Ухвала суду № 136403985, 11.05.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/2279/26

4-с/303/3/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої - судді Гутій О.В.

за участю секретаря судових засідань Зарева А.Ю.

заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Мукачево скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Мукачівський відділ державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, державний виконавець Мукачівського відділу державної виконавчої служби Гарапко М.Ю., ПАТ АБ «Укргазбанк» , ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця Мукачівського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, державного виконавця Мукачівського відділу державної виконавчої служби Гарапко М.Ю., ПАТ АБ «Укргазбанк , ОСОБА_2 , в якій просить визнати протиправною бездіяльність Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо неналежного розгляду його заяви від 03.11.2025 року про зняття арештів; скасувати арешти, накладені на майно ОСОБА_1 , згідно з постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчих провадженнях: № 30946943, № 36719479, № 40176079, № 45558791, № 52375259.

Скаргу мотивує тим, що у Мукачівському районному відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебували на виконанні виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-67/11 від 21.12.2011 року, виданого Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області, про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором № 36/08ЕК від 16.04.2008 року.

Зазначений виконавчий лист неодноразово пред`являвся до виконання, у зв`язку з чим відкривалися виконавчі провадження № 30946943, № 36719479, № 40176079, № 45587991, № 52375259. У межах цих проваджень державним виконавцем було накладено арешт на все моє рухоме та нерухоме майно.

27.06.2018 року виконавче провадження було завершене, а виконавчий документ повернуто стягувачу. Після цього виконавчий лист № 2-67/11 повторно до виконання не пред`являвся.

Незважаючи на завершення виконавчого провадження та відсутність повторного пред`явлення виконавчого документа, арешти, накладені в межах його виконання, і надалі обліковуються у державних реєстрах, що фактично позбавляє його можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

У зв`язку з вищенаведеним, просить визнати протиправною бездіяльність Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо неналежного розгляду його заяви від 03.11.2025 року про зняття арештів; скасувати арешти, накладені на майно ОСОБА_1 , згідно з постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчих провадженнях: № 30946943, № 36719479, № 40176079, № 45558791, № 52375259.

Скаржник у судовому засіданні в режимі відеоконференції просив скаргу задовольнити.

Представник Мукачівського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляд скарги повідомлявся належним чином. 30.03.2026 року подав заяву, в якій зазначив, що підстави для зняття арешту із зазначеного майна відсутні, а тому просить відмовити в задоволенні скарги.

Представник ПАТ Банк «Укргазбанк» у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляд скарги повідомлявся належним чином. 26.03.2026 року подав заяву, в якій зазначив, що не заперечує проти задоволення скарги. Також зазначив, що заборгованість за кредитним договором № 36/08 ЕК віл 16.04.2008 року погашено.

Заслухавши пояснення скаржника, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, суд дійшов до наступного висновку.

Статтею 447 ЦПК України передбачене право сторін виконавчого провадження на звернення до суду із скаргою в разі, якщо вони вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання рішень судів здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судом встановлено, що згідно із постановою про відкриття виконавчого провадження від 29.09.2016 року ВП № 52375259 відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2-67/11, виданого 21.12.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укргазбанк» 5131,52 доларів США, пеню в розмірі 13 220,07 грн. та судові втрати в розмірі 739, 85 грн.

В подальшому постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.06.2018 року ВП № 52375259, виконавчий лист № 2-67/11 від 21.12.2011 року повернуто стягувачу у зв`язку з тим, що в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

З інформації з ВП Спецрозділ від 14.02.2026 року вбачається, що на підставі виконавчого документа № 2-67/11 від 21.12.2011 року на все майно боржника ОСОБА_1 накладено арешт.

Також з листа АБ «Укргазбанк» вбачається, що ОСОБА_1 не має кредитних зобов`язань перед банком за кредитним договором № 36/08 від 16.08.2008 року. Заборгованість за рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 17.05.2011 року у справі № 2-67/11 відсутня.

Також у відповіді з Мукачівського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції останні вважають, що підстави для зняття арешту відсутні.

Реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, що підтверджується і висловленою Європейським судом з прав людини правовою позицією у «пілотному» рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) від 15.10.2009 (заява № 40450/04) і в багатьох інших справах як щодо України, так і щодо інших країн.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією, Законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Верховний Суд України у ряді справ (постанова від 23.04.2014 у справі № 6-26цс14, постанова від 19.08.2014 у справі № 3-56гс14, постанова від 30.03.2016 у справі № 6-2411цс15 та ін.) сформулював правові позиції, за змістом яких виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, виконавче провадження є сукупністю дій і правовідносин, урегульованих законами та іншими нормативно-правовими актами, які в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до закону.

Примусове виконання судового рішення покладено на державну виконавчу службу і здійснюється відповідно до законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до ст. 1, ст. 2 ч.ч. 1, 2, ст. 6 ч. 1, ст. 11 ч. 1 Закону № 1404-VIII, держвиконавець повинен діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, і зобов`язаний вживати передбачених законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно, ефективно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зобов`язаний не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Отже, самі по собі обов`язковість чинного судового рішення, досягнення мети правосуддя у вигляді виконання такого рішення та відповідні права стягувача не можуть ставитися під сумнів.

Поряд із цим, особа, зокрема, стягувач, діє у цивільних і процесуальних відносинах вільно, виконує відповідні обов`язки та реалізує свої права у межах, визначених у даному випадку законом, на власний розсуд і повинен діяти добросовісно, розумно, обачно, своєчасно, передбачаючи наслідки, не порушуючи прав інших осіб та не завдаючи їм шкоди. Так само і держвиконавець повинен діяти відповідно до закону та не порушуючи законні права сторін виконавчого провадження.

Законом № 1404-VIII установлено, що: у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (ст. 59 ч. 3); за змістом ст. 59, у всіх інших випадках, не передбачених частинами 3 і 4 цієї статті, арешт може бути знятий за рішенням суду (ст. 59 ч. 5).

Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мін`юсту України від 02.04.2012 № 512/5 (реєстрація в Мін`юсті України від 02.04.2012 за № 489/20802), в редакції, що була чинною на час вчиненні виконавчих дій, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо) (п. 3.17.).

Верховний Суд у постанові від 27.03.2020 у справі № 817/928/17 за адміністративним позовом підприємства, яке було боржником у виконавчих провадженнях, до органу ДВС про визнання незаконною бездіяльності органу ДВС щодо незняття арешту з майна боржника при поверненні виконавчого документа стягувачу та зобов`язання органу ДВС зняти арешт з усього нерухомого майна боржника, в ситуації, коли державний виконавець повертаючи у двох виконавчих провадженнях виконавчий документ стягувачу на підставі, відповідно, п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV (відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними) і п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV (неможливість встановити особу боржника, з`ясувати проживання боржника - фізичної особи) не зняв арешт, що був накладений на майно боржника, аналізуючи в системному взаємозв`язку положення ст.ст. 1, 2, 6, 11, 25, 47, 49, 57, 60 Закону № 606-XIV, Інструкції з організації примусового виконання рішень висловив правову позицію, згідно з якою: аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню; як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться; арешт з майна боржника підлягав зняттю держвиконавцем при поверненні виконавчого документа стягувачу, проте у двох відповідних виконавчих провадженнях цього зроблено не було; незняття держвиконавцем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

Відтак слід констатувати, що після повернення виконавчого документа стягувачу останній не вчиняв ніяких дій, спрямованих на виконання рішення, стягнення боргу, чим на власний розсуд розпорядився своїми правами, встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, виконавчі провадження щодо виконання відповідного рішення та стягнення з ОСОБА_1 боргу відсутні, жодні виконавчі дії не вчинялися.

За таких умов існування арешту нерухомого майна, що був накладений у рамках конкретного виконавчого провадження саме задля досягнення мети цього провадження, забезпечення реального виконання рішення втратило своє призначення, арешт не виконує функцію забезпечення виконання рішення у виконавчому провадженні, що завершене.

Натомість цей арешт за відсутності відповідного провадження не має правової основи, створює правову невизначеність і безпідставно обмежує права власника майна, погодитись із тим, що такий арешт може існувати по суті невизначений час, неможливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Як встановлено в судовому засіданні, відомості про перебування у виконавчій службі відкритих виконавчих проваджень, боржником в яких є скаржник, відсутні.

Доказів на підтвердження переривання строку пред`явлення до виконання указаного виконавчого документа матеріали справи не містять.

Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі N 2/0301/806/11 зауважив, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинне призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

На думку суду, існування арешту майна ОСОБА_1 наразі не направлено на виконання рішення суду, яке фактично виконано боржником, а лише створює обмеження у вільному володінні майном.

Внаслідок арешту його нерухомого майна вона по цей час перебуває у ситуації, в якій до нього на невизначений термін застосовано обмеження права володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.

Ця ситуація суперечить принципу правової визначеності.

Відповідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, арешт, який є об`єктом судового розгляду, перешкоджає ОСОБА_1 користуватися й розпоряджатися належною йому власністю.

На підставі вищевикладеного суд доходить висновку про наявність правових підстав для зняття арешту та заборони, накладених у виконавчих провадженнях: № 30946943, № 36719479, № 40176079, № 45558791, № 52375259.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.11.2025 року про зняття арештів.

Скасувати арешти, накладені на майно ОСОБА_1 , згідно з постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчих провадженнях: № 30946943, № 36719479, № 40176079, № 45558791, № 52375259

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала суду виготовлена 11 травня 2026 року.

Головуюча О.В.Гутій