Ухвала суду № 136382530, 07.05.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2-з/641/25/2026 Справа № 641/10016/25

У Х В А Л А

07 травня 2026 року м. Харків

Суддя Слобідського районного суду міста Харкова Онупко М.Ю., розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Департамент служб у справах дітей ХМР про визначення місця проживання дитини, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Слобідського районного суду міста Харкова вищевказана цивільна справа.

06.05.2026 року представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 надала до суду заяву про забезпечення позову, в якій вона просить забезпечити спілкування неповнолітньої дитини ОСОБА_4 з матір`ю, ОСОБА_1 , за таким графіком: кожна середа після закінчення занять у школі до 9-00 четверга за місцем проживання ОСОБА_1 ; Кожна п`ятниця після закінчення занять у школі до 9-00 неділю за місцем проживання ОСОБА_1 ; кожна неділя за місцем проживання ОСОБА_1 із зобов`язанням ОСОБА_1 забезпечити відвідування донькою школи у понеділок. Зобов`язати батька дитини ОСОБА_3 надавати можливість матері ОСОБА_1 вільно спілкуватись з донькою ОСОБА_4 , у будь-який день, враховуючи графік відвідування дитиною дошкільного закладу та сну, засобами телефонного зв`язку через будь-який мобільний додаток «Viber», «Whats App», «Telegram», «Signal» тощо. Технічне забезпечення такого спілкування покласти на батька дитини ОСОБА_3 . У разі зміни номеру мобільного телефону, зобов`язати ОСОБА_3 повідомити про такі зміни матір дитини протягом 3-х днів.

В обґрунтування заяви зазначила, що питання щодо визначення місця проживання не було врегульовано між колишнім подружжям. Мати дитини вже тривалий час не має можливості спілкуватись у будь-який спосіб з дитиною з причини, що батько дитини вдається до її переховування, не надає жодних відомостей про стан здоров`я дитини, місце перебування тощо. Не має можливості спілкування телефонним зв`язком та мессенджерами; батько самостійно забирає дитину з школи, а навчальний заклад відмовляється видати дитину матері; батько припинив відвідування дитиною позашкільних занять, щоб у матері не було можливості забирати дитину з занять; батько не повідомляє місцезнаходження дитини. Двері за місцем проживання дитини не відкриваються; батько видалив матір з програми HELSI; батько вчиняє психологічне насильство над дитиною. Разом з тим, тривалий розгляд справи без можливості спілкування неповнолітньої дитини з матір`ю може призвести до втрати емоційного контакту між ними, погіршення психоемоційного характеру відносин між матір`ю та неповнолітньою дитиною. Відтак, з метою збереження сімейних зв`язків позивач за зустрічним позовом вимушена просити суд встановити тимчасовий графік спілкування матері з дитиною на час розгляду справи та зобов`язати відповідача за зустрічним позовом вчиняти дії зазначені у клопотанні.

Крім того представник відповідача вказала, що забезпечення зустрічного позову у даний спосіб спрямоване на збереження емоційних зв`язків матері та дитини та повною мірою відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Вивчивши матеріали справи та заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного.

Згідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали заяви та додані до неї матеріали, позов, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частин третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що 23.01.2026 року відповідачем ОСОБА_1 до канцелярії суду було подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 , третя особа Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини. В зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 просить визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Ухвалою Слобідського районного суду від 15.04.2026 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку на подання зустрічної позовної заяви задоволено та зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Департамент служб у справах дітей ХМР про визначення місця проживання дитини.

Згідно із частинами 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Згідно частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, провадження № 14-729цс19, зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення праві законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб правового захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представник позивача, як на обґрунтування обраного виду забезпечення позову, посилається на необхідність забезпечення контакту матері з малолітньою донькою на час розгляду справи.

Згідно статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ).

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Вказана норма кореспондується із положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини перша - третя статті 157 СК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми 2003 року дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

З огляду на вказані норми матеріального права мати, яка проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини.

Отже, з метою запобігання втраті емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршенню психоемоційного зв`язку між ними на період розгляду справи в суді, який може бути тривалим, забезпечення позову відповідає нормам процесуального права.

Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час судового процесу та за відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ. Зокрема, у рішенні від 04 вересня 2018 року у справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (заява № 6221/14), ЄСПЛ зазначив, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі, зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися із сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сiмейного життя, а тому допустимим є встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

Проте між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).

Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що будь хто з батьків, який на час вирішення справи проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з дитиною, а інший з ким проживає дитина, не має права перешкоджати їх спілкуванню та приймати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Так, суд вважає обґрунтованими доводи представника відповідача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням права матері на спілкування з дитиною. Відтак суд робить висновок, що такі зустрічі будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері з її малолітньою дитиною, і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Зустрічі та спілкування матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин і предметом спору не є визначення способів участі батьків у вихованні дитини.

Підстави для забезпечення позову є суб`єктивними та враховуються судом залежно від конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та забезпеченням якнайкращих інтересів дитини.

Заяви про забезпечення позову шляхом встановлення графіку перебування малолітньої дитини з одним із батьків обов`язково належить оцінювати на предмет найкращим інтересам дитини, з точки зору усунення усіх ймовірних стресових ситуацій, пов`язаних із систематичною і постійною, через незначний проміжок часу, зміною місця перебування (особливо малолітньої) дитини

На думку суду, запропонований представником позивача вид забезпечення позову у вигляді періодичного перебування дитини за місцем проживання матері щосереди після закінчення занять до 9 години четверга, а також кожної п`ятниці після закінчення занять у школі до 9 години неділі та кожної неділі за місцем проживання матері за за своєю суттю є тимчасовою зміною місця проживання дитини, а саме проживання дитини разом з матір`ю протягом декількох днів щотижня. Тобто у випадку задоволення позову в такий спосіб, фактично буде вирішено позовні вимоги щодо визначення проживання малолітньої дитини, адже застосування такого виду забезпечення позову фактично підмінюватиме собою рішення суду у справі та вирішуватиме позов (шляхом часткового задоволення) до розгляду судом справи по суті.

Зазначене відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 10.09.20205 року у справі 177/2492/24.

При вирішенні питання про забезпесення позову суд також виходить з того, що застосування заходів забезпечення позову шляхом встановлення графіку перебування малолітньої дитини з матір`ю та батьком почергово, через певний (незначний) проміжок часу, не відповідає інтересам малолітньої дитини, яка буде вимушена кожні декілька днів змінювати місце свого проживання, адаптовуватись до обставин, які у зв`язку з цим виникатимуть, та зазнаватиме невиправданого стресу, тобто не узгоджується із забезпеченням найкращих інтересів малолітньої дитини.

Тобто запропонований представником позивача вид забезпечення позову у вигляді періодичного перебування дитини за місцем проживання матері, на думку суду не підлягає застосуванню в даному випадку. У межах дійсного спору про визначення місця проживання дитини достатніми заходами для забезпечення регулярного контакту матері з дитиною, що направлене на відновлення відносин між донькою та матір`ю та підтримання сталого емоційного зв`язку, буде покладення на позивача обов`язку забезпечити спілкування дитини з матір`ю шляхом відео зв`язку та особистого спілкування.

Так, предметом цього спору є визначення місця проживання дитини, тому вид його забезпечення шляхом зобов`язання позивача надати можливість безперешкодного спілкування та побачення матері з дитиною протягом певного проміжку часу, не вирішує спір по суті, а лише спрямований на збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з матір`ю.

Суд вважає, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню довірчих відносин та емоційного контакту між ними, відповідатимуть інтересам як матері, так і дитини.

При цьому, суд виходить з того, що вирішення вказаних представником відповідача вимог повинно бути здійснено у вигляді зобов`язання позивача надавати відповідачу можливість безперешкодно спілкуватися з донькою у точно визначений час та день, бо судове рішення повинно бути не декларативним, а таким, що може бути виконаним.

Беручи до уваги наведене, суд вважає за можливе частково задовольнити заяву про забезпечення позову, зміст якої зводиться до необхідності спілкування матері з донькою.

Суд, враховуючи вік дитини, її потребу у навчанні, розвитку та дозвіллі та виходячи з вікових особливостей дитини, а також виходячи з необхідності дотримання балансу між часом навчання та відпочинку дитини вважає, що достатнім буде спілкування доньки з матір`ю тривалістю у межах 30 хвилин шляхом відеозв`язку з використанням мобільних додатків «Viber», «Whats App», «Telegram», «Signal». За відсутності домовленості батьків про інше, спілкування має відбуватись у період часу з 19 год. до 21 год. за київським часом щоденно, а також особистого спілкуваня кожної середи з 17 години до 20 години, кожної п`ятниці з 17 години до 20 години та кожної суботи з 11 години до 18 години(з урахування графіку та режиму дня дитини).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.149,150,153 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково.

Забезпечити позов шляхом визначення часу для особистого спілкування малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з її матір`ю - ОСОБА_1 , без присутності батька, щосереди з 17 години до 20 години, щоп`ятниці з 17 години до 20 години та щосуботи з 11 години до 18 години (з урахування графіку та режиму дня дитини) з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі № 641/10016/25 законної сили.

Зобов`язати ОСОБА_3 забезпечити щоденне спілкування малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з її матір`ю - ОСОБА_1 , з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі № 641/10016/25 законної сили, шляхом застосування будь-яких доступних каналів телекомунікаційного зв`язку в режимі відео зв`язку, через будь-який мобільний додаток «Viber», «Whats App», «Telegram», «Signal» тощо ( у разі неможливості телефоного зв`язку) тривалістю 30 хвилин щодня у проміжку часу з 19 години до 21 години за київським часом, з урахування графіку та режиму дня дитини.

В іншій частині заяву - залишити без задоволення.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Згідно ч. 10 ст. 153 ЦПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Копію ухвали направити сторонам до відома.

Ухвала може бути оскаржена повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Сторони по справі:

Позивач - ОСОБА_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Чернишевська, 55, ЄДРПОУ 26489104.

Суддя -М. Ю. Онупко