Рішення № 136407286, 07.05.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/4474/25

Провадження №2/487/247/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

07.05.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання - Щербатюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третьої особи - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Служби у справах дітей та сім`ї Літинської селищної ради Вінницької області про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Ткач Ю.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третьої особи - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав відносно її неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вимоги мотивував тим, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 08.12.2014, проживали у м. Літин Вінницької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилась дитина - син ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу, син залишився проживати разом із батьком, а мати переїхала проживати до м. Миколаєва, періодично телефонувала дитині, а з 2020 року ухиляться від виконання своїх батьківських обов`язків, не займалась вихованням сина, його фізичним та духовним розвитком, не цікавилась його навчанням, самопочуттям, не підтримує з дитиною будь-який зв`язок, не утримує дитину матеріально, не вітає його зі святами та днем народження, взагалі нехтують своїми батьківськими обов`язками та самоусунулась від виховання сина, неодноразові намагання зв`язатися з відповідачкою були безрезультатними. Вихованням, утримання, навчанням дитини займається його батько, вказане свідчить про ухилення від виконання дитини та свідомо нехтування відповідачкою своїх батьківських обов`язків. При цьому, згідно постанов Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.05.2025 у справі№487/2305/25та від 13.06.2025 у справі №487/2257/25 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП України та накладне адміністративне стягнення. На теперішній час в провадженні постанов Заводського районного суду м. Миколаєва перебуває цивільна справа №487/2567/25 за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_3 про позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів.

Ухвалою від 08.07.025 прийнято до провадження та відкрите провадження по справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувані докази.

Ухвалою від 13.10.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи Службу у справах дітей та сім`ї Літинської селищної ради Вінницької області.

21.01.2026 до суду надійшла копія висновку органу опіки та піклування Літинської селищної ради. про доцільність позбавлення батьківських прав.

Ухвалою від 21.01.2026 закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

19.03.2026 представник третьої особи подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності їхнього представника .

07.05.2026 представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив про задоволення позову, надав згоду на ухвалення заочного рішення.

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином за місцем її реєстрації та оголошенням на офіційному веб - сайті судової влади України, причини неявки суду не повідомила, відзиву та заяви про розгляд справи за її відсутністю суду не надала.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у них даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, але в судове засідання повторно не з`явилась та представник позивача проти такого вирішення справи не заперечував.

Суд, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про стан здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).

Згідно пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно ст. 18 Конвенції «Про права дитини» від 20.11.1989 року батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основної уваги.

Вимогами ст. 27 даної Конвенції передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, нести основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей рівень життя, необхідний для розвитку дитини.

Так, Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

У відповідності до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейський суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Савіни проти України», яке 18 березня 2009 року набуло статусу остаточного, вказав, в тому числі, на необхідності з`ясовувати, чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів; чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини; чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження та чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки; чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я; чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки); чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Частинами 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 6 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями) виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За правилами ч. 2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, держави - учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 01.10.2005 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 08.12.2014.

У подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина - син ОСОБА_2 .

Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати разом із батьком в АДРЕСА_1 , де вони і зареєстровані та де створені усі необхідні умови для проживання дитини, відповідно до Акту обстеження житлово-побутових умов проживання сімї від 03.11.2025, на теперішній час дитина проживає за адресою: АДРЕСА_2 , де також належні умови для проживання та виховання дитини, дитина забезпечена усім необхідним.

Згідно висновку органу опіки та піклування Літинської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав від 22.12.2025 за №05-27/20205, орган опіки і піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як встановлено органом опіки та піклування Літинської селищної ради та про що зазначено у висновку про доцільність позбавлення батьківських прав від 22.12.2025, родина ОСОБА_4 проживали в с. Літин Вінницької області, після фактичного припиненням шлюбних відносин між батьками, неповнолітній ОСОБА_2 залишився проживати з батьком. Згідно Акту обстеження умов проживання, складеного Багриновецьким старостинським округом, ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом із бабусею ОСОБА_5 та дідусем ОСОБА_6 , які займаються його вихованням та навчанням, умови проживання дитини відповідають нормам. Батько дитини ОСОБА_1 працює за кордоном, повністю забезпечує матеріально та фінансово свого сина. Мати дитини ОСОБА_3 участі у житті сина не приймає з жовтня 2022 року, дитину не відвідує.

Відповідно до характеристики ОСОБА_2 , виданої директором ОЗ ЗСО І-ІІІ ст. с. Багринівці Літинської селищної ради, є учнем 9 класу, навчається у закладі з 2017 року. Батько ОСОБА_1 бере активну участь у навчанні та вихованні сина, працюючи за кордоном, постійно підтримує зв`язок з сином, утримує матеріально, дитина відвідує батька під час канікул у Польщі, разом проводять час. Мати ОСОБА_3 з дитиною не проживає, навчанням та вихованням сина не цікавиться, жодного разу не відвідувала навчальний заклад, не виходила на контакт ні з директором, ні з класним керівником, ні з іншими вчителями закладу, з 2022 року проживає в м. Миколаєві .

Отже, з матеріалів справи вбачається, що поведінка відповідача не свідчить про її бажання як матері брати участь у вихованні та спілкуванні з сином, відсутність волевиявлення виконувати свої природні батьківські обов`язки, не спілкується з дитиною тривалий час, не забезпечує сина матеріально, не приймає участь у його вихованні та навчанні, не цікавиться його станом здоров`я.

Крім того суд зауважує, що згідно із загальнодоступної інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.02.2026 у справі №487/2567/25 за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, в інтересах малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 позбавлена батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_7 та з неї стягнути аліменти на утримання дитини.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачка, тривалий час свідомо не піклується про свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , не забезпечує його фізичний та духовний розвиток, не стежить за його здоров`ям, не спілкується з дитиною, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, фактично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків, тому, в інтересах дитини, з метою захисту прав та інтересів дитини, існують правові підстави для задоволення позовних вимог і позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно її сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому слід зазначити, що батьки, позбавлені батьківських прав, мають право на поновлення батьківських прав, при доведенні, що змінилися обставини, які призвели до позбавлення батьківських прав, і що поновлення батьківських прав відповідає інтересам дитини.

Відповідно до ст.. 141 ЦПК України з відповідач на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третьої особи - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Служби у справах дітей та сім`ї Літинської селищної ради Вінницької області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно її неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст.ст. 354, 355 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3

треті особи - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ЄДРПОУ 04056612, місце знаходження: м. Миколаїв вул. Адміральська, 20;

Служби у справах дітей та сім`ї Літинської селищної ради Вінницької області Ковтун Анатолій Володимирович, адреса: вул. Соборна, 7, смт. Літин, Вінницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04325963.

Суддя: С.М. Афоніна

Повний текст рішення складено 11.05.2026.