Ухвала суду № 136428382, 11.05.2026, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/526/26

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

11.05.2026 року м. Погребище

Суддя Погребищенського районного суду Вінницької області Гуцол М.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Зубань Олександр Олександрович до ОСОБА_2 , зазначені в заяві як треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Е-ТЕНДЕР» про визнання права власності на земельну ділянку,

встановив:

08.05.2026 до Погребищенського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Зубань О.О. до ОСОБА_3 , зазначені в заяві як треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул І. І., ТОВ «Е-ТЕНДЕР» про визнання права власності на земельну ділянку.

Одночасно з пред`явленням позову до суду ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просить суд забезпечити поданий нею позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер 0523487800:01:002:0070, площею 2,7613 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Черемошненської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

Заява обґрунтована тими обставинами, що позивач являється переможцем електронним торгів, в результаті яких вона придбала вказану земельну ділянку, кадастровий номер 0523487800:01:002:0070, площею 2,7613 га. На момент торгів власником даної земельної ділянки був відповідач, яка являється боржником в рамках виконавчого провадження ВП №74822333, що перебуває в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І.І. Позивач внесла в повному обсязі кошти за придбане майно.

Позивач є добросовісним набувачем вищевказаної земельної ділянки, однак вона позбавлена можливості зареєструвати своє право власності в 20-денний термін з тих підстав, що приватним виконавцем Крегулом І.І. при оформленні документів було вчинено численні помилки.

Зокрема, в акті про проведені електронні торги, складеному 26.06.2025 приватний виконавець Крегул І.І. допустив помилку, адже, на першій сторінці Акту після слів «Відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» передано на реалізацію» вказано невірні дані «1/2 земельної ділянки, кадастровий номер 0523487800:01:002:0071, площею 2,7614 га». Хоча на реалізацію передавалася не частка земельної ділянки, а ціла земельна ділянка з іншим кадастровим номером та іншою площею, а саме: кадастровий номер 0523487800:01:002:0070, площею 2,7613 га. Далі по тексту акту в розділі «Відомості про реалізоване майно» вказано вірні дані щодо земельної ділянки. Наявність вказаних помилок (зазначення різних кадастрових номерів та площ) повністю унеможливлювала реєстрацію права власності за позивачем в 20-денний термін після торгів та унеможливлює у даний час.

Позивач вважає, що приватний виконавець Крегул І.І. має намір повторно виставити дану земельну ділянку на торги та продати її іншій особі, а відтак просить суд накласти арешт на спірну земельну ділянку.

Про намір повторно виставити земельну ділянку на продаж, на думку позивача, свідчить те, що приватний виконавець Крегул І.І. 04.12.2025 виніс акт, в якому зазначив, що позивач, як переможець торгів не зверталася до приватного виконавця з письмовою заявою чи усною пропозицією укласти договір купівлі-продажу, не відповідає на повідомлення виконавця і не виявляє ініціативи щодо укладення договору купівлі-продажу реалізованого майна. Вказані обставини не відповідають дійсності, адже позивач та її чоловік неодноразово телефонували до приватного виконавця, 10.07.2025 позивач надіслала приватному виконавцю смс з проханням надіслати їх необхідні документи для оформлення договору у нотаріуса. Приватний виконавець Крегул І.І. вказав, що має можливість вислати довіреність на довірену особу, що і зробив в подальшому, чим ввів позивача в оману, оскільки договір він мав підписати лише особисто.

Також позивач стверджує, що приватний виконавець вимагав від чоловіка позивача неправомірну вигоду за сприяння у реєстрації права власності не земельну ділянку та погрожував йому скасуванням попередніх аукціонів, що викладено у смс-листуванні між приватним виконавцем та чоловіком позивача.

Таким чином, позивач вказані погрози сприймає серйозно та має підозри, що приватний виконавець Крегул І.І. має намір повторно виставити дану земельну ділянку на торги та продати її іншій особі, що ускладнить виконання судового рішення.

До заяви про забезпечення позову доданий документ, що підтверджує сплату ОСОБА_1 судового збору у встановленому законом розмірі.

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №308/8567/20 від 14 червня 2021 року, у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову.

З огляду на викладене, враховуючи принцип правової визначеності, на забезпечення якого спрямовані процесуальні норми, та зміст ч.1 ст.153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі - Постанови від 22 грудня 2006 року №9) заява ОСОБА_1 про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

При вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або законних інтересів позивача, за захистом яких, він звернувся до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №320/3560/18).

Подібний за змістом висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі №567/459/23, в якій зазначено, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений ст.150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п.4 Постанови від 22 грудня 2006 року №9 суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що з часу проведення електронних торгів, а саме з 26.06.2025 до дати звернення позивача до суду (08.05.2026) минуло більше 10 місяців, протягом яких приватним виконавцем Крегулом І.І. не вчинялися дії ні щодо повторного виставлення земельної ділянки на торги, ні щодо зняття раніше накладеного арешту на спірну земельну ділянку.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі №504/3408/22, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року по справі №914/1570/20 вказано, що «…важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Відповідно до положень п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства належить справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали заяви не містять жодних доказів того, що приватним виконавцем Крегулом І.І. вживаються будь-які заходи щодо відчуження зазначеної вище земельної ділянки, а саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на можливе виникнення у останнього зазначеного наміру, без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для накладення арешту та становитиме, на переконання суду, надмірне втручання у право власності відповідача, оскільки в результаті застосування зазначеного заходу забезпечення позову власник земельної ділянки буде позбавлений можливості розпоряджатись належним йому майном без відповідного правового обґрунтування.

Посилання на акт приватного виконавця Крегула І.І. від 04.12.2025, на переконання суду, не свідчить про існування обставин, що підтверджують намір приватного виконавця Крегула І.І. провести повторно торги щодо предмета спору земельної ділянки,площею 2,7613 га,кадастровий номер 0523487800:01:002:0070, а відтак є передчасними.

Отже, враховуючи, що під час вирішення питання про забезпечення позову судом не досліджується обгрунтованість самого позову і розгляд заяви про забезпечення позову не повинен порушувати принципи змагальності і рівності процесуальних прав учасників справи, суддя приходить до висновку про не підтвердження ОСОБА_1 достатніми доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування такого виду забезпечення позову, як арешт майна, що є підставою для відмови в задоволенні поданої нею заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.149, 150, 153, 258, 260, 353, 354 ЦПК України,

постановив:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Зубань Олександр Олександрович до ОСОБА_2 , зазначені в заяві як треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Е-ТЕНДЕР» про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Суддя