Рішення № 136408914, 08.04.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року Справа № 280/347/26 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Максименко Л.Я.

за участю секретаря судового засідання П`яниди Б.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Вишнякова Д.О.

представника відповідача Лиходіт В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Управління поліції охорони в Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся із позовною заявою до Управління поліції охорони в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника Управління поліції охорони в Запорізькій області полковника поліції Ігоря Дмитрієнка №3055 від 19.12.2025 про застосування дисциплінарного стягнення в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника Управління поліції охорони в Запорізькій області підполковника поліції Миколи Власова №3187 від 31.12.2025 про внесення змін до наказу №3055 від 19.12.2025 Про застосування дисциплінарного стягнення;

поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №2 роти охорони об`єктів та публічної безпеки №3 батальйону УПО Запорізької області або на рівнозначній посаді, що буде існувати в Управлінні поліції охорони в Запорізькій області;

стягнути з Управління поліції охорони в Запорізькій області на користь поліцейського взводу №2 роти охорони об`єктів та публічної безпеки №3 батальйону УПО Запорізької області ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 20.12.2025 по дату прийняття судом рішення про поновлення на роботі.

В обґрунтування позову посилається на те, що відносно нього було проведено службове розслідування, зроблено висновок про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а саме порушення норм професійної етики у неробочий час, Присяги поліцейського, внаслідок чого застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Позивач вважає такий висновок безпідставним та протиправним, оскільки він був зроблений на підставі недоведених обставин без будь-яких документальних доказів, за якими не було наведено, які дії позивача привели до дискредитації останнім високого звання поліцейського. Норми законодавства, які на думку відповідача були порушені позивачем, не мають жодного співвідношення із зазначеними подіями. Також посилається на процедурні порушення проведення службового розслідування, а саме неознайомлення позивача з наказом, яким внесено зміни до наказу про застосування дисциплінарного стягнення, якими було змінено підставу звільнення. Тому, висновок службового розслідування, що позивач здійснив дисциплінарний проступок вважає протиправним. Переконаний, що вищезазначені обставини призвели до незаконного звільнення позивача, а тому просить суд поновити його на посаді та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 20.12.2025 по дату прийняття судом рішення про поновлення на роботі.

Відповідач позовну заяву не визнав. У письмовому відзиві від 11.02.2026 вх. №7676 посилається на те, що підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції стало вчинення дій, які підривають авторитет поліції, що виразилось у порушені норм професійної етики а саме, він не дотримувався норм професійної етики у неробочий час, в публічному місці, під час воєнного стану, своїми діями допустив дискредитацію високого звання поліцейського, що полягає у вчиненні проступку, який підриває довіру громадськості до поліцейських та авторитет Національної поліції України в цілому. В свою чергу, службове розслідування проводилось виключно з метою встановлення наявності чи відсутності в діях поліцейського складу дисциплінарного проступку відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

16.02.2026 за вх.№8487 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій проти доводів відповідача заперечено. Наполягає на тому, що відповідачем не надано жодних доказів, які б підтвердили вину позивача. Вважає, що позивача, фактично, притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції лише за порушення комендантської години.

Ухвалою суду від 19.01.2026 вищевказану позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 27.01.2026 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі № 280/347/26 та призначено підготовче судове засідання на 18.02.2026.

29.01.2026 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

02.02.2026 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

Протокольною ухвалою суду від 18.02.2026 оголошено перерву до 04.03.2026.

18.02.2026 від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій викладено позовні вимоги у наступній редакції:

визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника Управління поліції охорони в Запорізькій області полковника поліції Ігоря Дмитрієнка №3055 від 19.12.2025 про застосування дисциплінарного стягнення в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;

визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника Управління поліції охорони в Запорізькій області полковника поліції Ігоря Дмитрієнка №452 о/с від 19.12.2025р. про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;

визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника Управління поліції охорони в Запорізькій області підполковника поліції Миколи Власова №3187 від 31.12.2025р. про внесення змін до наказу №3055 від 19.12.2025р. «Про застосування дисциплінарного стягнення»;

поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №2 роти охорони об`єктів та публічної безпеки №3 батальйону УПО Запорізької області або на рівнозначній посаді, що буде існувати в Управлінні поліції охорони в Запорізькій області;

стягнути з Управління поліції охорони в Запорізькій області на користь поліцейського взводу №2 роти охорони об`єктів та публічної безпеки №3 батальйону УПО Запорізької області ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 20.12.2025р. по дату прийняття судом рішення про поновлення на роботі.

Протокольною ухвалою суду від 04.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про допит позивача у якості свідка, прийнято збільшені позовні вимоги, та закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 19.03.2026.

Протокольною ухвалою суду від 19.03.2026 оголошено перерву до 08.04.2026.

У судовому засіданні 08.04.2026 представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення.

08.04.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши думку сторін, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив службу на посаді поліцейського взводу №2 роти охорони об`єктів та публічної безпеки №3 батальйону Управління поліції охорони в Запорізькій області.

19.12.2025 т.в.о. начальника Управління поліції охорони в Запорізькій області видано наказ №3055 «Про застосування дисциплінарного стягнення», відповідно до п.6 якого за вчинення дисциплінарного проступку що виразився в порушенні обов`язків поліцейського передбачених п.1 ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», та призвів до порушення норм професійної етики, що є порушенням вимог п. 2,3,4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016 року, а саме не дотримання норм професійної етики у неробочий час та порушення вимог пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, Присяги поліцейського, текст якої закріплено статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», частини 2 статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», а також підпункту 2 пункту 1 наказу Національної поліції України від 19.07.2022 № 507 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції», та на підставі статей 11, 12, 13, 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, застосовано до рядового поліції ОСОБА_1 (0022630) поліцейського взводу № 2 роти охорони об`єктів та публічної безпеки № 3 батальйону УПО Запорізької області, дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

19.12.2025 т.в.о. начальника Управління поліції охорони в Запорізькій області видано наказ №452о/с «По особовому складу» звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку з реалізацією стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) рядового поліції ОСОБА_1 (0022630), з 19.12.2025. На день звільнення: стаж служби в поліції 00 років 07 місяців 00 днів.

31.12.2025 т.в.о. начальника Управління поліції охорони в Запорізькій області видано наказ №3187 «Про внесення змін до наказу №3055 від 19.12.2025 «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким, у зв`язку з виявленням орфографічної помилки, внесено зміни до останнього наказу Преамбули, перед «НАКАЗУЮ», викласти в наступній редакції: «Ураховуючи викладене, керуючись статтями 4, 11, 12, 13, 14, 15, 19, 20, 22, 23, 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, за результатами службового розслідування (висновок від 19.12.2025)».

Не погодившись із наказами №3055 від 19.12.2025 «Про застосування дисциплінарного стягнення» в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, №3187 від 31.12.2025, та наказом №452о/с від 19.12.2025 «По особовому складу» та з вимогою поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII (надалі - Закон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 580-VIII, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Основні обов`язки поліцейського визначені статтею 18 Закону №580-VIII.

Положеннями пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського та професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Положеннями частини 1 статті 59 Закону №580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Частиною 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліцію, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Згідно частини 1 статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Частиною 2 статті 19 Закону №580-VIII встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статус Національної поліції України (надалі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Згідно частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частиною 3 статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

Статтею 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком згідно статті 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Змістовний аналіз наведених вище положень Дисциплінарного статуту дає змогу зробити висновок, що службова дисципліна поліцейського полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів з питань службової діяльності, бездоганному та неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені, та належному виконанні обов`язків поліцейського, визначених законом. Водночас порушення поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника можуть застосовуватися заходи дисциплінарного стягнення.

Однак, для застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення, факт вчинення ним дисциплінарного проступку повинен бути встановлений у передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до частини 1-4 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Частинами 1, 2 статті 15 Дисциплінарного статуту визначено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.

До складу дисциплінарних комісій можуть також включатися представники громадськості, які мають бездоганну репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет.

Відповідно до частини 1 статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

Разом з тим, згідно із частиною 1 статті 19 Дисциплінарного статуту, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються:

1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Дисциплінарного статуту висновок за результатами службового розслідування підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07 листопада 2018 року затверджено Порядок проведення службових розслідувань в Національній поліції України (надалі - Порядок № 893).

Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 893 передбачено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Судом встановлено, що 17.12.2025 до Управління поліції охорони в Запорізькій області надійшла інформація від відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області про те, що до них звернулась гр. ОСОБА_2 , із заявою ЄО № 25190 від 15.12.2025 року про те, що в суботу ввечері 14.12.2025 року в барі «Уют» що в селищі Августинівка, Запорізької області, Запорізького району між її дитиною ОСОБА_3 та поліцейським взводу № 2 роти охорони об`єктів та публічної безпеки № 3 батальйону УПО Запорізької області рядовим поліції ОСОБА_1 виникла сварка, під час якої поліцейський зі слів заявниці спричинив тілесні ушкодження у виді садна та гематоми на голові та обличчі, ШМД не викликалась. Поліцейський рядовий поліції ОСОБА_1 , перебував поза службою зі своєю дівчиною гр. ОСОБА_4 .

Первинна кваліфікація інша подія, ЄО № 25190 від 15.12.2025 року, в подальшому 17.12.2025 року ВП № 6 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області по даному факту внесені зміни та прийнято рішення дану подію перекваліфікувати в умисне легке тілесне ушкодження та зареєстровано в ЄРДР № 12025087230000487 від 16.12.2025 за ч. 1 ст. 125 Кримінального Кодексу України.

Також, від Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України до УПО Запорізької області надійшов лист ( №96337-2025 від 16.12.2025) з повідомленням про вказану подію та вказано на доцільність проведення службового розслідування за даним фактом.

Враховуючи вищезазначені відомості, які свідчать про можливе вчинення позивачем дисциплінарного проступку, наказом Управління поліції охорони в Запорізькій області від 17.12.2025 №3028 було призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію.

Під час проведення службового розслідування позивач надав пояснення, які були записані з його слів одним з членів дисциплінарної комісії, з яких вбачаються наступні обставини.

Перебуваючи у вільний від служби час 14.12.2025 приблизно о 15 год. 00 хв., приїхав зі своєю дівчиною ОСОБА_4 в с. Августинівка, Запорізького району, Запорізької області до своїх родичів (мами, дідуся, бабусі), які там мешкають. Вдома перебував з 15 год. 00 хв. до 22 год. 00 хв., після чого вирішили з дівчиною направитися в бар «Уют». Зайшовши в бар побачив конфліктну ситуацію в якій приймали участь знайомі дівчата, а саме: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . В подальшому направився з дівчиною до барної стійки де зустрів свого знайомого ОСОБА_7 (17 років), де спілкувалися та пили каву. Під час спілкування знайома ОСОБА_6 виражалася нецензурною лайкою в бік його дівчини, ОСОБА_8 на це не звертала уваги. Через деякий час ОСОБА_6 підійшла до ОСОБА_9 та запропонувала відійти поговорити, нащо вона погодилася. Під час їхнього спілкування ОСОБА_1 , періодично спостерігав за їхньою розмовою, та в якийсь момент побачив, що дівчата вчинили бійку і впали на підлогу. Після чого ОСОБА_1 підбіг до них щоб розборонити. Також в цей час підійшли знайомі ОСОБА_10 та ОСОБА_5 та почали тягнути дівчину ОСОБА_1 за волосся та капюшон куртки, на що ОСОБА_11 зреагував та намагаючись розборонити відштовхнув даних дівчат від своєї дівчини. Після чого ОСОБА_1 намагався підняти і відсторонити свою дівчину ОСОБА_8 від ОСОБА_12 , в цей час відчув удар по голові, які йому наносили ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , яких він відштовхнув, після чого останні впали на підлогу. В подальшому ОСОБА_1 , відсторонив свою дівчину від ОСОБА_12 і вони побігли додому, де і знаходилися до ранку. Дана подія відбулася приблизно о 01 год 00 хв. ночі 15.12.2025 року.

Того ж дня приблизно о 03 год. 00 хв. ночі ОСОБА_1 , зателефонував знайомий ОСОБА_14 та повідомив, що по даному випадку викликали поліцію і на нього дівчата написали заяву, на що він не зреагував.

Зранку 15.12.2025 року ОСОБА_1 , спільно зі своєю дівчиною ОСОБА_4 , поїхали до м. Запоріжжя. Того ж дня про дану подію Микита розповів своєму дядькові ОСОБА_15 , який сказав, що зателефонує знайомим та дізнається як діяти далі в цій ситуації.

Також доповнив, що в понеділок вечері йому зателефонувала бабуся та повідомила, що його розшукує поліція, після чого зателефонував дядько ОСОБА_15 , та повідомив, що він зателефонує знайомим в Управління поліції та скаже, що робити далі.

Під час надання пояснень визнав провину у вчиненні дисциплінарного проступку через власну недисциплінованість.

Із зазначених пояснень вбачається, що позивач, знаходившись у громадському місці під час воєнного стану в комендантську годину, під час виникнення конфліктної ситуації не вжив жодних заходів для її попередження або негайного припинення, та в подальшому став її безпосереднім учасником. Також позивачем не вчинено жодних дій з негайного повідомлення про вищезазначену подію до органів Національної поліції України, уповноважених на встановлення обставин адміністративних чи кримінальних правопорушень, а також своїх безпосередніх керівників за місцем несення служби.

Про участь позивача у конфліктній ситуації керівництво Управління поліції охорони в Запорізькій області дізналось лише після надходження від Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України повідомлення про вказану подію та інформації від відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області про надходження заяви від матері потерпілої учасниці конфліктної ситуації про нанесення позивачем тілесних ушкоджень.

Як співробітник органів Національної поліції України, позивач мав усвідомлювати характер події, яка трапилась за його участі, правомірні способи для її врегулювання, зокрема, за участю співробітників органів Національної поліції України, уповноважених на встановлення обставин адміністративних чи кримінальних правопорушень, а також необхідність повідомити безпосереднє керівництво про участь у конфліктній ситуації, яка може дискредитувати звання поліцейського, негативно вплинути на авторитет поліції.

Згідно наданих пояснень керівного складу Управління поліції охорони в Запорізькій області, до функціональних обов`язків яких належить здійснення контролю за підлеглим особовим складом, вбачається, що керівництвом батальйону постійно приділяється особлива увага дисципліні та законності серед особового складу. Під час інструктажів доводиться особовому складу про неприпустимість порушення чинного законодавства, недопущення корупційних діянь, необхідність сумлінного виконання обов`язків, посилення авторитету поліції серед населення, профілактичні та роз`яснювальні бесіди щодо дотримання службової дисципліни, законності та етичної поведінки як в побуті так і під час несення служби, та неприпустимість керування транспортними засобами у стані сп`яніння.

З огляду на наведені правові норми та встановлені висновком службового розслідування обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що знайшли своє підтвердження слідує, що відповідач правомірно застосовував до позивача дисциплінарне стягнення у зв`язку із підтвердженням факту вчинення ним дисциплінарного проступку.

Доводи позивача про відсутність достатніх і належних доказів порушення ним службової дисципліни вчинення дисциплінарного проступку є безпідставними, оскільки це підтверджується висновком службового розслідування, який складений на підставі обставин, що підтверджуються відповідними поясненнями позивача, які суд вважає беззаперечним доказом.

Відтак, висновком службового розслідування, наказом про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності встановлено, в чому саме полягало порушення службової дисципліни та які норми законодавства порушено позивачем. При цьому, такі висновки позивачем не спростовані.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням відповідних обставин і не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07 березня 2019 року в справі №819/736/18, від 19 травня 2022 року в справі №480/4079/18 та інших.

Варто зауважити, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт вчинення дисциплінарного проступку, під чим необхідно розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Під вчинками, що дискредитують звання працівника Національної поліції України та власне органи національної поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ.

З огляду на вказане, з точки зору стороннього розсудливого спостерігача, порушення позивачем цих приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава.

Зазначене безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.

Вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов`язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов`язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №816/604/17).

Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 у справі №815/4463/17 сформована правова позиція щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Суд звертає увагу й на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі «Звежинський проти Польщі» (заява №34049/96), рішення ЄСПЛ від 19.04.2007 у справі «Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії» (заява №63235/00).

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення позивачеві відповідачем ураховано характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, а також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17 липня 2019 року в справі №806/2555/17.

За наведених обставин, суд вважає, що прийнятті рішення про накладення на позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, а саме звільнення зі служби в поліції, відповідач діяв обґрунтовано, в порядку, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Отже, оскільки на позивача правомірно накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції у зв`язку із вчиненням ним дисциплінарного проступку, відсутні підстави для поновлення його на службі в органах Національної поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд зауважує, що висновки суду у цій справі узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема у Постановах Верховного суду від 17.07.2019 №806/2555/17, від 07.07.2022 №460/5545/20, від 03.02.2021 №822/1175/17 та ін.

Стосовно інших посилань сторін, то суд зазначає, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління поліції охорони в Запорізькій області (69118, м. Запоріжжя, вул. Водограйна, 3, код ЄДРПОУ 40108947) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 08.05.2026.

Суддя Л.Я. Максименко