Рішення № 136407276, 11.05.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/9228/25

Провадження №2/487/836/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання Щербатюк М.С., представника позивача Школяра Д.О., відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за спожиті послуги теплопостачання,

ВСТАНОВИВ:

ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» звернувся до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_2 18 926,33 грн. боргу за спожиті послуги теплопостачання, борг за абонентське обслуговування 1 129,36 грн., 11,71 грн. суми, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції та 2,22 грн. три проценти річних, оскільки остання не виконує зобов`язань щодо сплати коштів за надані послуги теплопостачання до квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , як виконавець послуг, в опалювальні періоди надавав теплову енергію для опалення квартири боржника та свої зобов`язання виконав належним чином в повному обсязі. Боржник користувався послугою з постачання теплової енергії, але незважаючи на неодноразові вимоги, добровільно погасити борг не бажає, чим завдає підприємству матеріальної шкоди.

Ухвалою суду від 16.12.2025 відкрито провадження у даній справі.

20.01.2026 відповідач подала відзив до суду, в якому просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю у зв`язку з їх необґрунтованістю. Заборгованість по комунальним послугам в неї виникла ще до того як вона придбала квартиру, тобто саме попередній власник мала заборгованість. 12.01.2017 на відповідача було відкрито особовий рахунок. Позивач жодного разу не надав відповіді та не роз`яснив відповідачу порядок укладання договору з ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» та отримання послуг з теплопостачання при відсутності коштів у споживача. Також зазначає, що оплачувані нею комунальні послуги з теплопостачання зараховувалися на сторонній рахунок.

30.01.2026 позивач надав до суду відповідь на відзив, в якому просив позов задовольнити. 01.11.2021р. між позивачем та відповідачем було укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Відповідачем не надано доказів оплати послуг, а також не надано свого власного контррозрахунку. Зазначають, що до компетенції підприємства не належить питання щодо надання дозволу та прийняття рішення на відключення відповідача від централізованого опалення.

10.02.2026 відповідач подала заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначає, що вона не зверталася за послугами, не надавала згоди на отримання послуг і двічі письмово відмовлялася від послуг позивача. Просила відмовити в позові.

23.04.2026 відповідач надала суду заяву про врахування правових підстав. Зазначає, що на протязі 2017-2018 року ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» вносили недостовірну інформацію до рахунків-повідомлень за її адресою АДРЕСА_1 , зазначивши в них сторонній особовий рахунок № НОМЕР_1 , таким чином вона вбачає посягання на її майно керівництвом підприємства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив про їх задоволення з підстав зазначених в позові, а саме, що ОСОБА_3 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , позивач надав теплову енергію за період з 2021-2022 рр., 2022-2023 рр., 2023-2024 рр. на суму 18 926,33 грн, за яку відповідачка не сплатила, а отже не виконала своїх зобов`язань в повному обсязі. Крім того, позивачу неодноразово було роз`яснено письмово порядок відключення будинків від мереж централізованого опалення, але будь-яких дій відповідно до порядку відповідач не виконала.

В судовому засіданні ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, просила відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що вона з 2016 року є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 та проживає в ній. Починаючи з 2017 року вона не оплачує послуги надані їй ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», оскільки не бажає їх отримувати, про що неодноразово повідомляла позивача і вважає, що оскільки вона не сплачує за послуги ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», то позивач самостійно має відключити її квартиру від централізованого опалення.

04.05.2026 представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив про їх задоволення.

04.05.2026 відповідач подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, в позові просила відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Судом встановлено, що рішенням Миколаївської міської ради № 1078 від 26.05.2006 р. ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» з 01.06.2006 року визнано виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та проведення розрахунків із населенням та бюджетними організаціями міста.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №454708608 від 03.12.2025 року, ОСОБА_2 є власницею квартири за адресою АДРЕСА_1 .

За адресою АДРЕСА_1 . відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 для розрахунків за надані послуги.

13.01.2017 на адресу ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» надійшла заява ОСОБА_2 , в якій остання просила відключити її квартиру за адресою АДРЕСА_1 від централізованого опалення та не враховувати їй заборгованість попереднього власника квартири.

03.02.2017 ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» надало відповідь ОСОБА_2 на її заяву, в якій було зазначено порядок відключення будинків від мереж централізованого опалення. Також зазначено, що за ОСОБА_2 рахується заборгованість станом на 01.02.2017 у розмірі 1642,90 грн.

26.04.2017 на адресу ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» надійшла заява ОСОБА_2 , в якій остання просила розірвати договір №8/9890 про постачання їй послуг, у зв`язку з несправедливими умовами.

12.05.2017 ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» надало відповідь ОСОБА_2 на її заяву, в якій було роз`яснено порядок відключення будинків від мереж централізованого опалення, а також факт відсутності правових підстав для її відключення та закриття особового рахунку № НОМЕР_2 .

Суд зазначає, що процедуру із дотриманням якої споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води передбачено Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 26 липня 2019 р. № 169.

Відповідно до п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України N?830 від 21.08.2019р. «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», відокремлення (відключення) квартир та нежитлових приміщень від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води без дотримання встановленого Мінрегіоном порядку не допускається.

Вказаним Порядком установлено, що для вирішення питання відключення від мережі централізованого опалення, власник (власники) житлового будинку повинні звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання з письмовою заявою. Комісія, після вивчення наданих власником документів, приймає відповідне рішення, яке оформляються протоколом. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньо-будинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Разом з тим,матеріали справи не містять докази на підтвердження відповідно до процедури відключення квартири від ЦО та ГВП, а також докази звернення відповідача до ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» з повним пакетом документів, щодо відключення належної їм квартири від мереж ЦО та ГВП.

Матеріалами справи підтверджено, що в опалювальні періоди 2021-2022 рр., 2022-2023 рр., 2023-2024 рр. позивач здійснював постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , а саме: копіями нарядів на підключення до централізованої системи опалення, наказами про початок та закінчення опалювального періоду на підставі рішення ВК ММР, що не заперечується і відповідачем.

З наявного в матеріалах справи розрахунку боргу вбачається, що позивач надав теплову енергію за період з 01.11.2021 року по 30.06.2024 року на суму 18 926,33 грн, за яку відповідачка не сплатила, а отже не виконала своїх зобов`язань в повному обсязі.

Відповідач стверджуючи про неправильний розрахунок заборгованості, свого контрозрахунку не надала, а отже не довела, що сума заборгованості перед позивачем є іншою ніж та, що визначена у розрахунку позивача.

Також відповідачем не надано доказів оплати наданої послуги теплопостачання.

Відповідно до ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною 2 ст.6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року (регулює спірні правовідносини сторін до 01 травня 2019 року), Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року (регулює спірні правовідносини сторін з 01 травня 2019 року), Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», ЖК України, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (далі - Правила №630), Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року №690 (далі - Правила 690).

У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Статтею 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» кінцевий споживач комунальної послуги - особа, яка здійснює кінцеве споживання комунальної послуги для власних потреб та є стороною договору про надання відповідної комунальної послуги як споживач (або є співвласником багатоквартирного будинку, об`єднання співвласників або управитель якого уклали відповідний договір про надання комунальної послуги в інтересах співвласників) згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України (далі -ЦК України) цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

Відповідно до п. 30 Правил «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ від 21 липня 2005 р. N 630, споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі; виконувати інші обов`язки відповідно до законодавства.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу

В п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Прожитлово -комунальні послуги" зазначено, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (ч.1 ст. 12 Закону України "Про житлово - комунальні послуги").

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України "Прожитлово -комунальні послуги" ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими.

Нормою ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначено, що рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 7 Закону України "Про житлово - комунальні послуги", споживачі зобов`язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів (ч.ч. 1, 4 ст. 9 Закону України "Про житлово - комунальні послуги").

Відповідно до п.18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори, правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України"Про житлово -комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

В той же час, згідно з ч. 3 ст.20 Закону споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Отже, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування за умови отримання ним відповідних послуг він несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії.

В постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 зазначено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 576/2721/19 від 15.04.2021.

Тлумачення частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності), пов`язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст.610 та ст.611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїі постанові від 22.12.2020 року у справі № 311/3489/18, провадження № 61-22793 св 19.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом статей 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору і в установлений строк.

Положеннями статей 610, 611ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка висловлена в постанові від 20 червня 2012 року по справі № 6-68цс12, правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок по оплаті отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.

Як встановлено судом вище, ОСОБА_2 є власницею квартири за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує, а ст.322ЦК України наголошує на тому, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний Суд від у Постанові від 02.04.2020 року по справі № 757/29813/17-ц вказав, що не проживання відповідача у квартирі, яка належить йому на праві власності, та факт відсутності його реєстрації у цій квартирі не звільняє його, як власника квартири, від обов`язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг.

Щодо стягнення заборгованості за абонентське обслуговування.

Абонентська плата формується відповідно до Закону України «про житлово-комунальні послуги», постанови КМУ від 05.07.2019 №690 «Про Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення» та постанови КМУ від 21.08.2019 №808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг».

Згідно Постанови №808, плата за абонентське обслуговування (з урахуванням податку на додану вартість), визначена відповідно до планованих витрат виконавця (витрат, пов`язаних з укладенням договору про надання комунальної послуги, із здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води), не повинна перевищувати граничного розміру плати за абонентське обслуговування, визначеного відповідно до цієї постанови.

Плата за абонентське обслуговування затверджується внутрішнім наказом по підприємству та визначається виконавцем комунальних послуг за їх витратами на 1 абонента/міс. Тобто, плата за абонентське обслуговування розраховується не за обсяги спожитих послуг, а з розрахунку на 1 абонента та виставляється як окремий платіж.

Як встановлено судом, ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» свої обов`язки по постачанню теплової енергії за адресою АДРЕСА_1 виконував належним чином, в зв`язку з чим нарахування абонентської плати у сумі 1129,36 грн суд вважає правомірним та таким, що відповідає приписам вищевказаних норм Закону.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, за період з 01.12.2021 р. по 31.01.2022 р. відповідачці нараховано 11,71 грн суми на яку підлягає збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції та 2,22 грн 3% річних.

Згідно частини 2 статті 625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц стаття 625ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Згідно з постановою Верховного Суду від 30.03.2018 у справі №918/344/17 формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 489/2951/16-ц зазначено, що за змістом ч.2 ст. 625ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладені висновки Верховного Суду, які відповідно ч.4 ст.263 ЦПК України враховуються судом щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати застосування до відповідачки наслідків порушення виконання рішення у вигляді сплати штрафних санкцій, передбачених статтею 625 ЦК України.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань, передбаченими законом, у неї утворилася заборгованість у сумі 20 069,62 грн, яка складається з: основного боргу за надані послуги 18 926,33 грн, борг за абонентське обслуговування 1 129,36 грн, трьох відсотків річних 2,22 грн та інфляційних втрат 11,71 грн.

Таким чином, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також приймаючи до уваги те, що відповідачка є споживачем послуг з постачання теплової енергії та враховуючи неналежне виконання нею зобов`язань суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

За такого, враховуючи задоволення позову в повному обсязі, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за спожиті послуги теплопостачання - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 18 926,33 грн. борг за абонентське обслуговування 1 129,36 грн., 11,71 грн. суми, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції та 2,22 грн. три проценти річних.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Позивач: Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго», код ЄДРПОУ 31319242, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-а.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: С.М. Афоніна