Рішення № 136429050, 07.05.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1291/24

Провадження № 2/302/19/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(у повному обсязі)

07 травня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Кривка В. П.,

з участю : секретарка судового засідання Липей В.В.,

представник позивачки - адвокат Белла В.М.,

представник відповідача - адвокат Чопик В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «БУКОВИНА ТРЕК» про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 132174 гривні 90 коп., моральної шкоди в розмірі 2 мільйони гривень, яка завдана кримінальним правопорушенням унаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

04.09.2024 у суд подано зазначену позовну заяву з таким обґрунтуванням вимог.

25.03.2022 близько 15 години 00 хвилин водій ОСОБА_2 , будучи працівником приватного підприємства «Буковина-Трек» на посаді водія, керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем марки «MAN» моделі «LE18.220», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по головній дорозі «Т 07-18» сполученням Нижні Ворота-Воловець -Міжгір`я зі сторони селища Воловець у напрямку села Скотарське, у населеному пункті Гукливий Мукачівського району Закарпатської області, що зліва по напрямку його руху на 14 км + 500 м головної дороги, маючи намір виконати маневр повороту ліворуч через зустрічну смугу руху для з`їзду на другорядну дорогу, діючи всупереч вимог пунктів 1.3, 1.5, 1.10 з посиланням на термін «перевага», підпункту «б» пункту 2.3, пунктів 10.1, 10.5, 16.13 Правил дорожнього руху України, затверджених Кабінетом міністрів України від 10.10.2001 № 1306, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не забезпечив безпеку дорожнього руху перед зміною напрямку свого руху - початком виконання маневру поворот ліворуч, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надав перевагу в русі зустрічному транспортного засобу, виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з мотоциклом марки «SHIVERAY» моделі «XY250CY» без реєстраційного номеру під керуванням водія ОСОБА_3 , який, маючи перевагу в русі, бо рухався по своїй смузі руху головної дороги у зустрічному напрямку стосовно водія ОСОБА_2 . При цьому водій ОСОБА_3 з моменту виникнення небезпеки для його руху був позбавлений технічної можливості зупинити керований ним мотоцикл до місця зіткнення і шляхом застосування своєчасного гальмування у зазначеній дорожній ситуації.

Унаслідок вище зазначеної дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав тілесні ушкодження у вигляді множинних травм тіла та органів, які у відповідності до пункту 2.1.3 Правил судового медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_3 .

Сторона позивача покликається на те, що зазначені обставини встановлені вироком Воловецького районного суду Закарпатської області від 04.12.2023 і ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 18.03.2026 у справі № 936/901/22.

Позивачка ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , з яким вони перебували до настання його смерті в зареєстрованому шлюбі і її було визнано потерпілою у вище зазначеному судовому кримінальному провадженні. Унаслідок ДТП та смерті ОСОБА_3 потерпілій завдано майнову шкоду у вигляді матеріального збитку від пошкодження мотоцикла, що стверджено висновком товарознавчої експертизи в розмірі 40675 гривень; понесенням витрат на спорудження надгробного пам`ятника в розмірі 90000 гривень, що стверджено договором купівлі-продажу від 12.10.2022 № 12/10, укладеного між потерпілою і ФОП ОСОБА_4 і квитанціями та фіскальними чеками від 02.08.2024; понесенням витрат на пальне для автомобіля на замовлення потерпілої, яким здійснювалась доставка потерпілої до слідчого в ГУНП в Закарпатській області в місто Ужгород з села Запереділля (відстань 170 км), - у розмірі 1499 гривень 90 коп. згідно з фіскальним чеком від 29.08.2022.

Сторона позивачки оцінила розмір матеріальної шкоди на загальну суму 132174 грн 90 коп.

Позивачка також вважає, що їй завдано моральну шкоду на суму 2 мільйони гривень, яку обґрунтувала таким.

Загиблий ОСОБА_3 мав 32 роки і був чоловіком позивачки та батьком трьох спільних малолітніх дітей. Зазначена подія суттєво відобразилась на психічному здоров`ї потерпілої, яка важко переживала втрату чоловіка і батька дітей. Такі ж переживання понесли діти, які залишились без батька (опори сім`ї). Унаслідок смерті ОСОБА_3 змінився звичайний уклад життя, психоемоційний стан, пережито стреси та сильні емоційні навантаження від смерті близької людини. У потерпілої з`явились безсоння, дратівливість, постійні нервові зриви від переживань за майбутнє сім`ї і малолітніх дітей. Виникли труднощі при виконанні повсякденних домашніх справ, а також постійна тривога від переживань за майбутнє дітей у зв`язку з втратою годувальника, за їх матеріальне забезпечення, спроможність самостійно власними силами утримувати дітей, надавати їм належні умови проживання та забезпечення їх навчання. Адже потерпіла на час смерті чоловіка і батька їх дітей ніде не працювала, доглядаючи малолітніх дітей ( ОСОБА_5 , 2013 р.н., ОСОБА_6 , 2014 р.н., ОСОБА_3 , 2020 р.н.), а матеріальне забезпечення здійснював загиблий ОСОБА_3 , який працював завгоспом у Вучківській ЗЗСО І-ІІ ступенів та мав середньомісячний дохід 9307 грн 66 коп., а також підзаробляв поза офіційною роботою і вільний час, надаючи послуги односельчанам з будівництва та інших робіт, займався збиральництвом лісових дикоростучих грибів та ягід, здаючи їх заготівельникам. Окрім цього, подружжя утримувало домашнє господарство та свійські тварини (корову, теля, кури, качки, гуси). У зв`язку з цим позивачка змушена була працевлаштуватись, щоб забезпечити існування дітей, яких залишає на догляд своїх батьків, що психологічно тисне на неї і відображається негативними емоціями.

На основі вище викладених обґрунтувань позовних вимог сторона позивачки просить суд застосувати положення статей 22, ч.1 -1166, ч.1,2 - 1167, 1168, 1172, ч.2-1192, ч.1 - 1201 Цивільного кодексу України і взяти дот уваги, що водій ОСОБА_2 під час досудового розслідування відшкодував потерпілій ОСОБА_1 витрати на поховання її чоловіка в розмірі 13000 гривень. Натомість у подальшому ні він, ні відповідач, тобто підприємство на якому водій ОСОБА_2 працював водієм і яке є власником автомобіля (джерела підвищеної небезпеки), не надали потерпілій добровільно за її вимогами відшкодування вище зазначеної шкоди.

Винесені в справі процесуальні рішення:

- ухвалою від 09.09.2024 відкрито провадження в справі (суддя Повідайчик О.І.);

- ухвалою від 24.10.2024 задоволено заяву представника позивачки про відвід судді Повідайчик О.І. (суддя Повідайчик О.І.);

- ухвалою від 05.11.2024 прийнято до провадження цивільну справу суддею Сидоренко Ю.В.;

- ухвалою від 31.01.2025 задоволено клопотання представника відповідача про участь в розгляді справи в режимі відеоконференції з власних засобів зв`язку (суддя Сидоренко Ю.В.);

- ухвалою від 06.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (суддя Сидоренко Ю.В.);

- ухвалою від 01.07.2025 прийнято справу до провадження судді Кривка В.П. у зв`язку з відрядженням судді Сидоренко Ю.В. з Міжгірського районного суду Закарпатської області до Перечинського районного суду Закарпатської області; судовий розгляд справи по суті розпочато спочатку (суддя Кривка В.П.).

Позиції сторін і їх представників за змістом процесуальних заяв і в судовому засіданні

Представник позивачки позовні вимоги підтримав повністю, покликаючись на обґрунтування в позовній заяві, а також звернув увагу суду на таке.

У судовому кримінальному провадженні про обвинувачення водія ОСОБА_2 в учиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 ч.2 КК України, після винесення вироку Воловецьким районним судом Закарпатської області від 04.12.2023, яким було визнано ОСОБА_2 винуватим в учиненні зазначеного кримінального правопорушення і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки (справа № 936/901/22). У подальшому в цій справі здійснювалося апеляційне та касаційне провадження про перегляд цього судового рішення. Зокрема, ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 29.04.2024 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 і цей вирок було змінено та пом`якшено призначене покарання ОСОБА_2 за ч.2 статті 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням протягом іспитового строку одного року. Натомість потерпілим було подано касаційну скаргу на зазначену ухвалу суду апеляційної інстанції, яку задоволено частково і згідно з постановою ККС ВС від 30.10.2024 було частково задоволено касаційні скарги представника потерпілої та прокурора і скасовано ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 29.04.2024 та призначено новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції. Згідно з ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 18.03.2026 скасовано вирок Воловецького районного суду Закарпатської області від 04.12.2023 і закрито кримінальне провадження ЄРДР № 12022070000000072 про обвинувачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 286 КК України, - у зв`язку із смертю обвинуваченого, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Представник позивачки звернув увагу суду на те, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 закрито не за реабілітуючими обставинами, бо обставини, які встановлені в цьому судовому кримінальному провадженні, не оспорювались щодо вини водія ОСОБА_2 та порушення ним Правил дорожнього руху України та вчинення ним кримінального правопорушення за ознаками, передбаченими ч.2 статті 286 КК України, про що зазначено в ухвалі суду апеляційної інстанції від 18.03.2026.

Представник потерпілої (позивачки) вважає, що моральна шкода, яка зазначена в позові є обґрунтована і звернув увагу суду на те, що державою Україна оцінено загибель військовослужбовця унаслідок виконання бойового завдання по захисту Батьківщини від збройної агресії РФ проти України в розмірі 15 мільйонів гривень, а тому розглядуваний судом розмір моральної шкоди є співмірним і відповідає засаді справедливості. Представник позивачки також пояснив, що під час судового розгляду справи сторона відповідача дійсно пропонувала стороні позивачки укласти мирову угоду про одноразову виплату їй матеріальної шкоди та моральної шкоди в розмірі один мільйон гривень, але з розстроченням виплат на відповідний період. Натомість позивачка відхилила цю пропозицію, покликаючись на знецінення коштів унаслідок воєнного стану в Україні та рівня інфляції з урахування настання події у вересні 2022 року.

Згідно з відзивом представника відповідача позовні вимоги визнано частково з таким обсягом і обґрунтуванням.

Відповідач повністю визнає вимоги про стягнення матеріальної шкоди і частково визнає позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди. Відповідач також визнає обставини дорожньо-транспортної пригоди з участю свого працівника водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом, належним відповідачу, та перебував з відповідачем у трудових відносинах на час події ДТП і виконував службове завдання.

Часткове визнання позову про відшкодування моральної шкоди сторона відповідача обґрунтувала тим, що ці вимоги (за розміром цієї шкоди) не є доведеними за ступенем моральних страждань; відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 мільйони гривень носитиме ознаки безпідставного збагачення позивачки. Відповідач вважає, що моральна шкода може бути задоволена в розмірі, що відповідає сумі, наближеній до половини заявленого розміру. Відповідач вважає, що моральна шкода має відповідати принципам справедливості, розумності і носити компенсаційний характер та враховувати обставини завдання шкоди позивачці. Відповідач просить урахувати, що потерпілий ОСОБА_3 на момент ДТП рухався з перевищенням швидкості руху, встановленої на зазначеній ділянці дороги та перебував у стані алкогольного сп`яніння. Відповідач покликається на судову практику в аналогічних судових справах та на висновки Верховного Суду в цих справах, а також на правові висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 щодо дотримання в цивільному судочинстві засад справедливості, добросовісності і розумності учасниками цивільного провадження при здійсненні своїх прав та виконання обов`язків. Представник відповідача також визнав, що під час судового розгляду сторони вели перемовини щодо укладення мирової угоди, про зміст якої доповів представник позивачки, однак не дійшли згоди щодо розміру морального відшкодування та умов розстрочення загальної суми відшкодування.

Встановлені судом обставини

25.03.2022 близько 15 години 00 хвилин водій ОСОБА_2 , будучи працівником приватного підприємства «Буковина-Трек» на посаді водія, керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем марки «MAN» моделі «LE18.220», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по головній дорозі «Т 07-18» сполученням Нижні Ворота-Воловець -Міжгір`я зі сторони селища Воловець у напрямку села Скотарське, у населеному пункті Гукливий Мукачівського району Закарпатської області, що зліва по напрямку його руху на 14 км + 500 м головної дороги, маючи намір виконати маневр повороту ліворуч через зустрічну смугу руху для з`їзду на другорядну дорогу, діючи всупереч вимог пунктів 1.3, 1.5, 1.10 з посиланням на термін «перевага», підпункту «б» пункту 2.3, пунктів 10.1, 10.5, 16.13 Правил дорожнього руху України, затверджених Кабінетом міністрів України від 10.10.2001 № 1306, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не забезпечив безпеку дорожнього руху перед зміною напрямку свого руху - початком виконання маневру поворот ліворуч, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надав перевагу в русі зустрічному транспортного засобу, виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з мотоциклом марки «SHIVERAY» моделі «XY250CY» без реєстраційного номеру під керуванням водія ОСОБА_3 , який, маючи перевагу в русі, бо рухався по своїй смузі руху головної дороги у зустрічному напрямку стосовно водія ОСОБА_2 . При цьому водій ОСОБА_3 з моменту виникнення небезпеки для його руху був позбавлений технічної можливості зупинити керований ним мотоцикл до місця зіткнення шляхом застосування своєчасного (екстреного) гальмування у зазначеній дорожній ситуації як при фактичній швидкості його руху 51,5 - 59,5 км/год, так і при максимально допустимій швидкості в даних дорожніх умовах 50 км/год (встановлено висновком експерта).

Унаслідок вище зазначеної дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав тілесні ушкодження у вигляді множинних травм тіла та органів, які у відповідності до пункту 2.1.3 Правил судового медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_3 . Під час настання смерті ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп`яніння середньої тяжкості. Ці обставини підтверджені висновком судово-медичного експерта.

Ці обставини встановлені вироком Воловецького районного суду Закарпатської області від 04.12.2023 і ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 18.03.2026 у кримінальному провадженні ЄРДР № 12022070000000072 в справі 936/901/22. Зазначене кримінальне провадження закрито у зв`язку зі смертю водія ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 і обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 286 КК України. Отже, ОСОБА_2 вчинив зазначене кримінальне за такими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого. У вище зазначеній ухвалі суду апеляційної інстанції констатовано, що необхідності реабілітації обвинуваченого ОСОБА_2 у зв`язку з його смертю в кримінальному провадженні не має, бо відповідних клопотань та заяв не було подано.

Позивачка ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_3 , з яким вони перебували до настання його смерті в зареєстрованому шлюбі і її було визнано потерпілою у вище зазначеному судовому кримінальному провадженні. Унаслідок ДТП та смерті ОСОБА_3 потерпілій завдано майнову шкоду у вигляді матеріального збитку від пошкодження мотоцикла, що стверджено висновком товарознавчої експертизи в розмірі 40675 гривень; понесенням витрат на спорудження надгробного пам`ятника в розмірі 90000 гривень, що стверджено договором купівлі-продажу від 12.10.2022 № 12/10, укладеного між потерпілою і ФОП ОСОБА_4 і квитанціями та фіскальними чеками від 02.08.2024; понесенням витрат на пальне для автомобіля на замовлення потерпілої, яким здійснювалась доставка потерпілої до слідчого в ГУНП в Закарпатській області в місто Ужгород з села Запереділля (відстань 170 км), - у розмірі 1499 гривень 90 коп. згідно з фіскальним чеком від 29.08.2022. Всього розмір матеріальної шкоди становить суму 132174 гривні 90 коп.

Загиблий ОСОБА_3 мав 32 роки і був чоловіком позивачки та батьком трьох спільних малолітніх дітей. Потерпіла на час смерті чоловіка і батька їх дітей ніде не працювала, доглядаючи малолітніх дітей ( ОСОБА_5 , 2013 р.н., ОСОБА_6 , 2014 р.н., ОСОБА_3 , 2020 р.н.), а матеріальне забезпечення здійснював загиблий ОСОБА_3 , який працював завгоспом у Вучківській ЗЗСО І-ІІ ступенів та мав середньомісячний дохід 9307 грн 66 коп.

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 , виданим ТСЦ 7341 з датами реєстрації і перереєстрації 07.04.2010, 27.01.2018 вантажний автомобіль фургон марки «MAN LE 18/220» номер шасі (кузова) НОМЕР_3 з реєстраційним номером НОМЕР_1 належить на праві власності приватному підприємству «Буковина Трек» (відповідачу).

Згідно з наказом № 158-к від 16.10.2020 ОСОБА_2 прийнятий на роботу водієм в ПП «Буковина - Трек» з 19.10.2020.

Під час досудового розслідування кримінального провадження ОСОБА_2 добровільно відшкодував потерпілій ОСОБА_1 (позивачці) 13000 гривень витрат, понесених на поховання ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто під час розгляду кримінального та цивільного судових проваджень.

Встановлені обставини підтверджені доказами у вигляді письмових документів (відомостями з паспортів, актів цивільного стану про одруження, народження, смерть, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, правочину про право власності, наказу і довідок, виданих Міжгірською селищної радою, Приватним підприємством «Буковина-Трек», судових рішень відповідних інстанцій та іншими матеріалами справи, висновками судових експертиз).

Встановлені обставини не оспорюються.

Стороною відповідача повністю визнано позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди і частково визнані позовні вимоги про стягнення моральної шкоди.

Отже, предметом спору між сторонами, по суті, є розмір моральної шкоди, який сторона відповідача частково заперечує з обґрунтуванням, що сума шкоди два мільйони гривень є завищеною і не підтверджує глибину страждань позивачки та не враховує обставини справи щодо перебування потерпілого під час керування мотоциклом і настання ДТП з перевищенням допустимої швидкості та у стані алкогольного сп`яніння.

Оцінивши встановлені судом обставини, зміст позовних вимог та їх заперечень, подані сторонами докази, доводи представників сторін і їх позиції, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди підлягають повному задоволенню, а позовні вимоги про стягнення моральної шкоди - частковому задоволенню з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до ч.ч.1,2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.ч.1,2 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до ч.1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з ч.2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 01.03.2013 № 4, які викладені в п.4 та п.6:

- розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини;

- особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму ВСУ від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно з статтею 23 ЦК України:

- особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав;

- моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи;

- розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості;

- моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування;

- моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди":

- встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із Конституцією та законами України, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди (п.1);

- під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п.3);

- розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п.9).

Статтею 1193 ЦК України передбачено:

- шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується;

- якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом;

- вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання;

- суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

Статтею 81 частинами 1, 5-7 ЦПК України, передбачено таке :

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом;

- докази подається сторонами та іншими учасниками справи;

- доказування не може ґрунтуватися на припущеннях;

- суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим кодексом.

Частиною 1 статті 82 ЦПК України передбачено: обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно з частиною 6 статті 82 ЦПК України: вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Аналіз статей 1172, 1187 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (права власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Обов`язок відшкодування шкоди юридичною особою, завданою її працівником унаслідок ДТП, стосується не лише матеріальної, але і моральної шкоди.

Зазначені висновки зроблені в постановах КЦС ВС від 04.07.2023 у справі № 686/20281/21, ККС ВС від 19.06.2019 у справі № 630/163/16-к.

У зазначених справах, а також у справі № 4654/9784/24, у справі № 175/4256/18 (постанова ККС ВС від 02.06.2021) судами винесено остаточні судові рішення щодо присудження потерпілій особі моральної шкоди в розмірах 500 - 600 тисяч гривень, завданої власником джерела підвищеної небезпеки, що були спричинено за обставин ДТП і судових кримінальних провадженнях з правовою кваліфікацією, передбаченою статями ч.2 - 286-1, ч.2 -286 Кримінального кодексу України, тобто за обставин, які є подібними (аналогічними) в розглядуваній судом справі.

Суд вважає, що потерпіла ОСОБА_1 зазнала моральних страждань, унаслідок загибелі свого чоловіка і батька їх спільних трьох малолітніх дітей унаслідок ДТП. Моральні страждання позивачки проявились від сильних психічних емоційних переживань від утрати близької людини молодого віку (чоловіка і батька трьох малолітніх спільних дітей: доньки ОСОБА_5 , 2013 р.н., сина ОСОБА_6 , 2014 р.н., сина ОСОБА_3 , 2020 р.н.). Адже дітям загиблого станом на час його смерті було відповідно 11, 8, 2 роки. По суті, на час загибелі ОСОБА_3 він був єдиним годувальником дітей і повністю утримував сім`ю, бо позивачка в цей час змушена була доглядати наймолодшу дитину та інших малолітніх дітей, тобто не працювала, займаючись виключно доглядом за дітьми та веденням домашнього господарства, до якого очевидно долучався чоловік ОСОБА_3 у вільний від роботи час, бо утримання домашньої худоби, оброблення земельних ділянок потребують фізичної чоловічої сили. Моральні страждання продовжують існувати і станом на час розгляду цивільного провадження і винесення судового рішення. Адже позивачка має обґрунтовані переживання щодо майбутнього дітей і змушена прикладати додаткових зусиль в організації та забезпечення їх утримання, навчання, догляду і т.п. Від раптової втрати батька очевидно страждають і малолітні діти. Суд бере до уваги й те, що моральна шкода завдана кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.2 статті 286 КК України, що також посилює психологічні страждання позивачки та її дітей. Отже, розмір морального відшкодування повинен бути в рази більшим від розміру матеріального відшкодування, який не оспорюється і складається тільки з витрат позивачки на придбання і встановлення надгробного пам`ятника на могилі загиблого, а також з вартості пошкодженого мотоцикла.

При визначенні розміру відшкодування, який слід стягнути з відповідача на користь позивачки суд, окрім вищезазначених обґрунтувань, бере до уваги й таке.

Вина водія власника джерела підвищеної небезпеки не є умисною і відноситься до форми вини у виді кримінально протиправної самовпевненості (недбалості щодо виконання належно правил дорожнього руху). У кримінальному провадженні також установлено, що водій ОСОБА_3 під час настання ДТП перебував у стані алкогольного сп`яніння і рухався на мотоциклі з перевищенням допустимої швидкості руху в гірському населеному пункті на ділянці дороги, що має круті повороти. Очевидно, що ці обставини могли сприяти настанню саме непоправних наслідків у разі прямого зіткнення вантажного транспортного засобу з відповідними габаритами та фактичної масою, які за відповідними стандартами має вантажний фургон, з мотоциклом. Отже, у справі є підстави застосувати щодо визначення розміру моральної шкоди положення, передбачені частиною другою статті 1193 ЦК України, тобто для її зменшення від розміру, заявленого в позові.

Суд дійшов висновку, що розмір моральної шкоди, зазначений в позовній заяві на суму 2 мільйони гривень є явно завищеним і не підтвердженим достатніми, належними доказами для повного задоволення цих вимог. Розмір моральної шкоди не повинен призводити до збагачення.

Викладені обґрунтування, вищезазначені судові рішення, яким встановлено практику в частині визначення розміру морального відшкодування за подібних обставин, які встановлені судом, дають підстави визначити моральну шкоду в розмірі, що відповідає сумі 800 тисяч гривень. Такий розмір суд вважає, достатнім, розумним, співмірним та справедливим і ґрунтується на засадах законності і забезпечення балансу прав сторін в цивільному судочинстві та відповідає завданням, як передбачені в статті 2 ЦПК України і в статті 3 (ч.1 пункт 6) ЦК України.

При цьому суд констатує, що шкода, яка завдана джерелом підвищеної небезпеки, що призвело загибелі годувальника, є матеріальною шкодою, яка відшкодовується на підставах і в порядку, які передбачені відповідними статтями, які зазначені в параграфі 2 глави 82 Цивільного кодексу України. Такі позовні вимоги не є предметом судового розгляду в цій справі.

Судові витрати у виді судового збору, відповідно до положень, передбачених ч.1 статті 141 ЦПК України, законом «Про судовий збір», з урахуванням положення цього закону про те, що позивачка звільнена від сплати цих витрат за подання позову, тобто не оплачувала судовий збір, - слід покласти на відповідача із стягненням у користь держави в розмірі 1 відсотка від загальної суми задоволених позовних вимог. Інших судових витрат до стягнення для зазначення в цьому судовому рішенні не має, бо в позовній заяві анонсовано попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу в розмірі 17 520 гривень, однак підтвердження оплати цих витрат (відповідні докази) не подано в справу на час до винесення судового рішення.

Керуючись статтями 259, 263-265, 268, 273 Цивільно-процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «БУКОВИНА ТРЕК», ЄДРПОУ 33395168, юридична адреса: місто Чернівці, вулиця Ярослава Мудрого, 64-Б, Чернівецька область, 58000, у користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , матеріальну шкоду в розмірі 132174 грн 90 коп., моральну шкоду в розмірі 800000 гривень, всього стягнути на загальну суму 932174 гривні 90 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ПП «БУКОВИНА ТРЕК», ЄДРПОУ 33395168, судові витрати в користь держави у виді судового збору в розмірі 9321 гривня 75 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо в Закарпатський апеляційний суд або через Міжгірський районний суд Закарпатської області відповідно до положень пункту 15.5 ч.1 розділу УІІ «Перехідні положення ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня повного складання судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно з статтею 273 ЦПК України.

Повне рішення складено 12.05.2026.

Суддя В. П. Кривка