Ухвала суду № 136408674, 11.05.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні клопотання

11 травня 2026 рокум. Ужгород№ 260/8280/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебувала справа №260/8280/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі №260/8280/24 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 збільшеної до 100000,00 грн., додаткової винагороди з розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 року за період з 17.01.2023 року по 01.02.2023 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 збільшеної до 100000,00 грн., додаткової винагороди з розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 року за період з 17.01.2023 року по 01.02.2023 року з урахуванням проведених виплат. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100000,00 грн., додаткової винагороди з розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 року за період 03.02.2023 року по 10.03.2023 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 збільшеної до 100000,00 грн., додаткової винагороди з розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницькою складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 року за період з 03.02.2023 року по 10.03.2023 року з урахуванням проведених виплат. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 збільшеної до 100000,00 грн., додаткової винагороди у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, встановленої постановою Кабінетом Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядовою і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 року за період з 21.09.2023 року по 06.10.2023 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 збільшеної до 100000,00 грн., додаткової винагороди з розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького склад), поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 року за період з 21.09.2023 року по 06.10.2023 року, з урахуванням проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі №260/8280/24 апеляційну скаргу повернуто апелянту.

Вказане судове рішення набрало законної сили 23 квітня 2025 року.

11 червня 2025 року Закарпатським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №260/8280/24.

01 жовтня 2025 року до суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі відмовлено.

17 листопада 2025 року до суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі відмовлено.

04 травня 2026 року до суду надійшла заява позивача, в якій він просить:

- прийняти заяву від 27.04.2026р. про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 19.03.2025р. в адміністративній справі №260/8280/25;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 подати до Закарпатського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення від 19.03.2025 у справі №260/8280/25.

Вказана заява обґрунтована тим, що 09 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся засобами електронного зв`язку до Генерального штабу Збройних Сил України та Міністерства оборони України із заявою про встановлення контролю та забезпечення виконання військовою частиною НОМЕР_2 виконавчого листа Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 року №260/8280/24, виданого на підставі рішення від 19.03.2025 року, яке набрало законної сили 23.04.2025 року.

Заявник просив здійснити нарахування та виплату йому додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн. на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року, за періоди з 17.01.2023 року по 01.02.2023 року, з 03.02.2023 року по 10.03.2023 року та з 21.09.2023 року по 06.10.2023 року з урахуванням проведених виплат.

19 вересня 2025 року позивач звернувся до Відділу ДВС у м. Ужгороді із заявою про примусове виконання виконавчого листа, а 08.10.2025 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження №79257731.

Листом від 12.11.2026 року №2931 повідомлено про надання розрахунку додаткової винагороди за періоди лікування: з 17.01.2023 року по 01.02.2023 року, з 03.02.2023 року по 10.03.2023 року, з 21.09.2023 року по 06.10.2023 року, відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року. Загальна сума за 68 календарних днів визначена у розмірі 215245,77 грн., зокрема: 33870,97 грн. (січень 2023р.), 3571,43 грн. та 92857,14 грн. (лютий 2023р.), 32258,06 грн. (березень 2023р.), 33333,33 грн. (вересень 2023р.), 19354,84 грн. (жовтень 2023р.). Позивач із таким розрахунком не погоджується, вказуючи, що неправомірно застосовано зменшену базу 70000 грн. у січні 2023р., тоді як слід застосовувати 100000 грн., у зв`язку з чим фактична сума має становити 242857,24 грн.

Крім того, відповідно до довідки від 12.07.2024р. №1036 про грошове забезпечення (13895,60 грн. у січні 2023р., 23469,00 грн. у лютому та березні 2023р., 11832,00 грн. у вересні 2023р., 5343,00 грн. у жовтні 2023р.), позивач вважає, що додатково підлягають нарахуванню суми 6204,40 грн., 8268,00 грн. та 14757,00 грн., що загалом формує заборгованість 272086,64 грн.

Заявник також зазначає, що розрахунком боржника на нього безпідставно покладено сплату компенсації ПДФО у розмірі 38744,24 грн. та виконавчого збору 10762,29 грн., а визначена до виплати сума 204483,48 грн. є протиправною.

13 лютого 2026 року позивач подав скаргу до Міністерства оборони України та командування військової частини НОМЕР_2 щодо невиконання рішення суду.

12 березня 2026 року листом №116/14/4/1887/Вих.ЗВГ повідомлено, що військовою частиною НОМЕР_2 подано заявку-розрахунок до Центрального фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ, яке, у свою чергу, направило консолідовану заявку до департаменту відповідно до вказівки від 29.06.2022 року №423/132. Водночас зазначено, що фінансування за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» здійснюється в межах наявного ресурсу, а відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України видатки можливі лише за наявності бюджетних призначень, у зв`язку з чим виконання рішення буде забезпечено після отримання відповідного фінансування.

Від військової частини НОМЕР_2 надійшло заперечення на заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду (від 04.05.2026 року за вх. №13216/26), в якому представник в/ч просить відмовити в її задоволенні та вказує, що у даній справі відкрито виконавче провадження, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт ухилення військової частини НОМЕР_2 від виконання рішення суду. Відповідач зазначає про відсутність підстав для встановлення судового контролю та повідомляє, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 року у справі №260/8280/24 виконано, що підтверджується доданим до заперечень розрахунковим листом №1467 від 30.04.2026 року.

Визначаючись щодо поданої заяви, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Згідно з ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

Таким чином, аналіз вищевказаних положень ст.ст.382, 382-1 КАС України свідчить про те, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.

Крім того, суд наголошує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

З цього приводу Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звернув увагу на те, що застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судових рішень. Підставами для її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення.

З наведеного слідує, що встановлення судового контролю може мати місце на стадії виконання судового рішення за заявою сторони, на користь якої таке рішення ухвалене, за наявності обґрунтованих доводів та підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення у справі.

Подібна позиція висловлена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №800/592/17.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява №18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).

У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07.07.89 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст.6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Згідно із положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Так, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі №260/8280/24 набрало законної сили 23 квітня 2025 року, та на його виконання 11 червня 2025 року було видано виконавчий лист зобов`язального характеру.

Вказаний виконавчий лист було пред`явлено до примусового виконання, тому у Відділі державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №79257731 від 08.10.2025 року з виконання виконавчого листа від 11 червня 2025 року у справі №260/8280/24 про зобов`язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошової винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць, пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я за період з 17.01.2023 року по 01.02.2023 року, з 03.02.2023 року по 10.03.2023 року та з 21.09.2023 року по 06.10.2023 року з урахуванням проведених виплат.

Як слідує з листа головного державного виконавця від 12.11.2026 року №2931: «30.10.2025 року на адресу відділу ДВС у м. Ужгороді надійшов лист №3483 від. 20.10.2025 року щодо виконання постанови про відкриття виконавчого провадження №79257731».

Суд зазначає, що у відповідності до ч.2 ст.382-1 КАС України, за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Поряд із цим, у даному випадку військова частина НОМЕР_2 виконала рішення суду, провівши розрахунок, про що свідчить лист від 20.10.2025 року №3483 з розрахунком додаткової винагороди відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період перебування на стаціонарному лікуванні після отриманої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини з 17.01.2023р. по 01.02.2023р., з 03.02.2023р. по 10.03.2023р.. 21.09.2023р. по 06.10.2023р., яка належить до виплати ОСОБА_1 на виконання абзаців 3, 5, 7 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 р. по справі №260/8280/24 (у розмірі збільшеному до 100000,00 грн. з урахуванням попередньо виплаченої суми винагороди) та розрахунковий лист від 30.04.2026 року №1467.

У даному випадку судом під час розгляду заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду не встановлено бездіяльності відповідача при виконанні рішення суду. Натомість, судом встановлено, що відповідачем вчиняються активні дії задля виконання рішення суду, зокрема в частині виплати грошових коштів, що підтверджено вищезгаданими доказами.

Також суд зазначає, що грошові кошти у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, що мають бути виплачені стягувачу за рішенням суду в даній справі, не є власністю військової частини НОМЕР_2 , не знаходяться на її рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України.

Суд зауважує, що за установленої судової практики Верховного Суду, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Відсутність бюджетного та іншого фінансування, коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.

Таким чином, розглянувши заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та дослідивши матеріали справи суд зазначає, що позивач не навів обґрунтованих доводів щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року по справі №260/8280/24, не зазначив дій відповідача, що свідчили б про умисне невиконання рішення суду. Судом таких обставин також не встановлено.

Також суд враховує, що згідно з наданими відповідачем документів, вказані кошти виплачені позивачу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 382 КАС України у справі №260/8280/24, у зв`язку з чим у задоволенні заяви позивача слід відмовити.

Щодо твердження позивача про не виплату в повному обсязі суми грошового забезпечення та премії для призначення пенсії, а також додаткового грошового забезпечення, що підлягає виплаті, то суд зазначає, що суми такої виплати рішенням суду встановлені не були, а отже суд не вправі визначати суму, яка повинна була бути виплаченою.

В разі не згоди із наявним розрахунком, позивач не позбавлений права звернутися до суду із позовною заявою щодо оскарження такого розрахунку.

Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 297, 370, 372, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Я. М. Калинич