Рішення № 136382592, 25.03.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/20958/25

Провадження № 2/643/2422/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Паньшиної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс»

до ОСОБА_1

про стягнення 21 420,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 21 420,00 грн, з яких 9 871,40 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 11 548,60 грн - прострочені проценти за кредитом.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізі Кредит» та відповідачем було укладено Кредитний договір № 320039 від 10.09.2021, на підставі якого відповідачу був наданий кредит. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого за ним виникла заборгованість. 26.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізі Кредит» та позивачем було укладено Договір факторингу № Ф-25/2, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача. У зв`язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою від 01.12.2025 Салтівський районний суд міста Харкова відкрив провадження у справі № 643/20958/25, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

04.02.2026 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що:

- у позові зазначено 11 548,60 грн- прострочені проценти за кредитом, вимоги є незаконними в матеріалах справи у розрахунку загальної вартості фінансового кредиту на сумі 10 000 грн зазначено у колонці: погашення основної суми кредиту, грн., та проценти користування кредитом, гривень. В позовній заяві - "прострочені проценти за кредитом" по наданим матеріалам "проценти користування кредитом". Даний незрозумілий вираз є різним і є незрозуміло що саме просить позивач від відповідача якщо даного не має в договорі, якщо є десь в договорі то позивач повинен зазначити де саме присутня дана норма, чи значення;

- у позові зазначено - 9871,40 грн. простроченої заборгованості по тілу кредита, в матеріалах справи у розрахунку загальної вартості фінансового кредиту на сумі 10 000 грн зазначено у колонці: погашення основної суми кредиту, і є незрозуміло що саме просить позивач від відповідача якщо даного не має в договорі, якщо є в договорі то позивач повинен зазначити де саме присутня дана норма, чи значення;

- згідно договору факторингу № Ф-25/2 від 26 березня 2025 року, пункту 5.6 клієнт впродовж 10 робочих днів здати відступлення прав вимоги за кредитним договором зобов`язаний повідомити боржника в порядку передбаченому Законом України «Про споживче кредитування» про факт відступлення права грошової вимоги за кредитним договором, передачу персональних даних боржника, а також надати інформацію про Фактора. Повідомлення про відступлення право вимоги від 21 липня 2025 року було направлено 07.08.2025 року, тобто з великим порушенням договору факторингу та пункту 5.6, що є само по собі підстави для відмови в позові;

- вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права;

- відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу. У разі якщо особа, яка не є фінансовою установою, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу, набуває право вимоги за договором про споживчий кредит у результаті правонаступництва або відповідно до закону, така особа не має права самостійно врегульовувати прострочену заборгованість та зобов`язана залучити до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію. Аналіз статті 18 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України № 891-IX свідчить, що законодавець передбачив заборону для відступлення права вимоги, яке виникло на підставі договору про споживче кредитування. При цьому, законодавець не пов`язує порушення такої заборони із застосування конструкції оспорювання правочину, оскільки визначає механізм, який полягає в тому, що особа не має права самостійно врегульовувати прострочену заборгованість та зобов`язана залучити до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію;

- ОСОБА_1 отримала 10000 гривень і зробила погашення кредиту у сумі 11900 гривень, таким чином має переплату у розмірі 1900 гривень.

12.02.2026 представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до змісту якої позивач вказує на те, що твердження відповідача є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються виключно на формальному тлумаченні термінів без урахування змісту кредитного договору та норм чинного законодавства України. Згідно з умовами кредитного договору Позичальник зобов`язався не лише повернути суму кредиту, а й сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірах та порядку, визначених кредитним договором та Графіком платежів, який є його невід`ємною частиною. Проценти за користування кредитом є складовою грошового зобов`язання Позичальника та підлягають сплаті у визначені договором строки. У разі невиконання або неналежного виконання такого зобов`язання, а саме: несплати процентів у встановлений строк, такі проценти набувають статусу прострочених, що прямо випливає з правової природи зобов`язання та положень статей 526, 530, 610, 612 Цивільного кодексу України. Отже, термін «прострочені проценти за кредитом» не є окремим чи новим видом платежу, а означає проценти за користування кредитом, які не були сплачені відповідачкою у строки, які визначені кредитним договором № 320039 від 10.09.2021 та Графіком платежів, який є невід`ємною частиною кредитного договору. Аналогічна правова позиція застосовується і щодо простроченої заборгованості по тілу кредиту, яка означає частину основної суми кредиту, що підлягала поверненню у визначені договором строки, проте фактично відповідачкою не була сплачена. Позивачем не заявлено жодних вимог, які не передбачені умовами кредитного договору. Отже, доводи відповідача зводяться до формального перекручування термінології та не спростовують, ні факту укладення кредитного договору, ні факту отримання кредитних коштів, ні факту порушення відповідачкою своїх грошових зобов`язань кредитним договором. Також представник позивача зазначає, що з огляду на приписи ст. ст. 512, 514, 516 ЦК України неповідомлення боржника про заміну кредитора не впливає на дійсність відступлення права вимоги та не припиняє зобов`язання боржника. Таким чином, навіть у разі порушення строків направлення повідомлення про відступлення права вимоги такі обставини не є та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки не впливають, ні на факт переходу права вимоги, ні на обсяг грошового зобов`язання відповідачки. Крім того, умови договору факторингу, у тому числі пункт 5.6, регулюють правовідносини виключно між Первісним кредитором та Новим кредитором і не створюють жодних прав чи обов`язків для боржника за кредитним договором. ОСОБА_1 не є стороною Договору факторингу № Ф-25/2 від 26.03.2025 р., а тому не наділена правом посилатися на можливі порушення його умов як на підставу для звільнення від виконання власного грошового зобов`язання за кредитним договором № 320039 від 10.09.2021. Більш того, матеріалами справи підтверджується факт направлення відповідачці Повідомлення про відступлення права вимоги № 07-25/5140/Ф від 21.07.2025 за адресою її реєстрації, яка є незмінною на сьогоднішній день. Повернення поштового відправлення у зв`язку з неотриманням адресатом не свідчить про неналежне повідомлення та не може тлумачитись на користь відповідачки, яка свідомо не з`являлася до поштового відділення за отриманням поштового відправлення, що підтверджує той факт, що вона відмовилася від його отримання. У кредитному договорі чітко визначено розмір процентної ставки, а порядок її нарахування та оплати узгоджений сторонами. Кредитний договір було укладено на підставі вільного волевиявлення відповідачки, оскільки вона обрала серед інших, саме такі умови кредитування, про що свідчать підписи ОСОБА_1 , як у кредитному договорі так і в інших документах та останньою не оспорювались. На підтвердження своєї обізнаності про умови кредитування відповідачка поставила свої підписи у кредитному договорі, тим самим підтвердивши отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, наданого згідно з обраними умовами кредитування. Таким чином, відповідачка була обізнана про всі умови кредитного договору та прийняла їх, як справедливі та прийнятні для себе. Крім того, ОСОБА_1 не зверталася до кредитора із заявами або скаргами щодо зміни умов кредитування та не пред`являла вимоги щодо визнання Кредитного договору недійсним в частині нарахування процентів за користування кредитними коштами. Також, ОСОБА_1 відповідно до ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» мала право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладання договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Вказане право відповідачки на відмову від кредитного договору, також дублюється у п 11.4 кредитного договору. Проте, ОСОБА_1 не відмовилася від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликала, не зверталася до кредитора за додатковим роз`ясненням положень договору ні до, ні під час, ні після його укладення, тобто не скористалася цим своїм правом. Отже, кредитний договір № 320039 від 10.09.2021 було укладено відповідно до норм чинного законодавства України, а підписання його сторонами свідчить про те, що останні погодилися з його умовами в повному обсязі, відтак нарахування процентів за користування кредитними коштами жодним чином не суперечить чинному законодавству України.

24.02.2026 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, в яких викладені доводи аналогічні тим, що й у відзиві на позов.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов, та просив суд відмовити у його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.09.2021 відповідач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Кредит» із заявою на видачу кредиту № 474789, відповідно до змісту якої просив надати кредит в сумі 10 000,00 грн.

У цей же день, відповідач (Позичальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізі Кредит» (Кредитодавець) уклали Кредитний договір № 320039 (далі - Кредитний договір), відповідно до п. 3 якого Кредитодавець надає Позичальнику в кредит грошові кошти (фінансовий кредит) в сумі 10 000,00 грн на особисті потреби, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у Договорі.

Сума кредиту, яка зазначена в цьому Договорі, надається Позичальнику у готівковій формі у національній валюті України, не пізніше наступного робочого дня з дати підписання цього Договору (п. 3.1. Кредитного договору).

Пунктом 3.2. Кредитного договору передбачено, що кредит надається на умовах терміновості, повернення та платності.

Згідно з п. 3.3. Кредитного договору кредит повертається Позичальником шляхом щомісячних виплат в готівковій формі у національній валюті України.

За умовами п. 4 Кредитного договору днем надання кредиту вважається день отримання Позичальником готівкових коштів від Кредитодавця.

Перебіг строку нарахування процентів за користування кредитом розпочинається з дати фактичного отримання Позичальником кредиту і складає 14 місяців. Кількість платежів: 14.

Відповідно до п. 5.2. Кредитного договору реальна (ефективна) річна процентна ставка за кредитом є фіксованою та становить 1 068,84%.

Пунктом 5.4. Кредитного договору передбачено, що сума щотижневого платежу в рахунок повернення кредиту та сплати процентів (надалі - платіж) визначається Графіком платежів. З урахуванням ануїтетного характеру платежів за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю 286,67 процентів річних від суми кредиту з першого по 10 платіж та 1,03% річних за всіма наступними платежами до останнього платежу згідно з Графіком платежів, у розрахунку з потижневою сплатою 23,64% з 1 по 10 платіж та 0,09 процентів за всіма наступними платежами до останнього платежу за період дії Договору - 236,76%.

Згідно з п. 5.7. Кредитного договору загальна сума всіх платежів Позичальника за Договором з урахуванням процентної ставки за кредитом становить 33 320,00 грн. Загальна вартість кредиту у грошовому виразі становить 33 320,00 грн, що складає 10 000,00 грн суми кредиту та 23 320,00 грн процентів за користування кредитом, або 202,66% у процентному значенні.

Кредитодавець виконав взяті на себе договірні зобов`язання, надавши відповідачу кредит в сумі 10 000,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи видатковим касовим ордером від 10.09.2021.

Разом з цим, відповідач взяті на себе зобов`язання виконав лише частково в сумі 11 900,00 грн, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 9 871,40 грн за тілом кредиту та 11 548,60 грн заборгованість за процентами.

26.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізі Кредит» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» (Фактор) укладено Договір факторингу № Ф-25/2 (далі - Договір факторингу), відповідно до п. 1.1. якого на умовах, встановлених цим Договором та у відповідності до глави 73 Цивільного кодексу України, Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна договору) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).

Внаслідок передачі (відступлення) прав вимоги за цим Договором, Фактор заміняє Клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог Клієнта до боржників за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за Кредитними договорами. Разом з правом вимоги до Фактора переходять також всі інші права та обов`язки Клієнта за кредитним договором в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, пред`явлення претензій Боржникам щодо заборгованості, право на звернення до суду, право на всі суми, які Фактор одержить від боржників на виконання його вимог (п. 1.2. Договору факторингу).

Пунктом 1.4. Договору факторингу передбачено, що права вимоги переходять до Фактора з дати оплати Фактором Клієнту суми фінансування (ціни продажу), що передбачена цим Договором, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання Фактором та Клієнтом умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення прав вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається.

Відповідно до п. 5.1. Договору факторингу за цим Договором Клієнт передає, а Фактор приймає права вимоги в розмірі портфеля заборгованості та зобов`язується сплатити Клієнту ціну продажу.

Згідно з п. 5.2. Договору факторингу права вимоги, що передаються Клієнтом та приймаються Фактором, та оплата права грошової вимоги за кожним правом вимоги, зазначаються в реєстрах боржників.

За умовами п. 5.3. Договору факторингу права вимоги переходять від Клієнта до Фактора з дати оплати Фактором Клієнту ціни продажу за відповідним укладеним реєстром боржників. Ціна продажу визначається у кожному окремому реєстрі боржників.

Положеннями п. 5.9. Договору факторингу передбачено, що Фактор сплачує Клієнту суму фінансування (ціну продажу) шляхом перерахування грошових коштів в безготівковій формі в розмірі, зазначеному в кожному окремому реєстрі боржників, впродовж 3-х робочих днів з дати підписання сторонами відповідного реєстру боржників.

Платою Клієнта Фактору за фінансування під відступлення права вимоги згідно з цим Договором є сума 100,00 грн без ПДВ, яку Клієнт оплачує на зазначений у реквізитах до цього Договору банківський рахунок Фактора (п. 5.11. Договору факторингу).

На виконання умов Договору факторингу позивач перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю «Ізі Кредит» 100, 00 грн., а також 217 018,00 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів 3 000002173 від 27.03.2025 та платіжною інструкцією № 25 від 01.04.2025

Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 26.03.2025 Клієнт передав Фактору право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 320039 від 10.09.2021 в сумі 21 420,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 9 871,40 грн, заборгованість за процентами - 11 548,60 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1, 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що первісний кредитор належним чином виконав взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором та надав відповідачу кредит в сумі 10 000,00 грн.

Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання виконав частково в сумі 11 900,00 грн, внаслідок чого за ним виникла заборгованість за тілом кредиту в сумі 9 871,40 грн та заборгованість за процентами в сумі 11 548,60 грн.

Відповідач вищевказаний розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом не спростував, контррозрахунку не подав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані Позичальником кошти у добровільному порядку не повернуті, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за Кредитним договором в сумі 21 420,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 9 871,40 грн та заборгованість за процентами - 11 548,60 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача в частині того, що повідомлення про відступлення права вимоги від 21.07.2025 було направлено 07.08.2025, тобто з порушенням строків, визначених п. 5.6. Договору факторингу, суд до уваги не приймає враховуючи таке.

Так, за умовами п. 5.6. Договору факторингу Клієнт впродовж 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за кредитним договором зобов`язаний повідомити боржника в порядку, передбаченому Законом України «Про споживче кредитування» про факт відступлення права вимоги за кредитним договором, передачу персональних даних боржника, а також надати інформацію про Фактора.

Проте, своєчасне чи несвоєчасне направлення позивачем повідомлення про відступлення права вимоги відповідачу жодним чином не звільняє відповідача від виконання взятих на себе договірних зобов`язань і тим більше не є підставою для відмови у задоволенні позову.

При цьому, відповідно до вимог статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Судом встановлено, що відповідач за кредитним договором належним чином не сплачував заборгованість ні новому, ні попередньому кредитору, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість.

Відповідно до статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення (несвоєчасне повідомлення) позичальника про відступлення права вимоги, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Щодо доводів відповідача про недотримання вимог статті 18 Закону України «Про споживче кредитування» при відступленні права вимоги, суд зазначає таке.

Частина 1 статті 516 ЦК України передбачає, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умови Кредитного договору № 320039 від 10.09.2021 не містять жодних заборон на подальше відступлення прав вимоги.

При цьому, відповідно до статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Статтею 18 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Кредитодавець, який відступив право вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучив колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості повідомити споживача у спосіб, визначений частиною першою статті 25 цього Закону та передбачений договором про споживчий кредит, про такий факт та про передачу персональних даних споживача, а також надати інформацію про нового кредитора або колекторську компанію відповідно (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження, інформацію для здійснення зв`язку - номер телефону, адресу, адресу електронної пошти). Зазначений обов`язок зберігається за новим кредитором у разі подальшого відступлення права вимоги за відповідним договором. Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу. У разі якщо особа, яка не є фінансовою установою, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу, набуває право вимоги за договором про споживчий кредит у результаті правонаступництва або відповідно до закону, така особа не має права самостійно врегульовувати прострочену заборгованість та зобов`язана залучити до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію. Зазначена вимога не поширюється на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. До нового кредитора переходять передбачені цим Законом зобов`язання кредитодавця, зокрема щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки). Новий кредитор не має права залучати колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, якщо умовами договору про споживчий кредит, за яким набуто право вимоги, не передбачено таке право кредитодавця. Положення цієї статті застосовуються до всіх подальших відступлень права вимоги за договором про споживчий кредит, які здійснюються новим кредитором.

У даному випадку, первісний кредитор відступив право вимоги до боржника Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс», яке є фінансовою установою (https://www.omegafinance.com.ua/wp-content/uploads/2021/05/%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%B4%D0%BE-%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83-%D1%84%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85-%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2.pdf), а відтак Договір про відступлення права вимоги було укладено відповідно до вимог чинного законодавства, в т.ч. ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим доводи відповідача в цій частині суд вважає безпідставними та до уваги не приймає.

Також суд відхиляє доводи відповідача в частині того, що розмір процентів є несправедливим та явно завищеним з наступних підстав.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 5.2. Кредитного договору реальна (ефективна) річна процентна ставка за кредитом є фіксованою та становить 1 068,84%.

Пунктом 5.4. Кредитного договору передбачено, що сума щотижневого платежу в рахунок повернення кредиту та сплати процентів (надалі - платіж) визначається Графіком платежів. З урахуванням ануїтентного характеру платежів за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю 286,67 процентів річних від суми кредиту з першого по 10 платіж та 1,03% річних за всіма наступними платежами до останнього платежу згідно з Графіком платежів, у розрахунку з потижневою сплатою 23,64% з 1 по 10 платіж та 0,09 процентів за всіма наступними платежами до останнього платежу за період дії Договору - 236,76%.

Згідно з п. 5.7. Кредитного договору загальна сума всіх платежів Позичальника за Договором з урахуванням процентної ставки за кредитом становить 33 320,00 грн. Загальна вартість кредиту у грошовому виразі становить 33 320,00 грн, що складає 10 000,00 грн суми кредиту та 23 320,00 грн процентів за користування кредитом, або 202,66% у процентному значенні.

При цьому, відповідно до п. 24 Кредитного договору сторони засвідчують, що цей Договір відповідає дійсним намірам та волевиявленню сторін, укладений сторонами добровільно, при ясній пам`яті, при повному розумінні сторонами його умов та термінології, його умови є справедливими для сторін а також, що цей Договір спрямований на реальне настання наслідків, які в ньому обумовлені, і не приховує іншого правочину.

Отже, відповідач при укладанні договору був чітко обізнаний про розмір процентів за користування кредитом та погодився з тим, що такий розмір є справедливим. При цьому, з позовом про визнання недійсним договору про споживчий кредит в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами відповідач не звертався.

Всі інші доводи відповідача жодним чином не спростовують правомірність та обґрунтованість заявлених позивачем вимог, а відтак судом до уваги не приймаються.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Положеннями частин 1 та 3 статті 83 ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 83 ЦПК України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 ЦПК України).

При цьому, за приписами частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

З огляду на вищевикладене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 76, 81, 141, 264, 265 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» прострочену заборгованість за тілом кредиту в сумі 9 871 (дев`ять тисяч вісімсот сімдесят одну) грн 40 коп, прострочену заборгованість за процентами в сумі 11 548 (одинадцять тисяч п`ятсот сорок вісім) грн 60 коп, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

3. Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» (код ЄДРПОУ 42436323; м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 12, офіс 1007).

5. Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено 27.04.2026 року.

Суддя Н.В. Новіченко