Рішення № 136418372, 22.04.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/15568/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Гаврильєва С.С.,

представника позивача Дзюбенко В.О.,

представника відповідача Борисенко С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 02.10.2024 року № 000138412406, від 02.10.2024 року № 000138422406, від 02.10.2024 року № 000138402406, від 02.10.2024 року № 000138462406, від 02.10.2024 року № 000138452406 та податкової вимоги від 30.12.2024 року № 0014285-1305-1631.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає про те, що не згодна з висновками акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 11975/16-31-24-06-01/3615000025 від 06.09.2024 року про заниження нею суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору, оскільки акт перевірки не містить посилань на належні доказі в підтвердження отримання нею будь - якого доходу протягом 2023 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/15568/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача подав відзив на позов, у якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що згідно з листом ДПС України №8651/7/99-00-24-01-02-07 від 26.03.2024 року та інформацією, яка надана Національним банком України, у періоді з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року платник податків ОСОБА_1 фактично отримувала доходи від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у розмірі 2881286,51 грн., з яких не сплачено податок з доходів фізичних осіб та військовий збір.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у заявах по суті справи.

Заслухавши вступне слово учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є фізичною особою резидентом, яка перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Полтавській області.

27.03.2024 року за вх. №1173/8/16-31 до Головного управління ДПС у Полтавській області надійшов лист Державної податкової служби України від 26.03.2024 року вих. №8651/7/99-00-24-01-02-07, яким надіслано інформацію, надану Національним банком України листом від 20.03.2024 №24-0006/21625/БТ щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у 2023 році. У додатку до цього листа міститься інформація щодо надходження на рахунки ОСОБА_1 , відкриті у банках, коштів у загальній сумі 2881286,51 грн.

Головним управлінням ДПС у Полтавській області на адресу ОСОБА_1 направлено запит від 06.05.2024 року №15687/6/16-31-24-08-08, у якому позивача повідомлено про те, що контролюючим органом виявлено надходження коштів від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) та запропоновано надати пояснення та документальне підтвердження щодо походження коштів за 2023 рік.

Вказаний запит від 06.05.2024 року №15687/6/16-31-24-08-08 направлений ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку за адресою: АДРЕСА_1 та повернувся відправнику "за закінченням терміну зберігання" - 30.05.2024 року.

15.07.2024 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області винесений наказ № 1969п "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 )", яким на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, відповідно до листа ДПС України від 26.03.2024 року №8651/7/99-00-24-01-02-07 та інформації, яка надана Національним банком України щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у 2023 році наказано: провести документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків фізичної особи ОСОБА_1 з питань подання до органів ДПС декларації про майновий стан та доходи за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року, повноти декларування отриманих доходів та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб і військового збору терміном 10 робочих днів з 19.08.2024 року.

У період з 19.08.2024 року по 30.08.2024 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року, за результатами якої складено акт № 11975/16-31-24-06-01/ НОМЕР_2 від 06.09.2024 року.

Згідно з висновками акту перевірки № 11975/16-31-24-06-01/ НОМЕР_2 від 06.09.2024 року відносно платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 встановлені порушення:

1) пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, а саме, неподання податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2023 рік;

2) пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 та п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, а саме, заниження загального річного оподатковуваного доходу внаслідок не декларування грошових коштів, які надійшли від фізичних осіб на банківський рахунок із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у сумі 2881286,51 грн., в результаті визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2023 рік на суму 518631,57 грн.;

3) пп.1.2, пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті визначено суму податкових зобов`язань з військового збору на суму 43219,30 грн.;

4) п.44.1 ст. 44, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено не надання контролюючому органу первинних документів;

5) пп. 73.3.3 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено ненадання до податкових органів відповіді на письмовий запит про надання інформації.

На підставі акту перевірки № 11975/16-31-24-06-01/3615000025 від 06.09.2024 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області винесені податкові повідомлення - рішення від 02.10.2024 року № 000138412406, від 02.10.2024 року № 000138422406, від 02.10.2024 року №000138402406, від 02.10.2024 року № 000138462406, від 02.10.2024 року № 000138452406.

30.12.2024 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області складена податкова вимога № 0014285-1305-1631 на суму податкового боргу 710 773,59 грн.

Не погодившись із вищенаведеними податковими повідомленнями - рішеннями та податковою вимогою, позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенції контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентуються Податковим кодексом України (далі ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно положень пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Відповідно до положень п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до положень підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Своєю чергою пункт 73.3. статті 73 ПК України визначає, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і має містити: 1) підстави для надсилання запиту відповідно до цього пункту із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Згідно з підпунктом 73.3.4. пункту 73.3. статті 73 ПК України у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу, платник податків звільняється від обов`язку надання відповіді на такий запит.

Як встановлено судом, правовою підставою для призначення документальної позапланової перевірки позивача послугував підпункт 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 ПК України, який вимагає одночасної наявності таких умов для призначення перевірки : - отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - платник податків не надав пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Судом встановлено, що 27.03.2024 року за вх. №1173/8/16-31 до Головного управління ДПС у Полтавській області надійшов лист Державної податкової служби України від 26.03.2024 року вих. №8651/7/99-00-24-01-02-07, яким надіслано інформацію, надану Національним банком України листом від 20.03.2024 №24-0006/21625/БТ щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у 2023 році. У додатку до цього листа міститься інформація щодо надходження на рахунки ОСОБА_1 , відкриті у банках, коштів у загальній сумі 2881286,51 грн.

Головним управлінням ДПС у Полтавській області на адресу ОСОБА_1 направлено запит від 06.05.2024 року №15687/6/16-31-24-08-08, у якому позивача повідомлено про те, що контролюючим органом виявлено надходження коштів від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) та запропоновано надати пояснення та документальне підтвердження щодо походження коштів за 2023 рік.

Вказаний запит від 06.05.2024 року №15687/6/16-31-24-08-08 направлений ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку за адресою: АДРЕСА_1 та повернувся відправнику "за закінченням терміну зберігання" - 30.05.2024 року.

Суд зауважує, що у запиті є посилання на лист Національного банку України від 20.03.2024 року № 24-0006/21625/БТ щодо наявності значних обсягів переказів у 2023 році між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів (р2р-платежі), відповідно, він містив підставу для його надсилання із зазначенням фактів, які це підтверджують.

Також у запиті чітко зазначено перелік інформації та документів, які запропоновано надати, - пояснення та документальне підтвердження стосовно походження коштів на рахунках із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) за 2023 рік.

Запит містить підпис уповноваженої особи, який скріплений печаткою Головного управління ДПС у Полтавській області.

З огляду на викладене, суд констатує, що запит від 06.05.2024 року №15687/6/16-31-24-08-08 відповідав вимогам ПК України, був підписаний уповноваженою особою, а тому позивач не звільнялася від обов`язку надання відповіді на нього.

Беручи до уваги те, що позивачем не надано відповіді на запит у встановлений строк (15 робочих днів), Головним управлінням ДПС у Полтавській області обґрунтовано прийнято наказ від 15.07.2024 року № 1969п "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 )".

Зважаючи на зміст наказу, суд критично оцінює твердження позивача про те, що наказ про призначення перевірки не містив фактичної підстави його прийняття. Суд наголошує, що обсяг інформації в наказі є мінімально достатнім у розумінні ПКУ щодо зазначення в наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надавав платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що процедура призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача узгоджується із вимогами законодавства.

Згідно з висновками акту перевірки № 11975/16-31-24-06-01/ НОМЕР_2 від 06.09.2024 року відносно платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 встановлені порушення:

1) пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, а саме, неподання податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2023 рік;

2) пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 та п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, а саме, заниження загального річного оподатковуваного доходу внаслідок не декларування грошових коштів, які надійшли від фізичних осіб на банківський рахунок із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у сумі 2881286,51 грн., в результаті визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2023 рік на суму 518631,57 грн.;

3) пп.1.2, пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті визначено суму податкових зобов`язань з військового збору на суму 43219,30 грн.;

4) п.44.1 ст. 44, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено не надання контролюючому органу первинних документів;

5) пп. 73.3.3 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено ненадання до податкових органів відповіді на письмовий запит про надання інформації.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

Згідно пп. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід, отриманий з джерел за межами України, - це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст.162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України встановлено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Пункт 164.2 статті 164 ПК України встановлює перелік видів доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Так, серед іншого до такого доходу віднесені інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу (підпункт 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України).

При цьому у статті 165 ПК України наведено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, у статті 166 ПК України передбачені випадки, за яких платник податків може зменшити загальний оподатковуваний дохід на розмір податкової знижки.

Відповідно до пункту 164.3 статті 164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

За загальним правилом, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (пункт 167.1 статті 167 ПК України).

Пункти 167.2-167.5 статті 167 ПК України встановлюють випадки, за яких до бази оподаткування застосовується ставка податку, відмінна від загальної.

Згідно з підпунктом "в" пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

Платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу (підпункт 179.1 статті 179 ПК України).

Відповідно до п.п. 1.1 п.161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 1.2 п.161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що за загальним правилом кожна особа, яка отримує дохід, зобов`язана сплачувати податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та подавати у зв`язку з цим до податкового органу податкову звітність. При цьому Податковий кодекс України відносить до доходів фізичної особи будь-які доходи, отримані платником податків у відповідному періоді, окрім тих, що не підлягають оподаткуванню, чи підлягають зменшенню на суму податкової знижки або ж із застосуванням меншої ставки податку.

Вирішуючи питання щодо того, чи може у спірних правовідносинах інформація, надана банківською установою про обсяги отриманих платником податків грошових переказів, бути підставою для висновку податкового органу про порушення таким платником вимог податкового законодавства в частині декларування отриманого у періоді, що перевірявся, загального оподатковуваного доходу, суд виходить з наступного.

Так, стаття 83 ПК України встановлює перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок. Підпункт 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК України до таких матеріалів відносить, зокрема, податкову інформацію.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова інформація вживається у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про інформацію" інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Таким чином, висновки податкового органу за наслідками здійсненого ним контрольного заходу можуть, серед іншого, ґрунтуватись і на податковій інформації, до якої відносяться будь-які відомості та/або дані, що стосуються предмета перевірки.

Приписи підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1 статті 19 ПК України покладають на контролюючі органи функції з контролю своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Контролюючі органи, зокрема, мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом (підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 ПК України).

Пунктом 71.1 статті 71 ПК України встановлено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Відповідно до пункту 72.1.3 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків.

За правилами пункту 73.1 статті 73 ПК України інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 74 Кодексу КАС України).

З аналізу наведених норм права вбачається, що на виконання покладених на них функцій податкові органи вправі звертатись до банків чи інших фінансових установ із запитами щодо отримання інформації про рух коштів на рахунках платника податків. Надана такою установою інформація відноситься до податкової та є підставою для врахування при формуванні висновків про дотримання чи порушення платником податків норм податкового законодавства.

При цьому, положення статей 72, 73, 83 ПК України у взаємозв`язку з нормами статей 72-74 КАС України не дають підстав вважати, що отримана податковим органом у порядку, встановленому ПК України, інформація від банківської установи про рух коштів платника податків є недопустимим доказом, оскільки саме така установа уповноважена законом на надання відомостей такого характеру.

В той же час, платник податків, який не згоден із відповідністю такої інформації дійсним обставинам справи або ж вважає, що розмір заниженого ним податкового зобов`язання є меншим, вправі подати до контролюючого органу або ж в ході судового розгляду справи відповідні докази, що спростовують доводи суб`єкта владних повноважень. Це зумовлено специфікою поставленого в провину платнику податків порушення, а саме заниження загального оподатковуваного доходу, у зв`язку з чим контролюючому органу достатньо довести саме факт отримання останнім доходу у періоді, що перевірявся.

Поряд з цим, у разі заперечення таких обставин платник податків повинен надати докази, які свідчитимуть про: відсутність такого доходу взагалі; наявність підстав вважати його неоподатковуваним або його зменшення; застосування ставки податку, відмінної від базової тощо.

Водночас, у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать про те, що задекларовані платником податків податкові зобов`язання не відповідають дійсності або він не виконав обов`язок щодо подання декларації за наявності об`єкта для декларування, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25 серпня 2022 року у справі № 140/403/19.

Так, відповідно до висновків акту перевірки контролюючим органом встановлено, що згідно наявної податкової інформації платник податків-фізична особа ОСОБА_1 за 2023 рік отримала дохід від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у сумі 2881286,51 грн., який згідно з Податковим кодексом України підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).

Під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки контролюючим органом було використано інформацію, що надійшла від ДПС України щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р платежі) у 2023 р., надану листом від 26.03.2024 року № 8651/7/99-00-24-01-02-07.

Так, листом Державної податкової служби України від 26.03.2024 року за №8651/7/99-00-24-01-02-07, повідомлено контролюючий орган про отриману від Національного банку України інформацію листом від 20.03.2024 року №24-0006/21625/БТ щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у 2023 році, зокрема фізичної особи ОСОБА_1 , дебетовий оборот по рахункам якої складає 2884123,00 грн., кредитовий оборот 2881287,00 грн.

Відтак, під час податкової перевірки за відомостями наданими у встановленому порядку Національним банком України встановлено, що у 2023 році наявні значні обсяги переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), а саме - обсяг зарахувань на банківські рахунки позивача склав 2881287,00 грн.

Саме інформація надана у встановленому порядку Національним банком України слугувала підставою для висновку контролюючого органу про заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Так, як вже зазначалося судом, доходом фізичної особи, який підлягає оподаткуванню, є будь-який дохід, отриманий як у грошовій, так і у негрошовій формі, за виключенням доходів, передбачених ст. 165 ПК України.

При цьому, будь-які кошти, які надходять фізичній особі на її картковий банківський рахунок є доходом, якщо особа не доведе що ці кошти не підпадають під виключення, які визначені ст.165 ПК України.

Під час податкової перевірки за відомостями наданими у встановленому порядку Національним банком України встановлено, що у 2023 році наявні значні обсяги переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), а саме обсяг зарахувань на банківські рахунки позивача склав 2881287,00 грн.

P2P-платежі (з англ. person-to-person) це грошові перекази фізичних осіб «з карти на карту». P2P-транзакції зазвичай використовуються для оплати послуг або покупок у приватних продавців на онлайн-ринках, також такі платежі можуть використовуватися і для переказів коштів з іншою метою.

Разом з тим, поповнення рахунків однієї фізичної особи з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), різними фізичними особами у значному обсязі та за відсутності в отримувача належного документального обґрунтування підстав для одержання таких грошових коштів свідчить про отримання фізичною особою ОСОБА_1 у 2023 році доходів в розмірі 2881287,00 грн. у вигляді інших доходів.

Водночас, у ході судового розгляду позивач не надав доказів, які свідчать про відсутність такого доходу взагалі, наявність підстав вважати його неоподатковуваним або його зменшення; застосування ставки податку, відмінної від базової тощо.

При цьому, твердження позивача стосовно того, що переказ коштів на рахунок позивача не був реальним отриманням доходів, а був вчинений невідомими особами для штучного створення руху грошових коштів по рахункам останньої, з метою перенесення відповідальності щодо сплати податку з доходів фізичних осіб та військового збору на іншу особу, не приймаються судом до уваги, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Крім того, позивачем не заперечується, що декларація про майновий стан і доходи за 2023 рік ним не подавалась.

Суд вкотре наголошує, що позивачем не було надано податковому органу жодних пояснень щодо джерела походження зазначених коштів та правову підставу їх отримання, як не надано і жодних документів, які б підтверджували підстави отримання позивачем вказаної суми грошових коштів від фізичних осіб на її банківські рахунки та не здійснення їх декларування, не зважаючи на те, що як до початку перевірки, так і під час її проведення позивачу направлявся відповідний запит податкового органу.

Відтак, враховуючи, що за результатами перевірки, було встановлено отриманням платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 у 2023 році грошових коштів у сумі 2881286,51 грн. від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), однак вказаний дохід не було включено позивачем до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, у контролюючого органу були законні підстави для донарахування платнику податків-фізичній особі ОСОБА_1 за 2023 рік податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Також, за наслідками проведеної перевірки контролюючим органом встановлено, що ОСОБА_1 порушено вимоги пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п. 176.1 ст.176, п. 179.1 ст.179 Податкового кодексу України, а саме: неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік та п. 121.2 ст.121, щодо ненадання відповіді на запит, контролюючого органу, надісланий відповідно до підстав, передбачених підпунктом 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 44.1, 44.3 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 ст. 44 ПК України, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.

Відповідно до пп. 73.3.3 п. 73.3 ст. 73, п. 85.2 ст. 85 ПК України платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У відповідності до п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, не є спірною та обставина, що позивач жодних пояснень і документів у відповідь на запит податкового органу не надавав.

Відповідно до вимог п. 121.2 ст. 121 Податкового кодексу України, ненадання відповіді на запит, неподання або подання не в повному обсязі платником податків, фінансовим агентом або іншою особою документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу, надісланий відповідно до підстав, передбачених підпунктами 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу у 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.

Неподання або подання не в повному обсязі платником податків документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу в інших випадках, передбачених статтею 73 Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.

Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє особу від обов`язку подання інформації.

Також податковим органом доведено порушення вимог пп. 73.3.3 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України в частині ненадання позивачем відповіді на обов`язковий запит податкового органу, що стало підставою для застосування до нього штрафної санкції.

В силу вимогпп.16.13 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 49.1 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно доп.179.1 ст.179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством, відтак підстави для їх скасування, відсутні.

Підсумовуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, Полтава, 36014; код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11 травня 2026 року.

Головуючий суддя А.Б. Головко