Постанова № 136382633, 07.05.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Справа № 644/4191/26

Провадження № 3/644/1132/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 травня 2026 р. м.Харків

Суддя Індустріального районного суду міста Харкова Ритов Я.М., розглянувши матеріали адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, рнокпп НОМЕР_1 , раніше не судимого, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП; ч. 5 ст. 126 КУпАП; ч. 5 ст. 126 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП,

встановив:

Згідно з текстом протоколу серії ЕПР 1 № 633961 від 07.04.2026 року: 06.04.2026 року, в 23 год. 46 хв. в м. Харків, вул. Миру, 106, водій керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування таким транспортним засобом. Правопорушення вчинив повторно протягом року, чим порушив п. 2.1.а. ПДР - «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії».

Згідно тексту протоколу серії ЕПР 1 № 636169 від 09.04.2026 року: 09.04.2026 року, в 14 год. 13 хв. в м. Харків, вул. Пономаренківська, 20, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2101 днз НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування таким типом транспортного засобу. Правопорушення вчинене повторно протягом року, чим порушив п. 2.1.а. ПДР - «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії».

Згідно тексту протоколу серії ЕПР 1 № 633966 від 07.04.2026 року: 06.04.2026 року, в 23 год. 46 хв. в м. Харків, вул. Миру, 106, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2101 днз НОМЕР_2 , будучи обмеженим в праві керування таким транспортним засобом, що підтверджується ВП 63165830 від 01.10.2020 року. Правопорушення вчинене повторно протягом року, чим порушив п. 2.1.а. ПДР - «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії».

Згідно тексту протоколу серії ЕПР 1 № 636176 від 09.04.2026 року: 09.04.2026 року, в 14 год. 13 хв. в м. Харків, вул. Пономаренківська, 20, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2101 днз НОМЕР_2 , будучи обмеженим в праві керування на підставі постанови про встановлення тимчасового обмеження в праві керування транспортними засобами, провадження 63165830 від 01.05.2023 року, чим порушив ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» - забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про розгляд повідомлявся, причини неявки суду не повідомив.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України" Європейський суд прийшов до висновку про те, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв`язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого строку, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду їх скарги, незважаючи на те, що суд не повідомив їх про винесене рішення, що й унеможливило їх звернення зі скаргою у встановлені законом строки. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків.

Аналіз викладених вище обставин неявки ОСОБА_1 в судове засідання, що його було належно повідомлено про розгляд відносно нього даної справи, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданого до суду відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, та свідчить про умисне уникнення від явки до суду та затягування судового розгляду даної справи з метою уникнення відповідальності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи вказані рішення ЄСПЛ та вимоги ст. 268 КУпАП, зважаючи на те, що судом вичерпано усі можливі засоби для належного повідомлення притягуваного про дату, час і місце розгляду справи, з метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст. 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд визнає причини неявки притягуваного у судові засідання неповажними та вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 126 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Суддя, розглянувши адміністративні матеріали, дослідивши докази по справі, дійшов наступного.

Так, суддя зазначає, що у відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вимоги ст. 280 КУпАП визначають, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 3 ст. 126 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою четвертою цієї статті, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Склад адміністративного правопорушення передбачає наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак. Відсутність хоча б однієї ознаки означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Норми ч.ч. 3 та 5 ст. 126 КУпАП є бланкетним нормами, і при кваліфікації дій правопорушника за цією статтею необхідно керуватися, також, спеціальними Законами.

Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до п. 2.1.а. Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Органом поліції ОСОБА_1 інкримінується керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами та повторне протягом року керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Для встановлення події та складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП в даному випадку необхідно встановити факт встановлення державним виконавцем тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Судом встановлено, що 09.04.2026 року, в 14 год. 13 хв. в м. Харків, вул. Пономаренківська, 20, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2101 днз НОМЕР_2 , будучи обмеженим в праві керування на підставі постанови про встановлення тимчасового обмеження в праві керування транспортними засобами, провадження 63165830 від 01.05.2023 року, чим порушив ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» - забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Обґрунтовані та визначені законом підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 126 КУпАП, настали в момент встановлення державним виконавцем тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, що підтверджується змістом досліджених у судовому засіданні наступних доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 636176 від 09.04.2026 року, копією постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, яка була винесена 01.05.2023 року старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Яровою Є.В. у ВП № 63165830.

Дані докази у розумінні ст. 251 КУпАП України суд визнає належними, допустимими, та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , порушивши вимоги ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП, тобто керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Тоді як, для встановлення події та складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП в даному випадку необхідно встановити факт повторного протягом року керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Судом встановлено, що в період часу з 23 год. 46 хв. 06.04.2026 року по 14 год. 13 хв. 09.04.2026 року, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування таким транспортним засобом. Правопорушення вчиняв повторно протягом року, чим порушував п. 2.1.а. ПДР - «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії».

Обґрунтовані та визначені законом підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 126 КУпАП, настали в момент повторно протягом року керування ним транспортним засобом, як особою, яка не мала права керування транспортними засобами, що підтверджується змістом досліджених у судовому засіданні наступних доказів, а саме: протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 633961 від 07.04.2026 року; серії ЕПР 1 № 636169 від 09.04.2026 року та серії ЕПР 1 № 633966 від 07.04.2026 року, довідкою про повторність, що в період часу з 21.09.2025 року по 05.04.2026 року, ОСОБА_1 неодноразово був притягнутий до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та за ч. 4 ст. 126 КУпАП та даними дисків з відеозаписами, оглянутими в судовому засіданні.

Дані докази у розумінні ст. 251 КУпАП України суд визнає належними, допустимими, та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , неодноразово порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху України, вчинив правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 126 КУпАП, тобто керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами повторно протягом року.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складі адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 126 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП, що підтверджується зібраними доказами, які не викликають у суду сумнівів, оскільки вони є логічними, послідовними та узгоджуються з усіма матеріалами справи.

При накладенні адміністративного стягнення, з метою в подальшому припинення вчинення правопорушень останнім, з урахуванням положень ст. 36 КУпАП, відповідно до якої при вчиненні особою двох або більше адміністративних правопорушень, справи які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тому ОСОБА_1 , слід призначити адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП.

При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Обставин, що згідно зі ст. 34, 35 КУпАП, обтяжують або пом`якшують відповідальність, суд не знаходить.

Відповідно до довідки інспектора відділу адміністративної практики УПП в Харківській області ДПП, ОСОБА_1 31.05.2006 року отримав посвідчення водія серії НОМЕР_3 .

Згідно з ч. 3 ст. 30 КУпАП якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.

З урахуванням вищенаведеної норми права, суд вважає за необхідне приєднати до стягнення за цією постановою у виді п`яти років позбавлення права керування транспортними засобами невідбуту частину аналогічного стягнення, застосованого Індустріальним районним судом м. Харкова від 23.02.2026 (невідбута частина складає 9 роки 9 місяців 16 днів). Всього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами має бути застосовано на строк 14 років та 9 місяців 16 днів.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності за вчинене правопорушення і застосовується не тільки з метою виховання особи, яка його вчинила, а й з метою загальної та спеціальної превенції. Саме таке стягнення, враховуючи викладені вище обставини, буде достатньою мірою відповідальності за вчинене правопорушення і відповідатиме меті адміністративного стягнення.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (29 червня 2017 року), Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Ізмайлов проти Росії», при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Також у справах «Бакланов проти Росії» та «Фрізен проти Росії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Згідно з ст. 298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними та громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Згідно ст. 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України, постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом, який виніс постанову.

Виходячи з положень ст. 300 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому КУпАП та іншими законами України.

Згідно вимог ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», підлягає стягненню з правопорушника на користь держави судовий збір.

Керуючись ст.ст. 33, 36, 124, 130, 221, 130, 252, 283, 284, 298, 300- 304 КУпАП, суддя

постановив:

Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП і призначити адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок (ГУК у Харківській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 14 років та 9 місяців 16 днів, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до положень ст.ст. 307308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 81 600 (вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень.

На підставі ст. 40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача- Казначейство України(ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Строк пред`явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Суддя Я.М. Ритов