Рішення № 136393152, 28.04.2026, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/1819/24

Номер провадження 2/725/297/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2026 року м. Чернівці

Чернівецький районний суд м. Чернівців в складі:

головуючої судді Федіної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Попової Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року позивач через свого представника звернувся до суду з вище вказаним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що 04.12.2019 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №CL-242067 відповідно до умов якого банк надав позивальнику кредит в сумі 199123,65 грн. строком до 03.12.2024 року з початковою відсотковою ставкою в розмірі 35 % та щомісячним платежем в рахунок погашення кредиту в розмірі 7134 грн. Натомість, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконала та станом на 04.01.2024 року у неї утворилась заборгованість в сумі 278739,86 грн. з яких: тіло кредиту - 158131,18 грн., відсотки 120608,68 грн.

Вказував на те, що відповідач належним чином не відреагувала на досудову вимогу щодо погашення вказаної заборгованості, що зумовило необхідність звернення до суду з даним позовом.

На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просив стягнути з відповідача на користь банку вище вказану заборгованість та судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з`явився, направляв до суду клопотання про участь у справі в режимі ВКЗ, які були задоволені судом, натомість у прохальній частині позовної заяв також не заперечував проти розгляду справи без його участі.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Справа слухалась у відсутності відповідачки, яка не з`явилась в судове засідання незважаючи на те, що вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи за адресою зареєстрованого місця проживання. Про причини своєї неявки суд не повідомила.

Крім того, зі змістом процесуальних рішень у даній справі сторони могли знайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою http://reyestr.court.gov.ua/ , а також інформація щодо даної справи розміщується на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за наступною веб-адресою сторінки: http://ptr.cv.court.gov.ua/sud2408/, де в розділі «Громадянам» містяться відомості щодо стадії розгляду та дати призначення судових засідань у даній справі, про що також сторонам було повідомлено в ухвалі про відкриття провадження по справі.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

У своїй постанові від 29 січня 2020 року у справі № 5015/1763/12 Верховний Суд вказав на те, що сам факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав судові повістки за належною адресою, самостійно зазначеною стороною у справі, та яка повернулася в суд у зв`язку з неотриманням адресатом, не може вважатися неналежним повідомленням сторони про час та місце судового розгляду, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Крім того, у встановлений строк відповідачем не було подано відзиву.

Слід зазначити, що в інтересах відповідача діяла представник - адвокат Гаврилюк О.А., яка неодноразово зверталась до суду із клопотаннями про відкладення розгляду справи, при цьому на підтвердження підстав для відкладення розгляду справи, що зазначені у клопотанні, доказів не надавала.

Так, за клопотанням представника відповідача, після поновлення провадження у справі, судовий розгляд відкладався 18.11.2025 року, 08.12.2025 року, 29.12.2025 року, 14.01.2026 року, 04.02.2026 року, 03.03.2026 року, 31.03.2026 року, а також відповідне клопотання було подане 28.04.2026 року, усі ці клопотання містили різні підстави для відкладення, зокрема перебування відповідача на лікарняному, участь представника в інших судових засіданнях, відрядження представника, натомість лише в одному випадку були наданні належні докази на підтвердження причин відкладення розгляду справи.

В контексті наведеного слід звернути увагу на наступне.

За змістом ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права

Як відзначив ЄСПЛ у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов`язана демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань. Особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно з ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, про причини неявки не повідомила та не направила відзиву, а представник позивача не заперечував проти розгляду даної цивільної справи за відсутності відповідача, в судовому засіданні постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1, 2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тощо. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частиною першою ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, судом встановлено, що 04.12.2019 року між сторонами було укладено кредитний договір №CL-242067 за умовами якого ОСОБА_1 надано кредит у сумі 199123,65 грн. Сторонами погоджено, що строк кредитування становить 60 місяців терміном до 04.12.2019 року. За п. 2.4 кредитного договору зазначено, що позичальник доручає банку здійснити переказ кредитних коштів на поточні потреби у сумі 64573,65 грн. та в сумі 26000 грн. і 108550 грн. на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості. Відповідно до п. 4.1 договору за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки, за процентною ставкою 35% річних, а п. 4.5 передбачено реальну річну процентну ставку за кредитом - 41,19 % (а/с 6).

Додатком № 1 до кредитного договору між сторонами погодженого графік платежів за договором (а/с 8 зворот Том 1).

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зроблено висновок про те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до копій доданих до матеріалів справи меморіальних ордерів від 04.12.2019 року, банк свої зобов`язання за договором виконав, надавши позичальнику обумовлені в договорі кредитні кошти (а/с 53, 54, 55 Том 1).

Також, банком долучено до матеріалів справи виписки по особовим рахункам відповідача на підтвердження використання кредитних коштів.

Так, ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, тощо.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що відповідач зобов`язувалась у встановлені строки повернути суму кредиту та сплатити проценти за його користування відповідно до встановленого договором розміру та графіку платежів

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 04.01.2024 року за відповідачем рахується заборгованість в сумі 278739,86 грн. з яких: тіло кредиту - 158131,18 грн., відсотки 120608,68 грн. (а/с 51 Том 1).

Слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов`язку за договором кредиту з повернення кредиту та сплати відсотків.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15-ц, загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. Суд має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти».

В рамках даного спору ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 27.11.2024 року призначено у вказаній справі судову економічну експертизу за клопотанням представника відповідача, натомість у квітні 2025 року дану справу було повернуто без виконання експертного дослідження.

Слід зазначити, що відповідачем не спростовано розрахунок заборгованості позивача, а позивачем до позовної заяви долучені меморіальні ордери, виписки по особовим рахункам та розрахунок заборгованості, які є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами отримання відповідачем кредитних коштів, користування ними, надходження коштів на погашення заборгованості, наявності заборгованості та її розміру.

Правильність здійснення позивачем розрахунку невиконаного зобов`язння з повернення кредиту, сплати процентів, не спростована.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вище вказана заборгованість.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягнення понесенні останнім судові витрати, оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, та матеріали справи не містять доказів наявності підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 536, 549, 550, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Кредобанк», код ЄДРПОУ 09807862, заборгованість за кредитним договором №CL-242067 від 04.12.2019 року в сумі 278739,86 грн. (двісті сімдесят вісім тис. сімсот тридцять дев`ять грн. 86 коп. ), а також судовий збір в сумі 4181,10 грн. (чотири тис. сто вісімдесят одна грн. 10 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Федіна А. В.