Рішення № 136404037, 29.04.2026, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/740/25 Провадження № 2/304/108/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Гевці В.М.,

за участі секретаря судового засідання Гарайдич Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 133 503,26 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 03 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та відповідачкою було укладено договір № 506637-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 03 серпня 2024 року направлено відповідачці ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір, яку цього ж дня відповідачка прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-4410, на її номер мобільного телефону, який нею було введено/відправлено. Відповідно до п. 1 договору кредиту ТОВ «Бізнес Позика» надало позичальнику кредитні кошти в розмірі 37 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,15087838 процентів за кожен день користування кредитом. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 37 000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальником вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про перерахування коштів. Відповідачка ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконує. Станом на 20 березня 2025 року у відповідачки утворилась заборгованість за договором № 506637-КС-001 про надання кредиту в розмірі 133 503,26 грн, що складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 37 000,00 грн; суми прострочених платежів за процентами - 90 953,26 грн; суми прострочених платежів за комісією - 5 550,00 грн.

Посилаючись на норми ЦК України і Закон України «Про банки і банківську діяльність» просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 133 503,26 грн та сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в справі. Постановлено розгляд справи проводити з повідомленням (викликом) у судове засідання сторін спору. Також ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

18 квітня 2025 року до суду надійшла зустрічна позовна заява відповідачки ОСОБА_1 про визнання недійсними окремих умов кредитного договору, в якій вона просила визнати умови договору № 506637-КС-001 щодо розміру відсотків недійсними та несправедливими. Зазначала, що паспорт споживчого кредиту у вигляді таблиці не може вважатися належним інформуванням споживача у розумінні Закону України «Про споживче кредитування». Зазначає, що вказане свідчить про непрозорість кредитування. Крім того, просила встановити справедливу заборгованість, яка не перевищує подвоєне тіло кредиту та зобов`язати ТОВ «Бізнес Позика» провести перерахунок з урахуванням вимог Закону України «Про споживче кредитування».

21 квітня 2025 року представник позивача через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення у справі, у яких просив позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що зустрічна позовна заява відповідачки ОСОБА_1 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

07 листопада 2025 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій вона просила визнати умови договору № 506637-КС-001 щодо розміру відсотків 1,5% на день нікчемними та встановити розмір заборгованості за договором від 03 серпня 2024 року у межах 54 000 грн, що відповідає пропорційній вартості 100% річних за 186 днів. Разом з тим, просила відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика» в частині, що перевищує зазначену суму та зобов`язати ТОВ «Бізнес Позика» провести перерахунок з урахуванням вимог Закону України «Про споживче кредитування».

13 листопада 2025 року представник позивача через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення у справі, у яких просив не долучати до матеріалів справи та не брати до уваги під час розгляду та вирішення справи заяву сторони відповідачки про уточнення позовних вимог та повернути заявниці ОСОБА_1 . Крім цього, просив розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, а також у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Бізнес Позика» - відмовити у повному обсязі.

21 січня 2026 року ОСОБА_1 подано заперечення на письмові пояснення позивача у справі за позовом ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення заборгованості за кредитним договором від 03 серпня 2024 року, у якому просила суд визнати нікчемною умову кредитного договору від 03 серпня 2024 року в частині встановлення процентної ставки 1,5% на день та здійснити перерахунок заборгованості відповідно до ст. 8 ч. 5 «Закону України «Про споживче кредитування». Разом з цим, просила встановити розмір заборгованості у межах 54 000 грн, а також відмовити ТОВ «Бізнес Позика» у задоволенні позовних вимог у частині, що перевищує зазначену суму.

26 січня 2026 року через систему «Електронний суд» представником позивача знову подано додаткові пояснення у справі, у яких просив позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладенні у поясненнях. Також просив, розгляд справи проводити за його відсутності.

Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 26січня 2026 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про визнання недійсними окремих умов кредитного договору. Вимоги зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика`про визнання недійсними окремих умов кредитного договору об`єднано в одне провадження з первісним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Також ухвалою постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначити на 10 березня 2026 року на 10 годину 00 хвилин.

У підготовче судове засідання представник позивача не з`явився, однак у поданій позовній заяві та додаткових пояснення до справи просив розгляд справи проводити у його відсутності, в якій також зазначав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

У підготовчому судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 просила вимоги зустрічної позовної заяви задовольнити в повному обсязі та визнати нікчемною умову вказаного кредитного договору в частині встановлення процентної ставки 1,5% на день. Крім цього, просила здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором від 03 серпня 2024 року відповідно до ст. 8 ч. 5 Закону України «Про споживче кредитування».

Ухвалою суду від 10 березня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у справі, які є належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності, суд дійшов такого висновку.

Суд установив, що 03 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та відповідачкою було укладено договір № 506637-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 03 серпня 2024 року направлено відповідачці ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір, яку цього ж дня відповідачка прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Таким чином 03 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 у електронній формі було укладено договір № 403146-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором UA-4410, який було направлено відповідачці на номер телефону НОМЕР_2 , що зазначений нею в анкеті в особистому кабінеті, який нею було введено, відповідно до порядку, визначеного статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з укладеним договором № 506637-КС-001 про надання кредиту від 03 серпня 2024 року, позивач надав відповідачці грошові кошти у розмірі 37 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цих договором, та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» (п. 2.1 договору).

Строк, на який надається кредит: 24 тижні; стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1,50000000, фіксована;знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15087838, фіксована; комісія за надання кредиту: 5 550,00 грн; загальний розмір наданого кредиту: 37 000,00 грн; строк дії договору: до 18 січня 2025 року; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 109 684,97 грн; загальні витрати за кредитом: 72 684,97 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 19 685,81 процентів; денна процентна ставка: 1,16 процентів; дата видачі кредиту: 03 серпня 2024 року; дата повернення кредиту: 18 січня 2025 року.

Відповідачка прийняла умови кредитного договору та підписала цей договір з використанням одноразового ідентифікатора (пароля UA-4410) та отримала кредит у сумі 37 000, 00 грн на свою банківську платіжну картку № НОМЕР_1 .

Однак, відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, чим порушила зобов`язання.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 20 березня 2025 року у відповідачки утворилась заборгованість за договором № 506637-КС-001 про надання кредиту в розмірі 133 503,26 грн, що складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 37 000,00 грн; суми прострочених платежів за процентами - 90 953,26 грн; суми прострочених платежів за комісією - 5 550,00 грн.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина друга статті 1055 ЦК України).

Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд констатує, що у цьому випадку договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачкою не був би укладений.

Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20); від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21); від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відтак, оскільки договір між сторонами був укладений в електронній формі, у такому договорі сторони досягли згоди щодо всіх істотних його умов, кредитор виконав свої зобов`язання та перерахував кредитні кошти у розмірі 37 000,00 грн на рахунок боржника, то між сторонами виникли кредитні зобов`язання.

У свою чергу відповідачка умови кредитного договору не виконувала належним чином, внаслідок чого у неї виникла заборгованість.

Однак, відповідачка ОСОБА_1 не погоджується із розмірами заборгованості вказаними позивачем та вважає їх необґрунтованими та просила суд встановити справедливу заборгованість за вказаним кредитним договором.

Отже, суд, врахувавши доводи відповідачки, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, приходить до таких висновків.

Щодо стягнення з відповідачки суми прострочених платежів за процентами у розмірі 90 953,26 грн суд зазначає таке.

Вказаний кредитний договір було укладено 03 серпня 2024 року, а тому при його укладенні мають бути застосовані норми законодавства, чинні на дату його укладення.

Проте, умови договорів в частині нарахування процентів за такими ставками за кожен день користування кредитом не можуть бути застосовані оскільки є нікчемними.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 № 498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про споживче кредитування» законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Зміни до цієї статті набрали чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Натомість відповідачці, всупереч вище наведених норм права нараховувалися проценти за користування кредитами понад 1% в день, а саме: стандартна процентна ставка за кредитом становила:в день 1,50000000, а знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15087838.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 2 ст. 627 ЦК України також передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Укладений 08 серпня 2024 року договір № 506637-КС-001 про надання кредиту за своєю суттю є договором споживчого кредитування, тому позивач не мав права визначати проценту ставку у розмірі 1,50000000 та 1,15087838 в день та розраховувати за нею заборгованість, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% в день.

Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів - 2,5%, 120 днів - 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Зазначений вище кредитний договір з відповідачкою укладено 03 серпня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договорів щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,50000000% та 1,15087838% є нікчемною в силу положень частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Тому суд розраховує заборгованість за укладеним між сторонами договором, виходячи з встановленої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1%.

Так, 37 000,00 грн (сума отриманого кредиту та не повернута протягом строку дії договору) х 1,00% = 370,00 грн. (сума коштів, що має сплачуватися відповідачкою щоденно протягом строку дії договору за користування отриманими у позику коштами).

Розрахунок заборгованості, згідно зі спірним кредитним договором, позивачем визначено за період з 03 серпня 2024 року (дату видачі кредиту) по 18 січня 2025 року (дата укладення договору факторингу) включно, що становить в сукупності 168 днів.

Таким чином, заборгованість відповідачки за несплаченими відсотками за кредитним договором № 506637-КС-001 від 08 серпня 2024 року, становить 62 160,00 грн. (370,00 грн. (сума коштів, що має сплачуватися відповідачем щоденно протягом строку дії договору за користування отриманими у позику коштами) х 168 днів (строк протягом якого розрахована заборгованість), яка і підлягає до стягнення з відповідачки на користь позивача.

Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд доходить переконання, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 506637-КС-001 від 08 серпня 2024 року у розмірі 99 160,00 грн, з яких: 37 000,00 грн - сума прострочених платежів за тілом кредиту; 62 160,00 грн - сума прострочених платежів за процентами.

Крім цього, щодо стягнення з відповідачки суми прострочених платежів за комісією у розмірі 5 550,00 грн, суд дійшов до таких висновків.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України є обов`язком банку (фінансової установи), виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як плата за надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Так, вищезазначений кредитний договір, укладений між сторонами, не містить опису послуг з надання кредиту та обґрунтованого розрахунку вартості таких послуг, що зумовлювало б стягнення комісії, а матеріали справи доказів надання послуг з обслуговування кредитної заборгованості, консультаційних послуг, інформаційної підтримки тощо, як періодичності, так і чіткого переліку.

Згідно з ч.3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. За приписами ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, кредитодавцю забороняється встановлювати у кредитному договорі будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні Закону. Така умова в договорі є нікчемною. Відповідну постанову по справі № 666/4957/15-ц Верховний Суд прийняв 20.02.2019, вона є застосовною в даних правовідносинах у відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України.

Суд враховує, що споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п.11 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»). Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (ч.1,2 «Про споживче кредитування»). Проте, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч.5 «Про споживче кредитування»).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.11.2021 у справі № 740/3852/19, пр. 61-7745св21, зазначено, що: «відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, пр. 14-44цс21 Велика Палата дійшла висновку, що обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Таким чином, вимоги сторони позивача в частині стягнення суми прострочених платежів за комісією в розмірі 5 550,00 грн є необґрунтованими та відповідно не підлягають задоволенню.

Оскільки спірні умови договору є нікчемними в силу закону, а судом при вирішенні первісного позову застосовано наслідки нікчемності відповідних умов договору, підстав для окремого задоволення зустрічного позову про визнання таких умов недійсними суд не вбачає.

Також відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено 2 422,40 грн судового збору (сплачено відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» із застосуванням коефіцієнту 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією.

Так, на користь позивача, як сторони у справі, чиї позовні вимоги задовольняються частково, із відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді оплати судового збору у сумі 1 799,25 грн, тобто пропорційно до розміру заборгованості, що підлягає стягненню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 141, 258-259, 264-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст.11, 258, 512, 514, 526, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ: 41084239) заборгованість за договором про надання кредиту від 03 серпня 2024 року № 506637-КС-001 в розмірі 99 160 (дев`яносто дев`ять тисяч сто шістдесят) гривень 00 копійок, з яких: 37 000 (тридцять сім тисяч) гривень 00 копійок - сума прострочених платежів за тілом кредиту, 62 160 (шістдесят дві тисячі сто шістдесят) гривень 00 копійок - сума прострочених платежів за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Бізнес Позика» про визнання недійсними окремих умов кредитного договору - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ: 41084239) судовий збір у розмірі 1 799 (одна тисяча сімсот дев`яносто дев`ять) гривень 25 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ: 41084239; місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411.

Відповідачка: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуюча:Гевці В. М.