Рішення № 136407288, 11.05.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/7379/25

Провадження № 2/487/1772/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Притуляк І.О., за участю секретаря судових засідань Янковець Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

01.10.2025 року, представник АТ «ТАСКОМБАНК» - Гнип В.В., шляхом формування у системі «Електронний суд», звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №8545738581 від 22.11.2021 року, яка станом на 01.07.2025 року становить 35521,25 грн., зокрема заборгованість по тілу кредиту - 14823,14 грн.; заборгованість по річним процентам 0,18 грн., заборгованість по щомісячним процентам 20697,93 грн. Також просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову зазначив, що 22.11.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі ТОВ «ФК «ЦФР») та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №8545738581, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 29997,00 грн. строком на 12 місяців з річною процентною ставкою 0,01 % від суми боргу та щомісячними процентами 2,49 % від суми кредиту.

01.09.2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладений договір про відступлення права вимоги № 01/09/21, за умовами якого, АТ «ТАСКОМБАНК» набув право вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором.

Кредитодавець, свої обов`язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі надавши відповідачу грошові кошти. В свою чергу відповідач належним чином умови договору не виконує, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, що мало наслідком утворення заборгованості, яка станом на 01.07.2025 року, становить 35521,25 грн., з яких: 14823,14 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 0,18 грн. заборгованість по річним процентам грн.; 20697,93 грн. - заборгованість по щомісячним процентам.

Зазначенні обставини слугували підставою для звернення до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою суду від 06.10.2025 відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

15.12.2025 року представником позивача Гнип В.В. подано заяву в якій зазначив, що в прохальній частини позовної заяві міститься помилка у номері кредитного договору, у зв`язку із чим просив, вважати правильним номером кредитного договору в прохальній частині №8545738581 від 22.11.2021 року замість невірного № НОМЕР_1 .

Заочним рішенням від 18.12.2025 позов АТ «ТАСКОМБАНК» задоволено у повному обсязі.

12.02.2026 року представник відповідача адвокат Мунтяну І.І звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою від 27.02.2026 року заочне рішення від 18.12.2025 року було скасовано, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

09.03.2026 року представник відповідача Мунтяну І.І. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову АТ «ТАСКОМБАНК».

Зазначав, що розмір нарахованих процентів є явно непропорційним та надмірним у порівнянні із сумою основного боргу. Так, при сумі заборгованості по тілу кредиту 14823,14 грн. позивачем нараховано 20697,93 грн. щомісячних процентів, що фактично перевищує суму основного боргу. Така практика нарахування процентів свідчить про їх явну невідповідність принципам розумності та справедливості, закріпленим у ст. 3 ЦК України. Фактично позивачем здійснено значне та безпідставне збільшення розміру заборгованості за рахунок процентів, що створює для відповідача надмірний фінансовий тягар та порушує баланс інтересів сторін кредитного договору.

Водночас наданий позивачем до матеріалів справи додано розрахунок заборгованості, який містить лише узагальнену суму боргу та додаток у вигляді таблиці. Такий документ не може вважатися належним та допустимим доказом, оскільки є внутрішнім бухгалтерським або аналітичним документом банку та не підтверджений первинними обліковими документами, що відображають фактичні операції за кредитним договором. Таким чином, заявлена позивачем сума процентів є необґрунтованою, недоведеною належними доказами та такою, що не підлягає задоволенню судом.

Зауважував, що у порушення п.3 ч 3 ст.175 ЦПК України позивачем у позовній заяві не зазначено обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються зі відповідача.

Крім того, наданий розрахунок є неповним і не дозволяє перевірити обґрунтованість заявленої заборгованості, оскільки в ньому відсутні критично важливі відомості:

деталізація щомісячних платежів розрахунок не містить конкретних дат та сум платежів, що унеможливлює перевірку фактичного порядку погашення боргу та правильності нарахованих сум.

формули нарахування процентів, комісій та штрафних санкцій відсутні чіткі методики нарахування, що унеможливлює перевірку правомірності кожного нарахування та відповідності умовам договору та законодавству.

періоди прострочення не зазначено строки невиконання зобов`язань за кожним платежем, що необхідно для визначення підстав нарахування штрафів та пені.

інформація про застосовані процентні ставки не вказано, які процентні ставки застосовувалися до основного боргу та за прострочення у кожний конкретний період, що робить розрахунок непрозорим та не перевірюваним.

відомості про часткові погашення, реструктуризації або зміни умов договору відсутнє відображення фактичних дій відповідача щодо погашення боргу, внесених змін у графік платежів або узгоджених банком коригувань, що може суттєво впливати на реальний розмір заборгованості.

Також зазначав, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому, відповідно до ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в останній редакції), йому, як військослужбовцю штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля». Вказана обставина може суттєво вплинути на розгляд справи та ухвалення рішення суду.

До судового засідання представник позивача, відповідач та його представник, не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлені належним чином.

Крім того, 11.05.2026 року від представника позивача Мунятну І.І. надійшла заява, в якій він просив проводити розгляд справи без участі відповідача та його представника.

Судом встановлено, що 22.11.2021 року, між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 8545738581 (далі - Договір), за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Так, п. 1.2 Договору встановлено, що кредит надається позичальнику у розмірі 29997,00грн., строком на 12 місяців; річні проценти 0,01 % від суми боргу за договором; щомісячні проценти 3,00 % від суми кредиту.

Вказаним пунктом також передбачено, що за цим пунктом установлюється пільговий період на перші від дати надання кредиту 9 платіжних періодів, протягом цього періоду начальник звільняється від внесення щомісячних процентів та сплачує річні проценти у розмірі, встановленому для пільгового періоду; сума належного виконання до закінчення пільгового періоду 29998,53 грн.; у випадку внесення позичальником всієї цієї суми до закінчення пільгового періоду, без прострочення внесення щомісячних платежів, зобов`язання позичальника вважаються виконаними належним чином і припиненими.

Вказаний кредитний договір ОСОБА_1 підписав власноручно.

22.11.2021 року ОСОБА_1 підписано паспорт кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» № 5738581, в якому зазначені основні умови кредитування, а саме: сума кредиту 29997,00 грн., строк, на який надається кредит 12 місяців; щомісячні проценти 3,00%; річні проценти 0,01%, загальні витрати за кредитом 3001,39 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом 32698,39 грн., реальна річна процентна ставка 18,82%.

У п.6 паспорту кредиту встановлений порядок погашення кредиту.

Відповідно до вказаного Графіку, перший платіж ОСОБА_1 повинен був здійснити 20.12.2021 року, а останнім днем погашення кредитної заборгованості зазначено 18.11.2022 року.

Отже, встановлене свідчить про те, що сторони погодили сплату процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до виписки по особовим рахункам кредитного договору №8545738581 клієнта ОСОБА_1 за період з 22.11.2021 року по 03.06.2025 року, 23.11.2021 року на рахунок НОМЕР_2 було здійснено зарахування 29997,00 грн., з призначенням: «Оприбуткування тіла кредиту по кредитному дог. №8545738581 від 22.11.2021, клієнт ОСОБА_1 ».

01.09.2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено договір відступлення прав вимоги №01/09/21, відповідно до умов якого «ФК «ЦФР» відступило АТ «ТАСКОМБАНК» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за Договором №8545738581 від 22.11.2021 року, що укладений між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 (Витяг з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №01/09/21 від 01.09.2021 року за 23.11.2021)

Так, відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №01/09/21 від 01.09.2021 року за 23.11.2021, загальна заборгованість ОСОБА_1 за №8545738581 від 22.11.2021 року складає: 29997,01 грн.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості по кредитному договору №8545738581 від 22.11.2021 року, станом на 03.06.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 складає 35521,25 грн., з яких: 14823,14 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 0,18 грн. заборгованість по річним процентам; 20697,93 грн. - заборгованість по щомісячним процентам.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до вимог статті 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За правилами статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Проценти за користування кредитом проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований частиною 1 статті 1048 ЦК України.

Також згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У справі, що переглядається вбачається, що позивач, звертаючись до суду з вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №8545738581 від 22.11.2021 року, вказав, що умови зазначеного договору не виконані, кредитні кошти у встановлені договором (Графіком погашення кредиту) строки не повернуті, тому станом на 01.07.2025 утворилася заборгованість у сумі 35521,25 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості по кредитному договору №8545738581 від 22.11.2021 року, укладеному з позичальником ОСОБА_1 , станом на 03.06.2025 року заборгованість ОСОБА_1 складає 35521,25 грн., з яких: 14823,14 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 0,18 грн. заборгованість по річним процентам; 20697,93 грн. - заборгованість по щомісячним процентам.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору №8545738581 від 22.11.2021 року встановлюється пільговий період на перші від дати надання кредиту 9 платіжних періодів; протягом цього періоду позичальник звільняється від внесення щомісячних платежів та сплачує річні проценти у розмірі, встановленому для пільгового періоду.

Згідно з умовами договору строк кредиту складає 12 місяців, умови щодо продовження (пролонгації) в кредитному договору відсутні.

Тобто, кредитодавець мав право нараховувати щомісячні платежі до визначеного умовами договору строку кредиту, а саме до 22.11.2022 року.

Натомість, з розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем нараховувалися проценти поза межами строку кредитування, а саме по 01.12.2024 року

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зробила висновок, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З вимогами у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми позивач до суду не звертався, і в силу диспозитивності цивільного процесу суд таке не вирішує.

За такого, розмір щомісячних процентів за кредитним договором №8545738581, що підлягав нарахуванню за період з 22.11.2021 року по 22.11.2022 року, тобто в межах строку дії договору, відповідно до розрахунку позивача становить 2699,73 грн. (нараховані за період з 23.08.2022 року по 21.10.2022 року).

У зв`язку із цим, щомісячні проценти за період з 23.11.2022 року по 01.12.2024 року у загальному розмірі 20697,93 грн., як були нараховані позивачем поза межами строку дії договору є безпідставними та стягненню з відповідача не підлягають.

Також поза межами строку дії договору за період з 23.11.2022 року по 01.11.2024 року позивачем відповідачу було безпідставно нараховано 0,47 грн. щорічних процентів, у зв`язку із чим, заборгованість по щорічним процентам в розмірі 0.18 грн. не підлягає стягненню.

Крім того, згідно із пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції закону, яка була чинною на день виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Згідно з копією посвідчення офіцера ОСОБА_1 з лютого 2022 року перебуває на військовій службі в Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_3 .

Відповідно до довідки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.08.2023 року №202/2023 ОСОБА_1 у червні 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією Російської Федерації проти України.

Також в матеріалах справи наявна копія посвідчення відповідно до якого, ОСОБА_1 має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

З урахуванням викладеного, оскільки в період з 23.08.2022 року по 21.10.2022 року (період за який відповідачу нараховано щомісячні проценти, в межах строку дії договору) ОСОБА_1 був військовослужбовцем, що підтверджено належними, достатніми та допустимими доказами, він має право на пільги, передбачені ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції закону, яка була чинною на день виникнення спірних правовідносин), то відсутні підстави для стягнення з нього на користь позивача 2699,73 грн. щомісячних процентів за користування кредитними коштами, нарахованих в межах строку дії кредитного договору.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що частина коштів у розмірі 4499,55 грн. була безпідставно зарахована банком на погашення заборгованості по нарахованим процентам.

Оскільки судом встановлено безпідставність нарахування позичальнику процентів у розрахованому позивачем розмірі, то вказані кошти в розмірі 4499,55 грн. слід зарахувати на погашення тілу кредиту.

За такого з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАКСОМБАНК» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №8545738581 від 22.11.2021 року в розмірі 10323,59 грн. (14823,14 грн. 4499,55 грн.), що складається із заборгованості за по тілу кредиту.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступних міркувань.

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ст.141 ЦПК України.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При пред`явленні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір у розмірі 704,03 грн. (10323,59 грн. / 35521,25 грн. х 2422,40 грн. = 704,03 грн.).

Доказів які б свідчили про право на звільнення від сплати судового збору з урахуванням приписів ст.5 Закону України « Про судовий збір», відповідачем суду не надано.

Керуючись ст.ст. 141, 258,259,263-265, 268, 352,354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість за Кредитним договором № 8545738581 від 22.11.2021 року у розмірі - 10323,59 грн., з яких: 10323,59 грн. - заборгованість по тілу кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,03 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 09806443;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Повний текст судового рішення складено 11.05.2026 року.

Головуючий суддя І.О.Притуляк