Рішення № 136393955, 11.05.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/1229/26

Провадження № 2/159/1415/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши за правилами спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» (далі ТОВ «Іннова Нова» або позивач або кредитор або позикодавець) звернулось з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 або відповідач або боржник або позичальник) в якому просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за договором № 8743410725 від 21.07.2025 у розмірі 26395,50 грн (далі кредитний договір).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.07.2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» (попереднє найменування позивача) та відповідачем в електронній формі укладено кредитний договір № 8743410725, відповідно до якого відповідачу було надано кредитні кошти у сумі 10 000,00 грн строком на 360 днів.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором позивач, керуючись положеннями статей 11, 16, 525, 526, 530, 610, 625, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), просить суд стягнути суму основного боргу, а також судові витрати, зокрема судовий збір та зазначає, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою від 04.03.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд справи вирішив здійснювати у змішаній формі, задовольнив клопотання позивача про витребування доказів у АТ «Сенс Банк».

25.03.2026 до суду надійшли витребувані судом документи з АТ «Сенс Банк».

До суду повернулося повідомлення про вручення поштового відправлення R068070042324, яким відповідач повідомлявся про розгляд справи, з про отримання листа під особистий підпис відповідачем.

Відповідно до ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим судовий розгляд.

Позивач та відповідач не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, яка може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершується розгляд справи у яке не з`явились всі учасники такої справи (постанова КЦС ВС від 30.09.2022 у справі №761/38266/14).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

21.07.2025 між кредитором та позичальником укладено Договір надання грошових коштів у кредит № 8743410725, за умовами якого позичальнику надається кредит у розмірі 5000,00 грн (п. 2.3).

Стандартна процентна ставка становить 1 % за кожен день користування кредитом та застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору (п. 2.6.1). У період починаючи з 181-го календарного дня і до закінчення дії договору або дати фактичного повного повернення кредиту стандартна процентна ставка становить 0,87 % за кожен день (п. 2.6.1).

Строк кредиту, на який укладено договір, складає 360 днів (п. 2.5). Відповідно до додатка до договору, кінцевою датою повернення кредиту визначено 16.07.2026 року (Додаток 1).

Комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого кредиту та нараховується в день його надання (п. 2.7). Згідно з графіком платежів, розмір цієї комісії складає 750,00 грн і підлягає сплаті 20.08.2025 року (Додаток 1).

У разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, зокрема допущення прострочення платежів, з наступного календарного дня позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 28 % від суми простроченого платежу за кожен факт такого прострочення (п. 7.3). За порушення строків повернення кредиту або процентів кредитор має право стягнути пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, але не більше ніж 15 % від суми простроченого платежу (п. 7.4). Нарахована пеня підлягає сплаті у день закінчення строку дії договору або в день дострокового повернення кредиту в повному обсязі (п. 7.4).

Невід`ємною частиною кредитного договору є Додаток №1 «Графік платежів», істотними умовами якого визначено періодичність внесення платежів кожні 30 днів (п. 2.5, Додаток 1). У графіку розписано щомісячні виплати, за якими загальна сума нарахованих процентів складає 16830,00 грн, сума сплаченої комісії 750,00 грн, а кінцевий платіж із поверненням 5000,00 грн тіла кредиту припадає на 16.07.2026 року (Додаток 1).

Договір укладається в електронній формі шляхом його підписання з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п. 10.6.10.7). У реквізитах позичальника вказано його ПІБ, номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 та електронний підпис (одноразовий ідентифікатор) «6000», адресу, номеру телефону та РНОКПП позичальника (п. 11).

Документом із сайту позивача підтверджується відправка 21.07.2025 о 16:10 відповідачу одноразового ідентифікатора для підписання договору «6000».

Паспорт споживчого кредиту від 21.07.2025 року, підписаний сторонами, містить інформацію про умови кредитування, що відповідають умовам кредитного договору. Паспорт підписано відповідачем із застосуванням одноразового ідентифікатора «6000».

У анкеті-клієнта, заповненої на сайті позивача, позичальник зазначив свої прізвище, ім`я, по батькові, місце реєстрації, місце проживання, РНОКПП, дату народження, електронну адресу, номер телефону та номер банківської картки, а також бажаний розмір кредиту в сумі 5000,00 грн.

Детальним розрахунком заборгованості за кредитним договором підтверджується, що у період з 21.07.2025 до 16.01.2026 на тіло кредиту в розмірі 5000,00 грн нараховувалися проценти за ставкою 1% на день. У період з 17.01.2026 до 22.02.2026 відповідачу нараховувалися проценти від суми кредиту за ставкою 0,87% на день. Загальна сума заборгованості позичальника становить 26359,50 грн, з яких: 5000,00 грн тіло кредиту, 10609,50 грн заборгованість за процентами, 10000,00 грн неустойка, 750,00 грн комісія. З розрахунку також вбачається, що 21.07.2025 позичальнику була нарахована комісія в розмірі 750,00 грн. При цьому інформація про здійснення позичальником платежів на погашення кредиту в розрахунку відсутня.

Витягом із Державного реєстру фінансових установ від 12.07.2024 підтверджується, що ТОВ «Інова Фінанс» є фінансовою установою, яка має право надавати кошти та банківські метали у кредит.

Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи серії ФК № В3024 від 14.05.2021 підтверджується, що ТОВ «Інова Фінанс» є фінансовою установою.

Рішенням єдиного учасника від 05.09.2025 підтверджується зміна найменування позивача з ТОВ «Інова Фінанс» на ТОВ «Інова Нова».

Відповіддю АТ «Сенс Банк» від 20.03.2026 підтверджується, що на ім`я відповідача було відкрито банківську картку № НОМЕР_2 , а також факт отримання ним 21.07.2025 коштів у розмірі 5000,00 грн, що додатково підтверджується банківською випискою із зазначеного карткового рахунку за період з21.07.2025 по 24.07.2025.

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Цивільним Кодексом України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір № 8743410725 укладений 21.07.2025 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «6000», який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, в тому числі з паспортом споживчого кредиту, правилами надання грошових послуг в позику мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Відповіддю АТ «Сенс Банк» від 20.03.2026 підтверджується, що на ім`я відповідача було відкрито банківську картку № НОМЕР_2 , а також факт отримання ним 21.07.2025 коштів у розмірі 5000,00 грн, що додатково підтверджується банківською випискою із зазначеного карткового рахунку за період з 21.07.2025 по 24.07.2025.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Відповідно до умов кредитного договору строк кредитування складає 360 днів.

Сторонами узгоджений графік платежів відповідно до якого позичальник мав здійснити останній платіж 16.07.2025.

З розрахунку заборгованості видно, що відповідач не здійснював жодних платежів на виконання умов кредитного договору.

Отже відповідач не дотримався умов кредитного договору, щодо черговості та розміру здійснення платежів.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Процентна ставка за кредитом складає1% на день від суми кредиту протягом перших 180 днів користування кредитним коштами, а починаючи з 17.01.2026 за ставкою 0,87% на день. Проценти за користування кредитом відповідачу нараховувалися до 22.02.2026.

Відповідно до графіку платежів 21.07.2025 мала бути сплачена комісія в розмірі 1500,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 19 ЗУ «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:

1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;

3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

У матеріалах справи відсутня інформація, що відповідач сплатив нараховані проценти, тіло кредиту та комісію у більшому розмірі ніж зазначено в розрахунку.

Контррозрахунку заборгованості відповідач не надав.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000,00 грн та заборгованості по процентам за період з 21.07.2025 по 22.02.2026 в розмірі 10509,50 грн є підставною.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до кредитного договору відповідач зобов`язався сплатити кредитору комісію в розмірі 750,00 грн (п. 2.7).

У ст. 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як суд встановив вище, відповідач своєчасно умови кредитного договору не виконав, суму кредиту не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплатив, а тому позивач відповідно до п. 7.3, 7.4 кредитного договору мав право нарахувати позичальнику штрафні санкції (штраф та пеню).

Однак, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і станом на сьогодні є чинним.

Отже, з 24.02.2022 по сьогодні в Україні безперервно діє воєнний стан.

Відтак, за період дії кредитного договору до позичальника не могли бути застосовані штрафні санкції та положення ст. 625 ЦК України.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

На підставі викладеного, суд вважає підставними вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії пов`язаної з наданням кредиту в розмірі 750,00 грн, однак вимоги про стягнення неустойки в розмірі 10000,00 грн є безпідставними.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо погашення процентів та тіла кредиту, а тому позовні вимоги ТОВ «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 16359,50 грн з яких 5000,00 тіла кредиту, 10609,50 грн нарахованих процентів, 750,00 грн комісії; у стягненні 10000,00 грн пені необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1666,66 грн (62,06% від 2662,40 грн).

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» заборгованість за кредитним договором № 8743410725 від 21.07.2025 в розмірі 16359,50 грн

грн, з яких:

- 5000,00 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту;

- 10609,50 грн нарахованих процентів за період з 21.07.2025 по 22.02.2026;

- 750,00 грн комісії.

Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» заборгованості за пенею в розмірі 10000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» судовий збір у сумі 1666,66 грн.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 10; ЄДРПОУ 44127243)

Відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Повне судове рішення складене 11.05.2026.

Головуючий Р.Я. Смалюх