Рішення № 136391003, 11.05.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування:

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2026 Справа № 917/78/26

Суддя Господарського суду Полтавської області Тимощенко О. М., секретар судового засідання Сьомкіна А.В., розглянувши матеріали справи №917/78/26

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМЕНЧУКАВТОГАЗ", вул. Великокохнівська, 3, с. Рокитне, Кременчуцький район, Полтавська область, 39740,

до відповідача Комунального підприємства "Благоустрій Кременчука" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, вул. Гегечкорі Полковника, 27, м. Кременчук, Полтавська область, 39605

про стягнення 186 674,80 грн та визнання додаткових угод недійсними,

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

22.01.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМЕНЧУКАВТОГАЗ" до відповідача Комунального підприємства "Благоустрій Кременчука" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення 185 674,80 грн заборгованості за договором №117-БК про закупівлю товару від 27.05.2019 року, з яких: 90 575,74 грн - основна заборгованість, 3 157,72 грн - пеня, 15 719,00 грн - 3% річних, 76 222,34 грн - інфляційні втрати, а також з вимогою про визнання недійсними додаткові угоди № 7 від 27.12.2019 року та №10 від 30.12.2020 року до договору №117-БК про закупівлю товару від 27.05.2019 року (вх. № 88/26).

Ухвалою суду від 26.01.2026 року було залишено позовну заяву без руху, встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви - 3 дні з дня вручення даної ухвали та зазначено спосіб усунення недоліків. Позивачу необхідно було уточнити позовну заяву із узгодженням зазначених сторін у судовому процесі у вступній частині позовної заяви з прохальною частиною позовної заяви; сплатити судовий збір в сумі 544,20 грн та надати суду докази його сплати.

29.01.2026 року до суду від позивача надійшла заява про уточнення та про усунення недоліків позовної заяви (вх. №1101). Відповідно до поданої заяви позивач виконав усі вимоги, зазначені в ухвалі суду від26.01.2026 року.

Ухвалою суду від 03.02.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

17.02.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №2116) із запереченнями проти задоволення позову.

23.02.2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №2372) з підтримкою позовних вимог.

02.03.2026 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №2695), відповідно до яких останній не погоджується з доводами, зазначеними у відповіді на відзив.

У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/78/26 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчукавтогаз" (далі - Позивач, Постачальник) та Комунальним підприємством "Благоустрій Кременчука" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - Відповідач, Покупець) було укладено договір про закупівлю товару № 117-БК від 27.05.2019 (далі - договір, а. с. 9 -11), відповідно до якого постачальник зобов`язувався у 2019 році поставити покупцю товари, зазначені в п. 1.2 договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1 договору).

Відповідно до додатку №1 до спірного договору - Специфікації на товар ціна за одиницю виміру з ПДВ (грн) - 13,99 грн (а. с. 12).

Крім того, зазначає Позивач, між ним та Відповідачем було до Договору № 117-БК від 27.05.2019 року укладено 10 додаткових угод (далі - ДУ), зокрема: Додаткова угода № 1 від 07.06.2019 р., ДУ № 2 від 19.06.2019 р., ДУ № 3 від 01.07.2019 р., ДУ № 4 від 15.07.2019 р., № 5 від 05.09.2019 р., № 6 від 13.11.2019 р., № 7 від 27.12.2019 р., № 8 від 02.04.2020 р., № 9 від 22.12.2020 р., № 10 від 30.12. р. (а. с. 13 - 17).

Найменування (номенклатура, асортимент) та кількість товару: 24320000-3 - Основні органічні хімічні речовини ((метан) для заправки автотранспорту), кількість 60 000 м3 (п. 1.2 договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору поставка товару здійснюється шляхом заправки автотранспорту Покупця на автомобільних газонаповнюючих компресорних станціях Постачальника (надалі АГНКС постачальника), що обліковується лічильниками Постачальника та про що надається видаткова накладна і акт-приймання-передачі.

Строк (термін) поставки (передачі) товарів: з моменту підписання договору до 31 грудня 2019 року включно (п. 2.5 договору).

Згідно із 4.1 Договору, ціна Договору становить 839 400,00 грн, у т. ч. ПДВ - 20%139 900,00 грн.

Ціна за одиницю товару формується на дату отримання рахунку згідно цін, які існують на АГНКС Постачальника (п. 4.3 Договору).

Згідно із п. 5.2 Договору, оплата здійснюється протягом 90 календарних днів з дати отримання товару на підставі підписаної Сторонами видаткової накладної та рахунку на оплату і акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 5.3 Договору у разі затримки відповідного бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання Покупцем бюджетного фінансування на свій реєстраційний рахунок.

Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари (п. 6.1.1 договору).

Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені Договором. (п. 6.3.1 договору).

Водночас, п. 6.4.1 Договору обумовлено права Постачальника, зокрема, Позивач має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Покупець за даним договором несе наступну відповідальність: у випадку затримки платежу за товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Покупець звільняється від сплати пені на період затримки бюджетного фінансування (п. 7.5 договору).

Згідно із п. 10.1 Договору, цей Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2019 року включно, але в будь-якому випадку до проведення Сторонами взаємних розрахунків в повному обсязі.

Будь-які зміни і доповнення до цього договору мають юридичну силу тільки в тому випадку, якщо вони оформлені у письмовій формі і підписані обома сторонами (п. 11.1 договору).

Істотні умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі за одиницю товару) переможця процедури закупівлі та не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадів, зокрема: продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі (п. 13.7.4 договору).

Сторони укладали додаткові угоди щодо зміни ціна за одиницю товару (за м3), зокрема Додаткову угоду №1 від 07.06.2019 р. (нова ціна - 14,50 грн з ПДВ за 1 м3) (а. с. 13) та Додаткову угоду №3 від 01.07.2019 р. (нова ціна - 13,50 грн з ПДВ за 1 м3 ) (а. с. 14).

Додатковою угодою №2 від 19.06.2019 року (а. с. 13 зворот) сторони узгодили наступне:

"1 Розділ V. Договору "Порядок здійснення оплати" доповнити п. 5.5 Розрахунки за отриманий товар відповідно укладеного договору здійснювати за бюджетні кошти в сумі 95 901,06 грн (з ПДВ), за кошти підприємства в сумі 743 498,94 грн (з ПДВ)".

Додатковою угодою № 4 від 15.07.2019 року (а. с. 14 зворот) сторони узгодили наступне:

"1. Пункт 5.5 Розділу V. Договору "Порядок здійснення оплати" викласти в новій редакції "5.5 Розрахунки за отриманий товар відповідно укладеного договору здійснювати за бюджетні кошти в сумі 289 860,06 грн (з ПДВ), за кошти підприємства в сумі 549 539,94 грн (з ПДВ)".

Додатковою угодою № 6 від 13.11.2019 року (а. с. 15 зворот) сторони узгодили наступне:

"1. Пункт 5.5 Розділу V. Договору "Порядок здійснення оплати" викласти в новій редакції "5.5 Розрахунки за отриманий товар відповідно укладеного договору здійснювати за бюджетні кошти в сумі 631 572,06 грн (з ПДВ), за кошти підприємства в сумі 207 827,94 грн (з ПДВ)".

Додатковою угодою №7 від 27.12.2019 року (а. с. 16) сторони узгодили наступне:

"1. На підставі п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 5.3, п. 10.1, п. 10.2 договору про закупівлю товару №117-БК від 27 травня 2019 року сторони уклали Додаткову угоду про наступне: продовжити строк дії договору №117-БК від 27 травня 2019 року та виконання зобов`язань в частині фінансування витрат замовника без збільшення суми, визначеної в договорі до 31.12.2020 року.

2. Оплата постачальнику за товар в 2019 році склала 540 996,32 грн (з ПДВ). В 2020 році залишок коштів за товар здійснити за бюджетні кошти в сумі 90 575,74 грн (з ПДВ), за кошти підприємства в сумі 207 827,94 грн (з ПДВ)."

Додатковими угодами № 8 від 02.04.2020 року та №9 від 22.12.2020 року (а. с. 16 зворот, 17) сторони узгодили спочатку здійснити оплату постачальнику за товар у 2019 році за рахунок бюджетних коштів у 2020 році в сумі 59 356,89 грн, а згодом - здійснити оплату постачальнику за товар у 2019 році за рахунок бюджетних коштів у 2020 році в сумі 31 218,85 грн.

Додатковою угодою №10 від 30.12.2020 року (а. с. 17 зворот) сторони узгодили наступне:

"1. На підставі п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 5.3, п. 10.1, п. 10.2 договору про закупівлю товару №117-БК від 27 травня 2019 року сторони уклали Додаткову угоду про наступне: продовжити строк дії договору №117-БК від 27 травня 2019 року та виконання зобов`язань в частині фінансування витрат замовника без збільшення суми, визначеної в договорі до 31.12.2021 року.

2. Оплата постачальнику за товар в 2019-2020 році склала 540 996,32 грн (з ПДВ). В 2021 році залишок коштів за товар здійснити за бюджетні кошти в сумі 90 575,74 грн (з ПДВ), за кошти підприємства в сумі 207 827,94 грн (з ПДВ)."

Позивач вказує, а відповідач визнає, що на виконання взятих на себе зобов`язань, Позивач у відповідності до умов Договору належним чином здійснив поставку та передав у 2019 р. та у січні 2020 р. Відповідачу Товар, що підтверджується підписаними Сторонами видатковими накладними та актами приймання - передачі, а також наданими Відповідачу рахунками, зокрема, в обсязі 60 000,00 м3 .

За твердженням Позивача, Відповідач, в порушення обов`язків Покупця, у визначені договором строки (90 календарних дні з дати отримання товару) не виконав оплату отриманого ним Товару в обсязі 10 020,00 м3 на загальну суму 90 575,74 грн. Вказаний товар був поставлений за видатковою накладною №127 від 14.11.2019 року та отриманий відповідачем згідно актів приймання - передачі природного газу для Комунального підприємства "Благоустрій Кременчука" згідно договору 117-БК від 27 травня 2019 року:

- від 30.11.2019 року в обсязі 3 927 м3 на суму 53 014,50 грн;

- від 31.12.2019 року в обсязі 3 933 м3 на суму 53 095,50 грн;

- від 31.01.2020 року в обсязі 2 160 м3 на суму 29 160,00 грн (а. с. 18 - 20).

Також існування вказаної заборгованості підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період: 1 півріччя 2021 р. між ТОВ "Кременчукавтогаз" і КП "Благоустрій Кременчука" за договором №117 - БК від 27.05.2019 року, підписаним уповноваженими особами сторін та скріплений печатками юридичних осіб (а. с. 22).

З метою досудового врегулювання спору Позивач 11.02.2022 року направив на адресу Відповідача претензію (вих. №7) з вимогою сплатити ТОВ "Кременчукавтогаз" основну заборгованість, а також пеню, 3% річних та інфляційні втрати (а. с. 23 - 25).

Листом від 28.01.2022 року за вих. №105/10 Відповідач запевнив, що вживає всіх можливих заходів для здійснення оплати за товар, що був поставлений за спірним договором, а також проінформував, що 14.01.2022 року Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області прийняв рішення №54 "Про погашення зобов`язань минулих періодів та заборгованості за товари, послуги та роботи, виконані у 2019-2021 роках", яким заплановане погашення заборгованості за договором №117-БК від 27.05.2019 року (а. с. 26 зворот, 27).

Вважаючи свої права порушеними, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача основної заборгованості за вказаними актами та видатковою накладною на загальну суму 90 575,74 грн, а також 3 57,72 грн пені, 15 719,00 грн 3% річних та 76 222,34 грн інфляційних втрат за весь період порушення грошових зобов`язань.

Крім того, Позивач вважає, що Додаткова Угода № 7 від 27.12.2019 року та Додаткова Угода №10 від 30.12.2020 року до Договору № 117-БК від 27.05.2019 р. суперечать вимогам законодавства, що є підставою, для визнання їх недійсними враховуючи наступне.

Умовами Додаткової угоди №7 від 27.12.2019 року (а. с. 16) сторони узгодили наступне:

"1. На підставі п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 5.3, п. 10.1, п. 10.2 договору про закупівлю товару №117-БК від 27 травня 2019 року сторони уклали Додаткову угоду про наступне: продовжити строк дії договору №117-БК від 27 травня 2019 року та виконання зобов`язань в частині фінансування витрат замовника без збільшення суми, визначеної в договорі до 31.12.2020 року.

2. Оплата постачальнику за товар в 2019 році склала 540 996,32 грн (з ПДВ). В 2020 році залишок коштів за товар здійснити за бюджетні кошти в сумі 90 575,74 грн (з ПДВ), за кошти підприємства в сумі 207 827,94 грн (з ПДВ)."

Додатковою угодою №10 від 30.12.2020 року (а. с. 17 зворот) сторони узгодили наступне:

"1. На підставі п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 5.3, п. 10.1, п. 10.2 договору про закупівлю товару №117-БК від 27 травня 2019 року сторони уклали Додаткову угоду про наступне: продовжити строк дії договору №117-БК від 27 травня 2019 року та виконання зобов`язань в частині фінансування витрат замовника без збільшення суми, визначеної в договорі до 31.12.2021 року.

2. Оплата постачальнику за товар в 2019-2020 році склала 540 996,32 грн (з ПДВ). В 2021 році залишок коштів за товар здійснити за бюджетні кошти в сумі 90 575,74 грн (з ПДВ), за кошти підприємства в сумі 207 827,94 грн (з ПДВ)."

Оскільки, за твердженням Позивача, ані умовами Договору, ані приписами Закону України "Про публічні закупівлі" не передбачено можливості внесення змін до Договору після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, зокрема, в частині зміни строків виконання оплати за поставлений товар, чи зміни джерела фінансування, а навпаки вказується на заборону внесення будь-яких змін, що не обумовлені у п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції на момент укладення Договору від 27.05.2019 р., та п. 4 ч. 5 ст. 41 вказаного Закону в редакції, що діяла на момент укладення Додаткових угод № 7 від 27.12.201 р. та №10 від 30.12.2020 р., Позивач вважає, що є підстави для визнання їх недійсними з моменту їх укладення.

Крім того, Позивач зазначає, що вказаними Додатковими угодами не внесено змін до жодного із пунктів Договору, які обумовлюють строки оплати чи строк дії Договору.

Таким чином, Позивач просить суд визнати недійсними Додаткові угоди № 7 від 27.12.201 р. та №10 від 30.12.2020 р. до договору №117-БК від 27.05.2019 р., з моменту їх укладення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує факт господарських відносин та отримання товару, однак не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій та вимогою про визнання недійсними додаткових угод. Відповідач зазначив, що сторони договором погодили диференційований порядок та строки оплати залежно від джерела фінансування. Для бюджетної частини оплати прямо передбачено: оплата здійснюється протягом 7 банківських днів з моменту надходження відповідного бюджетного фінансування.

Бюджетне законодавство також передбачає спеціальний режим взяття та виконання бюджетних зобов`язань: бюджетний період становить один календарний рік (ст. 3 Бюджетного кодексу України), а взяття бюджетних зобов`язань і здійснення платежів можливі лише в межах відповідних бюджетних призначень/асигнувань (ст. 23, 48 Бюджетного кодексу України). Станом на дату подання цього відзиву бюджетне фінансування на відповідну програму не надходило, а відтак погоджений сторонами строк виконання бюджетної частини зобов`язання не настав. У зв`язку з цим підстави для констатації прострочення та застосування відповідальності відсутні (ст. 530, 612 ЦК України). Оскільки строк виконання бюджетної частини зобов`язання не настав, підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

Посилання Позивача на бюджетний характер фінансування саме по собі не підтверджує недійсність додаткових угод. Водночас, якщо доводи Позивача фактично зводяться до застосування приписів ч. 3 ст. 48 Бюджетного кодексу України (щодо наслідків взяття зобов`язань без відповідних бюджетних призначень), то належність обраного способу захисту підлягає оцінці судом з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові ОП КГС ВС від 15.03.2024 у справі № 916/1621/22.

У відповіді на відзив Позивач зазначив, що:

- відповідач безпідставно стверджує, що ніби то сторони "визначили, що строк виконання зобов`язання щодо бюджетної частини є таким, що залежить від настання погодженої сторонами події - надходження бюджетних коштів". Відповідачем не враховано положень ст. ст. 530, 612, 692 ЦК України. Умовами Договору №117-БК від 27.05.2019 (п. 5.2) встановлено строк виконання зобов`язань з оплати поставленого товару - 90 календарних днів з дати отримання товару на підставі підписаної Сторонами видаткової накладної та рахунку на оплату і акту приймання-передачі;

- посилання Відповідача на п. 5.3 Договору є безпідставним, оскільки заборгованість Відповідача за поставлений товар в обсязі 10 020,000 м3 на загальну суму 90 575,74 грн сплачена не була. Натомість, умовами договору було передбачено розрахунки за поставлений товар, зокрема, за рахунок коштів підприємства. Розрахунки за поставлений товар, що проводилися Відповідачем за рахунок бюджетних коштів не є предметом даного спору. Відсутність виділених Кременчуцькою міською радою Відповідачу бюджетних коштів на 2020 та 2021 рік не змінює строків оплати, встановлених у п. 5.2 Договору №117-БК від 27.05.2019. Відсутність у боржника необхідних коштів не звільняє його від виконання обов`язків з оплати поставленого товару та від цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності;

- посилаючись на висновки постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 916/1621/22, позивач зазначив, що враховуючи відсутність будь якого календарного плану за Договором №117-БК від 27.05.2019, а також відсутність в оголошенні Відповідача про публічні закупівлі наміру на довгострокове виконання Договору, відповідно, у 2020-2026 роках не існувало бюджетних зобов`язань із погашення боргу Відповідача. Таким чином, оплата Відповідачем основної заборгованості в сумі 90 575,74 грн не підлягала оплаті за рахунок бюджетних коштів впродовж усього періоду 2020-2026 року. Отже, безпідставними, необґрунтованими та такими що не відповідають умовам Договору №117-БК є доводи Відповідача про те, що нібито "Станом на дату подання цього відзиву бюджетне фінансування на відповідну програму не надходило, а відтак погоджений сторонами строк виконання бюджетної частини зобов`язання не настав"; "Оскільки строк виконання бюджетної частини зобов`язання не настав, підстави для нарахування пені відсутні";

- додаткова угода № 7 від 27.12.2019 та додаткова угода №10 від 30.12.2020 до договору № 117-БК від 27.05.2019 укладені всупереч вимогам Цивільного Кодексу та Закону України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання їх недійсними з моменту їх укладення, а також не може створювати юридичних наслідків для їх застосування.

Відповідно до заперечень на відповідь на відзив відповідач не погоджується з доводами зазначеними у відповіді на відзив. Пункт 5.2 Договору встановлює загальний порядок розрахунків. Водночас п. 5.3 Договору спеціально регулює порядок оплати тієї частини зобов`язання, яка фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету, та передбачає: оплата здійснюється протягом 7 банківських днів з моменту надходження бюджетного фінансування. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання зобов`язання визначений моментом настання події, воно підлягає виконанню з настанням цієї події. Пункт 5.3 Договору прямо встановлює таку подію - надходження бюджетного фінансування. Отже, без встановлення факту надходження бюджетних коштів відсутній сам факт настання строку виконання відповідного грошового зобов`язання. Доводи Позивача щодо автоматичного настання прострочення без встановлення бюджетного фінансування суперечать як умовам договору, так і вимогам бюджетного законодавства. Сам по собі факт бюджетного фінансування не є безумовною підставою для недійсності правочину.

При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчукавтогаз" та Комунальним підприємством "Благоустрій Кременчука" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області було укладено договір про закупівлю товару №117-БК від 27.05.2019 р.

Аналіз змісту Договору про закупівлю товару №117-БК від 27.05.2019 р. свідчить, що у зв`язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Виходячи із змісту ч. ч. 1, 2 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що принцип належного виконання полягає в тому, що воно має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №910/11949/21).

За приписами ч. 1 ст. 75 ПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як встановлено судом, на виконання взятих на себе зобов`язань, Позивач у відповідності до умов Договору належним чином здійснив поставку та передав у 2019 р. та у 2020 р. Відповідачу Товару, що підтверджується відповідачем у заявах по суті справи.

Відповідач у заявах по суті не заперечував факт укладення між сторонами Договору №117-БК про закупівлю товару від 27.05.2019 року з відповідними додатковими угодами та отримання ним товару в обсязі 60 000,00 м3 в період 2019 - 2020 років, зокрема за видатковою накладною №127 від 14.11.2019 року та актами приймання - передачі природного газу для Комунального підприємства "Благоустрій Кременчука" згідно договору 117-БК від 27 травня 2019 року (від 30.11.2019 року в обсязі 3 927 м3 на суму 53 014,50 грн; від 31.12.2019 року в обсязі 3 933 м3 на суму 53 095,50 грн; від 31.01.2020 року в обсязі 2 160 м3 на суму 29 160,00 грн).

Як зазначено у п. 5.2. Договору оплата здійснюється протягом 90 календарних днів з дати отримання товару, на підставі підписаної Сторонами видаткової накладної та рахунку на оплату і акту приймання-передачі.

Відтак, з огляду на п. 5.2. Договору, строк виконання відповідачем зобов`язання по оплаті вартості отриманого товару за вказаними видатковими накладними та актами приймання-передачі товару є таким, що настав по закінченню 90 календарних днів з дати отримання товару, на підставі відповідних видаткової накладної та акту приймання-передачі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріалами справи підтверджено, що у встановлені Договором строки Відповідач розрахунку за поставлений Товар не здійснив.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що наявність заборгованості з оплати вартості отриманого товару у вищевказаному розмірі підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача в частині стягнення основної заборгованості за поставлений товар у розмірі 90 575,74 грн.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що бюджетне фінансування на відповідну програму не надходило, а відтак погоджений сторонами строк виконання бюджетної частини зобов`язання не настав. У зв`язку з цим підстави для констатації прострочення та застосування відповідальності відсутні (ст. 530, 612 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст.218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

До того ж, в ст. 1 ЦК України визначено, що однією з ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов`язку такого органу, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Cама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Таким чином, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати за виконані позивачем підрядні роботи.

Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України та в рішенні від 30.11.2004 у справі Бакалов проти України зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові ВСУ від 22.03.17р. у справі №3-77гс17, у постановах КГС у складі ВС від 27.03.18р. у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові ВП ВС від 10.04.18р. у справі №12-46гс18.

Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою ВС у справі №911/4249/16.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення з відповідача пеня, 3% річних та інфляційних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати вартості отриманого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем при розгляді справи не спростовано.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних та інфляційних за таке прострочення.

Згідно з позовною заявою, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3 % річних у загальному розмірі 15 719,00 грн. та інфляційних втрат в загальному розмірі 76 222,34 грн.

Відносно стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

За розрахунком суду, здійсненого за допомогою програми "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій" системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон", розмір 3% річних становить 15 731,38 грн, розмір інфляційних втрат - 77 389,93 грн (є більшими ніж розраховано позивачем).

Оскільки при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, стягненню підлягають 3% річних у розмірі 15 719,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 76 222,34 грн (відповідно до вимог позивача).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, п. 6 ст. 232 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже зазначалось, відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань щодо своєчасної сплати вартості отриманого товару.

Відповідно до п. 7.5. Договору у випадку затримки платежу за Товар Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Покупець звільняється від сплати пені на період затримки бюджетного фінансування.

Згідно з позовною заявою, позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню в загальному розмірі 3 157,72 грн.

За розрахунком суду (здійсненого за допомогою програми "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій" системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон") є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 3 149,15 грн пені. В іншій частині вимог про стягнення пені (8,57 грн) суд відмовляє.

Суд зазначає, що доказів затримки бюджетного фінансування Відповідачем суду не надано. Навпаки, листом КП "Благоустрій Кременчука", адресованим ТОВ "Кременчукавтогаз" за вих. №105/10 від 28.01.2022 року (а. с. 26 зворот, 27), відповідач запевняв позивача, що 14.01.2022 року Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області прийняв рішення №54 "Про погашення зобов`язань минулих періодів та заборгованості за товари, послуги та роботи, виконані у 2019-2021 роках", яким заплановане погашення заборгованості за договором №117-БК від 27.05.2019 року (а. с. 26 зворот, 27). А відповідно до звернення КП "Благоустрій Кременчука" до Міського голови Віталія Малецького (вих. №134413 від 01.01.2026, долученого відповідачем до відзиву на позовну заяву), відповідач просив винайти можливість виділення КП "Благоустрій Кременчука" додаткових коштів для виконання зобов`язань, які виникли у 2025 році та не були профінансовані.

Таким чином, всього підлягають до стягнення з відповідача:

- пеня у загальному розмірі 3 149,15 грн;

- інфляційні втрати у загальному розмірі 76 222,34 грн;

- 3 % річних у загальному розмірі 15 719,00 грн.

Щодо вимог позивача про визнання недійсними Додаткових угод №7 від 27.12.2019 р. та №10 від 30.12.2020 р., з моменту їх укладення, суд зазначає наступне.

Позивач зазначає, що Додаткові угоди №7 від 27.12.2019 р. та №10 від 30.12.2020 р. до Договору №117-БК від 27.05.2019 р. суперечить вимогам законодавства, що є підставою, для визнання її недійсною враховуючи те, що:

- умовами п. 1 Додаткової угоди №7 передбачалося: "На підставі п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 5.3, п. 10.1, п. 10.2 договору про закупівлю товару №117-БК від 27 травня 2019 року сторони уклали Додаткову угоду про наступне: продовжити строк дії договору №117-БК від 27 травня 2019 року та виконання зобов`язань в частині фінансування витрат замовника без збільшення суми, визначеної в договорі до 31.12.2020 року.";

- умовами п. 1 Додаткової угоди №10 передбачалося: "На підставі п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 5.3, п. 10.1, п. 10.2 договору про закупівлю товару №117-БК від 27 травня 2019 року сторони уклали Додаткову угоду про наступне: продовжити строк дії договору №117-БК від 27 травня 2019 року та виконання зобов`язань в частині фінансування витрат замовника без збільшення суми, визначеної в договорі до 31.12.2021 року.";

- натомість, відповідно до положень п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції, що діяла на момент укладення Договору від 27.05.2019, та п. 4 ч. 5 ст. 41 в редакції, що діяла на момент укладення Додаткових угод №7 від 27.12.2019 р. та №10 від 30.12.2020 р., істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема: продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Аналогічні положення було визначено умовами 13.7 Договору;

- проте, ані умовами Договору, ані приписами Закону України "Про публічні закупівлі" не передбачено можливості внесення змін до Договору після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, зокрема, в частині зміни строків виконання оплати за поставлений товар, чи зміни джерела фінансування, а навпаки вказується на заборону внесення будь-яких змін, що не обумовлені у п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції на момент укладення Договору від 27.05.2019 р., та п. 4 ч. 5 ст. 41 вказаного Закону в редакції, що діяла на момент укладення Додаткових угод №7 від 27.12.2019 р. та №10 від 30.12.2020 р.;

- окрім зазначеного, вказаними Додатковими угодами не внесено змін до жодного із пунктів Договору №117-БК від 27.05.2019 р., які обумовлюють строки оплати чи строк дії Договору;

- відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 215, 216 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що Додаткові угоди №7 від 27.12.2019 р. та №10 від 30.12.2020 р. укладенаі всупереч вимогам Цивільного Кодексу та Закону України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання їх недійсними з моменту їх укладення, а також не може створювати юридичних наслідків для їх застосування.

Судом враховано, що згідно із положеннями частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади з метою забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно положень п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції, що діяла на момент укладення Договору №117-БК від 27.05.2019 р. та додаткової угоди №7 від 27.12.2019 р. умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема: продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Згідно положень ч. 4, п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції, що діяла на момент укладення додаткової угоди №10 від 30.12.2020 р. умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема: продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Аналогічні положення було визначено умовами 13.7 Договору №117-БК від 27.05.2019.

Як установлено вище, додаткові угоди №7 та №10 до договору укладалися для продовження строку дії Договору №117-БК від 27.05.2019 року та виконання зобов`язань в частині фінансування витрат замовника без збільшення суми, визначеної в договорі відповідно до 31.12.2020 року та 31.12.2021 року.

Позивач підписав додаткові угоди, що продовжили дію договору спочатку до 31.12.2020 року, а потім до 31.12.2021 року без зауважень. Доказів на спростування цього позивачем суду не надано.

Суд зазначає, що позовні вимоги в частині визнання недійсними додаткових угод №7 від 27.12.2029 року та №10 від 30.12.2020 року не містять конкретного посилання на норму, яку було порушено чи недотримано Відповідачем, а посилання на те, що вказаними Додатковими угодами не внесено змін до жодного із пунктів Договору, які обумовлюють строки оплати чи строк дії Договору не може бути підставою для визнання недійсними оспорюваних додаткових угод з огляду на положення статті 215 Цивільного кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі".

Крім того суд зазначає, що укладання додаткової угоди є правом, а не обов`язком сторін. І кожна сторона має право пропонувати та настоювати на своїй редакції додаткової угоди. І в разі погодження всіх умов додаткової угоди підписується сторонами і є укладеною.

Відтак, відсутні підстави для визнання недійсними додаткових угод №7 від 27.12.2029 року та №10 від 30.12.2020 року, укладених між позивачем та відповідачем.

Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 129 Конституції України та статтею 2 Господарського процесуального кодексу України до основних засад судочинства віднесено рівність і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005). У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 також зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову частково, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 90 575,74 грн основного боргу, 3 149,15 грн пені, 15 719,00 грн 3% річних, 76 222,34 грн інфляційних втрат, в частині вимог про стягнення 8,57 грн пені та визнання недійсними Додаткових угод №7 від 27.12.2029 р. та №10 від 30.12.2020 р. до договору №117-БК про закупівлю товару від 27.05.2019 р. з моменту їх укладення, суд у задоволенні позову відмовляє.

Відповідно до статті 129 ГПК України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягає сума судового збору у розмірі 2 662,28 грн.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Благоустрій Кременчука" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. Гегечкорі, 27, м. Кременчук, Полтавська область, 39605, код ЄДРПОУ 03351958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукавтогаз" (вул. Великокохнівська, буд. 3, с. Рокитне, Кременчуцький район, Полтавська область, 39740, код ЄДРПОУ 35538849) 90 575,74 грн основного боргу, 3 149,15 грн пені, 15 719,00 грн 3% річних, 76 222,34 грн інфляційних втрат та 2 662,28 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення складено та підписано 11.05.2026 року.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. М. Тимощенко