Рішення № 136407079, 11.05.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/433/26

2/467/390/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.

за участю секретаря судового засідання Рожкової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача та доводи на їх обґрунтування

Звернувшись до суду із вказаним позовом, представник позивача посилався на те, що 16 жовтня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1837705.

За умовами вказаного договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в правилах надання грошових коштів у позику, що розмішені на офіційному веб-сайті кредитодавця.

Таким чином, відповідач уклав кредитний договір № 1837705 від 16 жовтня 2024 року з ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 19250 грн.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого 28 серпня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» укладено договір факторингу № 28082025.

За умовами вказаного договору факторингу 28 серпня 2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 1837705 від 16 жовтня 2024 року.

Сума боргу перед новим кредитором становить 41482,80 грн., яка складається з: суми основного боргу за кредитом в розмірі 12487,08 грн.; суми нарахованих процентів в розмірі 25723,22 грн.; суми штрафних санкцій в розмірі 3272,50 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач через свого представника просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 41482,80 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Процесуальні дії у справі

Спрощене провадження за цими вимогами було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 06 квітня 2026 року після отримання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача - фізичної особи.

Позиції сторін

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, про його дату, час і місце повідомлялась належно кожного разу, згідно позовної заяви просила провести розгляд справи за відсутності представника позивача.

Від представника відповідача до судового засідання надійшла заява, згідно якої він просив розгляд справи провести за його відсутності та відсутності відповідача.

Крім того, представником відповідача суду надано письмові пояснення у справі.

Згідно вказаних пояснень, представник відповідача не заперечував факту укладення ОСОБА_1 кредитного договору та виконання його первісним кредитором в частині перерахування грошових коштів на підставі укладеного договору.

Однак, зазначив, що відповідач перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , який з 10 квітня 2025 року призваний на військову службу за контрактом до Збройних Сил України та перебуває на військовій службі військовій частині НОМЕР_1 по теперішній час.

Також зазначив, що на відповідача поширюються гарантії, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в частині не нарахування штрафних санкцій, та процентів за користування кредитом, в зв`язку з чим відповідач, як дружина військовослужбовця, підлягає звільненню від сплати заборгованості за процентами та штрафних санкцій за кредитним договором № 1837705 від 16 жовтня 2024 року.

За такого, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій не підлягають задоволенню, а позовні вимоги про стягнення заборгованості за користування кредитом підлягають частковому задоволенню, оскільки стягненню підлягають проценти нараховані до 10.04.2025 року.

Крім того, враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого представником часу та кількістю судових засідань, просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 3000 грн.

За такого просив суд позовні вимоги задовольнити частково.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, позаяк, жоден із учасників справи у судовому засіданні присутнім не був.

Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин з посиланням на докази, а також оцінка аргументів, наведених учасникам справи

У свою чергу, суд, дослідивши надані позивачем докази, оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а також достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, виходив із такого.

Зокрема, суд установив, що 16 жовтня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1837705 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort».

За умовами вказаного договору товариство надає споживачу кредит у національній валюті України - гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до умов договору, сторони дійшли згоди про те, що сума кредиту становить 18000 грн., яка надається строком на 360 днів, з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, які нараховуються за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом - 1% в день.

Крім того, договір містить відомості щодо розміру загальних витрат за договором, орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту на дату укладення цього договору.

Сторонами також погоджено порядок надання кредиту, а саме шляхом їх перерахування у безготівковій формі на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_2 .

Умовами договору також передбачено відповідальність споживача у випадку невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом.

Так, за умовами договору споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф у розмірі 2700 грн. на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 198 грн. починаючи з 5 дня за кожен день невиконання та/або неналежного виконання.

Як передбачено умовами договору, цей договір укладається за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача в ІКС товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в прядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Підписуючи цей договір, споживач, серед іншого, підтвердила, що: перед укладенням цього договору їй була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та інформація вказана в ч. 1, 2, 4, 5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та розміщена на веб-сайті; вона ознайомилась з правилами, повністю їх розуміє і приймає (погоджується) з ними.

Додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту містить графік платежів, в якому зазначено дати платежів, їх розмір, розмір складових таких платежів, а також розмір реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту.

Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію та інші важливі правові аспекти також викладено у паспорті споживчого кредиту.

Договір № 1837705 про надання споживчого кредиту з додатком до нього, а також паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, суд дійшов висновку, про те, що при укладенні договору пр. надання споживчого кредиту ОСОБА_1 , у відповідності до вимог закону, поінформовано про умови кредитування, строк кредитування, порядок повернення кредиту та процентів за користування кредитом, наслідки порушення умов договору, та така прийняла умови запропонованого їй договору, шляхом його підписання.

Як вбачається з повідомлення ТОВ «Пейтек» від 28 серпня 2025 року, останнє 16 жовтня 2024 року, на підставі договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_3 від 01 квітня 2024 року, укладеного між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Пейтек», здійснило переказ грошових коштів в розмірі 18000 грн. на картковий рахунок НОМЕР_4 .

Судом також встановлено, зо 24 жовтня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 1837705 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 16 жовтня 2024 року.

Відповідно до вказаної додаткової угоди сторони домовились збільшити суму кредиту на 1250 грн., в зв`язку з чим погодили внести зміни до договору.

Так, сума кредиту (загальний розмір) складає 19250 грн.

В зв`язку з змінами внесеними до договору про споживчий кредит, додаток № 1 до договору викладено у новій редакції.

Також вказаною додатковою угодою внесено зміни до умов договору щодо розміру штрафу за невиконання та/або неналежне виконання умов договору. Зокрема, визначили, що розмір штрафу який підлягає сплаті споживачем становить 2887,50 на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконя та у розмірі 577,50 грн. починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Підписуючи цю додаткову угоду, споживач підтвердила, що перед укладенням цієї додаткової угоди їй була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), з урахуванням збільшення суми кредиту.

Інші умови договору, в тому числі строк кредиту, та процентна ставка, визначені договором, залишаються без змін.

Додаток № 1 до додаткової угоди містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та містить зазначення дат платежів, їх розміру та складових таких платежів.

Крім того, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію та інші важливі правові аспекти, враховуючи зміни передбачені додатковою угодою до договору про споживчий кредит, викладено у паспорті споживчого кредиту.

Додаткову угоду, додаток до неї та паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно повідомлення ТОВ «Пейтек» від 28 серпня 2025 року, останнє 24 жовтня 2024 року, здійснило переказ грошових коштів в розмірі 1250 грн. на картковий рахунок НОМЕР_4 .

Проте, як слідує із розрахунку заборгованості за договором № 1837705 від 16 жовтня 2024 року, здійсненого ТОВ «Селфі Кредит», відповідач умов укладеного договору належним чином не виконала, здійснивши в період з 16 жовтня 2024 року по 03 лютого 2025 року лише часткове погашення заборгованості за договором, внаслідок чого, відповідно до вказаного розрахунку заборгованість за договором про споживчий кредит становить 41482,80 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12487,08 грн.; заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 25723,22; пені (штрафу) в розмірі 3272,50 грн.

Крім того, судом встановлено, що 28 серпня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» (фактор) укладено договір факторингу № 28082025 за умовами якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором.

На виконання умов укладеного договору факторингу його сторонами 28 серпня 2025 року підписано акт приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді, за яким клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, складений за формою згідно із додатком № 1 до договору.

Згідно витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 28082025 від 28 серпня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Позика» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1837705 від 16 жовтня 2024 року на суму 41482,80 грн., яка складається з 12487,08 грн. - заборгованості за кредитом; 25723,22 грн. - заборгованості за процентами; 3272,50 грн. - штрафних санкцій.

Умови договору факторингу були виконані обома сторонами про що суд робить висновок із наявних у матеріалах справи акту прийому-передачі реєстру боржників та платіжної інструкції № 6054373 від 28 серпня 2025 року.

Тим самим суд встановив, що ТОВ «Фінансова компанія «Позика» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором, який є предметом цього судового розгляду.

Тож, вирішуючи справу по суті, суд ураховував наступне.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «Селфі Кредит»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком (фінансовою установою), тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Частиною 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, між первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем існували зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань.

Боржник зобов`язаний, як це передбачено ч. 1 ст. 527 ЦК України, виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 вказаного Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 цього ж Кодексу передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу як кредитної операції міститься у статті 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відповідно до якої факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В силу зазначеного вище, саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами договору та прострочення позичальником зобов`язання, а на відповідача - обов`язок довести належне виконання договірних зобов`язань чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів приходить до наступного.

Позивачем у встановленому порядку доведено факт укладення між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем договору про споживчий кредит та додаткової угоди до нього, факт надання відповідачу кредитних коштів, тобто факт належного виконання первісним кредитором договірних зобов`язань щодо надання коштів кредиту у розмірі та строки, передбачені умовами договору та додаткової угоди до нього.

Крім того, позивачем доведено перехід права грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит ТОВ «Фінансова компанія «Позика».

В свою чергу, відповідач, через свого представника, не заперечувала факту укладення договору про споживчий кредит та отримання нею грошових коштів, шляхом їх перерахування на її картковий рахунок, а так само і не заперечувала проти неналежного виконання нею зобов`язань за вказаним договором.

Тож, ураховуючи наведені вище правові норми, які регулюють відносини, що виникли між сторонами, суд робить висновок, що права позивача порушені відповідачем через неналежне виконання нею умов укладеного договору та непогашення дійсної заборгованості.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту

Судом встановлено, що відповідач у відповідності до умов договору про споживчий кредит та з урахуванням додаткової угоди до нього, отримала кредит в загальному розмірі, що становить 19250 грн.

В свою чергу, як вбачається з розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит, відповідач умов укладеного договору належним чином не виконала та здійснила лише часткове погашення заборгованості, в зв`язку з чим, станом на 28 серпня 2025 року утворилась заборгованість за договором про споживчий кредит, зокрема й за тілом кредиту в розмірі 12487,08 грн.

При цьому, відповідач розмір заборгованості за тілом кредиту не оспорювала, контррозрахунків, в цій частині, суду не подавала.

В зв`язку з цим, суд, перевіривши правильність розрахунків щодо заборгованості за тілом кредиту, приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі заявленому позивачем.

Щодо позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року станом на 30 діб, який в подальшому був неодноразово продовжений, зокрема й до теперішнього часу.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , відповідач ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

В свою чергу, згідно копії військового квитка ОСОБА_2 та довідки військової частини НОМЕР_1 встановлено, що останній проходить військову службу в Збройних Силах України за контрактом з 10 квітня 2025 року та станом на 15 квітня 2026 року (дата видачі довідки військовою частиною НОМЕР_1 ) з військової служби не звільнений.

Таким чином, оскільки чоловік відповідача - ОСОБА_2 проходить військову службу, будучи військовослужбовцем в період дії особливого періоду, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року, на відповідача, як дружину військовослужбовця, починаючи з 10 квітня 2025 року поширюються гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема й щодо не нарахування штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом.

В зв`язку з цим, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами за користування кредитом, нарахованої в період з 16 жовтня 2024 року по 09 квітня 2025 року включно.

Щодо заборгованості за процентами за користування кредитом, нарахованої з 10 квітня 2025 року, враховуючи гарантії, передбачені п. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII, такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій

Як встановлено раніше, на відповідача поширюються гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема й щодо не нарахування штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом.

Однак, окрім гарантій, передбачених п. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII щодо ненарахування штрафних санкцій та пені, особам зазначеним у вказаному пункті ст. 14 Закону № 2011-XII, пунктом 18 Перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, п. 18 Перехідних положень ЦК України установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні відносини між сторонами у справі виникли 16 жовтня 2025 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Таким чином, відповідач відповідно до вимог п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільнена від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Крім того, як зазначає Верховний Суд у постанові Пленуму Верховного Суду від 07 лютого 2025 року № 6, пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України не може розглядатись як порушення права кредитора на мирне володіння майном, оскільки такі заходи мають тимчасовий характер та спрямовані на захист інтересів боржника в умовах воєнного стану.

За такого, в силу припису п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит, первісним кредитором, з коштів внесених відповідачем в рахунок погашення заборгованості, 6352,50 грн. було спрямовано на погашення штрафних санкцій.

Однак, оскільки первісним кредитором, в порушення положень п. 18 Перехідних положень ЦК України, було здійснено зарахування частини сплачених відповідачем коштів в рахунок погашення штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що сума коштів у розмірі 6352,50 грн. підлягає зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за договором про споживчий кредит, яка підлягає стягненню з відповідача за позовними вимогами про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентам за користування кредитом.

Як наслідок, цей позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо питання розподілу судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового зборута витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема й витрат на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути 914,53 грн. судового збору, що становить 34,35 відсотків.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то суд виходив з наступного.

Так представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано договір № 39493634/03 про надання правничої допомоги від 02 січня 2026 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Позика» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , який у п. 4.8 містить тарифікацію наданих послуг клієнту, в тому числі: ознайомлення з матеріалами справи, формування правового аналізу - 3000 грн.; позовна заява - 3500-7000 грн. Крім того, примітка до вказаного пункту договору містить послання на те, що вартість наданих послуг може бути змінена в залежності від умов/складності.

При цьому, детальний опис робіт (наданих послуг), наданих позивачем, містить перелік виконаних робіт (наданих послуг) із зазначенням витраченого часу та вартості таких робіт (послуг).

Так згідно вказаного детального опису робіт (наданих послуг) виконавцем цих робіт (послуг) здійснено: усну консультацію клієнта щодо спірних правовідносин; письмову консультацію клієнта щодо спірних правовідносин; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій); складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, позивач; формування додатків до позовної заяви (письмові докази). Загальна вартість наданих послуг і виконаних робіт становить 6000 грн.

На підтвердження факту надання правової допомоги 17 березня 2026 року, між сторонами договору № 39493634/03 про надання правничої допомоги підписано акт надання послуг, який також містить перелік виконаних робіт (наданих послуг) із зазначенням витраченого часу та вартості таких робіт (послуг), яка становить 6000 грн.

Крім того, позивачем надано документи, що підтверджують надання професійної правової допомоги адвокатом.

Судом врахований висновок Верховного Суму, сформований у постанові від 23 грудня 2021 року у справі №755/7943/20-ц про те, які документи можуть бути подані для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. Відповідно до викладеного у постанові висновку цей перелік не є вичерпним. Питання оцінки достатності доказів, поданих у підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу чи тих, які будуть понесені, перебуває у межах дискреції суду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача, заперечуючи розмір заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зазначав, що з урахуванням характеру спору та ступеня складності справи із наданими адвокатом послугами, витраченого часу, розмір витрат у сумі 6000,00 грн. є завищеним.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема у рішеннях від 12.10. 2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №753/15683/15.

Суд погоджується, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. не відповідають ступеню складності справи, яка відповідно до статті 19 ЦПК України є малозначною справою та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, часу, витраченому адвокатом на виконання робіт за договором про надання правової допомоги, кількості судових засідань, проведених у справі, обсягу наданих доказів на обґрунтування позову, а тому з урахуванням принципів об`єктивності, справедливості та розумності, враховуючи, що у спірних правовідносинах судова практика є сталою, а обсяг документів на підтвердження позовних вимог не є значним, наявні підстави для задоволення клопотання представника відповідача та зменшення розміру таких витрат до 3000 грн.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1030,50 грн. пропорційно розміру задоволених вимог.

З цих підстав, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за договором № 1837705 про надання споживчого кредиту від 16 жовтня 2024 року в розмірі 14251 (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят одна) грн. 13 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» судовий збір у розмірі 914 (дев`ятсот чотирнадцять) грн. 53 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1030 (одна тисяча тридцять) грн. 50 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (ЄДРПОУ 39493634, 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Ірина Явіца