Вирок № 136431377, 12.05.2026, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/4/26

Провадження № 1-кп/601/104/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025210000000816 від 01грудня 2025 року про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, з вищою освітою, працюючого адвокатам, раніше не судимого;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

УСТАНОВИВ:

30.11.2025 близько 19:10 год водій ОСОБА_3 ,

керуючи автомобілем «Kia Ceed», р.н. НОМЕР_1 із одним дорослим та двома малолітніми пасажирами, рухався проїзною частиною автодороги М-19 «Доманове Ковель Чернівці Тереблече» зі сторони м. Тернополя до м. Кременця із швидкістю близько 90 км/год та увімкненим ближнім світлом фар.

Під час руху водій ОСОБА_3 не був достатньо уважний, належно не стежив за дорожньою обстановкою, умовами та відповідно не реагував на їх зміну, чим порушив вимоги пунктів: 1.5 ч. 1, 1.10, (у частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка» «недостатня видимість», і виконання їх вимог), 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями (далі - ПДР), а також вимог, які наведенні у абз. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», які зобов`язували його своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

У цей час, у напрямку м. Тернополя зі сторони м. Кременця рухався мотоцикл «Lifan kp-200», р.н. НОМЕР_2 , із увімкненим ближнім світлом фар, без пасажирів та вантажу, під керуванням неповнолітнього водія ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Продовжуючи свій рух, на 259 км + 500 м вказаної автодороги, що неподалік м. Кременця Тернопільської області, водій ОСОБА_3 в порушення п.п. 14.2 (в) та 14.6 (г) ПДР, рухаючись в темну пору доби за умов недостатньої видимості (туману), позаду невстановленого вантажного автомобіля, розпочав виконувати маневр обгону останнього, що йому було категорично заборонено, при цьому не переконавшись у тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, виїхав на зустрічну смугу та створив водію мотоцикла «Lifan kp-200», р.н. НОМЕР_2 , небезпеку для руху, чим позбавив ОСОБА_7 можливості своїми односторонніми діями запобігти зіткненню.

Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил водій ОСОБА_3 не забезпечив безпеку дорожнього руху та рухаючись зустрічною смугою допустив зіткнення передньої частини керованого ним автомобіля «Kia Ceed», р.н. НОМЕР_1 , з передньою частиною мотоцикла «Lifan kp-200», р.н. НОМЕР_2 .

У результаті дорожньо-транспортної пригоди неповнолітній потерпілий ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток основи черепа, просторими крововиливами під оболонки, у речовину та шлуночки головного мозку від яких настала його смерть на місці події.

Порушення водієм автомобіля «Kia Ceed», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 вимог п. п. 14.2 (в) та 14.6 (г) ПДР перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 .

Отже, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7 .

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, визнав повністю та пояснив, що в листопаді 2025 року близько 19 години, в темну пору доби, він, керуючи автомобілем «Kia Ceed», р.н. НОМЕР_1 із дружиною, яка сиділа на передньому пасажирському сидінні та двома малолітніми дітьми, які знаходилися на задніх пасажирських сидіннях, рухався проїзною частиною автодороги М-19 «Доманове Ковель Чернівці Тереблече» зі сторони м. Тернополя до м. Рівне із швидкістю близько 90 км/год та увімкненим ближнім світлом фар.

У цей час неподалік м. Кременця в попутному напрямку рухався вантажний автомобіль. Він розпочав виконувати маневр обгону цього вантажного автомобіля і коли виїхав на зустрічну смугу руху то побачив транспортний засіб, однак зразу не зрозумів, що це мотоцикл. Можливості повернути вправо не було, оскільки з правої сторони був вантажний автомобіль, а тому він почав повертати вліво, однак допустив зіткнення передньої частини керованого ним автомобіля з передньою частиною мотоцикла під керуванням ОСОБА_7 . Від отриманих травм ОСОБА_7 помер на місці ДТП.

При призначенні покарання просить врахувати, що він пропонував потерпілій відшкодувати матеріальну і моральну шкоду, однак вона відмовилася, вибачився та просив не позбавляти його права керувати транспортними засобами, оскільки є єдиним годувальником сім`ї, має на утриманні двох малолітніх дітей та вагітну дружину.

Враховуючи, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичних обставин справи, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам судового провадження положення ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються, та судовий розгляд було проведено із застосуванням правил ч. 3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують його особу.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним обставин вчиненого, добровільності та істинності його позиції.

Суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, вчинених з необережності, об`єктивні обставини кримінального провадження, особу винуватого, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, те що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, по місцю проживання та роботи характеризується позитивно та обставини, що пом`якшують покарання, зокрема - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, має на утриманні двох малолітніх дітей з яких одна дитина має інвалідність, дружина перебуває у стані вагітності, вніс добровільно допомогу військовослужбовцям у розмірі 30000 гривень.

Водночас, суд враховує і думку потерпілої, яка в судовому засіданні повідомила, що погоджується з позицією прокурора, а щодо покарання то покладається на думку суду.

Суд також враховує, що на момент вчинення ДТП обвинувачений у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння не перебував.

З врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити основне покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі на певний строк, і не вбачає підстав для необхідності призначати обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Разом з тим, суд, враховуючи об`єктивні обставини кримінального провадження та сукупність пом`якшуючих покарання обставин, відсутність обтяжуючих його, позитивні дані про особу обвинуваченого, приходить до висновку, що є всі підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та з покладенням у період його дії передбачених п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України обов`язків, оскільки обвинувачений може бути перевихований без ізоляції від суспільства.

На переконання суду, таке покарання обвинуваченому з огляду на вимоги статей 50, 65 КК України узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність, відповідає основній його меті як заходу примусу та за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.

У кримінальному провадженні є судові витрати за проведені судові експертизи, які слід стягнути із обвинуваченого в користь держави.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 349, 368, 374, 376, 392, 393, 394, 395 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку на 3 (три) роки.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави процесуальні витрати за проведення: інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.2 № СЕ-19/120-25/15064-ІТ в розмірі 3565 (три тисячі`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп; інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.2 № СЕ-19/120-25/15065-ІТ в розмірі 3565 (три тисячі`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп; інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.4 № СЕ-19/120-25/15063-ІТ в розмірі 8914 (вісім тисяч дев`ятсот чотирнадцять) гривень; інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 № СЕ-19/120-25/15216-ІТ в розмірі 2228 (дві тисячі двісті двадцять вісім) гривень 50 коп; судової автотехнічної експертизи № 1024/25-22 в розмірі 5088 (п`ять тисяч вісімдесят вісім) гривень 96 коп.

Скасувати арешт на транспортні засоби: автомобіль марки та моделі «Kia Ceed», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , та мотоцикл марки та моделі «Lifan KP-200», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 , накладений ухвалою слідчого судді від 03.12.2025 № 607/25201/25 та повернути їх власникам.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Кременецький районний суд Тернопільської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Відповідно до п. 15 ст. 615 КПК України після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини.

Учасникам судового провадження вручається повний текст вироку в день його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий