Рішення № 136423318, 12.05.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/6426/24

Пр.2/336/243/2026

12.05.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Коваль О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі в режимі відеоконференцзв?язку в порядку загального позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін (учасників справи), цивільну справу №336/6426/24, -

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал спліт» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним в частині умов, зобов`язання вчинити дії, -

за участі представника позивача (представника відповідача за зустрічним позовом Гапановича С.В., -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Балашов В.В. в інтересах позивача 27.06.2024 через систему «Електронний суд» звернувся до суду з зазначеним позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1/4192682 від 24.09.2021 у сумі 99 576,31 гривень, а також за кредитним договором №774889/4192682 від 24.09.2021 у сумі 44 329,92 гривень, тобто, у загальній сумі 143 906,23 гривень.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 24.09.2021 між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №1/4192682.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Кредитор надає Позичальнику кредит в сумі 60 000,00 гривень строком на 60 місяці(в) - з 24.09.2021 до 23.09.2026 включно. Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за Договором щомісячно в число місяця, визначене Графіком платежів по кредиту (Додаток №1 до Договору, що є його невід`ємною частиною), як День повернення кредиту.

Відповідно до п.1.2, 1.3 Кредитного договору Кредит надається позичальнику на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок Позичальника. Для зарахування кредитних коштів Позичальник повинен мати відкритий у Банку поточний або поточний (картковий) рахунок.

Відповідно до підпунктів 1.4.1-1.4.2 пункту 1.4. статті 1 Кредитного договору Позичальник зобов`язаний сплачувати Банку: процентну винагороду щомісячно, в розмірі 15.00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Договором; комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно, в розмірі 2.35% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. Договору.

Підписанням Договору Позичальник замовляє у Банку супровідні послуги з обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе: послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахунково-касове обслуговування заборгованості за Договором та надання інформаційно-консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, 24/7 та через Довідковий центр Банку, інформування Позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування Позичальника (як усне так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасної сплати платежів тощо.

Відповідно до п.1.5. Кредитного договору всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом, згідно Договору, визначені в Правилах надання споживчого кредиту в ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та на умовах страхування життя Позичальника, які є невід`ємною частиною Договору та розміщені на офіційному сайті Банку: зобов`язаний сплачувати Банку: www.creditagricole.ua.

Відповідно до п.2.1 Кредитного договору, з метою обслуговування кредиту Банк відкриває Позичальнику єдиний рахунок для погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до п. 2.2-2.4 Кредитного договору, Позичальник зобов`язаний погашати кредит та сплачувати проценти та комісію у валюті кредиту, відповідно до розрахунків Графіку платежів по кредиту, щомісяця, в день повернення кредиту на Рахунок погашення заборгованості. Сплачена сума платежу перераховується на позичковий рахунок та на рахунки нарахування процентів і комісії в день повернення кредиту. У випадку, якщо припадає на неробочий день, то сплатити у попередній робочий день. Підписанням Договору позичальник підтверджує, що він у письмовій формі і повному обсязі отримав від Банку інформацію, визначену ЗУ «Про споживче кредитування» та/або іншими нормативноправовими актами, що регулюють це питання. Позичальник відповідає за виконання своїх зобов`язань за Договором усім своїм майном та коштами, на які може бути звернено стягнення у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.6 Кредитного договору Банк має право у будь-який час відступити всі або частину своїх прав за Договором, а також за договорами про забезпечення, будь-якій третій особі і повідомити такому реальному або потенційному цесіонарію або іншій особі будь-яку інформацію про Позичальника та третіх осіб, з якими укладено договори про забезпечення, яка необхідна або яку Банк вважатиме доцільною.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 Кредитного договору у разі прострочення строку сплати поточної заборгованості за кредитом, процентами, комісіями (у разі їх наявності) згідно умов Договору, на суму простроченого платежу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, але не більше 15% від суми простроченого платежу; у разі порушення Позичальником без поважних причин, вимог п. п. 2.2.3-2.2.9 Правил, Позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф у розмірі 1% від суми кредиту, визначеної в п. 1.1 Кредитного договору, за кожний випадок порушення.

Відповідно до п.п.5.5,5.6 Кредитного договору шляхом підписання Договору Позичальник підтверджує, що він в день укладення Договору особисто отримав свій примірник Договору; умови договору йому зрозумілі; з Правилами і Тарифами Банку, що є чинним на дату укладення Договору і розміщені на Офіційному сайті Банку, ознайомлений, приймає та погоджується; з тарифами Банку ознайомлений, приймає та погоджується.; йому до укладання Договору Банком надано інформацію, яка визначена ч.2 ст. 13 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Так, згідно з твердженнями сторони позивача, 29.08.2023 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» укладено договір №4-2023 про відступлення (купівлю продаж) прав вимог до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 1/4192682 від 24.09.2021.

Відповідно до п. 2.1. Договору у відповідності до умов Договору Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору Права вимоги до Боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює Ціні договору у порядку та строки встановлені Договором. Сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення Права вимоги за цим Договором не є забезпечувальними відступленнями. Разом з Правом вимоги до Нового кредитора переходять всі інші права та обов`язки Первісного кредитора за Кредитним договором.

У випадку укладення Сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимог, кожен наступний Реєстр прав вимог доповнює, а не замінює попередній.

15.09.2023, тобто, з дати підписання відповідного реєстру прав вимоги за зразком, згідно Додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги, відбулась передача права вимоги за кредитним договором № 1/4192682 від 24.09.2021 на користь позивача.

15.09.2023 до відповідача АТ «Креді Агріколь Банк» направлено повідомлення про відступлення прав вимоги.

Станом на 06.06.2024 загальний залишок заборгованості за кредитним договором № 1/4192682 від 24.09.2021 (розрахунок на 15.09.2023) дорівнює 99 576,31 гривень, складається: - строкова заборгованість: 42 077,78 гривень, прострочена заборгованість: 15 161,39 гривень, нараховані відсотки: 524,69 гривень, прострочені відсотки: 13 612,45 гривень, комісія: 1 410,00 гривень, прострочена комісія: 26 790,00 гривень.

Крім того, 29.08.2023 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» укладено договір №4-2023 про відступлення (купівлю продаж) прав вимог до боржника ОСОБА_1 й за кредитним договором №774889/4192682 від 24.09.2021.

Передача права вимоги за кредитним договором № 774889/4192682 від 24.09.2021 також відбулась до ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» 15.09.2023, тобто, з дати підписання відповідного реєстру прав вимоги за зразком, згідно Додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги, про що повідомлено відповідача АТ «Креді Агріколь Банк».

У зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань станом на 06.06.2024 у Позичальника утворилась загальна сума заборгованості за Договором № 774889/4192682 від 24.09.2021 у сумі 44 329,92 гривень, яка складається з такого: прострочена заборгованість: 33 834,73 гривень, нараховані відсотки: 472,76 гривень, прострочені відсотки: 10 022,43 гривень.

Оскільки відповідач на час звернення до суду не здійснив необхідних та своєчасних дій, спрямованих на погашення вказаної вище заборгованості, неможливість позасудового врегулювання спору, з підстав, передбачених ст. 2, 3, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 1048, 1049, 1054 ЦК України, представник позивача, діючи в інтересах позивача, просить задовольнити позов у вказаній сумі.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Заоріжжя від 28.10.2024 позов ТОВ «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» заборгованість за кредитним договором № 1/4192682 від 24.09.2021 року в сумі 99 576 грн. 31 коп. (строкова заборгованість - 42 077,78 грн.; прострочена заборгованість - 15 161,39 грн.; нараховані відсотки 524,69 грн.; прострочені відсотки - 13 612,45 грн.; комісія - 1 410,00 грн.; прострочена комісія - 26 790,00 грн.). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» заборгованість за кредитним договором № 774889/4192682 від 24.09.2021 року в сумі 44 329 грн. 92 коп. (прострочена заборгованість - 33 834,73 грн.; нараховані відсотки 472,76 грн.; прострочені відсотки - 10 022,43 грн.). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Працевитий Г.О. 07.02.2025 через систему «Електронний суд» звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду, за змістом якої просить переглянути та скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.10.2024 у справі №336/6426/24 за позовом ТОВ «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, поновивши пропущений строк на звернення із даною заявою.

Ухвалою судді від 14.02.2025 постановлено заяву про перегляд заочного рішення суду по цивільній справі прийняти до провадження, визначено дату, час і місце проведення судового засідання.

20.02.2025 до справи за підписом представника позивача Балашова В.В. за допомогою системи «Електронний суд» надійшли пояснення сторони позивача щодо заяви про перегляд заочного рішення. За змістом пояснень, окрім доводів, тотожних позовній заяві, вказано, що Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку на нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості, тобто, нарахована комісія за розрахунково-касове обслуговування за одним із договорів, укладеним із ОСОБА_1 , є правомірною. Крім того, укладаючи кредитний договір, позичальник погодився з його умовами та зобов?язався їх виконувати належним чином. Вказаний кредитний договір не був визнаний недійсним у судовому порядку. З огляду на положення законодавства України, чинного на час укладення договору, ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» вважає умови Договору законними, а нараховану та сплачену відповідачем комісію за обслуговування кредитної заборгованості, яка включається до загальних витрат за споживчим кредитом, - правомірною. Сторона позивача вважає внесення платежів в рахунок наявної заборгованості фактичним визнанням суми боргу.

Ухвалою суду від 21.05.2025 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду по даній цивільній справі задоволено, скасовано заочне рішення, ухвалене 28.10.2024 Шевченківським районним судом м. Запоріжя у цивільній справі №336/6426/24, пр.2/336/2592/2024. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

02.06.2025 до справи надійшла зустрічна позовна заява за підписом адвоката Працевитого Г.О. в інтересах відповідача ОСОБА_1 . Факт укладення обох кредитних договорів ОСОБА_1 визнає, як випливає зі змісту зустрічної позовної заяви, підтверджуючи умови, узгоджені сторонами. Щодо умов договору №1/4192682 від 24.09.2021, представником позивача за зустрічним позовом наголошено, що дійсно комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно узгоджена в розмірі 2,35% від суми кредиту, зазначеної в п.1.1 Договору. Відповідно до Додатку №1 до кредитного договору №1/4192682 - Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, - комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 1 410,00 гривень та нараховується до 22.09.2026. Загальна сума комісії за весь період кредитування становить 84 600,00 гривень. Вказана комісія за обслуговування кредиту є незаконною відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», у зв`язку із чим подано зустрічний позов. Так, стягнення з позичальника суми комісії в порядку та на умовах, визначених п. 1.4.2. кредитного договору за послугу «обслуговування кредиту», зміст якої викладено у вказаному пункті, є несправедливим та таким, що суперечить вказаним вимогам. Стороною позивача наголошено також, що фактично, відповідно до змісту п. 1.4.2 підписанням договору позичальник замовляє у Банку супровідні послуги з обслуговування кредитної заборгованості, що включають: послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахунково-касове обслуговування заборгованості за договором та надання інформаційно-консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування щодо стану заборгованості. Проте, нарахування комісії за вказані послуги є, на думку ОСОБА_1 , несправедливим, адже суперечить принципу добросовісності, наслідком чого є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Тому відповідне положення договору має бути визнано недійсним, при цьому, жодних доказів на підтвердження вчинення Банком додаткових дій на користь позичальника матеріали справи не містять. Вказані послуги з обслуговування мають надаватись безкоштовно. Відповідно, має бути проведений перерахунок заборгованості (в частині тіла кредиту) за рахунок безпідставно сплаченої ОСОБА_1 комісії.

Враховуючи наведене, сторона позивача за зустрічним позовом просить визнати недійсним пункт 1.4.2 кредитного договору №1/4192682 від 24.09.2021, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» (як правонаступника) провести перерахунок заборгованості з урахуванням нікчемності пункту 1.4.2 кредитного договору №1/4192682 від 24.09.2021, укладеного між ОСОБА_1 та АТ«БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».

18.06.2025 представником позивача за первісним позовом скеровано відзив на зустрічну позовну заяву, за змістом якого, окрім раніше висловлених тверджень, зазначено, підписанням Договору №1/4192682 Позичальник замовляє у Банку супровідні послуги з обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе: послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахунково-касове обслуговування заборгованості за Договором та надання інформаційно-консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, 24/7 та через Довідковий центр Банку, інформування Позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування Позичальника (як усне так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасної сплати платежів тощо. Клієнт до підписання Кредитного договору був обізнаний та проінформований щодо умов майбутнього зобов`язання, таких як вартість кредиту, строковість, порядок повернення, переплату у вигляді процентів та комісії. Умови, викладені в Паспорті споживчого кредиту, наведені з розрахунком на чітке дотримання умов Кредитного договору без порушень. Отже, укладаючи Кредитний договір, ОСОБА_1 був повідомлений про всі можливі переплати за користування кредитними коштами, в тому числі і щодо оплати щомісячної комісії. У позичальника у відповідності до п.5.1. договору було право протягом 14 днів відмовитись від нього. Таким чином, комісія за обслуговування кредитної заборгованості є цілком правомірною та підлягає стягненню з Боржника.

Враховуючи наведене, представник позивача за первісним позовом просить позовні вимоги за первісним позовом задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Ухвалою суду від 19.12.2025 постановлено прийняти до спільного розгляду з первісним позовом позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Глобал Спліт» про захист прав споживачів, звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою суду від 12.05.2026 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача (представник відповідача за зустрічним позовом) просив задовольнити первісну позовну заяву, відмовити у задоволенні зустрічного позову, наголосив, що інших доказів сплати заборгованості, окрім виписок, долучених до позовної заяви, у сторони позивача за первісним позовом не має.

Представник відповідача (представник позивача за зустрічним позовом) адвокат Працевитий Г.О. згідно з заявою, вх.№ від 23.09.2025 просить проводити розгляд справи за відсутності сторони відповідача. Крім того, за змістом зустрічної позовної заяви представник позивача просить здійснювати розгляд за відсутності сторони позивача в разі їх неявки.

Підстав для відкладення судового розгляду справи або оголошення перерви в судовому засіданні відповідно до приписів ст.223,240 ЦПК України судом не встановлено, інших заяв по суті справи не подано, заяв та клопотань не заявлено.

Розглянувши позовну заяву та зустрічну позовну заяву, вислухавши пояснення представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що первісний та зустрічний позови підлягають частковому задоволенню у зв`язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.

Судом встановлено, що 24.09.2021 між Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 , укладений кредитний договір №1/4192682. Так, 23.09.2021 ОСОБА_1 заповнено та подано заяву-анкету на отримання готівкового кредиту.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, кредитор надає позичальнику кредит в сумі 60 000,00 гривень строком на 60 місяці(в) - з 24.09.2021 до 23.09.2026 (включно).

Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за договором щомісячно в число місяця, визначене графіком платежів по кредиту (додаток №1 до договору, що є його невід`ємною частиною), як день повернення кредиту.

Згідно з п.1.2 кредитного договору, кредит надається позичальнику на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника № НОМЕР_1 .

Відповідно до п.1.3 кредитного договору, для зарахування кредитних коштів позичальник повинен мати відкритий у банку поточний або поточний (картковий) рахунок.

П.п. 1.4.1-1.4.2 п. 1.4 статті 1 кредитного договору врегульовано, що позичальник зобов`язаний сплачувати банку: процентну винагороду щомісячно, в розмірі 15.00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за договором; комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно, в розмірі 2.35% від суми кредиту, зазначеної в п.1.1 договору.

Підписанням договору позичальник замовляє у банку супровідні послуги з обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе: послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахунково-касове обслуговування заборгованості за договором та надання інформаційно-консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, 24/7 та через довідковий центр банку, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасної сплати платежів тощо.

Протягом строку дії договору розмір процентів та комісії залишається незмінним, крім випадків внесення змін до договору за згодою сторін в порядку, визначеному п. 5.8 договору.

Згідно з п. 1.5 кредитного договору, всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом, згідно договору, визначені в Правилах надання споживчого кредиту в ПАТ «Креді Агріколь Банк» та на умовах страхування життя позичальника, які є невід`ємною частиною договору та розміщені на офіційному сайті банку.

Відповідно до п.2.1 кредитного договору, з метою обслуговування кредиту банк відкриває позичальнику єдиний рахунок для погашення кредитної заборгованості № НОМЕР_2 в банку.

У відповідності до п. 2.2 кредитного договору, позичальник зобов`язаний погашати кредит та сплачувати проценти та комісію у валюті кредиту, відповідно до розрахунків графіку платежів по кредиту, щомісяця, в день повернення кредиту на рахунок погашення заборгованості. Сплачена сума платежу перераховується на позичковий рахунок та на рахунки нарахування процентів і комісії в день повернення кредиту. У випадку, якщо припадає на неробочий день, то сплатити у попередній робочий день.

Як врегульовано п. 2.3 кредитного договору, підписанням договору позичальник підтверджує, що він у письмовій формі і повному обсязі отримав від банку інформацію, визначену ЗУ «Про споживче кредитування» та/або іншими нормативно-правовими актами, що регулюють це питання.

Крім того, за змістом п. 2.4 кредитного договору, позичальник відповідає за виконання своїх зобов`язань за договором усім своїм майном та коштами, на які може бути звернено стягнення у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.6 кредитного договору, банк має право у будь-який час відступити всі або частину своїх прав за договором, а також за договорами про забезпечення, будь-якій третій особі і повідомити такому реальному або потенційному цесіонарію або іншій особі будь-яку інформацію про позичальника та третіх осіб, з якими укладено договори про забезпечення, яка необхідна або яку банк вважатиме доцільною.

Згідно з п. п. 3.1, 3.2 кредитного договору, у разі прострочення строку сплати поточної заборгованості за кредитом, процентами, комісіями (у разі їх наявності) згідно умов договору, на суму простроченого платежу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу; у разі порушення позичальником без поважних причин, вимог п. п. 2.2.3-2.2.9 Правил, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 1% від суми кредиту, визначеної в п. 1.1 кредитного договору, за кожний випадок порушення.

Відповідно до п.п. 4.6, 4.7 кредитного договору, банк має право залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію; права і обов`язки банку, передбачені цим розділом договору, поширюються також на нового кредитора (у разі відступлення банком права вимоги за договором) та колекторську компанію (у разі її залучення банком або новим кредитором); сторони домовились збільшити строк позовної давності за вимогами, що випливають з договору, та встановити його тривалістю 10 років.

Зі змісту підпунктів 5.5 та 5.6 п. 5 кредитного договору слідує, що шляхом підписання договору позичальник підтверджує, що він в день укладення договору особисто отримав свій примірник договору; умови договору йому зрозумілі; з Правилами і Тарифами Банку, що є чинним на дату укладення договору і розміщені на офіційному сайті банку, ознайомлений, приймає та погоджується; йому до укладання договору банком надано інформацію, яка визначена ч.2 ст. 13 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; у всьому іншому, що не передбачено договором, сторони керуються Правилами та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 5.7 кредитного договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Графік платежів наведений у додатку №1 до договору, який наданий представником позивача. Умови кредитування, що відповідають змісту договору, відображені й в паспорті кредиту, наявному у додатках до позовної заяви із додатком графіком сплати заборгованості. Зазначені вище письмові докази засвідчені підписами сторін правочину.

Супровідні послуги з обслуговування кредитної заборгованості, як видно з умов договору (п.1.4.2) та паспорту кредиту, що зумовлюють на думку сторони позивача нарахування комісії відповідно до умов договору (п.1.4.2), включають в себе: послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахунково-касове обслуговування заборгованості за договором та надання інформаційно-консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через системи дистанційного обслуговування в режимі 24/7 та через довідковий центр банку, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (усне та письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо.

Надання кредиту у сумі 60 000,00 гривень у визначений сторонами безготівковий спосіб підтверджено платіжною інструкцією №349075384-1 від 24.09.2021 та випискою за період з 24.09.2021 по 15.09.2023.

Заборгованість погашена частково, тобто позичальником допущено порушення зобов`язань кредитного договору щодо строків та розмірів сплати необхідних платежів відповідно до графіку.

Згідно з випискою, дослідженою судом, відповідачем здійснювалась часткова сплата тіла та процентів. Комісія за управління кредитом погашена позичальником в такому розмірі: 1 410,00 гривень 25.10.2021, 1 410,00 гривень 24.11.2021, 1 410,00 гривень 24.12.2021, 1 410,00 гривень 24.01.2022, тобто, всього у сумі 5 640,00 гривень.

Судом також встановлено, що 29.08.2023 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Глобал Спліт» укладено договір № 4-2023 про відступлення (купівлю продаж) прав вимог до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 1/4192682 від 24.09.2021.

Відповідно до п. 2.1 договору №4-2023 від 29.08.2023, у відповідності до умов договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені договором. Сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення права вимоги за цим договором не є забезпечувальними відступленнями. Разом з правом вимоги до нового кредитора переходять всі інші права та обов`язки первісного кредитора за кредитним договором.

Враховуючи дане положення договору, суд вважає належним відповідача за зустрічним позовом, яким є ТОВ Глобал Спліт.

У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги, кожен наступний реєстр прав вимог доповнює, а не замінює попередній.

15.09.2023 передача права вимоги за кредитним договором № 1/4192682 від 24.09.2021 ТОВ «Глобал Спліт» відбулась з дати підписання відповідного реєстру прав вимоги за зразком, що видно з додатку №1 до договору про відступлення права вимоги.

До матеріалів справи також долучено копію платіжної інструкції від 18.09.2023 із призначенням платежу: оплата за відступлення права вимоги по договору №4-2023 від 29.08.2023 та № 4884 від 18.09.2023 із тотожним призначенням.

15.09.2023 до ОСОБА_1 , як підтверджено під час розгляду спрви, АТ «Креді Агріколь Банк» направлено повідомлення про те, що відбулось відступлення прав вимоги за договором № 4-2023 від 29.08.2023 до ТОВ «Глобал Спліт», яке, в свою чергу, стало новим кредитором та має право вимагати від ОСОБА_1 погашення кредитної заборгованості згідно кредитного договору № 1/4192682.

Так, дані про ОСОБА_1 як боржника за вказаним кредитним договором включені до реєстру прав вимог №1 від 15.09.2023 (№2528).

На виконання умов договору відступлення прав вимоги ОСОБА_1 був повідомлений про необхідність перерахувати кошти в сумі 99 576,31 гривень, що відповідає розміру поточних зобов`язань за договором, оскільки відповідно до наявного розрахунка, що здійснений станом на дату передачу прав вимоги та, відповідно, станом на 06.06.2024 не змінився (відповідно до тверджень позивача), розмір заборгованості за кредитним договором №1/4192682 від 24.09.2021, ОСОБА_1 дорівнює 99 576,31 гривень, складається із: строкової заборгованості - 42 077,78 гривень; простроченої заборгованості - 15 161,39 гривень; нарахованих відсотків 524,69 гривень; прострочених відсотків - 13 612,45 гривень; комісії - 1 410,00 гривень; простроченої комісії - 26 790,00 гривень.

Крім того, в межах даної справи стороною позивача пред`явлено позовні вимоги про стягнення заборгованості ще за іншим кредитним договором.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 24.09.2021 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 укладений договір про надання банківських послуг №774889/4192682.

Відповідно до п.1 договору про надання банківських послуг, банківська послуга всі та/або будь-яка з послуг/дій банку, яка замовлена клієнтом та надається банком клієнту, на підставі договору та заяви, відповідно до умов чинного законодавства України, банківської ліцензії банку, до яких, зокрема належить але не виключно: 1) відкриття та обслуговування поточного (карткового) рахунку у національній та іноземних валютах, випуск платіжних карток та обслуговування операцій з платіжними картками; та/або 2) відкриття та обслуговування поточних та вкладних рахунків у національній та іноземних валютах; та/або 3) надання в оренду індивідуального сейфа для зберігання цінностей в банку; та/або 4) обслуговування клієнтів через систему «i-Bank»; та/або 5) надання послуги дистанційного обслуговування за допомогою засобів телефонного банкінгу, якщо інше прямо не вказано в договорі.

Згідно з умовами п. 3.1 договору про надання банківських послуг, правил та заяви про надання банківської послуги, банк надає на вимогу клієнта банківську послугу, а клієнт приймає банківську послугу та зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, що встановлені в договорі та правилах відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за отримані банківські послуги. Кількість банківських послуг, що надаються за договором, необмежена. Якість банківської послуги відповідає стандартам банку та законодавству. Розмір грошових вимог банку визначається на підставі договору у чітко встановленій сумі або шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановлювати розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії договору.

У п.3.2, 3.3. сторонами правочину узгоджено, що ціною договору є сума грошових коштів, яку клієнт зобов`язаний сплатити банку згідно умов договору що складається з суми плати за банківську послугу. Строк дії договору дорівнює визначеному заявою про надання банківських послуги максимальному строку (терміну) для належного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором, за обставинами, що відсутній випадок невиконання умов договору. За обставини наявності випадку невиконання умов договору, договір залишається чинним доти, поки всі зобов`язання сторін за договором не будуть виконані в повному обсязі.

Відповідно до п.п. 3.4 договору про надання банківських послуг, банк здійснює надання банківських послуг за плату, що має сплачуватись клієнтом банку в порядку та на умовах договору та згідно тарифів банку. Залежно від виду банківської послуги видами оплати можуть бути проценти та/або комісійна винагорода, проте цей перелік не є вичерпним і сторонами можуть бути погоджені інші види оплати.

Згідно з п.п. 4.1 договору про надання банківських послуг, банк здійснює надання кожної банківської послуги клієнту відповідно до заяви про надання банківської послуги, яка кожного разу надається клієнтом банку в письмовому вигляді.

Відповідно до п.п.6.1 договору про надання банківських послуг, взаємні права і обов`язки банку та клієнта виникають з моменту підписання сторонами договору. Договір є дійсним до припинення всіх боргових зобов`язань шляхом їх повного виконання.

Як передбачено у п. 6.5 договору, - шляхом підписання договору клієнт підтверджує, що він в день укладення договору особисто отримав свій примірник договору, з тарифами банку ознайомлений і згодний; умови договору йому зрозумілі; з правилами, що розміщені на офіційному сайті банку, ознайомлений, приймає та погоджується з їх положеннями.

Також судом встановлено, що відповідно до заяви про надання банківської послуги «Кредитна картка» від 24.09.2021, заявник звернувся до банку з проханням відкрити на підставі договору та заяви поточний (картковий) рахунок та видати йому кредитну картку з встановленим кредитним лімітом на таких умовах: ПІБ ОСОБА_1 ; валюта гривня; розмір кредитної лінії (кредитний ліміт) 27 500,00 гривень; строк 36 місяців; процентна ставка, % річних (фіксована) 34%; процентна ставка на несвоєчасно погашену (прострочену) заборгованість по кредитній лінії, % річних (фіксована) 68%; максимальний розмір кредитного ліміту 50 000,00 гривень; орієнтовна реальна процентна ставка за кредитною лінією (розрахована виходячи з максимального розміру кредитного ліміту) 43,37% річних; орієнтовна загальна вартість кредитної лінії лінією (розрахована виходячи з максимального розміру кредитного ліміту) 86 515,03 гривень.

Зміст паспорту споживчого кредиту не суперечить умовам договору та вище вказаної заявки про надання банківської послуги.

Надання кредиту у визначений безготівковий спосіб (на картковий рахунок) у сумі 27 500,00 гривень (тобто, встановлення кредитного ліміту у вказаній сумі) та їх використання у спосіб оплати товарів та зняття готівки підтверджено випискою за період з 24.09.2021 по 18.10.2022.

Заборгованість погашена частково, позичальником допущено порушення зобов`язань кредитного договору щодо строків та розмірів сплати необхідних платежів відповідно до умов договору.

29.08.2023 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» укладено договір №4-2023 про відступлення (купівлю продаж) прав вимог, вказаний вище по тексту рішення, до боржника ОСОБА_1 й за вказаним вище кредитним договором №774889/4192682 від 24.09.2021.

Так, передача права вимоги за кредитним договором № 774889/4192682 від 24.09.2021 також відбулась до ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» 15.09.2023, тобто, з дати підписання відповідного реєстру прав вимоги за зразком, згідно з Додатком №1 до Договору про відступлення права вимоги, про що повідомлено відповідача АТ «Креді Агріколь Банк».

Відповідно, дані про ОСОБА_1 як боржника за вказаним кредитним договором включені до реєстру прав вимог №1 від 15.09.2023 (№2529).

15.09.2023 ОСОБА_1 АТ «Креді Агріколь Банк» скеровано повідомлення про те, що відбулось відступлення прав вимоги за договором № 4-2023 від 29.08.2023 до ТОВ «Глобал Спліт», яке, в свою чергу, стало новим кредитором та має право вимагати від ОСОБА_1 погашення кредитної заборгованості згідно кредитного договору №774889/4192682 від 24.09.2021. На виконання умов договору відступлення прав вимоги ОСОБА_1 був повідомлений про необхідність перерахувати кошти в сумі 44 329,92 гривень, що відповідає розміру поточних зобов`язань за договором.

У зв`язку з невиконанням боржником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань станом на дату передачу прав вимоги та, відповідно, станом на 06.06.2024 (згідно з твердженнями позивача), у позичальника утворилась заборгованість за договором №774889/4192682 від 24.09.2021 у сумі 44 329,92 гривень, яка складається з: простроченої заборгованості - 33 834,73 гривень; нарахованих відсотків 472,76 гривень; прострочених відсотків - 10 022,43 гривень. Вказані відомості підтверджені долученим до позовної заяви розрахунком.

Згідно з ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Так, стороною відповідача (позивача за зустрічним позовом) визнається факт укладення зазначених вище кредитних договорів ОСОБА_1 із АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», сума боргу (тіло та проценти), але не визнається правомірним нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором №1/4192682 від 24.09.2021, відповідно, представник відповідача, діючи в інтересах відповідача, просить, окрім визнання недійсним відповідного пункту вказаного договору (п.1.4.2), зобов?язати здійснити перерахунок заборгованості, яка має бути сплачена стороною відповідача за первісним позовом. Стороною відповідача також не висловлено заперечень з приводу набуття позивачем права вимоги за обома кредитними договорами, що враховується судом під час ухвалення рішення.

Задовольняючи частково позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами, суд виходить з таких норм цивільного законодавства.

За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд при розгляді справи застосовує правовий зміст норм, які регулюють загальні умови, строки виконання зобов`язань учасниками цивільних правовідносин, правові наслідки їх порушень, зокрема, у відносинах щодо позики, а саме, ст. 207, 509, 525-527, 599, 610, 611, 625, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України. Крім того, на дані правовідносини, поширюються положення про договір (ст. 626-629, 631 ЦК України). Зокрема, ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а презумпція правомірності правочину закріплена у ст.204 ЦК України. Вимог про визнання кредитного договору №774889/4192682 від 24.09.2021, укладеного між сторонами у даній справі, стороною позивача за зустрічним позовом не заявлено.

Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Враховуючи зміст наведених норм, можна вважати, що споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Оскільки такі умови договорів приєднання розробляються позивачем, як надавачем банківських послуг, відповідно, вони мають бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору та під час його виконання діють певні вимоги у визначеній редакції.

У вказаній справі із врахуванням наданого тексту договорів із додатками, заяв про надання банківських послуг із підписами первісного кредитора та боржника, цієї умови в достатньому обсязі дотримано позивачем, відповідно, положення ст.634 ЦК України розповсюджуються на правовідносини, що склались між первісним кредитором та позичальником.

За нормою ч.2 ст.1050 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Так, ч.1 ст.1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Крім того, згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Так, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами та міра відповідальності кредитора поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У цій справі позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості, а саме, прострочених тіла кредиту, процентів, нарахованих на вказане тіло, за двома кредитними договорами, а також комісії, до складу якої включено (відповідно до умов договору №1/4192682 від 24.09.2021): супровідні послуги з обслуговування кредитної заборгованості, а саме послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахунково-касове обслуговування заборгованості за Договором та надання інформаційно-консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, 24/7 та через Довідковий центр Банку, інформування Позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування Позичальника (як усне так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасної сплати платежів тощо.

За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Так, позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредитів, яких він набув в порядку відступлення їх первісним кредитором, правомірно просить стягнути заборгованість за тілом кредитів (сума, яку фактично отримав в борг позичальник у первісного кредитора та не повернув, а саме простроченим тілом), а також проценти за користування кредитами, зокрема, прострочені.

Підтверджень розірвання договору за ініціативою відповідача чи наявності заперечень проти розрахунку суми заборгованості у вигляді простроченої суми кредиту та процентів, які заявлені до стягнення, за вирахуванням сплачених сум, у матеріалах справи немає. В будь-якому разі суд має враховувати саме обґрунтовані заперечення, підтверджені належними та допустимими доказами, а не власне факт того, що відповідач не погоджується із розрахунками, без належного вмотивування.

Суд зауважує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

І розрахунок, і виписки засвідчені електронним цифровим підписом представника позивача за первісним позовом, адже скеровувались за допомогою системи «Електронний суд», є належними та допустимими доказами, стороною відповідача не спростовані.

Так, з урахуванням наведених норм та наданого позивачем розрахунку суд встановив, що станом на 06.06.2024 відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань до звернення до суду належним чином не виконав, сума заборгованості (тіла кредитів та процентів (зокрема, прострочених щодо обох складових)):

- за договором №1/4192682 від 24.09.2021 дорівнює: строкова заборгованість: 42 077,78 гривень, прострочена заборгованість: 15 161,39 гривень, нараховані відсотки: 524,69 гривень, прострочені відсотки: 13 612,45 гривень

- за договором №774889/4192682 від 24.09.2021 дорівнює: прострочена заборгованість: 33 834,73 гривень, нараховані відсотки: 472,76 гривень, прострочені відсотки: 10 022,43 гривень, - тобто, всього 115 706,23 гривень.

Із врахуванням норми ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав в судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення заборгованості відповідно до заявлених позовних вимог (щодо тіла кредиту та процентів).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Вказані положення набрали чинності 17.03.2022.

Проте, відповідно до наявного розрахунку заборгованості банком платежі згідно зі ст.549 ЦК України, ч.2 ст.625 ЦК України не нараховувались.

Разом з цим, відповідно до ч.4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч.1 ст.1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України. Таким чином дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.1,3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Суд з цього приводу враховує також правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.02.2023 у справі №199/7014/20, пр. №61-17825св21. Так, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом № 1734-VIII (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону № 1734-VIII.

Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон № 1734-VIII.

Так, умовами кредитного договору позичальнику встановлено плату за обслуговування кредиту (пункт 1.4.2 Договору №1/4192682 від 24.09.2021), а саме за супровідні послуги з обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе: послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахунково-касове обслуговування заборгованості за Договором та надання інформаційно-консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, 24/7 та через Довідковий центр Банку, інформування Позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування Позичальника (як усне так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасної сплати платежів тощо.

Наданими доказами не уточнено систематичності запиту такої інформації споживачем, а також надання вказаних послуг банком (первісним кредитором), зокрема, у спосіб смс-інформування, консультування тощо.

До стягнення позивачем заявлено заборгованість зі сплати комісії за кредитним договором №1/4192682 від 24.09.2021 у сумі 1 410,00 гривень, а також простроченої комісії у сумі 26 790,00 гривень.

Відповідно, надані стороною позивача письмові докази, досліджені судом у їх сукупності та взаємозв`язку, не дозволяють зробити висновків про те, які саме послуги банку надані та зумовлюють нарахування й стягнення комісійної винагороди.

Відповідно до ч.3 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Як вбачається із змісту ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Загальні витрати за споживчим кредитом визначаються для цілей обчислення реальної процентної ставки. До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит. Таким чином, комісія за загальним правилом входить до складу реальної процентної ставки, не може встановлюватися ще додатково як самостійний платіж.

Відповідно до ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням наведеного, в разі, якщо положення п.1.4.2 зазначеного вище договору, передбачали би сплату комісії за низку послуг, які надаються споживачу раз на місяць, мали б визнаватись нікчемними, оскільки встановлення такої комісії за обслуговування кредитної заборгованості заборонено ч.3 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушували б публічний порядок.

Як зазначено у статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15-ц.

В даному випадку суд приходить до висновку про те, що застосованими є нормативні приписи, відповідно до яких нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача (ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно, особа, яка включила ту чи іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується, зокрема в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову. Зазначене правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), а й щодо умов, які хоч і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party). Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17, пр.№ 61-18730св20.

Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, пр.№61-4202сво22 дійшов висновку про те, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

В даному випадку у договорі чітко визначений перелік супутніх послуг, проте саме їх надання не доведено. Відповідно, на переконання суду, кредитний договір в частині вказаного положення немає підстав визнавати нікчемним.

У разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Такий висновок висловлено Верховним Судом у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного в постанові від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц, пр.№ 61-11сво17.

Суд окремо наголошує, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За приписами ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що: «визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

Додатково суд вважає за необхідне наголосити, що презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року у справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21 грудня 2021 року в справі № 148/2112/19 (провадження № 61-18061св20)).

У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

Натомість, нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним» (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі №759/2328/16 (провадження № 61-5800зпв18)). Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 398/1796/20 (провадження № 61-432сво22)).

Тому суд вважає за необхідним визнати положення п.1.4.2 зазначеного вище договору недійсним, відрахувавши встановлену згідно з даними виписки суму комісії (5 640,00 гривень) із суми заборгованості, яка заявлена позивачем за первісним позовом до стягнення, як таку, що нарахована й списана неправомірно та необгрунтовано. Таким чином первісна позовна заява підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за обома кредитними договорами у сумі 110 066,23 гривень. При цьому, задовольняючи частково зустрічну позовну заяву, суд зауважує, що позовна вимога про зобов?язання позивача здійснити перерахунок наявної заборгованості задоволенню не підлягає, адже судом відповідний розрахунок здійснюється під час розгляду даного провадження. Вказане рішення дозволить уникнути інших судових проваджень між сторонами у даній справі та відповідає способам захисту, визначеним цивільним законодавством.

Стосовно відступлення прав вимоги за кредитним договором, суд виходить з таких нормативних положень.

Відповідно до ч.1,3 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ст. 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У ч.2 ст.517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 лютого 2019 у справі № 667/11010/14-ц (провадження № 61-10349св18).

Доказів сплати заборгованості за кредитними договорами первісному кредиторові ОСОБА_1 в часі після відступлення права вимоги матеріали справи не містять.

За приписами ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ч.1 ст.229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст.129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно, враховуючи доведене під час розгляду справи порушення боржником умов кредитних договорів щодо строків та обсягу виконання взятих зобов?язань, із врахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, суд дійшов висновку, що ТОВ «Глобал спліт» набуло право вимоги на ту суму заборгованості, на яку мав право первісний кредитор (АТ «Банк Кредит Дніпро»), тобто на суму заборгованості за кредитним договором №1/4192682 від 24.09.2021 та за кредитним договором №774889/4192682 від 24.09.2021 у сумі 110 066,23 гривень.

Таким чином, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами підлягають частковому задоволенню відповідно до наведених вище висновків суду, в іншій частині щодо первісного позову в частині стягнення з позичальника комісії, щодо зустрічного позову в частині зобов?язання позивача здійснити перерахунок кредитної заборгованості, - задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого. Згідно з ч. 1,2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1,10 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Позивача за зустрічним позовом звільнено від сплати судового збору, як зазначено вище по тексту рішення.

Позивачем за первісним позовом за розгляд позовної вимоги майнового характеру сплачено 2 422,40 гривень. Сплаті позивачем за зустрічним позовом, враховуючи пред?явлення двох вимог немайнового характеру та подання позову за допомогою системи «Електронний суд», підлягав судовий збір із розрахунку 0,4*3 028,00 гривень *2 *0,8 у сумі 1 937,92 гривень.

Тому, враховуючи висновки суду, беручи до уваги задоволення первісного позову частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 852,77 гривень.

Судові витрати із врахуванням приписів ч.6 ст.141 ЦПК України за розгляд зустрічної позовної заяви компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати до стягнення не заявлені.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал спліт» заборгованість за кредитним договором №1/4192682 від 24.09.2021, а також за кредитним договором №774889/4192682 від 24.09.2021 у загальній сумі 110 066,23 гривень (сто десять тисяч шістдесят шість гривень 23 копійки).

У задоволенні позову в іншій частинівідмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал спліт» про захист прав споживача, визнання договору недійсним в частині умов, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати недійсним пункт 1.4.2 кредитного договору №1/4192682 від 24.09.2021, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».

У задоволенні зустрічного позову в частині зобов`язання позивача здійснити перерахунок кредитної заборгованості за кредитним договором №1/4192682 від 24.09.2021 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал спліт» судовий збір у сумі 1 852,77 гривень (одна тисяча вісімсот п?ятдесят дві гривні 77 копійок).

Судові витрати за розгляд зустрічної позовної заяви компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Реквізити сторін: Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал спліт», код ЄДРПОУ 41904846, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 5Б, оф.5.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , інша відома адреса за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 12.05.2026.

Суддя: Л.А. Вайнраух