Рішення № 136380811, 07.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 рокусправа № 380/5442/26м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Карп`як О.О., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

установив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 у повному розмірі з 01.01.2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 без обмеження її максимальним розміром, без урахування постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану»;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо застосування до пенсії ОСОБА_1 обмеження максимальним розміром з 01.03.2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити, з урахуванням раніше виплачених сум, ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з 01.03.2026 року з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» №236 від 25.02.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року номер 2262-XII.

Позивач вказує, що станом на 01 січня 2026 року основний розмір його пенсії, обчислений згідно з чинним законодавством, склав 38 926 гривень 52 копійки. Проте Відповідач, діючи всупереч вимогам закону, протиправно обмежив розмір його пенсії максимальним розміром на рівні 37 426 гривень 52 копійки. Крім того, пенсійний орган додатково застосував понижуючі коефіцієнти, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року номер 1778, внаслідок чого фактично до виплати нараховано лише 30 430 гривень 96 копійок.

Аналогічна ситуація, за твердженням Позивача, склалася і під час проведення щорічної індексації пенсії з 01 березня 2026 року. Незважаючи на те, що після індексації загальний розмір його пенсії зріс до 41 521 гривні 52 копійок, фактична сума до виплати залишилася незмінною та склала ті ж самі 30 430 гривень 96 копійок. Позивач наголошує, що такі дії Відповідача є абсолютно протиправними, оскільки норма щодо обмеження пенсії максимальним розміром вже була визнана неконституційною рішенням Конституційного Суду України. Також він вважає, що звуження його соціальних прав та обмеження розміру пенсійних виплат підзаконними актами постановами Уряду прямо суперечить положенням спеціального Закону номер 2262-XII та фундаментальним нормам Конституції України.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, просить відмовити в їх задоволенні у повному обсязі. Свою правову позицію мотивує тим, що в умовах дії правового режиму воєнного стану соціальні права громадян можуть бути правомірно обмежені державою відповідно до приписів статті 64 Конституції України та норм Бюджетного кодексу України.

Відповідач зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України номер 1778 прийнята виключно на виконання вимог статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік». Оскільки діяльність Головного управління Пенсійного фонду України здійснюється за спеціально-дозвільним типом правового регулювання, цей нормативно-правовий акт Уряду є обов`язковим для виконання всіма територіальними органами Пенсійного фонду. Отже, застосування обмежувальних коефіцієнтів до пенсій, розмір яких суттєво перевищує встановлені межі, є правомірним та зумовленим об`єктивними фінансовими можливостями держави у стані війни. Щодо вимог про перерахунок пенсії з 01 березня 2026 року, Відповідач вказав, що індексація проведена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України номер 236 із законним застосуванням обмеження суми такого збільшення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 2 ст. 263 КАС України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII.

Згідно з наявною у матеріалах справи копією розрахунку (перерахунку) пенсії Позивача станом на 01 січня 2026 року, загальний основний розмір його пенсії з урахуванням усіх належних надбавок, підвищень та доплат становить 38 926 гривень 52 копійки.

Водночас у вказаному розрахунку міститься відмітка: «З урахуванням максимального розміру пенсії: 37 426 гривень 52 копійки».

Тобто, пенсійним органом спочатку обмежено загальну суму пенсії. Після цього до вже зменшеної суми застосовано додаткове пониження, зазначене як «Пониження суми 37 426,52 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1778 від 30 грудня 2025 року».

У зв`язку з цим, фактично до виплати Позивачу призначено суму в розмірі лише 30 430 гривень 96 копійок.

У подальшому, згідно з копією перерахунку пенсії станом на 01 березня 2026 року, проведеного на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України № 236 щодо щорічної індексації пенсійних виплат, загальний розрахунковий розмір пенсії Позивача об`єктивно зріс і склав 41 521 гривню 52 копійки. Однак, Відповідачем знову застосовано первинне обмеження максимальним розміром пенсії до рівня 37 426 гривень 52 копійки, а також проведено подальше пониження цієї суми згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1778. Унаслідок таких послідовних дій пенсійного органу, фактична сума до виплати Позивачу, навіть після проведення передбаченої державою індексації, так і залишилася на попередньому рівні 30 430 гривень 96 копійок.

Не погодившись з такими діями Відповідача щодо подвійного обмеження розміру своїх пенсійних виплат, Позивач звернувся з відповідними запитами до пенсійного органу з вимогою надати роз`яснення та поновити виплату пенсії у повному обсязі.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило Позивача про те, що його пенсія обмежується максимальним розміром на підставі приписів статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також додатково зменшується на виконання імперативних вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду за захистом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Згідно з статтею 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (далі Указ №64/2022) у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом №64/2022, не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановлені статтею 46 Конституції України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-ХІІ).

Відповідно до положень статті 1-1 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, умови і норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, визначаються виключно Законами України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цих законів.

03.12.2025 прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4695-IX, який набрав чинності 01.01.2026 (далі Закон №4695-IX).

Статтею 30 Закону №4695-IX установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), в тому числі відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання приписів статті 30 Закону №4695-IX Кабінет Міністрів України 30.12.2025 прийняв постанову №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (далі Постанова №1778), якою визначено розміри і порядок застосування обмежувальних коефіцієнтів до спеціальних пенсій.

Пунктом 1 Постанови №1778 встановлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані), в тому числі відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Отже, Законом України «Про Державний бюджету України на 2026 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» встановлено додаткові підстави (шляхом застосування коефіцієнтів) для обмеження розміру пенсій, призначених, зокрема, відповідно до положень Закону №2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною 3 статті 1-1 Закону №2262-ХІІ.

У рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008 та від 30.11.2010 №22-рп/2010 Конституційний Суд України виснував, що Законом України про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

В абзаці 3 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом України про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині 2 статті 19, статті 130 Конституції України.

Відповідно до першого речення частини 3 статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.

Тобто, у разі суперечності між правовими нормами закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Оскільки Законом №2262-XII і Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосуванням до суми перевищення обмежувальних коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 30 Закону №4695-IX та Постанови №1778.

При цьому, Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 за №4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень частини 3 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону».

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України».

Таким чином, застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та/чи норми пенсійного забезпечення, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», є протиправним.

Також варто зазначити, що у правовідносинах стосовно призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України: «обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятої статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України» (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини 7 статті 43, першого речення частини 1 статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

З огляду на викладені норми права, практику Конституційного Суду України та Верховного Суду суд висновує, що відповідач зобов`язаний виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром, зокрема, і без застосування обмежувальних коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Щодо позовних вимог у частині перерахунку та виплати пенсії з 01.03.2026 з урахуванням індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році", суд зазначає наступне.

Пунктом 1 Постанови № 236 установлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121. Згідно з підпунктом 2 пункту 2 цієї Постанови, розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", підвищуються на вказаний коефіцієнт збільшення.

Проте, як встановлено судом, під час проведення індексації пенсії позивача з 01.03.2026 Відповідач, формально нарахувавши суму індексації (що призвело до збільшення загального розміру пенсії до 41 521,52 грн), фактично не виплатив її, оскільки знову застосував неконституційне обмеження максимальним розміром та понижуючі коефіцієнти згідно з Постановою КМУ № 1778.

Суд наголошує, що індексація грошових доходів населення є законодавчо встановленим механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Обмеження виплати суми індексації шляхом застосування будь-яких максимальних розмірів чи понижуючих коефіцієнтів, не передбачених спеціальним Законом № 2262-XII, нівелює саму мету індексації та порушує право особи на належне пенсійне забезпечення.

Оскільки обмеження пенсії максимальним розміром є протиправним (з огляду на Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016), то і сума індексації, нарахована відповідно до Постанови КМУ № 236, підлягає виплаті у повному обсязі, без застосування обмежень.

Відтак, вимоги позивача про визнання протиправними дій щодо застосування обмеження максимальним розміром з 01.03.2026 та зобов`язання перерахувати і виплатити пенсію з урахуванням індексації (Постанова КМУ № 236) без обмеження максимальним розміром та без застосування Постанови КМУ № 1778, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Таким чином, належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити з 01.01.2026 виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

Аналогічним чином, у зв`язку із проведенням щорічної індексації, відповідач зобов`язаний здійснити з 01.03.2026 перерахунок та виплату пенсії позивача з урахуванням коефіцієнта збільшення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», також без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778. Суд наголошує, що лише повне усунення цих обмежень, які суперечать приписам спеціального закону та правовим висновкам Конституційного Суду України, дозволить реально відновити майновий стан позивача та забезпечити дотримання принципу правової визначеності щодо обох зазначених періодів.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на встановлені обставини справи, наведені норми права, а також враховуючи правові висновки Конституційного Суду України та Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій щодо обмеження розміру належної позивачу пенсії.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

За подання позову Позивачем сплачений судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 у повному розмірі (із застосуванням обмеження максимальним розміром та понижуючих коефіцієнтів) з 01 січня 2026 року та з 01 березня 2026 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місто Львів, вулиця Митрополита Андрея, будинок 10, код ЄДРПОУ: 13814885) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 01 січня 2026 року без обмеження її максимальним розміром та без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місто Львів, вулиця Митрополита Андрея, будинок 10, код ЄДРПОУ: 13814885) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію з 01 березня 2026 року без обмеження її максимальним розміром, з обов`язковим урахуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» та без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778, з урахуванням раніше виплачених сум.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 07 травня 2026 року.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна