 60000,00 грн., міжнародне автоперевезення по території України по маршруту п/п Рава Руська (Україна) м. Рогатин (Україна) становить 27980,00 грн. (т.1 а.с.44).

Суд також звертає увагу, що відповідно до змісту листа від 19.02.2026 директором ТОВ «Ламан Шипінг» підтверджено, що в межах укладеного між договору « ТЕО-03112020 про транпортно-експедиційне обслуговування від 03.11.2020 ТОВ «Ламан Шипінг» надавало послуги з організації перевезення товару з Китайської Народної Республіки до України. ФОП ОСОБА_1 оплачено послуги відповідно до рахунку-фактури № LS-4692255 в повному обсязі (т.1 а.с.192).

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи відповідача щодо непропорційного розподілу вартості перевезення, оскільки такі доводи не ґрунтуються на вимогах митного законодавства. Ні положення статті 53, ні статті 58 Митного кодексу України не передбачають обов`язку пропорційного розподілу вартості перевезення залежно від відстані, а також не встановлюють критеріїв «економічної обґрунтованості» вартості транспортних послуг у розрахунку на кілометр.

Вартість транспортно-експедиційних послуг формується з урахуванням комплексу факторів, зокрема, логістичних витрат, організації перевезення, простоїв, митного оформлення, ринку перевізників, умов договору тощо, і не може оцінюватися виключно через співвідношення «вартість/кілометр».

За таких обставин сам по собі висновок відповідача про «непропорційність» витрат не свідчить про недостовірність поданих документів та не є належною підставою для невизнання заявленої митної вартості.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2019 року у справі № 804/9754/15 дійшов правового висновку, відповідно до якого МК України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).

Водночас, суд звертає увагу, що митний орган тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Так, відповідач у спірному рішенні не вказав на жодні суперечності у документах, а тільки зазначив про ненадання достатніх документів, зокрема: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; транспортні (перевізні) документи, в тому числі договір про перевезення, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; експертний висновок про вартість підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Подання вказаних документів є правом декларанта, а не його обов`язком, при цьому, відповідачем не наведено належних аргументів, щодо не можливості визначення ним всіх складових митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі № 820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.

Суд вважає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Слід наголосити увагу на тому, що інспектором не було взято до уваги документи, які були надані до митного оформлення, він лише обмежився загальними фразами та трактовками Митного кодексу. Інспектор фактично не зазначив які саме відомості відсутні. Тобто митний орган мав всі можливості перевірити декларування складових митної вартості у повному обсязі, однак, цього не зробив. При перелічені зазначених начебто розбіжностей інспектор митниці жодним чином не зазначив як ці нібито «розбіжності» впливають на митну вартість товарів, або унеможливлюють її визначення як таку.

Щодо твердження відповідача, що до митного оформлення не була надана експортна митна декларація, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України експортна декларація не є основним та первинним документом, що надається для підтвердження митної вартості товару.

Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні відомостей, зазначених в основних документах.

Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації.

З наведеного встановлено, що декларант не відповідає за оформлення експортної митної декларації. Її оформлення здійснюється в іншій країні відправником (продавцем), іншим суб`єктом та за законодавством іншої держави.

Крім того, пунктом 1 частини 4 статті 54 МК України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, відповідач у повідомленні до рішення про коригування митної вартості товарів не зазначив, які саме складові митної вартості товару неможливо перевірити без дослідження експортної декларації країни відправлення, а також яким чином вказаний документ впливає, або може вплинути, або вплинув на митну вартість товару, що поставляється.

При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

За змістом пункту 2 частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що уповноваженою особою декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України) та у поданих документах наявні усі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена готівкою за такий транспортний засіб.

З урахуванням наведеного, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товару, який імпортується. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Щодо доводів відповідача на підтвердження правомірності коригування митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (частина 2 статті 64 МКУ).

Як встановлено з графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення вказав, що митну вартість товару визначено згідно статті 64 МК України - резервний метод, митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

- ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

- системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

- ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

- вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

- ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

- мінімальної митної вартості;

- довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Крім того, суд зазначає, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень, суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування другорядних методів можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування основного.

Зокрема, відповідач робить висновок про неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості та посилається на джерело інформації для коригування митної вартості товару № 1, а саме МД від 08.10.2025 № 25UA500590001368U7, за якою здійснено митне оформлення товару «Спортивний інвентар: грифи…)», визначена митна вартість на рівні 3,77 дол.США/кг; товару № 2, а саме МД від 10.09.2025 №25UA100160047462U7, за якою здійснено митне оформлення товару «Покриття для підлоги, для занять фізкультурою або фітнесом, виготовлене з пористого полімерного матеріалу на основі полімеру етилену у вигляді пластин з вирізаними по краях виступами для з`єднання типу "пазл", матовий килимок для підлоги (мат-пазл) без малюнку: EVA…», визначена митна вартість на рівні 3,68 дол.США/кг (як на такі, що стосуються, на думку відповідача, ідентичного і подібного товару) (т.1 а.с.181-186).

Проте, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містять порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним), що додатково свідчить про необґрунтованість оскаржуваних рішення.

Так, згідно з митною декларацією від 08.10.2025 № 25UA500590001368U7 оформлено спортивний інвентар та приладдя для занять фізкультурою, гімнастикою, беззмінних механізмів обтяжень: (обтяжувачі, комплекти гантелей, диски для грифа, гриф, підставки, кріплення, ящик для стрибків) - 445 штук, маса нетто 3615,15, в той час як позивачем імпортовано інвентар та обладнання для занять фізкультурою, гімнастикою, легкою атлетикою, іншими видами спорту, спортивний снаряд для підняття ваги у важкій атлетиці та пауерліфтингу, гриф штанги металевий стрижень різного діаметру, на його кінці надягають диски, а основа служить для утримання штанги в руках, навантаження закріплюється за допомогою втулок і замків, матеріалом виготовлення грифів є сталь, вага нетто (кг) 15485.

Водночас, згідно з митною декларацією від 10.09.2025 №25UA100160047462U7 оформлено покриття для підлоги, для занять фізкультурою або фітнесом, виготовлене з пористого полімерного матеріалу на основі полімеру етилену у вигляді пластин з вирізаними по краях виступами для з`єднання типу "пазл", матовий килимок для підлоги (мат-пазл) без малюнку: EVA, маса нетто (кг) 370, в той час як позивачем імпортовано набір елементів підлогового покриття (пазл-матів), виготовлений з комбінованих матеріалів, а саме: пористого полімерного матеріалу (EVA) та EPDM: модель - WCG, арт. AFI-RVM-60 матеріал - EPDM (10%) + поліетилен EVA (90%). Розмір одного елемента - 60х60см. Товщина - 20 мм (2 мм (EPDM) + 18 мм EVA), кількість у наборі: 6 шт. Колір: чорний із світлими вкрапленнями. Тип з`єднання: пазлове, з крайовими планками. Покриття-пазл поєднує два шари високоякісних матеріалів: основа нижній шар - 18 мм (90%) спіненого поліетилену EVA, який відповідає за амортизацію, шумопоглинання і комфорт під час занять, та верхній шар - 2 мм EPDM (10%), що забезпечує міцність, зчеплення та довговічність, упаковано в поліетиленові мішки 500 компл. Модель - WCG, арт. AFI-RVM-60. Матеріал - EPDM (прибл.17%) + поліетилен EVA (прбл.83%). Розмір одного елемента - 60х60см. Товщина - 12 мм (2 мм (EPDM) + 10 мм EVA), кількість у наборі: 6 шт. Колір: чорний із світлими вкрапленнями. Тип з`єднання: пазлове, з крайовими планками. Покриття-пазл поєднує два шари високоякісних матеріалів: основа нижній шар 10 мм спіненого поліетилену EVA, який відповідає за амортизацію, шумопоглинання і комфорт під час занять, та верхній шар - 2 мм EPDM, що забезпечує міцність, зчеплення та довговічність, упаковано в поліетиленові - 500компл. Покриття має щільне пазлове з`єднання, завдяки чому швидко монтується без використання клею чи інструментів. Антиковзка поверхня гарантує безпечне використання навіть під час інтенсивних тренувань або при наявності вологи. Не військового призначення. Не є об`єктом експортного контролю. Фірма виробник - Dingzhou Shuohui Fitness Equipment Co., Ltd), маса нетто (кг) 6150.

Наведені відповідачем митні декларації не можуть вважатися належною підставою для визначення митної вартості оцінюваного товару, оскільки оформлені за ними товари не є ні ідентичними, ні подібними у розумінні статей 59, 60 Митного кодексу України. Відмінності у характеристиках товарів, їх складі, призначенні, кількісних показниках та матеріалах виготовлення свідчать про неможливість їх ототожнення або визнання взаємозамінними.

Сам по собі факт використання митним органом інформації з інших митних декларацій без належного доведення ідентичності чи подібності товарів не відповідає вимогам законодавства та не може бути достатньою підставою для визначення митної вартості.

За таких обставин відповідачем не доведено об`єктивної неможливості застосування методів визначення митної вартості, передбачених статтями 58-63 МК України, що виключає правомірність переходу до резервного методу відповідно до статті 64 МК України.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що цифровий рівень митної вартості імпортованого товару, що є нижчим від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості, оскільки надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, а їхні дані піддаються обчисленню та підтверджують вартість товару.

Так, відповідач надав матеріали на підставі яких прийняті оскаржувані рішення, однак матеріалів, які би доводили повну тотожність або максимальну подібність товару, та які б були використані при прийнятті оскаржуваних рішень, суду не надано, що свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення.

Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.12.2018 у справі № 815/228/17 наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильності її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Суд враховує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас, митниця не довела наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскаржуваного рішення про таке коригування.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Крім того, згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2025/000098/2 від 13.11.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за UA206050/2025/000256 є протиправними та такими, що підлягають до скасування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно із платіжними інструкціями від 02.12.2025 за № 378, № 377, від 10.12.2025 за № 381 підтвердив сплату судового збору на суму 8329,56 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України сплачений судовий збір в розмірі 8329,56 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2025/000098/2 від 13.11.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за /2025/000256.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 8329,56 грн. (вісім тисяч триста двадцять дев`ять гривень 57 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач:

Івано-Франківська митниця Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.

Рішення складене в повному обсязі « 12» травня 2026 року, у зв`язку з перебуванням судді Панікара І.В. на листку тимчасової непрацездатності в період з 29.04.2026 по 04.05.2026.