Рішення № 136414344, 11.05.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/6161/26

Провадження № 2/638/6751/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

11 травня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Універсал Банк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуги «Monobank» від 03 лютого 2024 року у розмірі 92142,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за кредитним договором від 03 лютого 2024 року, внаслідок чого станом на 19 січня 2026 року утворилася заборгованість у розмірі 92142,48 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 30648,63 грн, заборгованість за пенею 11259,47 грн, заборгованість за порушення грошового зобов`язання 50234,38 грн.

Оскільки відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань за договором, чим порушує законні інтереси банку, АТ «Універсал Банк» звернулося за судовим захистом таких інтересів з цим позовом.

Ухвалою суду від 06 квітня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання.

У встановлений судом в ухвалі від 06 квітня 2026 року строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

В судове засідання сторони не з`явилися. Позивач просив справу розглянути за його відсутністю. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про судове засідання, причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

З урахуванням викладеного, керуючись ч. 3 ст. 131, ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, на підставі ухвали від 28 квітня 2026 року суд провів заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 03 лютого 2024 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», про що свідчить копія відповідної анкети-заяви.

Крім того, 03 лютого 2024 року ОСОБА_1 електронним підписом, накладання якого перевіряється відкритим ключем, підписав Запевнення Клієнта до Договору про надання банківських послуг monobank, Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, в якому містяться умови щодо ліміту кредиту (від 0 до 500000 грн), строку кредитування (25 років з правом автоматичного продовження), розміру процентної ставки (базова 3,1% в місяць), штрафів та відповідальності за порушення грошового зобов`язання (підвищена процентна ставка при невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту 6,2% у місяць).

АТ «Універсал Банк» відкрило ОСОБА_1 рахунок № НОМЕР_1 та видало банківську картку № НОМЕР_2 , тип «Картка Чорна», строк дії до 03/28, що підтверджується довідкою про наявність рахунку від 19.01.2026.

Згідно з довідкою про розмір встановленого ліміту від 19.01.2026 Банк 03.02.2024 встановив ОСОБА_1 на банківський рахунок з карткою № НОМЕР_2 кредитний ліміт у розмірі 25000,00 грн, який 03.02.2024 було зменшено до 3000,00 грн, 08.02.2024 зменшено до 0,00 грн, а 14.02.2024 збільшено до 25000,00 грн.

Випискою про рух коштів по картці підтверджується надання ОСОБА_1 кредитних коштів в межах встановленого кредитного ліміту банківського рахунку, користування позичальником протягом періоду з 03.02.2024 до 19.01.2026 кредитними коштами на загальну суму 118842,48 грн та часткове погашення заборгованості на суму 26700,00 грн.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за договором № б/н від 03.02.2024, складеним АТ «Універсал Банк», у ОСОБА_1 станом на 19.01.2026 обліковується заборгованість перед АТ «Універсал Банк» у розмірі 92142,48 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 30648,63 грн, заборгованість за пенею 11259,47 грн, заборгованість за порушення грошового зобов`язання 50234,38 грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно зі ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Одним із способів захисту майнових прав відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України є примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті обставин цієї справи, суд зазначає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини, на які він посилається як на підставу вимог, та які входять до предмету доказування у справі, а саме укладення з відповідачем кредитного договору на встановлених судом умовах, надання відповідачу кредитних коштів, невиконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення тіла кредиту у розмірі 30648,63 грн.

Разом з тим, суд не може погодитися з позовними вимоги про стягнення заборгованості за пенею у розмірі 11259,47 грн та за порушення грошового зобов`язання у розмірі 50234,38 грн.

Нарахована позивачем заборгованість за порушення грошового зобов`язання у розмірі 50234,38 грн, як і нарахована пеня у розмірі 11259,47 грн, за своєю суттю є мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання, тобто неустойкою, враховуючи що нарахування цих санкцій здійснено в період дії договору, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ст. 625 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Таким чином, Цивільний кодекс України передбачає звільнення боржника від сплати пені, нарахованої з 24 лютого 2022 року.

Оскільки пеня (штраф) та плата за порушення грошового зобов`язання, яка за свою суттю є неустойкою, нараховані відповідачу з липня 2024 року до січня 2026 року, тобто в період воєнного стану, що суперечить п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, тому заборгованість з пені у розмірі 11259,47 грн та за порушення грошового зобов`язання у розмірі 50234,38 грн, стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні цих позовних вимог.

Суд зазначає, що відображена у виписці про рух коштів по картці від 19.01.2026 загальна сума заборгованості включає в себе неправомірно нараховану плату за порушення грошового зобов`язання та пеню, а тому зазначена виписка є належним та допустимим доказом заборгованості лише за тілом кредиту у розмірі 30648,63 грн.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З огляду на викладене та враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти у добровільному порядку Акціонерному товариству «Універсал Банк»» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а тому з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» підлягає стягненню заборгованість за кредитом в сумі 30648,63грн.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором частково, та стягує заборгованості за тілом кредиту у розмірі 30648,63 грн, тоді як у задоволенні решти позовних вимог відмовляє за необґрунтованістю.

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог (33,262215212%) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1106,97 грн.

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 274, 279-280, 354-355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, заборгованість за кредитним договором № б/н від 03 лютого 2024 року в розмірі 30648,63 грн (тридцять тисяч шістсот сорок вісім гривень 63 копійки).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, судовий збір в сумі 1106,97 грн (одна тисяча сто шість гривень 97 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складено 11 травня 2026 року.

Суддя І.П. Латка