Ухвала суду № 136400097, 11.05.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/19031/25

Провадження № 2/756/2695/26

УКРАЇНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року місто Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Ткач М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Затишна оселя» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Затишна оселя» звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Затишна оселя» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

25.12.2025 до суду від відповідача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання, в якому повідомив про відсутність предмету спору, враховуючи, що відповідачами повністю було погашено заборгованість, та просив відмовити у відкритті провадження (або повернути позовну заяву позивачу) у зв`язку з відсутністю предмета спору. Беручи до уваги, що заборгованість була погашена до того, як відповідачам стало відомо про наявність позову в суді, просив не стягувати з відповідачів судові витрати.

19.02.2026 до суду від відповідача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання, у якому, заперечує проти задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідачів будь-яких судових витрат, провадження у справі № 756/19031/25 закрити, відмовити позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Судові витрати покласти на позивача.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 11.05.2026 відмовлено у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

16.01.2026 до суду від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява, у якій просить закрити провадження у справі на підставі п. 4 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку з тим, що заборгованість була погашена відповідачами після звернення позивача до суду. Крім того, на підставі ч. 3 ст. 142 ЦПК України, просить стягнути пропорційно з відповідачів на користь позивача сплачений судовий збір за подачу позову до суду в розмірі 3028,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього процесуальний кодекс України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

За приписами ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Як зазначалося вище, представником позивача надіслано до суду заяву, у якій він відмовляється від заявлених позовних вимог та просить закрити провадження у даній справі.

Згідно з ч. 3 ст. 206 ЦПК України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Підстав для відмови у прийнятті заяви щодо закриття провадження у справі суд не вбачає, оскільки дана відмова не порушує права сторін, це є правом позивача, яким він скористався на власний розсуд.

Суд приймає відмову представника позивача від позову та приходить до висновку про необхідність закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Затишна оселя» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, про стягнення заборгованості.

Щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Згідно з частиною першою статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно із частиною третьої статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на вищевикладене, процесуальний закон не передбачає можливості стягнення позивачеві усієї суми судового збору, у разі якщо провадження у справі закрите у зв`язку з відмовою позивача від позову. При цьому, позивач відповідно до приписів частини першої статті 142 ЦПК України і статті 7 Закону України "Про судовий збір" має право подати клопотання про повернення йому 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, у разі відмови від позову до початку розгляду справи по суті, також позивач відповідно до приписів частини третьої статті 142 ЦПК України має право на відшкодування, понесених ним судових витрат з відповідача, якщо відмова від позову зумовлена задоволенням вимог після їх пред`явлення.

У даному випадку позивач просить стягнути з відповідачів сплачений при поданні позову судовий збір у повному обсязі, посилаючись на ч.3 ст. 142 ЦПК України, яка передбачає, що у такому випадку суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача; при цьому, позивач відмовився від позову до початку розгляду справи по суті, і ця відмова прийнята судом.

З огляду на викладене, судовий збір у повному обсязі стягненню не підлягає. Водночас, при викладених обставинах, керуючись завданням цивільного судочинства, суд вважає, що 50% судового збору підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною третьої статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Заявлені позовні вимоги були задоволені відповідачами після пред`явлення позову до суду, шляхом внесення 24.12.2025 на розрахунковий рахунок позивача коштів.

Із наведеного слідує, що позивач не підтримує свої вимоги внаслідок задоволення їх відповідачами після звернення позивача із даним позовом до суду 25.11.2025.

З огляду на вказане, приймаючи до уваги положення статті 142 ЦПК України, суд вважає, що в даному випадку наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат на підставі ч.3 ст. 142 ЦПК України.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі.

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви позивачем було надано Договір про надання правничої допомоги №29/09/25 від 29.09.2025, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «УК «Затишна Оселя» та адвокатом Халупним А.В., Додаткову угоду №1 від 29.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги №29/09/25 від 29.09.2025, Акт прийому передачі наданих послуг №20/10-5 від 20.10.2025 до Договору про надання правничої допомоги №29/09/25, платіжну інструкцію.

Крім того, слід зазначити, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України), що узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 22.01.2021 року в праві 925/1137/19.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід також зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, ураховуючи характер виконаної адвокатами роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатами роботи, критерію необхідності таких робіт та значимості таких дій у справі, беручи до уваги, заперечення відповідача ОСОБА_1 щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу, суд вважає, що справедливим, співмірним та обґрунтованим є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу на загальну суму 2500,00 грн., з кожного відповідача по 1250,00 грн.

Керуючись статтями 142, 255, 260, 261, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Затишна оселя» від позовних вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості.

Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Затишна оселя» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Затишна оселя» (місцезнаходження: 04210, м. Київ, Оболонська Набережна 3, корп.1; код ЄДРПОУ 39882677) з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що становить 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок, відповідно до платіжної інструкції №9530 від 04.11.2025.

Стягнути у дольовому порядку з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Затишна Оселя» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 3, корпус 1; код ЄДРПОУ: 39882677) витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок, з кожного по 1250 (одна тисяча двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя М. М. Ткач