Рішення № 136435852, 12.05.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року Справа№200/1707/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 052630005036 від 05.06.2025 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , від 28.05.2025, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 , згідно трудової книжки до пільгового стажу за Списком № 2 період навчання в Дружківському машинобудівному технікумі Міністерства вугільної промисловості з 01.09.1987 по 26.06.1991, та періоди роботи з 06.12.1990 по 28.02.1991, з 05.08.1991 по 31.08.2003, з 01.09.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 19.03.2008, та призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з дати звернення із заявою про призначення пенсії, з 28.05.2025 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначає, що рішення відповідача, яким їй відмовлено в призначенні пенсії є протиправним. Згідно з позовом під час вирішення питання про призначення пенсії відповідач мав застосовувати положення Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-XI з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 відповідно до яких вік призначення пенсії на пільгових умовах (Список № 2) становить 50 років, а не положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV.

Крім цього, позивач зауважила на протиправності невизначення відповідачем тривалості пільгового стажу через її зайнятість на роботах, що надають право на призначення пенсії на пільгових умовах, який за її обчисленнями становить 20 років 5 місяців 16 днів.

Наполягаючи на наявності на досягненні нею віку призначення пенсії та наявності страхового та пільгового стажу, позивач просила зобов`язати відповідача призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах.

Ухвалою суду від 13.03.2026 відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження. Задоволено клопотання позивача, визнано поважними причини пропущення строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно наданих до заяви документів про стаж страховий стаж позивача складає 35 років 02 місяці 17 днів; пільговий стаж за Списком №2, Списком №1 складає 00 років 00 місяців 00 днів. До страхового стажу позивача зараховано усі періоди. До пільгового стажу не зараховано періоди згідно довідки № 01/388 Д від 20.05.2025, оскільки для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Вважає, що за результатом розгляду заяви позивача від 28.05.2025 та доданих до неї документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області обґрунтовано прийнято рішення № 052630005036 від 05.06.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.

Щодо застосування до спірних правовідносин статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-5/2018 (745/15) від 23.01.2020 № 1-2/2020 зазначає, що Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, яке покладено в основу обґрунтувань позовних вимог, не відновлює дію Закону№ 1788-ХІІ не змінює правове регулювання спірних у цій справі правовідносин. Закон України № 1788-ХІІ уже втратив чинність, правовідносини щодо призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах виникли після втрати ним чинності і до них цей Закон не застосовується. Отже, відмовляючи позивачу призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону № 1058-IV (за Списком № 2) в зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, Головне управління Пенсійного Фонду у Волинській області керувалося чинними нормами Закону № 1058-IV, який регулює спірні правовідносини.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , копія якого наявна в матеріалах справи.

28.05.2025 позивач звернулася до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.

Заяву позивача за правилами екстериторіальності розглянуто Головним управлінням пенсійного фонду України у Волинській області, яке є відповідачем у справі.

05.06.2025 відповідачем прийнято рішення № 052630005036 про відмову у призначенні пенсії. Рішення вмотивовано у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

За змістом рішення вік заявника становить 53 роки, страховий стаж заявника становить 35 років 2 місяці 17 днів; за Списком №2, Списком №1 - 00 років 00 місяців 00 днів.

В рішенні зазначено, що до страхового стажу зараховано усі наявні періоди. До пільгового стажу не зараховані періоди згідно довідки №01/338 Д від 20.05.2025, оскільки для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, період навчання з 01.09.1987 по 26.06.1991 зараховано до загального страхового стажу позивача, періоди роботи з 05.08.1991 по 31.12.2003, з 01.01.2024 по 19.03.2008 зараховано до страхового стажу позивача.

Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з положеннями статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу.

Стаття 45 Закону №1058-IV визначає серед іншого, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Отже, пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Процедура подання документів для оформлення пенсій визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 визначено, що в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 06.12.1990, копія якої наявна в матеріалах справи позивач:

- з 01.09.1987 по 30.06.1991 (записи 3, 4) навчалась в Дружківському машинобудівному технікумі Міністерства вугільної промисловості за здобуттям освіти по спеціальності «Технологія зварювального виробництва»;

- з 06.12.1990 по 28.02.1991 (записи 1, 2) проходила виробничу практику на Дружківському ордену Леніна машинобудівному заводі ім.50-річча Радянської України у вагонеточному цеху № 7, електрозварником ручної зварки 2 розряду;

- з 05.08.1991 по 31.08.2003 (записи з 5 по 11) працювала на Дружківському ордену Леніна машинобудівному заводі ім.50-річча Радянської України в термічному цеху № 21, електрозварником ручної зварки 2 розряду;

- з 01.09.2003 по 31.12.2003 (записи 12, 13) працювала на ТОВ «Дружківський машинобудівний завод» в термічному цеху № 12 електрозварником ручної зварки 5 розряду;

- з 01.01.2004 по 19.03.2008 (записи 14, 15) працювала на ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» в термічному цеху№ 12 електрозварником ручної зварки 5 розряду.

Згідно пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації.

В період роботи позивача були чинними Списки №1, 2, затверджені постановами РС СРСР № 1173 від 22.08.1956, Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162; від 16.01.2003 №36.

Розділом XXXII «Загальні професії» списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник».

Розділом XXXIII «Загальні професії» списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник».

Постановою Кабінету Міністрів від 11.03.1994 № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII «Загальні професії» передбачені професії «електрозварники» та «газозварники».

Постановою Кабінету Міністрів 16.01.2003 №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділ XXXIII «Загальні професії» передбачені професії «електрозварники» та «газозварники».

Суд зазначає, що відповідач не ставив під сумнів відомості, які занесені до трудової книжки щодо трудової діяльності позивача, не встановив будь-яких виправлень або неточностей у записах в його трудовій книжці.

Отже, відповідач не забезпечив розгляд наданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та доданих документів шляхом всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, чим порушив право позивача на призначення пенсії за віком.

Крім того, суд зауважує, що в Індивідуальних відомостях про застраховану особу наявні відомості про спеціальний стаж позивача із приміткою ЗПЗ013Б1, у т. ч. 12 місяців у 1999 році (код страхувальника 00165669), 10 місяців у 2000 році (код страхувальника 00165669), 12 місяців у 2001, 2002 роках (код страхувальника 00165669), 7 місяців у 2003 році (код страхувальника 00165669), 4 місяці у 2003 році (код страхувальника 32496010), 12 місяців у 2004, 2005, 2006, 2007 роках (код страхувальника 00165669), 3 місяці у 2008 році (код страхувальника 00165669).

Відповідно до постанов Правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 №7-6 «Про затвердження Порядку формування і подачі органам ПФУ відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», від 05.11.2009 №26-1 «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування органам Пенсійного фонду України», від 08.10.2010 №22-2 «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», від 09.09.2013 №454 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», встановлено наступні коди підстав та відповідні їм назви посад та робіт.

ЗПЗ013Б1: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Враховуючи дані форми ОК-5 (відомості по спеціальному стажу) по позивачу вбачається, що страхувальник зазначав коди підстав для обліку спецстажу виключно ЗПЗ013Б1, що відноситься до Списку №2.

Водночас суд наголошує, що згідно з ч.3 ст.44 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Аналогічні вимоги до реалізації владної управлінської функції суб`єкта владних повноважень з приводу вчинення управлінських волевиявлень стосовно призначення громадянам пенсій сформульовані як у п.1.8 Розділу І Порядку №22-1 (де указано, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія), так і у п.4.2 Розділу IV Порядку №22-1 (де указано, що працівник пенсійного органу повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Також аналогічні вимоги до функціонування пенсійних органів сформульовані у п.п.2 п. 6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за № 28-2, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.0.12015 за № 40/26485) де указано, що Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.

З наведеного слідує, що законодавець одночасно, як наділив органи системи ПФУ правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, так і обтяжив обов`язком витребування недостатніх відомостей і документів.

Суд вважає, що таке тлумачення змісту обов`язку суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах є цілком релевантним правовим висновкам постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 та постанови Верховного Суду від 08.02.2021 у справі № 487/68/17.

Доказів, що відповідачем на дотримання вимог Пункту 4.2 Порядку позивачу надавався на дооформлення відповідний тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством суду не надано, до того ж матеріалами справи підтверджено факт наявності наказів про атестацію робочих місць, які залишені по за увагою відповідача під час розгляду документів поданих позивачем.

Наведене вище документи свідчать про зайнятість на професіях та посадах, що надають право на призначення пенсії на пільгових умовах. При цьому, із зазначеного відповідачем в оскаржуваному позивачем рішенні від 05.06.2025 судом встановлено, що відповідач не вирішував питання обчислення тривалості пільгового стажу, мотивуючи це відсутністю довідки для підтвердження спеціального трудового стажу підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що пенсійний орган фактично переклав юридичну відповідальність за оформлення додаткових документів для підтвердження пільгового характеру роботи що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), а тому зазначена відмова у врахуванні до пільгового стажу періоду трудової діяльності позивача без вчинення відповідних дій з боку органу Пенсійного фонду не може бути кваліфікована у якості обґрунтованого, добросовісного та розсудливого рішення.

В даному випадку, відповідач не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації, викладеної у трудовій книжці на підтвердження стажу роботи позивача, не врахував, відомості, наявні в ОК5 тощо.

Як встановлено з матеріалів справи під час адміністративного провадження з призначення позивачу пенсії відповідач не забезпечив належність та повноту з`ясування обставин справи, не врахував всіх обставин, що мають значення для вирішення справи; не забезпечив можливості реалізації позивачем права знати про початок адміністративного провадження, права на участь у такому провадженні, права на ознайомлення з матеріалами відповідної справи; права бути заслуханим адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи та права у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи; не реалізував права встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.

Зазначене свідчить про вирішення питання про призначення пенсії позивача із порушенням принципів обґрунтованості, офіційності, гарантування особі права на участь в адміністративній процедурі та відкритості.

Відповідно до п. 4 частини 2 ст. 87 Закону № 2073 адміністративний акт, що не відповідає принципам адміністративної процедури є протиправним.

З урахуванням вищенаведеного, рішення про відмову у призначенні пенсії № 052630005036 від 05.06.2025, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, ОСОБА_1 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за наслідками розгляду є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо зарахування до пільгового стажу періоду навчання.

У спірному рішенні підстави незарахування періоду навчання позивача до її пільгового стажу не зазначені.

Разом з тим, з розрахунку страхового стажу (форма РС-право) ОСОБА_1 вбачається, що період навчання з 01.09.1987 по 26.06.1991 зараховано до загального страхового стажу.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 06.12.1990 та диплому серії НОМЕР_3 , копії яких наявні в матеріалах справи, позивач в період з 01.09.1987 по 26.06.1991 навчалася в Дружківському машинобудівному технікумі Міністерства вугільної промисловості за спеціальністю «технологія зварювального виробництва».

За частиною 4 статті 16 Закону України «Про професійно-технічну освіту» випускнику вищого професійного училища, якому присвоєно кваліфікацію "молодший спеціаліст", видається диплом, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Професійно-технічна освіта є складовою системи освіти України. Професійно-технічна освіта спрямована на формування у громадян професійних знань, умінь, навичок, розвиток духовності, культури, відповідного технічного, технологічного і екологічного мислення з метою створення умов для їх професійної діяльності. Професійно-технічна освіта здобувається у професійно-технічних навчальних закладах.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту» заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про професійно-технічну освіту» до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.

Отже, вказаною нормою передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Статтею 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» № 103/98-ВР від 10.02.1998 передбачено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Посилаючись на пункт «д» статті 56 Закону №1788-XII, за яким до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі, у постанові від 04.03.2020 у справі № 367/945/17 Верховний Суд дійшов висновку, що навчання в технікумі дає право на зарахування відповідного періоду до пільгового стажу.

Згідно з записами в трудовій книжці позивача, остання: з 06.12.1990 по 28.02.1991 (записи 1, 2) проходила виробничу практику на Дружківському ордену Леніна машинобудівному заводі ім.50-річча Радянської України у вагонеточному цеху № 7, електрозварником ручної зварки 2 розряду; з 05.08.1991 по 31.08.2003 (записи з 5 по 11) працювала на Дружківському ордену Леніна машинобудівному заводі ім.50-річча Радянської України в термічному цеху № 21, електрозварником ручної зварки 2 розряду.

Тобто перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців, отже, позивачкою дотримано вимоги статті 38 Закону України «Про професійну-технічну освіту», тому період навчання ОСОБА_1 в Дружківському машинобудівному технікумі Міністерства вугільної промисловості 01.09.1987 по 26.06.1991 підлягає зарахуванню до пільгового стажу останнього.

Разом з тим, враховуючи, що відповідачем не зараховано до пільгового стажу позивача періоди її роботи у 1990-1991 роках, вимоги про зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 період навчання в Дружківському машинобудівному технікумі Міністерства вугільної промисловості з 01.09.1987 по 26.06.1991 є передчасними.

Щодо застосування до спірних правовідносин статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-5/2018 (745/15) від 23.01.2020 № 1-2/2020.

Згідно зі ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01.01.208 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2025 по 31.12.2025 не менше 32 років.

Статтею 114 Розділу XIV-1 Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян Закону № 1058 (Закон доповнено розділом XIV-1 згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017) встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з п. 2 ч. 2 цієї статті на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Разом з цим, до внесення зазначених змін порядок призначення пенсії на пільгових умовах визначався Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788.

Так, п. б ч. 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до 01.04.2015 визначалося, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено встановлений пунктом б статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років та збільшено тривалість страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 20 років до 25 років.

Рішенням Конституційного суду № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення), наведені положення Закону № 1788-ХІІ втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення).

Конституційний Суд України в рішенні у справі 1-р/2020 зазначив, що зміни, внесені до ст. 13 Закону № 1788 Законом № 213-VIII вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію, стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

У пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23.01.2020 № 1-р/2020 встановлений порядок виконання цього Рішення шляхом застосування положень Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 (набрання чинності Законом № 213-VIII) на посадах, визначених у вказаних нормах.

Положеннями Закону № 1058 встановлено призначення пенсії за віком на загальних підставах - ст. 26 цього Закону № 1058, умови призначення пенсії на пільгових умовах для осіб, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України - ст. 114 Закону № 1058.

При цьому, з 01.10.2017 правила призначення пільгових пенсій, зокрема, за Списком № 2, регламентувались одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону № 213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020" у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII". Зазначеним рішенням визначено, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VIII підлягають застосуванню для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах.

Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 06.12.1990, копія якої наявна в матеріалах справи позивач: з 01.09.1987 по 30.06.1991 (записи 3, 4) навчалась в Дружківському машинобудівному технікумі Міністерства вугільної промисловості за здобуттям освіти по спеціальності «Технологія зварювального виробництва»; з 06.12.1990 по 28.02.1991 (записи 1, 2) проходила виробничу практику на Дружківському ордену Леніна машинобудівному заводі ім.50-річча Радянської України у вагонеточному цеху № 7, електрозварником ручної зварки 2 розряду; з 05.08.1991 по 31.08.2003 (записи з 5 по 11) працювала на Дружківському ордену Леніна машинобудівному заводі ім.50-річча Радянської України в термічному цеху № 21, електрозварником ручної зварки 2 розряду; з 01.09.2003 по 31.12.2003 (записи 12, 13) працювала на ТОВ «Дружківський машинобудівний завод» в термічному цеху № 12 електрозварником ручної зварки 5 розряду; з 01.01.2004 по 19.03.2008 (записи 14, 15) працювала на ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» в термічному цеху№ 12 електрозварником ручної зварки 5 розряду.

В Індивідуальних відомостях про застраховану особу наявні відомості про спеціальний стаж позивача із приміткою ЗПЗ013Б1, у т. ч. 12 місяців у 1999 році (код страхувальника 00165669), 10 місяців у 2000 році (код страхувальника 00165669), 12 місяців у 2001, 2002 роках (код страхувальника 00165669), 7 місяців у 2003 році (код страхувальника 00165669), 4 місяці у 2003 році (код страхувальника 32496010), 12 місяців у 2004, 2005, 2006, 2007 роках (код страхувальника 00165669), 3 місяці у 2008 році (код страхувальника 00165669).

Наведені відомості підтверджують занятість позивача на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, згідно зі Списком № 2 до 01.04.2015 та надають підстави стверджувати про зайнятість позивача на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, що є підставою для застосування статті 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VIII під час вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своєму рішенні від 21.04.2021 у зразковій справі №360/3611/20, яке підтримане постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021, посилаючись на правову позицію Великої палати Верховного суду в постанові у справі 520/15025/16 а під час вирішення справи з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на підставах, що визначені одночасно положеннями п. 2 частини другої ст. 114 Закону № 1058 та п. «б ст. 13 закону № 1788, застосував до спірних правовідносин у справі положення п. «б» ст. 13 Закону № 1788, як такі що містять більш сприятливі умови призначення пенсії особі.

В рішенні у зразковій справі № 360/3611/20 Велика палата Верховного суду зазначила, що суперечність положень Законів України „Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII та „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі Щокін проти України).

Велика палата Верховного суду в межах зразкової справи № 360/3611/20 дійшла висновку про те, що в такому випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону № 1058-ІV.

Таким чином, з огляду на наведене вище, позивач має право на призначення пенсії на пільгових умовах на підставі статті 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VIII, за досягнення віку 50 років, а доводи відповідача про відсутність підстав для застосування приписів Закон № 1788-ХІІ є необґрунтованими.

Під час вирішення вимог позивача про зобов`язання зарахувати до пільгового стажу періодів роботи та навчання позивача суд виходить із того, що суд не наділений повноваженнями самостійного обчислення стажу для призначення пенсії, під час судового розгляду таких справ судом лише перевіряються дії та рішення суб`єкта владних повноважень на предмет їх відповідності ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Встановлення тривалості пільгового та страхового стажу віднесено чинним законодавством до дискреційних повноважень відповідача. Таким чином, враховуючи встановлення під час розгляду справи недостатності документів для визначення періоду навчання позивача та нездійснення відповідачем розгляду питання врахування певних періодів роботи позивача до пільгового стажу позивача на підставі доданих позивачем до заяви документів, вимоги позивача про зобов`язання зарахувати до пільгового та страхового стажу періоди навчання та роботи та зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах є передчасними та не підлягають задоволенню.

На підставі ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача суд вважає за можливе вийти за межі заявлених позивачем вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із врахуванням Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 та забезпечити під час повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 28.05.2025 вирішення питання про врахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 06.12.1990 по 28.02.1991, з 05.08.1991 по 31.08.2003, з 01.09.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 19.03.2008, з урахуванням висновків суду

За наведеного вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи виникнення спору через неправомірні дії відповідача, суд вважає за можливе присудити на користь позивача з бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Луцький р-н, Волинська обл., м.Луцьк, Київський Майдан, буд. 6, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 052630005036 від 05.06.2025 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , від 28.05.2025, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.05.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, забезпечити під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 28.05.2025 вирішення питання про врахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 06.12.1990 по 28.02.1991, з 05.08.1991 по 31.08.2003, з 01.09.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 19.03.2008, з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1331,20 гривень.

Повне судове рішення складено 12.05.2026.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В.Загацька