Ухвала суду № 136422199, 08.05.2026, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/476/26

Провадження № 1-кс/602/153/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" травня 2026 р. м. Ланівці

Слідчий суддя Лановецького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю:

секретаря с/з ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання слідчого СВ ВП № 1 Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62024240040000481 від 28.10.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Юськівці, Лановецького району Тернопільської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 НГ України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не депутата, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

в с т а н о в и в :

7 травня 2026 року старший слідчий СВ ВП № 1 Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 (нижче у тексті також - слідчий) звернулася до слідчого судді з клопотанням, погодженим з прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 у згаданому вище кримінальному провадженні.

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Слідчий просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Згідно з протоколом автоматизованого визначення слідчого судді від 07.05.2026 визначено слідчого суддю Лановецького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 .

Судове засідання по розгляду клопотання призначене на 08.05.2026.

У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання з підстав, які у ньому наведені. Просив його задовольнити, зазначивши, що сторона обвинувачення не заперечує проти визначення розміру застави, у разі постановлення слідчим суддею ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_5 , якому слідчим суддею було роз`яснено його права, передбачені ч. 2 ст. 193 КПК України, у судовому засіданні, не оспорюючи фактичних обставин, викладених у клопотанні, та не висловивши заперечень проти задоволення клопотання по суті, просив визначити йому розмір застави. Додатково пояснив, що працює без оформлення трудових відносин на підприємстві та його середньомісячний дохід складає близько 20 тис. грн в місяць.

Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання через необґрунтованість ризиків, на які вказують слідчий і прокурор. Зазначив, що підозрюваний не переховується від органів досудового розслідування, ходить на роботу, відвідує спортивні заходи тощо. Вчинення підозрюваним адміністративних правопорушень не може свідчити про наявність ризику ухилитися від кримінальної відповідальності. Вважає, що ризик впливу на свідків відсутній, оскільки свідками у цьому кримінальному провадженні є командири військової частини, де проходив службу підозрюваний, а тому він не зможе на них вплинути. Просив відмовити у задоволенні клопотання, а у разі, якщо слідчий суддя дійде висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - визначити заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Розглянувши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення учасників судового провадження, оцінивши їхні доводи та аргументи стосовно обґрунтованості заявленого клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Із матеріалів клопотання убачається, що ОСОБА_5 28 березня 2023 року був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за мобілізацією, на особливий період, що підтверджується, зокрема, копіями: військового квитка підозрюваного, витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.03.2023 №85 (а.с. 36-38, 59).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 01.04.2023 №96 солдата ОСОБА_5 , який призначений наказом командира в/ч НОМЕР_1 Західного ОТО НГУ від 01.04.2023 №28 розвідником-радіотелеграфістом 1 розвідувального відділення взводу розвідки спеціального призначення 3 батальйону оперативного призначення, зараховано до списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с. 27).

Зі змісту медичної характеристики начальника медичної служби в/ч НОМЕР_1 від 06.08.2024 слідує, що солдат ОСОБА_5 08.08.2023 під час виконання бойових завдань в результаті ворожого мінометного обстрілу та стрілецького бою в районі н.п. Вербове Пологівського району Запорізької області отримав поранення. У період з 08.08.2023 по 27.11.2023 перебував на лікуванні у різних медичних закладах Запорізької, Дніпропетровської, Волинської, Тернопільської та Вінницької областей (а.с. 29-31).

Згідно з рішенням ВЛК в ДУ «ТМО МВС України по Вінницькій області» (довідка №134/Д) солдат в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_5 пройшов медичний огляд 13.03.2024 та визнаний придатним до військової служби (а.с. 26).

9 серпня 2024 року розвідник-радіотелеграфіст 1 розвідувального відділення взводу розвідки спеціального призначення 3 батальйону оперативного призначення в/ч НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 солдат ОСОБА_5 близько 08 год 30 хв без поважних причин та без дозволу командира залишив територію військового містечка № НОМЕР_2 в/ч НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 . На телефонні дзвінки не відповідав, пошукові заходи результату не дали, що підтверджується Висновком службового розслідування від 10.10.2024 та повідомленням від 15.10.2024 №50/28/12-10650 т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 НГУ, адресованого керівнику четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницьку (а.с. 14, 17-20).

За вказаним фактом уповноваженою особою четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницьку, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62024240040000481 від 28.10.2024 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ч. 5 ст. 407 КК України, що підтверджується копією Витягу з ЄРДР від 28.10.2024 (а.с. 8).

Наказом т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 НГУ від 31.10.2024 №114, у зв`язку з внесенням відомостей до ЄРДР у цьому кримінальному провадженні, відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо солдата ОСОБА_5 , який самовільно залишив військову частину та перебуває у розпорядженні командира в/ч НОМЕР_1 , призупинено військову службу, звільнено з посади та наказано вважати таким, що не виконує (не несе) обов`язки військової служби (а.с. 69).

Обставини щодо самовільного залишення солдатом ОСОБА_5 військової частини підтверджуються також змістом протоколів допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 від 29.03.2025 (а.с. 75-86).

Постановою керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону від 16.10.2025 визначено підслідність (доручено здійснення досудового розслідування) кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у цьому кримінальному провадженні відділенню поліції №1 Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області, визначено органом, який має здійснювати нагляд за додержанням законів під проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у цьому кримінальному провадженні, - Тернопільську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Західного регіону (а.с. 93-95).

Станом на даний час досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється відділенням поліції № 1 (м.Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області, зокрема, слідчим ОСОБА_4 , що підтверджується також доданим до клопотання Витягом з ЄРДР від 01.12.2025 (а.с. 100).

7 травня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану (а.с. 127-129).

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною другою статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

За ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу (ч.1 ст. 183 КПК України).

Частиною восьмою статті 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тобто тримання під вартою).

Згідно зі ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, за відсутності законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри», зважає на усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» (заява № 42310/04, п. 175 рішення від 21.04.2011) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

З огляду на зазначене вище, зважаючи на те, що з матеріалів клопотання вбачається наявність фактів та інформації, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, слідчий суддя вважає, що підозра у цьому кримінальному провадженні є достатньо обґрунтованою.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , є умисним тяжким злочином проти встановленого порядку несення військової служби, який карається позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років.

Наявність ризиків того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні обґрунтовуються, насамперед, суворістю покарання, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у зв`язку з чим ОСОБА_5 , усвідомлюючи зазначену обставину, може вдатися до відповідних неправомірних дій.

Згідно з усталеною судовою практикою національних судів та практикою Європейського суду з прав людини «тяжкість обвинувачення» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування від правосуддя, особливо на початкових етапах кримінального провадження. При цьому, окрім суворості передбаченого покарання слід ураховувати інші фактори, такі як: дані про особу підозрюваного, обвинуваченого, рід його занять, міцність соціальних зв`язків, інші обставини конкретного кримінального провадження.

Слідчий суддя ураховує ті обставини, що ОСОБА_5 самовільно залишив військову частину в серпні 2024 року і, розуміючи, що такі його дії є неправомірними, протягом тривалого періоду часу (близько 1 року та 9 місяців) не робив жодних спроб повернутися чи перевестися в інший підрозділ та не звертався добровільно до правоохоронних органів з цього приводу, аж до того моменту, коли йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

При цьому, перебуваючи поза межами місця несення служби, в жовтні 2024 року, вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 та ч.1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується даними аналітичного досьє на особу підозрюваного (а.с. 47-51), постановою судді Лановецького районного суду Тернопільської області від 04.12.2024 у справі №602/1050/24, яка міститься у ЄДРСР, а також поясненнями ОСОБА_5 , наданими у судовому засіданні.

І хоча вчинення підозрюваним адміністративних правопорушень не є, саме по собі, безумовним свідченням наявності ризику ухилення від кримінальної відповідальності, як про це зазначає захисник, однак факти умисного порушення правил ПДР виявляють ставлення ОСОБА_5 до установленого правопорядку, негативно, у цьому контексті, характеризують його особу та дають підстави вважати, що підозрюваний може таким же чином порушити свої процесуальні обов`язки у кримінальному провадженні.

Оцінюючи заперечення та доводи захисника про те, що стороною обвинувачення не доведено безсумнівно факти переховування підозрюваного від органів досудового розслідування після самовільного залишення ним військової частини, слідчий суддя зауважує, що про підозру у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 повідомлено лише напередодні розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. У зв`язку з чим поведінка особи після усвідомлення того, що вона є підозрюваною у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, може кардинально відрізнятися від її поведінки, коли вона не перебувала у процесуальному статусі підозрюваного.

Адже ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти визначити ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.

Наявність ризику впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні додатково обґрунтована тим, що однією із загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 КПК (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Слідчий суддя вважає, що рівень ймовірності ризику впливу на свідків на початковому етапі кримінального провадження, з огляду на суворість можливого покарання та дані про особу підозрюваного, є достатньо високий.

У службовій характеристиці на солдата ОСОБА_5 , яка є негативною, зазначено, зокрема, що він повагу до командирів і старших за військовим званням не виявляє, честь і гідність товаришів по службі не поважає (а.с. 24).

У судовому засіданні підозрюваний пояснив, що не вважає себе наразі військовослужбовцем, а також, що він зідзвонюється зі співслужбовцями, у т.ч. зі своїм безпосереднім командиром до сих пір.

У зв`язку з наведеним, заперечення захисника щодо відсутності ризику впливу на свідків є необґрунтованими, оскільки та обставина, що серед свідків є командири (начальники) стосовно солдата ОСОБА_5 , не буде достатнім стримуючим фактором, що усуватиме зазначений ризик.

Таким чином, на цьому етапі кримінального провадження існує достатньо висока ймовірність того, що ОСОБА_5 може вступати у позапроцесуальні відносини зі свідками з числа знайомих йому військовослужбовців, які ще не допитані судом, схиляючи їх шляхом погроз, залякувань чи умовлянь до зміни наданих слідству показань з метою уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

Підсумовуючи викладене, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також існування тих ризиків, на які вказують слідчий та прокурор, і які слідчий суддя визнав доведеними, є достатньою підставою для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу.

Законодавчі положення ч. 8 ст. 176 КПК України щодо особливостей застосування запобіжного заходу під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених, у т.ч., статтею 407 КК України, позбавляють слідчого суддю можливості оцінювати недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, оскільки імперативно встановлюють необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у разі доведення стороною обвинувачення обставин, передбачених п. 1,2 ч.1 ст. 194 КПК України.

Таким чином, оцінивши, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, також у сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; молодий вік підозрюваного та відсутність у нього важких чи хронічних захворювань; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, які не є настільки міцними, щоб звести до мінімуму ймовірність заявлених ризиків; рівень доходів підозрюваного; репутацію підозрюваного (негативну характеристику за місцем служби та нейтральну за місцем проживання); ризики продовження та повторення протиправної поведінки; ту обставину, що ОСОБА_5 брав безпосередню участь у бойових діях, де отримав вогнепальне поранення; - дійшов висновку про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави.

Визначаючи розмір застави у межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, слідчий суддя з урахуванням обставин кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 , його майнового та сімейного стану, інших даних про особу підозрюваного, наявних ризиків, з урахуванням думки прокурора, висловленої у судовому засіданні, дійшов висновку про те, що застава у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіббуде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірною для нього.

Також з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження та в силу приписів КПК України, у разі внесення застави, підозрюваного слід зобов`язати прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду і покласти на нього виконання обов`язків, передбачених п. 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

З урахуванням викладеного вище, керуючись статтями 2, 132, 176 - 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 309, 369-372, 376, 392-395КПК України, слідчий суддя -

п о с т а н о в и в :

Клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів в державній установі «Чортківська установа виконання покарань № 26» (Тернопільська область, м.Чортків, вул. Лесі Українки, 3).

Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 обчислювати з 08 травня 2026 року.

Строк дії ухвали про тримання під вартою закінчується о 23 год 59 хв 06 липня 2026 року.

Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560,00 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області на р/р UA 738201720355269001500003454, МФО 820172, ідентифікаційний код (код за ЄДРПОУ) 26198838, отримувач ДКСУ, м. Київ, призначення платежу: застава за ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 62024240040000481 від 28.10.2024 за ухвалою слідчого судді Лановецького районного суду Тернопільської області від 08 травня 2026 року.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи чи служби;

- утримуватися від спілкування із свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали в частині покладення на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язків у разі внесення застави закінчується 06 липня 2026 року.

Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору, та направити начальнику державної установи «Чортківська установа виконання покарань № 26» для виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складений 12 травня 2026 року.

Слідчий суддя: ОСОБА_10