Рішення № 136413297, 11.05.2026, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/70/26

Номер провадження 2/948/235/26

11.05.2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року с-ще Машівка

Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Тимофєєвої Г.Л,

за участю секретаря судового засідання Порохні І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

УСТАНОВИВ:

11 лютого 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позикив розмірі 13771,00 грн, судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 24.06.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №71675768, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 4 000,00 грн. строком на 30 днів ( з 24.06.2025 по 23.07.2025 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.275 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15.00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 600,00 грн.). У разі порушення позичальником/відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4,00% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. 21.08.2025 року між позикодавцем та відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №15408699 до Договору позики №71675768, за умовами якої сторони домовились предметом якої є пролонгація строку кредитування на 29 днів (в результаті чого строк кредитування складає - 59 днів тобто до 21.08.2025 року) та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 0,275 % на 1 %. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора кредитодавець на виконання умов кредитного договору №71675768 від 24.06.2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 4 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА».

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (ідентифікаційний код юридичної особи - 44280974) уклали Договір факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №71675768 від 24.06.2025 р.

Відповідно до Реєстру прав вимог №23/12/25-02 від 23.12.2025 року - кредитодавець/клієнт відступив фактору/позивачу право вимоги заборгованостей до боржників на умовах передбачених Договором факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 року в тому числі до Відповідача в сумі 13 771,00 грн. з яких 4 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 171,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 600,00 грн. - сума заборгованості за комісією, 8 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основних сум боргу за Договором позики та заборгованості за процентами - не виконав ні перед позикодавцем/первісним кредитором, ані перед позивачем/фактором - ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», що набуло право вимоги за договором позики №71675768 на підставі договору факторингу.

Ухвалою судді Машівського районного суду Полтавської області від 18.02.2026 провадження у справі відкрито та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін(а.с.60).

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час, дату та місце розгляду повідомлений належним чином шляхом направлення тексту судової повістки до електронного кабінету позивача та представника позивача (а.с.58-59). У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи здійснювати за його відсутності (а.с. 4 на зв.). Крім цього, 23.02.2026 та 01.04.2026 від представника позивача надійшли заяви про розгляду справи у відсутності представника ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (а.с.62,76).

За нормами ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання 26.03.2026 та 11.05.2026 не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за зареєстрованим місцем проживання, лист з повісткою на 26.03.2026 повернувся до суду з відміткою адресат відсутній (а.с.66-67), судову повістку на 11.05.2026 ОСОБА_1 отримала 10.04.2026, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 79).

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, повістка на 26.063.2026 вважається такою, що вручена відповідачу.

Повідомлень про причину неявки у судове засідання від відповідача до суду не надійшло.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд установив таке.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

24.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит №71675768 (а.с.14-21) за умовами якого кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківських рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредитуабо достроково та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту (п.2.1).

Відповідно до п.2.2. договору позики, сума кредиту - 4000,00 гр, строк позики 30 днів, процентна ставка /день -0,275%, комісія за надання кредиту - 15% від суми наданого кредиту, що складає 600,00 грн, процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день - 4,00%, дата надання кредиту - 24.06.2025, дата повернення - 23.07.2025.

За умовами п.5.5, п.5.6 цього договору, договір укладається сторонами дистанційно, в електронній формі, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти Договір в електронній формі та його підписання сторонами шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з п.11 Договору, підписанням цього договору позичальник засвідчує , що він ознайомився з повною інформацією щодо кредитодавця та його послуг, вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику.

У договорі ОСОБА_1 зазначила свої дані, зокрема дату народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , номер паспорта, поштову адресу, номер телефону, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 Номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

Даний договір підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 73814 (а.с.20 на зв).

22.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №15408699 до договору про надання коштів у кредит №71675768 від 24.06.2025. (а.с.22 на зв.-23), за умовами якого сторони домовились продовжити строк кредитування на 29 днів, таким чином загальний строк кредиту становить 59 днів, на період пролонгації нарахування процентів здійснюється за ставкою 1,00%/день, термін повернення кредиту - 31.08.2025 (а.с.22 на зв.-23).

Пунктом 3.1 додаткової угоди встановлено, що для продовження строку кредитування, позичальник сплачує кредитодавцю платіж в сумі 319,00 грн.

Додаткову угоду укладено із використанням мобільного застосунку MyCredit - кредит онлайн на карту (п. 9 угоди,) та підписано відповідачем ОСОБА_1 електронний підписом одноразовим ідентифікатором 26720 (а.с.23).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною першою статті 627 ЦК України, визначено, що у відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Таким чином, судом установлено, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір у якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору та який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, отже кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» установлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абзац 3 ч.1).

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що ОСОБА_1 , ідентифікована ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису при укладенні договору №71675768 - '73814,час відправки ідентифікатора позичальнику - 24.06.2025 17:26:51, електронна пошта на яку направлено одноразовий ідентифікатор - ІНФОРМАЦІЯ_2 та при укладенні договору №15408699 - одноразовий ідентифікатор '26720, час відправки ідентифікатора позичальнику22.07.2025 18:26:34,електронна пошта на яку направлено одноразовий ідентифікатор - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.24 на зв.).

Тобто, договір позики ОСОБА_1 підписано електронним підписом, одноразовим ідентифікатором, що свідчить про прийняття нею умов договору щодо розміру, строку кредитування, процентної ставки та взяття на себе зобов`язань, передбачених умовами договору.

Суд вважає, що вказаний договір укладено саме з ОСОБА_1 , оскільки без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

Первісний кредитор ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» є фінансовою, а не банківською установою. Зважаючи на положення Закону України «Про платіжні послуги», інформаційний лист платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.

Згідно з копії платіжної інструкції №404422ac-8a3a-4d52-a5e9-6174df673c77, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», перерахувало 24.06.2025 на карту № НОМЕР_1 4000,00 грн, фінансові послуги надало ТОВ "ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА"(а.с.26 на зв).

Довідкою № КД-000022170від 06.01.2026 ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА», яка діє на підставі ліцензії про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, підтвердило перерахування 24.06.2025 4000,00 грн отримувачу ОСОБА_1 , ЕПЗ номер НОМЕР_1 , номер платежу 404422ac-8a3a-4d52- НОМЕР_3 (а.с.25 на зв.).

Саме такий номер картки для зарахування коштів зазначено у договорі про надання коштів у кредит №71675768 від 24.06.2025, що укладений ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» з ОСОБА_1 (а.с.20 на зв.).

Отже, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов`язання за Договором позики та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку № НОМЕР_1 , яку вона зазначила при оформленні кредиту.

Суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, а тому є всі підстави стверджувати, що ОСОБА_1 отримала від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 4000,00 грн кредитних коштів та скористалася ними на власний розсуд.

Доказів на спростування вказаного відповідач не надала.

16.09.2025 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали Договір факторингу №16/09/25 за умовами якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов`язується відступити ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти фінансування за відповідний Реєстр за плату (а.с.27 на зв. - 31).

Згідно з Витягом з Реєстру прав вимог №23/12/25-02 до Договору факторингу 16/09/25 від 16.09.2025, ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 за договором №71675768 від 24.06.2025 сума заборгованості за тілом - 4000,00, сума заборгованість по процентам - 1171,00, сума заборгованості за пенею - 8000,00 комісія за надання позики - 600,00, загальна сума заборгованості - 13771,00 (а.с.35-36).

Платіжною інструкцією № 579937994.1 від 06.01.2026 підтверджується сплата коштів в сумі 5608206,99 грн згідно договору факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 (а.с.36 на зв.).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За змістом ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Позивачем надано договір факторингу, який оформлений та підписаний належним чином, витяг з реєстру боржників, платіжну інструкції про перерахування узгодженої суми за договором факторингу, зокрема відносно боржника ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 Як зазначено, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином у суду відсутні підстави ставити під сумнів укладений договір факторингу та реєстр боржників, у зв`язку з чим суд вважає, що ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» має право вимоги від боржника ОСОБА_1 заборгованості, що утворилася на підставі договору позики №71675768 від 24.06.2025.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту суд зазначає таке.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором позики №71675768 від 24.06.2025 вбачається, що станом на 21.01.2026 заборгованість ОСОБА_1 за цим кредитним договором складає 13771,00 грн, з яких: 4000 грн. - сума тіла кредиту, 1171 грн - сума нарахованих процентів, 8000 грн - пеня, 600 грн - комісія (а.с.37).

За вимогами ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Як визначено в ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 статті 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом установлено, що за договором надання коштів у кредит № 716775768 від 24.06.2025 відповідач отримала кредит в розмірі 4000,00 грн.

Доказів, які б підтверджували повернення тіла кредиту в повному обсязі, відповідач не надала. Отже, зобов`язання за кредитним договором щодо повернення тіла кредиту в повному обсязі відповідачем не виконані, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на суму 4000,00 грн.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами суд зазначає.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані з 24.06.2025 по 23.07.2025 (30 днів) по процентній ставці - 0,275% в день від суми кредиту, що становить 11,00 грн. та відповідає умовам п.2.2.3 Договору , з 24.07.2025 по 21.08.2025 (29 днів) по процентній ставці - 1 % в день від суми кредиту, що становить 40,00 грн, та відповідає п.1 додаткової угоди. Крім цього вбачається сплата позичальником 13.02.2023 коштів в сумі 319,00 грн, що зараховані на погашення процентів (а.с.11 на зв.-13).

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018року у справі № 202/4494/16-ц).

Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження N12-16гс22).

Судом установлено, що позивачем відсотки нараховані у межах дії кредитного договору та відповідно до процентної ставки визначеної умовами договору, яка відповідає вимогам ч.5 ст.8 «Про споживче кредитування», після закінчення дії договору позивач не здійснював нарахування відсотків, що відповідає вимогам закону.

Доказів щодо повернення кредиту та спростування вказаного розміру заборгованості за тілом кредиту та відсотками відповідачем суду не надано.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в сумі 1171,00 грн законні та підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення комісії, суд зазначає:

Згідно абз. 4 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено судом, пунктом 2.2.4. договору про надання коштів у кредит № №71675768 від 24.06.2025, комісія за надання кредиту становить 15,00% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 600,00 грн. (а.с.15).

Частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» закріплено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №204/224/21 у постанові від 06 листопада 2023 року, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Надаючи оцінку вказаним твердженням, суд зазначає таке.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїх постановах формує єдину судову практику, надаючи обов`язкові для всіх правові позиції та висновки щодо застосування норм права, що забезпечує сталість та однаковість у правосудді, а ці висновки є важливим джерелом для судів нижчих інстанцій та інших суб`єктів владних повноважень .

У вказаній постанові Верховний Суд зокрема зазначив, що у кредитному договорі не лише потрібно зазначити перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, а й надати докази їх понесення.

Договором про надання коштів у кредит №71675768 від 24.06.2025 кредитодавцем фактично встановлено сплату комісії за надання кредиту, не зазначивши, за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.

Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.

Суд зазначає, що послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на споживчі потреби, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Приймаючи до уваги те, що у Договорі про споживчий кредит №71675768 від 24.06.2025 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» не зазначило та не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця пов`язаних з видачою та обслуговування кредиту, суд дійшов висновку, що положення п. 2.2.4 Договору є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 600,00 грн комісії задоволенню не підлягають.

Щодо правомірності вимог про стягнення пені в розмірі 8000,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з цим, 17.03.2022 набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З матеріалів справі вбачається, що договір про надання коштів у кредит №71675768 укладено 24.06.2025, тобто у період дії воєнного стану, а тому суд приходить до висновку, що у кредитодавця були відсутні законні підстави для нарахування пені, оскільки такі були нарахований після 24 лютого 2022 року та підлягає списанню.

Таким чином, позивачу в стягненні пені (штрафу) в сумі 8000,00 грн слід відмовити.

Підсумовуючи викладене, приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти, зобов`язання з повернення тіла кредиту в повному обсязі не виконав, належних та допустимих доказів щодо спростування доводів позивача суду не надав, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором правомірні та підлягають частковому задоволенню на загальну суму в розмірі 5171,00 грн, де 4000,00 грн - тіло кредиту, 171,00 грн - проценти.

У частині стягнення з відповідача на користь позивача комісії, інфляційних витрат та пені (штрафу) слід відмовити.

При вирішення питання стягнення судових витрат, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Частиною 1,2 стаття 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що на момент подання позову до суду складає 2662,40 грн.

Позовна заява з доданими до неї матеріалами позивачем подано через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 13771,00 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 5171,00 грн, що становить 37,55% від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 999,73 грн, що становить 37,55% від 2662,40 грн.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до договору №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 про надання правової допомоги Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» та адвокат «Ткаченко Юлія Олегівна» уклали договір, за умовами якого остання зобов`язалася надати правову допомогу при зверненні до суду та розгляді в суді цивільної справи. (а.с.38 на зв. - 40). Згідно з витягу від 30.12.2025 з акту №4-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, адвокат «Ткаченко Юлія Олегівна» надала Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» правову допомогу, а саме: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів / доказів (у разі відсутності у клієнта необхідних документів) для формування позовної заяви вартість 500 грн, судовий супровід у суді -4000 грн. Всього 4500 грн (а.с.41 на зв). Актом про приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, що є додатком до Договору №№22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, підтверджується факт прийняття адвокатом зобов`язання надати правничу допомогу щодо справи ОСОБА_1 (а.с.41 на зв.-42).

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів №579938008.1 від 16.01.2026 ТОВ ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» перерахував Ткаченко Ю.О. 216000.00 грн оплати згідно Договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 р. згідно з Актом приймання-передачі наданої правничої допомоги №4-ДІЛ від 30.12.2025 р. без ПДВ (а.с.43).

Судом установлено, що сума витрат відповідно до витягу з акту приймання передачі наданої правової допомоги становить 4500 грн.

За приписами п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки позов задоволено частково, витрати, які поніс позивач на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог на суму 1689,75 грн, що складає 37,55 % від 4500,00 грн.

На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитузадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», заборгованість за договором про надання коштів у кредит №71675768 від 24.06.2025 у сумі 5171,00 (п`ять тисяч сто сімдесят одна гривня 00 коп), де 4000,00 грн - тіло кредиту, 1171,00 грн - проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» 999,73 грн (дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 73 коп) в рахунок відшкодування коштів за судовий збір сплачений при подачі позовної заяви та 1689,75 грн (одну тисяча шістсот вісімдесят дев`ять гривень 75 коп) витрат на правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Повне найменування сторін та учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», код ЄДРПОУ: 44280974, .місцезнаходження: 08205, місто Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3.

Представник позивача: директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» Велікданов Сергій Костянтинович, адреса 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3.

Представник позивача: адвокат Ткаченко Юлія Олегівна, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд.6/5.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ,

Суддя Г.Л.Тимофєєва