Рішення № 136407085, 11.05.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/227/26

2/467/275/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11.05.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.,

за участю секретаря судового засідання Рожкової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача та доводи на їх обґрунтування

Звернувшись до суду із вказаним позовом, представник позивача посилався на те, що 30 листопада 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1928002.

На умовах, встановлених договором, кредитодавець надає споживачу кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Так, сума кредиту за вказаним договором становить 20000 грн., який надається на строк 360 днів.

Сторони договору також узгодили, що грошові кошти надаються кредитодавцем у безготівковій формі на рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу позичальника.

Кредитодавець свої зобов`язання а договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах та в розмірі, передбачених договором.

Проте, своїх обов`язків з повернення грошових коштів відповідач не виконав, внаслідок чого у позичальника виникла заборгованість.

26 листопада 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір № 26-11/25 відповідно до якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1928002.

Загальний розмір заборгованості за договором № 1928002 від 30 листопада 2024 року становить 69799,88 грн. та складається з: заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредит) в розмірі 19999,88 грн.; заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги в розмірі 39800 грн.; заборгованості за пенею та/або штрафами в розмірі 10000 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач через свого представника просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 69799,88 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000 грн.

Процесуальні дії у справі

Спрощене провадження за цими вимогами було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 лютого 2026 року після отримання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача - фізичної особи.

Позиції сторін

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, про його дату, час і місце повідомлялась належно кожного разу, згідно позовної заяви просила провести розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач до суду не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся шляхом направлення судових повісток за адресою зареєстрованого місця проживання та публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

При цьому, відповідач причин своєї неявки до суду не вказував, будь-яких заяв, у тому числі й заяв по суті справи, не направляв, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належно в силу положень ч. 9 ст. 10, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у зв`язку із чим суд вважає наявними одночасно існування усіх передумов, визначених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, і необхідних для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач двічі повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте, на розгляд справи свого представника не направив, причин його неявки не вказав, відзив на позов не подав, у той час, як позивач не заперечує проти такого порядку вирішення справи.

За такого, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, позаяк, жоден із учасників справи у судовому засіданні присутнім не був.

Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин з посиланням на докази, а також оцінка аргументів, наведених учасникам справи

У свою чергу, суд, дослідивши надані позивачем докази, оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а також достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, виходив із такого.

Зокрема, суд установив, що 30 листопада 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1928002 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort».

За умовами вказаного договору товариство надає споживачу кредит у національній валюті України - гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до умов договору, сторони дійшли згоди про те, що сума кредиту становить 20000 грн., яка надається строком на 360 днів, з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 15 днів, які нараховуються за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом - 1% в день.

Крім того, договір містить відомості щодо розміру загальних витрат за договором, орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту на дату укладення цього договору.

Сторонами також погоджено порядок надання кредиту, а саме шляхом їх перерахування у безготівковій формі на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Умовами договору також передбачено відповідальність споживача у випадку невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом.

Так, за умовами договору споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф у розмірі 3000 грн. на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 600 грн. починаючи з 5 дня за кожен день невиконання та/або неналежного виконання.

Як передбачено умовами договору, цей договір укладається за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача в ІКС товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в прядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Підписуючи цей договір, споживач, серед іншого, підтвердив, що: перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та інформація вказана в ч. 1, 2, 4, 5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та розміщена на веб-сайті; він ознайомився з правилами, повністю їх розуміє і приймає (погоджується) з ними.

Додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту містить графік платежів, в якому зазначено дати платежів, їх розмір, розмір складових таких платежів, а також розмір реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту.

Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію та інші важливі правові аспекти також викладено у паспорті споживчого кредиту.

Договір № 1928002 про надання споживчого кредиту з додатком до нього, а також паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Судом також досліджено правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Селфі Кредит» (нова реакція) затвердженні наказом директора ТОВ «Селфі Кредит» № 55-ФК від 15 листопада 2024 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, про те, що при укладенні договору пр. надання споживчого кредиту ОСОБА_1 , у відповідності до вимог закону, поінформовано про умови кредитування, строк кредитування, порядок повернення кредиту та процентів за користування кредитом, наслідки порушення умов договору, та такий прийняв умови запропонованого йому договору, шляхом його підписання.

Як вбачається з повідомлення ТОВ «Пейтек» від 27 листопада 2025 року, останнє 30 листопада 2024 року, на підставі договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 01 квітня 2024 року, укладеного між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Пейтек», здійснило переказ грошових коштів в розмірі 20000 грн. на картковий рахунок НОМЕР_3 .

Проте, як слідує із розрахунку заборгованості за договором № 1928002 від 30 листопада 2024 року, здійсненого ТОВ «Селфі Кредит», відповідач умов укладеного договору належним чином не виконав, здійснивши в період з 30 листопад 2024 року по 10 травня 2025 року лише часткове погашення заборгованості за договором, внаслідок чого, відповідно до вказаного розрахунку заборгованість за договором про споживчий кредит становить 69799,88 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1999,88 грн.; заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 39800; пені (штрафу) в розмірі 10000 грн.

Крім того, судом встановлено, що 26 листопада 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» (клієнт) та ТОВ «Факторинг Партнерс» (фактор) укладено договір факторингу № 26-11/25 за умовами якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором.

На виконання умов укладеного договору факторингу його сторонами 26 листопада 2025 року підписано акт приймання-передачі реєстру боржників, за яким клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, складений за формою згідно із додатком № 1 до договору.

Згідно витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 26-11/25 від 26 листопада 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1928002 від 30 листопада 2024 року на суму 69799.88 грн., яка складається з 1999,88 грн. - заборгованості за кредитом; 39800 грн. - заборгованості за процентами; 10000 грн. - штрафних санкцій.

Умови договору факторингу були виконані обома сторонами про що суд робить висновок із наявних у матеріалах справи акту прийому-передачі реєстру боржників та платіжної інструкції № 0581580000 від 26 листопада 2025 року.

Тим самим суд встановив, що ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором, який є предметом цього судового розгляду.

Тож, вирішуючи справу по суті, суд ураховував наступне.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «Селфі Кредит»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком (фінансовою установою), тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Частиною 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, між первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем існували зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань.

Боржник зобов`язаний, як це передбачено ч. 1 ст. 527 ЦК України, виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 вказаного Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 цього ж Кодексу передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу як кредитної операції міститься у статті 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відповідно до якої факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В силу зазначеного вище, саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами договору та прострочення позичальником зобов`язання, а на відповідача - обов`язок довести належне виконання договірних зобов`язань чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів приходить до наступного.

Позивачем у встановленому порядку доведено факт укладення між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем договору про споживчий кредит та додаткової угоди до нього, факт надання відповідачу кредитних коштів, тобто факт належного виконання первісним кредитором договірних зобов`язань щодо надання коштів кредиту у розмірі та строки, передбачені умовами договору та додаткової угоди до нього.

Крім того, позивачем доведено перехід права грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит ТОВ «Факторинг Партнерс».

В свою чергу, відповідач у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не подавав, будь-яких доказів, які б спростовували факт укладення кредитного договору суду не подав, а також своїм правом на подання доказів на підтвердження належного виконання умов кредитного договору не скористався, розміру заборгованості не спростував.

За такого, судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору мало місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором.

При цьому, суд перевірив правильність нарахування позивачем складових заборгованості, як то, щодо заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом, нарахованими згідно умов договору на дійсну заборгованість відповідача і вважає ці розрахунки в цій частині вірними, позаяк, вони відповідають вимогам закону.

Отже, суд робить висновок, що права позивача порушені відповідачем через неналежне виконання ним умов укладеного кредитного договору та непогашення дійсної заборгованості, а тому вони підлягають захисту шляхом стягнення на його користь установленої судом заборгованості, яка складається з заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами за користування кредитом, яка у цій справі є підтвердженою належними, допустимим і достовірними доказами, у тому числі й їх сукупністю.

Однак, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу, суд вважає, що такі не підлягають задоволенню, оскільки у відповідності до підпункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Крім того, Верховний суд у постанові Пленуму Верховного Суду від 07 лютого 2025 року № 6 зазначає, що пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України не може розглядатись як порушення права кредитора на мирне володіння майном, оскільки такі заходи мають тимчасовий характер та спрямовані на захист інтересів боржника в умовах воєнного стану.

Як наслідок, цей позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо питання розподілу судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового зборута витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема й витрат на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2280,88 грн. судового збору, що становить 85,67 відсотків.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то суд керується правилами ст. 137 ЦПК України і вважає, що розмір цих витрат належно доведений і обґрунтований, оскільки в матеріалах справи наявний договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року; заявка на надання юридичної допомоги № 240 від 01 січня 2026 року; витяг з акту № 27 про надання юридичної допомоги від 30 січня 2026 року з зазначенім виду наданих послуг, витраченого часу та вартості таких послуг.

Враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру цих витрат та недоведеність їх не співмірності, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13707,20 грн.

З цих підстав, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором № 1928002 про надання споживчого кредиту від 30 листопада 2024 року в розмірі 59799 (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) грн. 88 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 2280 (дві тисячі двісті вісімдесят) грн. 88 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13707 (тринадцять тисяч сімсот сім) грн. 20 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (ЄДРПОУ 42640371, 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521)№

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Ірина Явіца