Ухвала суду № 136375572, 04.05.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/4411/25

провадження № 2/504/1897/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

судді Литвинюк А.В.

секретаря судового засідання Данько Т.В.,

за участю ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про захист прав споживачів у справі № 504/4411/25 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Представник Акціонерного товариства «Сенс Банк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 92 842,06 грн, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 501395484 від 22.11.2021 року.

05.01.2026 року до суду у підсистемі «Електронний суд» надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про захист прав споживачів, в якій остання просила суд:

- поновити ОСОБА_2 строк звернення із зустрічним позовом, враховуючи, що ухвалу про відкриття провадження від 03.11.2025 року отримано за допомогою підсистеми «Електронний суд» 17.12.2025 року;

- прийняти зустрічний позов до розгляду в одному провадженні з цивільним позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором;

- визнати порушення прав споживача неправомірними діями Акціонерного товариства «Альфа Банк» в процесі зміни назви на Акціонерне товариство «Сенс Банк», які унеможливили направлення звернення щодо настання форс-мажорних обставин;

- визнати війну на території України як форс-мажорні обставини непереборної сили, які стали для ОСОБА_2 непередбачуваними, надзвичайними та невідворотними;

- припинити зобов`язання на підставі ст. 607 ЦК України у зв`язку з неможливістю його виконання.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви представник ОСОБА_2 вказала, що банк порушив істотні умови кредитного договору № 501395484 від 22.11.2021 року, не повідомивши позичальника про зміну назви банку та зміну всіх джерел зв`язку із банком. Такі протизаконні дії банку унеможливили позичальнику отримання достовірної інформації про зміну істотних умов договору та унеможливили направлення звернення до банку із повідомленням про форс-мажорні обставини, викликані військовими діями на території України.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи в частині, необхідній для правильного вирішення процесуального питання про прийняття зустрічного позову, дійшов такого висновку.

Способи захисту цивільного права та інтересів визначені диспозицією ст. 16 ЦК України. Такими способами можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Згідно ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Також, ч. 1 ст. 127 ЦПК України визначає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на наведені положення суд вважає за доцільне поновити ОСОБА_2 пропущений процесуальний строк на звернення до суду із зустрічною позовною заявою.

Частиною 2 ст. 193 ЦПК України передбачено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Зазначена стаття встановлює окремі умови прийняття до розгляду зустрічного позову, тобто вона вказує на один із способів захисту відповідача проти пред`явленого до нього позову.

Способами захисту проти позову можуть бути: невизнання позову, заперечення проти нього і зустрічний позов.

Зустрічний позов - це активний захист проти позову. Зустрічним позовом є позов первісного відповідача до первісного позивача. Зустрічний позов в залежності від ситуації може бути найбільш дієвим засобом захисту відповідача проти позову, тому що спрямований на повне чи часткове виключення підстав первісного позову.

Отже, умовами пред`явлення зустрічного позову є взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

Доцільним є сумісний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.

Таким чином, вирішуючи питання про прийняття зустрічного позову, суд з`ясовує такі питання: чи виникають позовні вимоги з одних правовідносин, чи можуть вимоги за позовами зараховуватися, чи виключить задоволення зустрічного позову повністю або частково задоволення первісного позову.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.09.2021 року у справі № 522/9011/19 (провадження № 61-6642св21) зазначено, що згідно з ч. 2 ст. 193 ЦПК України, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених ч. 2 ст. 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним. При цьому, вищевказаною нормою процесуального закону визначено дві альтернативні ознаки зустрічного позову: або взаємопов`язаність первісного та зустрічного позовів, що зумовлює їх спільний розгляд, зокрема, коли обидва позови виникають з одних правовідносин; або їх взаємовиключність, коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Зустрічний позов, який прийнятий судом для спільного провадження з первісним позовом, повинен знайти вирішення у виді загального рішення, яке має містити відповідь на обидві заявлені вимоги (як позивача, так і відповідача). Задоволення зустрічного позову спричиняє відмову в задоволенні первісного позову, однак не виключає можливості як задоволення обох вимог, так і однієї повністю, а іншої частково.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.06.2023 року у справі № 459/1490/21 вказано, що відповідно до ч. 1-3 ст. 193 ЦПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених ч. 2 ст. 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним.

Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

За своєю сутністю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача.

Умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред`явлення зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним; взаємопов`язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин.

Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі № 200/22329/14-ц.

Враховуючи викладене, взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у наступному: обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному та правильному вирішенню спору, взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; вимоги за зустрічним та первісним позовами можуть зараховуватись; задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково.

Дослідивши питання щодо можливості прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що зустрічний позов та первісний позов не є взаємопов`язаними та спільний їх розгляд не є доцільним з огляду на наступне.

У первісному позові правовідносини між сторонами спору стосуються стягнення заборгованості за кредитним договором, а у зустрічному позові ОСОБА_2 ставить питання щодо правовідносин, які стосуються порушення прав споживача. В даному випадку задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Спільний розгляд зазначених позовів може ускладнити вирішення справи, адже спір про стягнення заборгованості за кредитним договором і спір про захист прав споживачів відрізняються предметом доказування, а також при розгляді вказаних вище вимог необхідно встановлювати різні фактичні обставини.

Диспозицією ч. 3 ст. 194 ЦПК України передбачено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про захист прав споживачів, а відповідно і про повернення матеріалів зустрічної позовної заяви.

Разом з тим, суд роз`яснює, що повернення зустрічного позову не позбавляє його права на звернення з самостійним позовом щодо вирішення виниклого спору в порядку, регламентованому ЦПК України.

Керуючись ст. 16, 607 Цивільного кодексу України, ст. 126, 127, 193, 194, 261, 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

постановив:

Поновити ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_1 , пропущений процесуальний строк на звернення до суду із зустрічною позовною заявою.

Відмовити у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про захист прав споживачів.

Матеріали зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про захист прав споживачів повернути заявнику.

Копію зустрічної позовної заяви залишити в матеріалах справи №504/4411/25.

Роз`яснити ОСОБА_2 право на подання позову в загальному порядку.

Розгляд справи № 504/4411/25 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відкласти та призначити о 13:30 год 22 червня 2026 року за участю сторін.

Копію ухвали направити сторонам у справі для відома.

Ухвала суду, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Литвинюк А. В.